На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Науковий підхід і науковий результат

Реферати > Правознавство > Науковий підхід і науковий результат

У кожному дослідженні звичайно використовуються різні підходи, якщо вони не виключають один одного, що, як правило, відбувається шляхом звертання до відповідного категоріально-понятійного ряду.

У наші дні традиційний для юриспруденції дослідницький інструментарій на рівні вирішення наукових проблем зазнає істотних змін унаслідок розширення таких сфер дослідницької діяльності правознавців, як соціологічна, економічна, інформаційна й інші. Це вимагає знання математики, економіки, техніки емпіричних досліджень та інших наукових проблем. Наукова методологія юриспруденції починає чітко розрізняти два рівні пізнання — емпіричний і теоретичний, тоді як відносно недавно юристи цілком задовольнялися теоретичним (філософсько-спекулятивним) забезпеченням своєї методології з боку філософії права[13].

Дійсно, юриспруденція зв'язана із суспільством узагалі, а не тільки з його теоретично виділеною сферою життя. Будучи інституціональним явищем, право пронизує всі соціальні сфери. Різні ракурси юридичних досліджень, орієнтовані на досягнення інших (теоретичних і емпіричних) наук, закономірно вимагають не обмежуватися власними методами юриспруденції і виходити за її межі, залучаючи до досліджень загальні методологічні підходи, що виражають зв'язок із суспільною практикою, з іншими науками, задіяти їхні можливості.

Звідси можна зробити висновок, що методологічний підхід, при всій його важливості для наукового пізнання й широті за сферою застосування, не є достатнім для вивчення будь-якого об'єкта. Будучи спеціальним, специфічним, він визначається однією категорією, у якій відбита тільки одна (хоча й важлива) сторона об'єкта дослідження. Підхід лише намічає ракурс дослідження об'єкта, визначає загальну особливість визначеного використовуваного методу, часто включається в дослідницький процес не прямо, а через пізнавальну практику. У зв'язку з ним актуально звучить думка російського вченого М. Тарасова про те, що вивчення використовуваних у юридичній науці підходів до дослідження права повинне перерости в спеціальний напрям юридичної методології[14]. Особливо це стосується статусу й змістовних потенціалів підходів до дослідження правових систем сучасності.

Розрізняють дві форми наукових досліджень: фундаментальні та прикладні. Фундаментальні наукові дослідження — наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на здобуття нових знань про закономірності розвитку та взаємозв'язку природи, суспільства, людини. Прикладні наукові дослідження — наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на здобуття і використання знань для практичних цілей.

Наукові дослідження здійснюються з метою одержання наукового результату.

Також необхідно визначитися з актуальністю, завданням, метою, способами та засобами, що будуть використовуватися при дослідженні. Це вплине на перспективу використання наукового результату на практиці.

3. Поняття наукового результату в юридичних дослідженнях

Законодавче визначення терміну «науковий результат» наводиться в ст.1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», відповідно до якого : науковий результат - нове знання, одержане в процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації у формі звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового повідомлення про науково-дослідну роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо.

З наведеного визначення можна зробити висновок, що науковий результат складається з двох елементів:

1 – нове знання;

2 – відображається у певній формі.

До основних результатів наукових досліджень належать: наукові реферати; наукові доповіді (повідомлення) на конференціях, нарадах, семінарах, симпозіумах; курсові (дипломні, магістерські) роботи; звіти про науково-дослідну (дослідно-конструкторську; дослідно-технологічну) роботу; наукові переклади; дисертації (кандидатські або докторські); автореферати дисертацій; депоновані рукописи; монографії; наукові статті; аналітичні огляди; авторські свідоцтва, патенти; алгоритми і програми; звіти про наукові конференції; препринти;підручники, навчальні посібники; бібліографічні покажчики та ін.

Отже, науковий результат – це цілісна система знань, що відображає суть проблеми яка досліджувалась. Такі висновки мають бути зроблені вперше, або вміщувати свої думки на основі думок інших вчених і відображуватися у певній формі (форматі).

Водночас, слід зауважити, що наукові результати, можуть бути не завжди об'єктивними внаслідок як психофізіологічних, так і соціальних причин, які в кожному випадку пізнання зумовлюють трансформацію ознак об'єктивної дійсності, якою виступає об'єкт пізнання, в її суб'єктивний образ. Перешкоджають адекватному відображенню дійсності та обумовлюють суб'єктивний характер його результатів три основні причини: онтологічна, гносеологічна й соціальна[15].

Зазначене дає підстави для висновку, що здійснюючи будь-яку пізнавальну діяльність, її суб'єкт повинен дотримуватися певних правил, які запобігали б спотвореному сприйняттю дійсності та сприяли об'єктивності його результатів, тобто користуватися науковими засобами пізнання.

Формування основ наукового світогляду людини починається ще в дитинстві, а завершується переважно в студентські роки. Знання, набуті студентом під час навчання, не є благом, якщо вони не ґрунтуються на досягненнях сучасних природничих, а також гуманітарних наук і не «нанизані» на «стрижень» моральних та.етичних цінностей, вироблених людством упродовж тисячоліть. Інакше такі знання стають небезпечною зброєю, спрямованою проти людства й довкілля.

Висновки

Таким чином можна зробити висновки, що проблематика в контексті даної теми існує ще і в тому , що у країні дослідники не мають вільного доступу до архівних матеріалів. Зокрема, для них закриті фонди міжнародного відділу ЦК КПРС, які містять матеріали стосовно вторгнення 1956 р. військ Радянської армії до Угорщини, 1968 р. — до Чехословаччини, 1979 р. — до Афганістану, придушення національних рухів наприкінці 80-х — на початку 90-х років XX ст. у Прибалтиці, Закавказзі. Також недоступна більшість документів спеціальної картотеки «Особлива папка», де містяться матеріали про «агентурні розробки» всіх відомих письменників, художників, артистів, музикантів, політиків, воєначальників; інформація про цінності, вилучені з Рейхсбанку Німеччини; 100 томів про порушення законності в СРСР в 30-50-і роки, які розглядала комісія ЦК КПРС. У так званому архіві Президента Російської Федерації сховані папери И.Сталіна. Закрито архіви Комітету державної безпеки, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства закордонних справ, Прокуратури. В них містяться, наприклад, матеріали стосовно впливу СРСР на політику інших країн та дезінформації світової громадської думки.[16]

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Жоль К.К. Методы научного познания и логика (для юристов): Учеб. пособие. — К: Аттика, 2001.

2. Кочеpгін А.Н. Моделювання мислення. - К.: Наука, 2005.

3. Ожегов С.И. Словарь русского языка. — 6-е изд. стер. — М., 1964.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат