На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Проблеми формування і виконання місцевих бюджетів

Реферати > Державне регулювання > Проблеми формування і виконання місцевих бюджетів

Загалом про оптимальне співвідношення між форами бюджетних трансфертів навряд чи можна говорити. Про оптимізацію може йтися лише в окремій країні, хоча тенденція до глобалізації бюджетних трансфертів в світі існує.

Слід зазначити, що в багатьох країнах бюджетні дотації застосовуються як інструмент вирівнювання, хоча останнє може здійснюватися і безпосередньо між територіальними колективами. Найбільшого рівня розбудови цих інструментів досягли у Німеччині та Швеції (таблиця 1.9)

Ефективність функціонування системи бюджетних трансфертів в окремих країнах прямо пов’язана із ступенем досконалості та усталеності нормативної бази, що їх регулюють. Рівень нормативної бази дуже

Таблиця 1.9

Наявність спеціальних механізмів фінансового вирівнювання серед місцевих колективів різних країн

Країна

За рахунок бюджетних трансфертів

За рахунок горизон-тального перерозподілу

Німеччина

Додаткові дотації

Горизонтальні трансферти

Росія

Фонд підтримки регіонів

---

Франція

Дотація рівномірного розподілу

Фонд солідарності терито-ріальних колективів

Швеція

Гарантована доходна база

Міжмуніцепальні вирів-нювальні платежі

Польща

Субвенція на вирів-нювання

---

Латвія

Фонд вирівнювання

Фонд взаємної допомоги

Литва

---

---

відрізняється. Серед країн із сформованою базою, яка переглядається дуже рідко, можна відзначити Німеччину, Францію, Швецією Так, у Німеччині визначення основних видів бюджетних трансфертів землям закріплені в основному Законі (так звана Фінансова Конституція). Механізм надання бюджетних трансфертів визначається спеціальним Законами (“Про вирівнювання різної економічної сили земель”, “Про фінансову допомогу Федерації …”, законами про окремі види грошових виплат, віднесених до спільної компетенції). У Франції основні види бюджетних трансфертів визначаються спеціальними законами, які зведені в Адміністративний кодекс місцевому самоврядуванню, Кодекс комун тощо.

У країнах, що переживають період становлення нових засад місцевого самоврядування, законодавство відрізняється більшою різноманітністю, яка ,проте, не позбавляє їх необхідності по декілька разів переглядати одні й ті самі законодавчі акти, поновлені згідно з новими умовами. В більшості країн прийнято закони про місцеве самоврядування, де визначено фінансові основи місцевої влади і види бюджетних трансфертів, які вони можуть отримувати; є також і закони про місцеві бюджети, де визначається доходна база місцевих рад, їх права на отримання бюджетних трансфертів.

Що стосується України, то тут нормативна база надання бюджетних трансфертів практично відсутня. У галузі законотворчості для місцевого самоврядування ми відстали від сусідніх держав на 3-4 роки, що не могло негативно не вплинути на розбудову місцевого самоврядування. Проте з прийняттям Основного Закону України надія на прискорення розбудови фінансових відносин між різними рівнями держави, включаючи і бюджетні трансферти, істотно зростає, хоча їх засади сформульовані занадто загально, а тому підлягають конкретизації у спеціальному законодавстві.

Наприкінці слід відзначити, що досить великою популярністю в країнах з розвинутою економікою користується “теорія соціального федералізму” чи, як її називають інакше, “теорія місцевих фінансів або багаторівневого державного господарства”. Її почали розробляти в кінці 50-х і в 60-і роки видатні американські економісти економетричного напрямку В. Баумаль, К. Белл, В. Оутс та інші. Особливо інтенсивно пошуки в цьому напрямку проводились в 70-і та 80-і роки. Цінний вклад в теорію внесли такі вчені, як Д. Фрідмен, З. Лібенстайн, Р. Хілл. І. Гоц та інші.

Прихильники теорії фіскального федералізму виходять з того, що все державне господарство в цілому (або ті підприємства, установи і адміністративні структури, котрі належать державному сектору економіки) представляють собою “багаторівневу систему державного господарства”, де існує розподіл функцій управління між рівнями та юридичне підпорядкування їх по вертикалі. В зв’язку з цим в центрі досліджень постають такі питання: оптимальна кількість рівнів управління державним сектором, оптимальний розподіл повноважень між ними, рівень найбільш ефективного фінансування соціальних видатків (обласний або муніципальний), ступінь втручання центрального уряду в управління (і фінансування) видатків місцевих органів влади (перш за все місцевих податків), форма контролю за витрачанням на всіх рівнях “державної економіки”.

“Теорія фіскального федералізму” була покладена в основу політики децентралізації економіки, яку проводив уряд США в кінці 60-х – на початку 70-х років. В той період в країні відбувся помітний перерозподіл функцій по фінансуванню соціальних видатків між федеральним бюджетом і бюджетами штатів. Останні були уповноважені здійснювати асигнування на соціальне забезпечення та соціально-культурні заходи з деякою часткою допомоги із “центру”. Бюджетна політика США в 70-і роки була спрямована на посилення самофінансування штатів. Вона увійшла в історію під назвою “нового федералізму”.

На початку 80-х років в умовах катастрофічних бюджетних дефіцитів і загального падіння ефективності економіки уряд США повернувся до політики “нового федералізму” відносно соціальних видатків. В цей період – період жорсткої економії бюджетних коштів – акцент на самофінансування місцевих соціальних видатків за рахунок місцевих податків був посилений. В результаті до теперішнього часу в США утворилась досить ефективна система фінансування місцевих органів влади: 92,3 відс. доходів місцевих бюджетів, включаючи штати, складають власні доходи, 88,6 відс. яких припадає на місцеві податки. Таким чином, місцеві бюджети США в своїх фінансових засобах менше ніж на 12 відс. залежать від федерального уряду. Аналогічна картина, як показано в таблиці 1.5, характерна і для деяких інших держав.

В реальній ситуації, яка склалася з місцевими радами в Україні, доречно було б звернутися до вивчення і практичного застосування досвіду фінансового регулювання відносин “центру” і “перефірії”. таких федеративних держав в розвинутою ринковою економікою, як США, Німеччина, Швейцарія та Австрія. Корисно також вивчити досвід унітарних держав у 80-ті роки, які впроваджували в життя теорію “фіскального федералізму” і постійно знижували ступінь перерозподілу національного доходу через центральний бюджет. Яскравим прикладом такої унітарної держави можна вважати Італію. Бюджетна система цієї країни, так само як і наша бюджетна система, відзначається жорсткою централізацією: частка центрального бюджету в ній складає 66.4 відс., а власні доходи місцевих бюджетів (перш за все комун) не перевищує 20,7 відс., з яких 10,7 відс. припадає на місцеві податки.

Із середини 80-х років в Італії здійснюється рішучі заходи по відновленню податкової автономії місцевих органів влади, пригніченої податковими реформами 70-х років. У ході проведення однієї із самих грабіжницьких податкових реформ уряд скасував 97 відс. місцевих податків і встановив загальнодержавний “місцевий” прибутковий податок – ІЛОР, кошти від якого почали надходити до бюджету центральної адміністрації. Згодом виявилась вся неефективність так званого перерозподільчого бюджетного механізму: місцеві органи влади були втягнуті в тяжку фінансову кризу, за яку треба було розплачуватись уряду, котрий сплачував зростаючі борги комун, які підійшли до межі фінансового краху.

У 80-ті роки з метою виходу із кризи і підвищення економічної самостійності місцевих бюджетів в Італії була прийнята низка законів в дусі політики “фіскального федералізму”. Так, наприклад, згідно закону №55 трансферти місцевим бюджетам були заморожені, а місцевим органам влади було запропоновано ввести місцеві податки або удосконалити старі. В економічний план розвитку країни на 1989-1991р. було внесено положення про “подальший розподіл функцій між центральними, обласними і місцевими органами влади з метою забезпечення населення якісними послугами”. Запроваджуються місцеві податки (податок на місцеві комунальні послуги, екологічний та інші). Передбачається переглянути ставки місцевого податку на нерухому власність, удосконалити земельний кадастр країни, підвищити рентні платежі. В червні 1991 року в країні почалася реалізація першого етапу значної податкової реформи, в центрі якої був перегляд ставки на нерухомість. Італійські економісти вважають, що розширення податкової автономії місцевих бюджетів - єдиний можливий шлях до скорочення не тільки їхнього дефіциту, але й дефіциту державного бюджету в цілому. Більше того, це шлях до реальної реальної самостійності у вирішенні місцевих соціальних проблем.

Зарубіжний досвід побудови бюджетних систем і способів фінансування місцевих органів влади дозволяє зробити певні висновки щодо реформування бюджетної системи в Україні, що в свою чергу полегшить її перехід до ринкової економіки.


2. Аналіз формування і виконання місцевих бюджетів на прикладі бюджету Новгородківського району

2.1. Характеристика соціально-економічного стану Новгородківського району

Новгородківський район розташований на південному сході Кіровоградської області. Площа району складає 99700 га, що становить 4,05 відс. площі області. 88739 га – це сільськогосподарські угіддя, що займають 89 відс. площі району.

На території району розташовані селище Новгородка та 26 сільських населених пункти; функціонують районна, селищна та 10 сільських Рад народних депутатів.

Населення району становить 19800 чол., в тому числі міське – 7600., сільське – 12200 чол. З них працездатне складає 7931 чол. (або 40,1 відс.), пенсіонери – 6027 (або 30,4 відс.), діти – 4058 чол. (або 29,5 відс.).

На території Новгородківського району діють:

20 загальноосвітніх шкіл, СПТУ, школа естетичного виховання, музична школа та 3 дитячих дошкільних заклади;

35 установ культури, з них 14 бібліотек, кінотеатр, 20 клубних закладів, інші культурно-освітні заклади;

19 установ охорони здоров’я, в т.ч. 2 лікарні, 2 амбулаторії та 15 фельдшерсько-акушерських пунктів.

Що ж стосується економічного стану району, то слід відзначити, що в 1998 році так і не вдалося подолати спад у сфері матеріального виробництва, домогтися оздоровлення фінансової сфери. Так, у промисловості у 1998 році в порівнянні з 1997 роком спад виробництва промислової продукції склав 2,3 відсотки. Обсяг промислової продукції в порівняних цінах склав у 1998 році 2003,1 тис. грн, що на 13,3 тис. грн. менше, ніж в попередньому. Головним чином це пов’язано зі значним скороченням платіжеспроможності населення, а також з тими негативними тенденціями, що відбуваються в економіці держави.

У сільському господарстві, що представлене в районі 17 колективними сільськогосподарськими підприємствами, відбулися певні структурні зміни: скорочується виробництво продукції у суспільному секторі і зберігається істотна роль приватного, питома вага якого у виробництві валової сільськогосподарської продукції склала 47 відс. У структурі сільськогосподарського виробництва рослинницька галузь займає 84,3 відс.

Валовий збір по всіх категоріях господарств у 1998 році склав 63,81тис. тонн, що на 5,48 тис. тонн менше, ніж у минулому році, державне замовлення виконано на 78 відсотків.

Різке скорочення поголів’я худоби не могло негативно не вплинути на виробництво продукції тваринництва,що призвело до зменшення виробництва м’яса на 114 тонн проти рівня 1997 року, а звідси і на 299 тонн м’яса реалізовано менше, ніж у минулому році. Це пов’язано з низькою рентабельністю виробництва продукції тваринництва.

В цілому ж можна сказати, що економічна криза, яка охопила весь народногосподарський комплекс, невідповідність цін на сільськогосподарську та промислову продукцію відчутно позначились на господарській та фінансовій діяльності сільськогосподарських підприємств.

Показники роботи будівельних організацій району з року в рік погіршуються. Обсяг будівельно-монтажних робіт, виконаних власними силами, скоротився проти рівня 1997 року на 57 відсотків. З трьох будівельних організацій району працює (на половину своїх можливостей) районна шляхова дільниця. Міжгосподарською пересувною шляхо-будівельною організацією на протязі року виконано робіт лише на 19,7 тис. грн., а “Райагробуд” більше року не працює зовсім.

З початку 1998 року підприємствами і організаціями різних форм власності освоєно капітальних вкладень на 1340 тис. грн, в т.ч. за рахунок державних коштів – 29 тис. грн., власних коштів підприємств – 714 тис. грн. і коштів населення – 597 тис. грн. Все це свідчить про значне скорочення інвестицій та відсутність коштів у господарств – замовників.

На протязі 1998 року введено в дію два об’єкти торгівельного призначення, лише 0,8 км дороги з твердим покриттям, 2 км газових мереж та 17 житлових будинки.

На споживчому ринку району в 1998 році спостерігалися негативні тенденції. Офіційний обсяг роздрібного товарообігу скоротився на 38 відс. і склав 2860,1 тис. грн., що на 1711,1 тис. менше, ніж в минулому році. Аналогічна картина спостерігається з виконанням обсягів роздрібного товарообігу по споживчій кооперації, обсяг якого в 1998 році зменшився в порівнянні з 1997 роком на 70 відс. і склав 360,2 тис. грн. Слід зазначити, що основні потреби у промислових та продовольчих товарах населення району здебільшого задовольняються за рахунок ринкової та неорганізованої форм торгівлі.

Не вдалося стабілізувати становища з надання платних послуг населенню. За 1998 рік їх надано на 12,1 відсоток менше, ніж в 1997 році. В першу чергу це відбулося за рахунок зростання заборгованості населення за надані послуги житлово-комунальним господарством, питома вага яких у загальному обсязі платних послуг складає 74 відсотки.

Не краще спрацювали в 1998 році підприємства, які надають побутові послуги населенню. Реалізацію побутових послуг населенню зменшено проти рівня 1997 року на 15,4 відс. ( в 1998 році побутових послуг надано на суму 222,7 тис. грн.). Окремої уваги заслуговує робота комбінату комунальних підприємств. Часті перебої з водопостачанням, несвоєчасне проведення капітального ремонту житлового фонду, вкрай запущений санітарний стан селища.

Досить складним питанням в економіці району залишаються фінанси. У переважній більшості підприємств і організацій їх фінансовий стан протягом 1998 року був складним, що спричинило подальший спад виробництва та реалізації продукції.

В таких умовах проблеми стабілізації бюджету вирішувались досить складно. Річні надходження по власних доходах виконано лише на 71,2 відсотки, а до бюджету району надійшло 931,5 тис. грн., що на 2,9 відсотків менше, ніж у 1997 році. Недоїмка по сплаті податків зросла в 1,5 рази в порівняні з 1997 роком, а до місцевого бюджету не надійшло 1293,1 тис. грн.

В 1998 році в районі проводилась робота щодо подолання кризових явищ та зниження заборгованості по заробітній платі та соціальних виплатах населенню. Так в 1998 році було проведено взаємозаліків між підприємствами та бюджетними установами на суму 1037,3 тис. грн.

Однією з найскладніших проблем продовжує залишатись питання погашення заборгованості по заробітній платі, пенсіях та інших соціальних виплатах. Проте, за період з початку 1998 року заборгованість по заробітній платі в цілому по народногосподарському комплексу району зросла на 42,1 відсотки, і сягнула на 1.01.99 р. – 6091,2 тис. грн. Причому у бюджетній сфері- на 6,5 відс., у виробницчій – на 50,4 відс. Найбільше заборгували по виплаті заробітної плати колективні сільскогосподарські підприємства.

Несвоєчасність виплати заробітної плати негативно позначилась на розрахунках Пенсійного фонду району по виплаті пенсій. Заборгованість на протязі 1998 року зросла на 28,7 відс. і склала 1911,3 тис. грн. Заборгованість же підприємств та організацій перед Пенсійним фондом склала 4455,3 тис. грн., і зросла проти рівня 1997 року на 25 відсотків. Але якби була погашена заборгованість по заробітній платі, то відрахувань до Пенсійного фонду вистачило б, щоб погасити заборгованість по виплатах пенсії, не говорячи про те, що була б сплачена недоїмка. В районі ведеться робота щодо забезпечення розрахунків з Пенсійним фондом шляхом натуральної оплати.

Економічна криза в значній мірі виплинула і на ринок праці. На протязі року зареєстровано шукаючих роботу 345 чоловік, надано статус безробітного 307 чоловікам, 47 підприємств району подали списки про наступне звільнення 169 чоловік. В умовах нестабільності та економічної кризи діє і продовжує розвиватися сфера підприємницьких структур, селянсько-фермерських господарств.

В районі зареєстровано 48 малих підприємств, з яких працюють лише 20; 4 кооперативи, 144 селянсько-фермерських господарств та 185 громадян, що займаються підприємницькою діяльністю; зареєстровано 8 товариств з обмеженою відповідальністю. Всього в малому бізнесі працює 541 чоловік, що складає 6 відсотків від зайнятого населення району.

У структурі галузей найбільше підприємств працює у сфері торгівлі – 76,7 відс. від загальної кількості діючих підприємств, у промисловості – 6,8 відс., в будівництві – 8,3 відс., та побутовому обслуговуванні – 8,2 відс.

Слід зазначити, що питома вага малих підприємств та кооперативів у загальнорайонних обсягах виробництва за 1998 рік склала: у промисловості – 32,7 відс., у будівництві – 21 відс., торгівлі – 74 відс. Причому, на фоні загального зниження обсягів виробництва, деякі приватні підприємства, такі як МП “МЮННТ”, МП “Система ССБ”, ВАТ “Прогрес” знайшли в собі можливості для підвищення обсягів виробництва продукції на 195,8, 131,0 та 76,0 відсотків відповідно.

Інтенсивно розвивається фермерська діяльність. У 1998 році селнсько-фермерськими господарствами вирощено зернових культур 4,06 тис. тонн, цукрових буряків – 1,43 тис. тонн, і майже 1 тис. тонн соняшнику, що відповідно на 40 відс., 23 відс., 4 відс. більше, ніж в попередньому році.

Безперечно, нинішні нагальні проблеми у фінансово-господарській системі району не можна зводити лише до недосконалості чинного законодавства чи ігнорування територіальних інтересів з боку місцевих органів виконавчої влади. Підгрунтя цих проблем – в особливостях перехідного періоду, який переживає наша держава. Уся складність його полягає в тому, що за зворотнім напрямком, від надмонополізму до вільної конкуренції, від абсолютного одержавлення до рівноправного функціонування усіх форм власності, від соціального адміністрування до підприємництва ніяка країна в світі трансформацію не здійснювала.

Але не слід не помічати й іншого. За роки незалежності в регіоні не було розроблено комплексної програми ринкових перетворень та технології її впровадження. Як наслідок, різкий спад останніми роками виробництва валового внутрішнього продукту і національного доходу, параліч промислового та занепад сільськогосподарського виробництва, криза платежів, збитковість більшості виробничих структур, відсутність якісно нових конкурентноспроможних виробництв, здатних зробити прорив у ринковому просторі, є найхарактернішою ознакою економічного сьогодення більшості регіонів. Це вимагає пошуку і використання найефективніших ринкових структур, спроможних забезпечити економічне зростання, активізацію інвестиційної та інноваційної діяльності, оскільки без них ніякої структурної перебудови не здійснити. Тому, поряд із серйозними труднощами, що виникли у період переходу до ринкових відносин, не можна не використати й нові можливості поліпшення економічної ситуації, і саме місцевим органам виконавчої влади належить скористатися ними і взяти ініціативу до свої рук.

2.2 Оцінка процесу складання, розгляду, затвердження та виконання місцевих бюджетів

Робота по складанню проекту бюджету району здійснюється районним фінансовим відділом за участю відділів та управлінь районної державної адміністрації в порядку і терміни, які встановлюються місцевими комітетами Рад народних депутатів.

Проект бюджету району та проекти сільських і селищного бюджету складаються на основі отриманих від вищестоящих органів пропозицій про розміри відрахувань від загальнодержавних податків та інших доходів в розмірах граничних витрат.

Пропозиції про розміри відрахувань від загальнодержавних податків та зборів для складання проекту бюджету району, проектів сільських та селищного бюджетів визначаються виконавчими комітетами відповідно обласної та районної Рад народних депутатів, але на практиці ця робота проводиться відповідними фінансовими відділами, а результати подаються виконавчим комітетам Рад народних депутатів.

Пропозиції про розміри відрахувань від загальнодержавних податків та зборів та інших доходів доводяться на основі слідуючих показників:

загальна сума доходів із визначенням основних дохідних джерел;

загальна сума видатків із зазначенням основних видів видатків;

розміри (відсотки) відрахувань в ці бюджети загальнодержавних податків і зборів;

розміри граничних видатків та розміри дотації.

Після отримання пропозицій про розміри відрахувань відділи та управління виконкому районної Ради народних депутатів складають і подають до виконавчого комітету проекти планів по доходам та зведеним кошторисам видатків по господарству районного підпорядкування, а також визначають основні виробничі і фінансові показники підвідомчому їм господарству.

Районний фінансовий відділ:

попередньо розглядає за участю представників відповідних управлінь і відділів розрахункові баланси доходів і видатків, проекти планів по доходам і зведених кошторисів видатків по господарству районного підпорядкування, визначає розміри платежів в бюджет та асигнувань із бюджету по цьому господарству, і складають проект районного бюджету;

розроблює пропозиції про розміри відрахувань від загальнодержаних податків та зборів і розміри граничних видатків для складання проектів сільських та селищного бюджетів.

на основі аналізу зведених даних та інших матеріалів вишукує можливість збільшення доходів бюджету за рахунок більш повного використання всіх внутрішньогосподарських ресурсів (так, в 1998 році за рахунок надання земель запасу в аренду громадянам до бюджету додатково надійшли 36 тис. грн.);

перевіряє правильність визначення на слідуючий рік видатків та джерел їх покриття, а також врахування змін діючого законодавства в області цін, заробітної плати, норм матеріальних і грошових затрат та інших норм;

уточнює розрахункові баланси доходів і видатків, проекти планів по доходах і зведених кошторисах видатків.

Розмежування доходів і видатків бюджетів областей та районів відповідно між обласними і районними бюджетами і нижчестоящими місцевими бюджетами (сільськими та селищним) визначається при затвердженні відповідних бюджетів обласною та районною Радами народних депутатів при наданні їх виконкомами.

З метою визначення розмірів (відсотків) відрахувань від загальнодержавних податків і зборів в сільські та селищні бюджети районний фінансовий відділ проводить розрахунки:

обсягів видатків кожного сільського та селищного бюджетів;

сум надходжень по доходах, котрі повністю зараховуються до зазначених бюджетів;

сум надходжень (контингентів) загальнодержавних податків і доходів на території сіл та селища.

Розміри доходів та видатків кожного бюджету залежать в основному від складу господарства, яке підвідомче даній Раді народних депутатів. Тому робота починається з уточнення переліку установ, організацій, підприємств, котрі знаходяться на території сільських чи селищної Рад, і підготовки пропозицій про розподіл доходів і видатків між районним бюджетом ті іншими бюджетами, що входять до складу бюджету району (Додаток 1) .

За рахунок сільських бюджетів в Новгородківському районі утримуються 20 клубних закладів та 15 фельдшерсько-акушерських пункти, а також 2 дитячих дошкільних заклади. Видатки на фінансування народного господарства в 1998 році в зазначених бюджетах не передбачалися зовсім. Крім цього, за рахунок сільських та селищного бюджету фінансуються видатки га утримання селищної та сільських Рад народних депутатів.

Якщо говорити про характер видатків селищного та сільських бюджетів, то це головним чином видатки на поточне утримання та незначний ремонт будівель бюджетних установ, на заробітну плату бюджетних працівників. Асигнування на капітальні вкладення по сільським бюджетах не передбачаються.

Планування доходів до місцевого бюджету передбачає встановлення річних планів надходжень до бюджету з поквартальним розподілам по кожному виду платежів. Ця процедура здійснюється відповідно до чинного податкового законодавства та основних показників проекту плану соціального та економічного розвитку району з урахуванням передбачуваних індексів цін.

Так, розрахунок надходжень від податку на прибуток складається на базі основних засад оподаткування, передбачених Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р.

Прогноз податку на прибуток на 1998 рік обраховувався з використанням звітних даних за 1996 і 1997 роки відділу статистики (форма №2 “Звіт про фінансові результати”), звітів податкової інспекції (форма 1-П, даних про недоїмку і переплату).

Прибуток на 1998 рік визначався з урахуванням індексів оптових цін, збільшення або спаду виробництва, та зміни балансової вартості основних фондів у зв’язку з їх індексацією і врахуванням впливу амортизаційних відрахувань на собівартість товарів (робіт, послуг) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.96 №523 “Про проведення індексації балансової вартості основних фондів та визначення розмірів амортизаційних відрахувань на повне їх відновлення у 1997-1998 роках”.

Для визначення оподатковуваного прибутку на базі статистичних даних враховувалися пільги, що застосовувалися до платників податку на прибуток.

Розрахунок прибуткового податку з громадян здійснюється на підставі діючого Декрету Кабінету Міністрів України від 25.12.92 №37-93 “Про прибутковий податок з доходів громадян” та неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у розмірі 17 грн. на місяць. За основу береться прогноз фонду оплати праці на 1998 рік та середні ставки вилучення податку, що фактично склалися у 1997 році.

Прогноз земельного податку здійснювався на основі Закону України “Про плату на землю”, з урахуванням підвищення ставок податку в 1997 році в 1.81 рази та зміни контингенту платників зазначеного податку.

У 1998 році податок з власників транспортних засобів сплачувався в розмірах, передбачених Законом України “Про податок з власників транспортних засобів” від 11.02.97р., згідно якого ставки оподаткування збільшено в 1.81 рази. У розрахунках враховується зростання парку автомобілів на відповідній території.

У розрахунках державного мита враховувалося очікуване надходження державного мита в 1997 році з урахуванням можливого збільшення мита, розмір якого залежить від вартості майна та інших вартісних показників, а також неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на місяць.

При визначенні прогнозу надходжень по зборах та інших неподаткових доходах на 1998 рік враховувалися надходження за 1997 рік, прогнозний індекс цін, прийняття законодавчих актів і рішень Уряду щодо ставок та порядку сплати окремих платежів, вплив інших факторів на кожний вид надходжень.

При визначенні надходжень від цих джерел враховувались динаміка фактичних надходжень за минулий та поточний роки з урахуванням впливу інфляційних процесів.

На сьогоднішній день робота по плануванню доходної частини місцевих бюджетів значно ускладнюється тим, що не всі підприємства складають фінансові плани, а нестабільність в економіці робить неможливим точне прогнозування показників їх діяльності.

Видаткова частина бюджету району планується на основі проектів зведених кошторисів, які надаються відділами районної державної адміністрації (відділами освіти, культури, соціального забезпечення та ін.)

Для планування видаткової частини перш за все необхідні дані про мережу і контингент установ, що фінансуються з місцевого бюджету. Мережа та контингент визначаються проектним планом економічного та соціального розвитку району.

Розрахунок видатків складається окремо на поточне утримання установ, на придбання інвентаря та обладнання і на капітальний ремонт будівель.

Розмір асигнувань на поточне утримання соціально-культурних закладів обчислюється по кожному виду закладів за нормами видатків чи розміром витрат на розрахункову одиницю. За розрахункову одиницю, наприклад, приймаються: по загальноосвітніх школах – клас; дитсадках – дитина; по лікарнях –ліжко і т.д. По клубах, бібліотеках, фельдшерсько-акушерських пунктах і деяких інших закладах за розрахункову одиницю приймається заклад.

Норма видатків чи розмір витрат на розрахункову одиницю по основним видам соціально-культурних закладів визначається як результат додавання норм, розрахованих по видах чи елементах витрат на: заробітну плату, харчування, придбання медикаментів, м’якого інвентаря, господарські та інші видатки.

Видатки на заробітну плату вчителів обчислюються виходячи із кількості педагогічних ставок по розміру середньої ставки вчителя на місяць по групам класів, а також враховуються асигнування на оплату перевірки зошитів, виходячи із середніх витрат на один клас.

Одним з основних видів видатків на утримання закладів охорони здоров’я є заробітна плата медичного, адміністративно-господарського персоналу. Фонд заробітної плати розраховується виходячи із штатів та посадових окладів.

При розгляді розрахунків витрат на харчування та придбання медикаментів враховується кількість днів функціонування одного ліжка в рік, кількість днів відвідування дітьми дитячих дошкільних закладів.

По культурно-освітніх закладах та іншим установах видатки, на утримання яких плануються по нормах чи середніх видатках на рік на один заклад, враховуються: кількість закладів, сума видатків і середні витрати на один заклад, з відокремленням видатків на заробітну плату.

Асигнування на заробітну плату працівників органів управління району обраховуються на основі затверджених штатів та посадових окладів.

Видатки по інших видах витрат (господарські видатки, видатки на капітальний ремонт будівель) плануються, виходячи з потреб установи та відповідних норм. Нормативне планування бюджетних коштів є необхідним для повноцінного функціонування бюджетних установ. Проте на сьогодні такі норми є суто розрахунковими, і на практиці не застосовується.

Головною причиною такого становища є наявність постійного дефіциту бюджету, що призводить до жорсткого режиму економії коштів. В зв’язку з цим планування видатків здійснюється по таких видах бюджетних установ, як заробітна плата, оплата енергоносіїв та видатки на харчування. Планування та фінансування по інших видах витрат (канцелярські і господарські витрати, видатки на капітальний ремонт та ін.) здійснюється за залишковим принципом.

Слід відзначити, що при плануванні видаткової частини здійснюється її розмежування по кварталам (додаток 2).

Після цього, враховуючи власні розрахунки, фінансовий відділ складає пропозиції і обгрунтування щодо надання допомоги чи збільшення сум видатків, які розглядаються обласним фінансовим управлінням. Останній, в свою чергу, виходячи з можливостей обласного бюджету, необхідності і доцільності наданих пропозицій приймає рішення про зміну розмірів видатків, підвищення розміру дотації або ж залишає їх на попередньому рівні.

Проект подається на розгляд планово-бюджетній комісії районної державної адміністрації, яка вносить свої пропозиції та уточнення до проекту бюджету.

Потім проект бюджету виноситься на розгляд сесії районної Ради народних депутатів. Разом з проектом бюджету подається проект рішення про бюджет на слідуючий рік (додаток 3).

В проекті рішення про бюджет вказується сума по доходах та видатках, з визначенням основних дохідних джерел та основних напрямків асигнувань на фінансування народного господарства, соціально-культурних заходів, на утримання органів державного управління, розмір відрахувань від загальнодержавних податків та зборів, розмір оборотної касової готівки та сума дотації, яку передбачається надати бюджету району.

В проекті рішення про бюджет на слідуючий рік передбачається затвердження:

поквартального розподілу доходів і видатків;

фонду заробітної плати працівників бюджетних установ;

плану надходжень по доходах на підприємствах місцевого підпорядкування.

Селищні та сільські Ради народних депутатів затверджують відповідні бюджети на підставі рішення про затвердження районного бюджету.

Слід відзначити, що затвердження районного та сільських і селищного бюджетів можливе лише після прийняття Закону про Державний бюджет на поточний рік, згідно якого встановлюються нормативи відрахувань від загальнодержавних податків і зборів області; після затвердження обласного бюджету нормативи відрахувань доводяться до бюджету Новгородківського району. Фінансовий відділ уточнює проект районного бюджету і подає на розгляд районної Ради, яка його і затверджує.

