На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Система цивільного права України

Реферати > Державне регулювання > Система цивільного права України

За своєю юридичною природою дії по виконанню зобов'я­зання є нічим іншим, як правочином, оскільки вони спрямо­вані на припинення зобов'язань. Саме тому до цих дій по ви­конанню застосовуються ті самі правила, що регулюють вчинення правочинів.

Дії, які мають бути вчинені одним учасником зобов'язання на користь іншого, називаються предметом виконання. Якщо ці дії пов'язані з передачею певного майна, поняттям пред­мета виконання охоплюється і це конкретне майно. Особли­вості предмета виконання повністю залежать від особливос­тей конкретного зобов'язання, а відтак вони визначаються підставами виникнення зобов'язання (правочином, догово­ром, адміністративним актом, на яких засновані зобов'язан­ня) і тими нормами, що регламентують зобов'язання певного виду. Деякі загальні правила щодо предмета виконання у чин­ному ЦК України закріплені лише стосовно грошових зобов'я­зань (статті 167—170).

Зобов'язання виникають між їх учасниками з метою задо­волення певних потреб. Саме тому особливе значення мають загальні засади виконання цивільних зобов'язань, які набува­ють форми їхніх принципів. Для учасників зобов'язальних правовідносин завжди важливим є те, що реалізовано основ­ну мету зобов'язання. Але саме досягнення цієї мети пов'я­зується не тільки з виконанням певних дій, а й з необхідністю відповідати іншим "якісним" показникам, які загалом можна об'єднати поняттям належного виконання.

Принципи реального і належного виконання традиційно розглядаються як основні цивільно-правові засади виконання зобов'язання.

Щодо виконання зобов'язань проект, як і чинний нині Цивільний кодекс, передбачає низку правил, що стосуються виконання взаємних альтернативних зобов'язань та зо­бов'язань з множинністю осіб.

Проект нового Цивільного кодексу України виходить з того, що сторони зобов'язань, пов'язаних з товарообміном, самостійно визначають зміст договірних зобов'язань, виходячи зі своїх інтересів. Норми, що регулюють договірні зобов'язання, є переважно диспозитивни­ми, тоді як позадоговірні зобов'язання регламентуються імперативними нормами.

Проект містить загальну норму, згідно з якою зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших правових актів, а за відсутності та­ких умов — відповідно до вимог, то звичайно висуваються. При цьому спеціально підкресле­но ще дві обставини, а саме: при виконанні зобов'язання можуть застосовуватись звичаї діло­вого оборогу; виконання зобов'язань має спиратися на засади добросовісності, розумності та справедливості. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускаються, за винятком випадків, передбачених угодою сторін або законом. Фактично у цих нормах проекту міститься один з найважливіших принципів виконання зобов'язання — принцип належного його виконання.

Щодо принципу реального виконання зобов'язання, то проект виходить з того, що в умо­вах ринкової економіки його роль поступово зменшуватиметься. Це пов'язано з тим, що сплата кредиторові збитків, які виникли через невиконання зобов'язання в натурі боржни­ком, в умовах ринкової економіки задовольняє його інтерес у повному обсязі.

Виходячи з них позицій, проект, по-перше, передбачає дві ситуації. Якщо порушення принципу реального виконання зобов'язання полягає у невиконанні зобов'язання, відшко­дування боржником збитків і сплата неустойки звільняють його від виконання зобов'язання в натурі. У тих випадках, коли боржник порушує принцип реального виконання зобов'язан­ня шляхом його неналежного виконання, сплата неустойки і відшкодування збитків не звільняють боржника від виконання зобов'язання в натурі. Обидві норми є диспозитивними, вони діють, якщо інше не передбачено законом або договором.

По-друге, проект містить ще одну підставу для звільнення боржника віл виконання зобов'язання в натурі. Йдеться про ви­падки, коли кредитор відмовляється від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення боржника втратило для нього інтерес, за умови сплати боржником відступного. Проект закріплює також умови виконання зобов'язання, які стосуються вимог щодо суб'єктів, стро­ку, місця і способу виконання.