Хоча Законом України “Про бюджетну систему України” і передбачено, що затвердження бюджетів здійснюється до 30 грудня року, що передує тому, на який складено бюджет, але на практиці терміни прийняття бюджетів усіх рівнів порушуються, що негативно впливає на процес виконання бюджетів. В зв’язку з цим фінансування видатків з районного бюджету до затвердження його на сесії здійснюється на підставі показників бюджету минулого року з урахуванням індексу зростання цін на споживчі товари і послуги.

Фінансування бюджетних установ в такому випадку здійснюється на підставі лімітних довідок (додаток 4). В першу чергу фінансуються видатки на соціальний захист населення, заробітну плату, харчування, придбання медикаментів та енергоносіїв.

Зарахування загальнодержавних податків і зборів до районного бюджету проводиться в межах відрахувань, що діяли минулому році (тобто тому, що передує плановому).

Виконання районного бюджету починається з моменту прийняття його районною Радою народних депутатів. Виконання бюджету полягає в забезпеченні повного і своєчасного надходження запланованих доходів по всіх ланках бюджетної системи і безперебійного фінансування заходів, передбачених планом соціально-економічного розвитку.

Завдання по виконанню бюджету покладається на райфінвідділ, який координує роботу, пов’язану з виконанням бюджету.

Для організації виконання бюджету принципово важливе значення має правильний та економічно обгрунтований розподіл всіх видів платежів і бюджетних асигнувань по кварталах. Поквартальний розподіл коштів складається таким чином, щоб не допустити заниження завдань на перші квартали року, забезпечуючи безперебійне поповнення бюджету.

Кожний із бюджетів, що входить до бюджетної системи, повинен бути збалансований не тільки за роком, але й за кварталом. Затверджений поквартальний розподіл доходів і видатків бюджету слугує основою для розпису доходів і видатків відповідного бюджету.

Розпис доходів і видатків – це основний оперативний план, згідно якого доходи і видатки розподіляються по підрозділах бюджетної класифікації.

Показчики доходів і видатків бюджету, котрі зафіксовані в розпису, не можуть бути безпідставно змінені, а лише у відповідності з законодавством України.

В процесі виконання бюджету важливим моментом є відкриття бюджетних кредитів. Бюджетні кредити – це кошти, що надаються відділам, підприємствам, установам в поточному році із бюджету на цілі, передбачені їх кошторисом. Бюджетні кредити мають строго цільове призначення. Відкриття бюджетних кредитів фінансовим відділом здійснюється шляхом перерахування бюджетних коштів на рахунки головних і нижчестоящих розпорядників кредитів.

В Новгородківському районі головними розпорядниками бюджетних кредитів є керівники відділів районної державної адміністрації:

відділу освіти;

відділу культури;

відділу охорони здоров’я;

відділу соціальної допомоги;

інших відділів.

Бюджетні кредити надаються розпорядникам кредитів не автоматично згідно річного плану, а у відповідності з поквартальним розподілом. Обов’язковими умовами відкриття кредиту є наявність затверджених фінансових планів для господарюючих суб’єктів і кошторисів видатків – для бюджетних організацій.

Відкриття кредитів здійснюється на основі відповідного документу - витратного розпорядження.

Розпорядники бюджетних коштів мають право витрачати їх на утримання підвідомчих їм установ, на централізовані заходи або ж розподіляти їх між нижчестоящими розпорядниками коштів.

У випадку, коли в ході виконання бюджету виникає значне зниження надходжень від доходних джерел, районна Рада народних депутатів приймає рішення про пропорційне скорочення затверджених видатків щомісячно до кінця бюджетного року.

Якщо в ході виконання бюджету обласною Радою народних депутатів приймається рішення, що призводить до зменшення доходів чи збільшення видатків районного бюджету, то відсутні кошти для збалансування районного бюджету компенсуються з вищестоящого бюджету.

Якщо ж відповідні рішення не забезпечені фінансовими ресурсами, районна Рада та її виконавчі органи мають право не виконувати відповідні рішення.

У випадку, коли при виконанні бюджету по окремих кварталах витрати перевищують доходи, на покриття цієї різниці направляються кошти оборотної касової готівки, розмір якої повинен бути відновлений до кінця року.

Доходи бюджету, додатково отримані в процесі виконання бюджету, суми перевищення доходів над видатками, що утворилися в результаті збільшення надходжень до бюджету, тобто вільні бюджетні кошти не підлягають вилученню органами виконавчої влади вищого рівня. Але це не стосується величини тих сум доходів, які виявлені на початку бюджетного року як вільні залишки бюджетних коштів та затвердженні відповідно Радою народних депутатів як такі, що підлягають вилученню до бюджету вищого рівня.

Районний фінвідділ здійснює нагляд за ходом виконання сільських та селищного бюджетів з урахуванням рішень районної Ради. Якщо кошти, які надаються бюджету нижчого рівня використовуються не за цільовим призначенням чи не в установлений строк, то виділені кошти підлягають поверненню до районного бюджету.

В процесі виконання бюджетів Районна Рада вимагає у виконавчих органів сільських та селищної Рад звітну інформацію про виконання їх бюджетів. Аналогічна звітність подається виконавчими органами районної Ради до обласної Ради. Звіти про виконання місцевих бюджетів включають інформацію про склад і розміри їх доходної та видаткової частин, хід та результати виконання бюджетів.

2.3 Аналіз формування доходів зведеного бюджету Новгородківського району

Одна з основних функцій місцевого самоврядування – діяльність щодо задоволення суспільних потреб. Насамперед, це діяльність, що пов’язана з впровадженням в життя соціальної програми держави, до якої, зокрема входить соціальний захист населення, організація освіти, охорони здоров’я населення, розвиток культури, спорту, молодіжні програми, а також діяльність, що пов’язана з наданням послуг та забезпеченням ефективного функціонування тих господарських одиниць, які надають комунальні, житлові, транспортні та інші послуги.

Реалізація значної частини цих завдань потребує залучення суспільних фондів. Основним джерелом фінансування таких завдань є місцеві бюджети, поряд з якими можуть використовуватися також і ресурси фондів цільового призначення. Велику роль у цій сфері відіграє правильна система збалансування місцевих бюджетів, яка забезпечує місцевим радам народних депутатів право вільного використання власних фінансових ресурсів.

В цілому ж серед доходів місцевих бюджетів модна виділити слідуючі види надходжень:

загальнодержавні податки і збори;

місцеві податки і збори;

надходження коштів від приватизації майна;

дотації та субвенції, отримані з бюджетів вищого рівня;

інші надходження.

Умовно всі ці види доходів можна поділити на власні, закріплені та регулюючі.

Власні доходи – це доходи, які належать місцевому органу влади, формуються на підвідомчій йому території на основі рішень цього органу. Хоча перелік власних доходів в Україні законодавчо не визначений, сюди логічно було б віднести місцеві податки і збори і доходи від підприємств комунальної форми власності. У практиці взаємовідносин власні доходи об’єднуються з поняттям “закріплені доходи”. Закріплені доходи – це доходи, які повністю або певною частиною на довгостроковій основі закріплюються за тим чи іншим бюджетом. Перелік закріплених доходів місцевих бюджетів визначається чинним законодавством. Сюди слід віднести податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, плату за землю, надходження коштів від приватизації підприємств комунальної власності, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності, інші доходи, що зараховуються до місцевих бюджетів у розмірах, визначених законодавством.

Регулюючі доходи – це доходи, які на пайовій основі розподіляються між усіма ланками бюджетної системи України. Перелік регулюючих доходів визначається законодавством України про бюджетну систему і про місцеві органи влади. Уточнення переліку регулюючих доходів здійснюється у щорічних законах про Державний бюджет України. До 1997р. в Україні було 4 регулюючих загальнодержавних податки: податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств і організацій, акцизний збір та прибутковий податок із доходів громадян. Але з прийняттям Закону “Про державний бюджет на 1997 рік” податок на додану вартість в повній сумі зараховується до Державного бюджету, а згідно Закону “Про Державний бюджет на 1998 рік” передбачене повне зарахування прибуткового податку з громадян до місцевих бюджетів, а акцизного збору – до Державного бюджету. Тому фактично регулюючими для бюджету району можна визначити податок на прибуток підприємств і організацій та прибутковий податок з громадян.

Наведені в таблиці 2.1 дані свідчить, що за чинної системи розподілу бюджетних доходів питома вага власних та закріплених доходів у загальному обсязі доходів має тенденцію до зростання. Так, власні та закріпленні доходи бюджетів Новгородківського району у 1996 році становили лише 11,54 відс. усіх доходів зведеного бюджету району, а в 1997-1998 роках їх частка збільшилась і становила відповідно 23,26 та 26,85 відсотка. Але цих коштів звичайно ж недостатньо навіть для фінансування поточних потреб соціально-побутової інфраструктури. Найвагомішими надходженнями є кошти від земельного податку, частка якого в 1998 році склала майже 15 відс. від загальних доходів, а також доходи від податку із власників транспортних засобів, питома вага якого у 1998 році була 4,02 відсотка.

Підвищення питомої ваги земельного податку у структурі доходів ( з 3,78 відс. – у 1996 році та 11,42 відс. – у 1997 р. до 14,8 відс. – у 1998 році) пов’язане з підвищенням ставок цього податку у 1.81 рази, що передбачено Законом України “Про державний бюджет на 1997 рік”. В 1998 році змін до розміру цих ставок не передбачалося.

Що ж стосується збільшення частки надходжень від податку із власників транспортних засобів (з 1,66 відс. у 1996 році до 4,02 відс. – у 1998 році), то такі зміни пов’язані з прийняттям 11 лютого 1997 року нової редакції Закону “Про податок із власників транспортних засобів”, згідно

Таблиця 2.1

Структура дохідної частини зведеного бюджету Новгородківського району в 1996 – 1998 рр. (тис. грн.)

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат


Вид податку

1996 рік

1997 рік

1998 рік

Фактично

надійшло

Питома вага в загальній сумі доходів, відс.

Фактично

надійшло

Питома вага в загальній сумі доходів, відс.

Фактично

надійшло

Питома вага в загальній сумі доходів, відс.

Власні та закріплені доходи

283

11,54

617

23,26

629,3

26,85

Місцеві податки і збори

31

1,30

35

1,32

43,7

1,86

Надходження коштів від приватизації майна

28

1,14

0,00

0,00

Податок на промисел

1

0,04

3

0,11

2,2

0,09

Державне мито

28

1,14

42

1,58

40,1

1,71

Плата за воду

1

0,04

1

0,04

1,5

0,06

Податок з власників транспортних засобів

41

1,66

127

4,79

94,2

4,02

Надходження сум від перевищення розрахун-кового фонду спожи-вання

4

0,16

0,00

0,3

0,01

Плата за землю

93

3,78