Так, згідно з проектом зобов'язання має бути виконане боржником кредиторові. Кожна зі сторін має право вимагати доказів того, то виконання за зобов'язанням надається самим боржником і приймається самим кредитором або уповноваженою на це особою, якщо інше не передбачено угодою сторін або не випливає із звичаїв ділового обороту чи суті зобов'язан­ня. Разом з тим, проект передбачає можливість покладення виконання зобов'язання боржни­ком на третю особу. Це може мати місце в тому разі, якщо із закону, інших правових актів, з умов договору або його суті не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання третьою особою обов'язок виконати зобов'язання покладається на боржника, а у разі невиконання ним зобов'язання він відповідає за порушення зобов'язання.

Виходячи з того, що строк може визначатися конкретною датою, періодом часу або вказівкою на подію, яка з неминучістю має настати, у проекті й вирішується питання про строк виконання зобов'язання: воно повинно бути виконано у зазначений строк чи термін. Якщо строк чи термін виконання зобов'язання не визначений або визначений моментом зажадання, кредитор має право вимагати, а боржник — виконати зобов'язання у будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк від дня заявлення вимо­ги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, інших правових актів або з договору.

Боржникові надано право на дострокове виконання зобов'язання, якщо інше не передба­чено договором, законом, іншим правовим актом або ж не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Питання про місце виконання зобов'язання вирішується у проекті залежно від того, чи було воно визначено, чи ні. У першому випадку зобов'язання має виконуватись у визначено­му місці. Коли ж місце виконання зобов'язання не визначено, діють такі правила, передба­чені проектом.

Зобов'язання про передачу нерухомого майна повинні виконуватись за місцем його знаходження.

Зобов'язання про передачу товару або іншого майна, що передбачає його перевезення, виконується за місцем здавання товару або іншого майна першому пе­ревізникові для передачі його кредиторові; якщо ж зобов'язання про передачу товару або іншого майна не передбачає його перевезення, воно має виконуватись за місцем виготовлен­ня або зберігання майна, за умови що це місце було відомо кредиторові у момент виконання зобов'язання.

Грошові зобов'язання повинні виконуватись за місцем проживання кредитора (за місцем знаходження юридичної особи) у момент виникнення зобов'язання. Якщо ж кредитор змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це борж­ника — зобов'язання необхідно виконувати у новому місці проживання (місці знаходження) кредитора з віднесенням на його рахунок усіх витрат, пов'язаних зі зміною місця виконання.

Усі інші зобов'язання мають виконуватись за місцем проживання боржника, а якщо борж­ником є юридична особа — за місцем її знаходження.

Стосовно грошових зобов'язань проект містить деякі принципові положення. Вони сто­суються валюти їх виконання, черговості погашення вимог за грошовими зобов'язаннями. зміни розміру грошових зобов'язань. За проектом грошове зобов'язання має бути виражено та виконано у валюті України. При цьому можливо й таке, то зобов'язання мас бути оплаче­но у валюті України в сумі, еквівалентній визначеній сумі в іноземній валюті. У цих випад­ках сума, що піддягає сплаті, визначається за офіційним курсом відповідної валюти у день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений законом, іншими правовими актами або домовленістю сторін. Використання іноземної валюти, а також платіжних доку­ментів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків за зобов'язаннями на території України допускається у випадках, у порядку та на умовах, визначених законом. Згідно з проектом, як­що сум проведеного платежу недостатньо для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, то сплачені суми погашають, якщо інше не випливає з угоди, — насамперед витрати кредитора, потім — проценти і неустойку, і в останню чергу — основну суму боргу.

В умовах інфляційних процесів необхідно було передбачити правила щодо зміни розміру грошових зобов'язань.

Проект містить таку норму; відповідно до неї сума, що виплачується за грошовими зо­бов'язаннями безпосередньо на утримання громадянина, — на відшкодування збитків, за­подіяних життю або здоров'ю, за договором довічного утримання та в інших випадках. — зі збільшенням установленого законом неоподаткованого мінімуму заробітної плати про­порційно збільшується. Слід зазначити, що наведена норма має спеціальний характер, оскільки вона стосується лише фізичних осіб і лише тих сум, які сплачуються безпосередньо на їх утримання. Разом з тим, у проекті вміщено правило, згідно з яким якщо суми, що підлягають виплаті за іншими грошовими зобов'язаннями, породжують для сторони, зобов'язаної проводити ці виплати, таку шкоду, в результаті якої вона значною мірою позбавляється того, на що мала право розраховувати при укладенні договору, на вимогу цієї сторони договір мо­же бути розірваний за рішенням суду.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат