На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Правова держава і громадянське суспільство

Реферати > Правознавство > Правова держава і громадянське суспільство

Як видно з усього, між правовою державою і суспільством виникає певне співвідношення відмінних соціальних структур. Це співвідношення можна визначити як прагнення досягти балансу шляхом взаємовпливу і контролю різних за функціональними властивостями структур. Якщо за тоталітаризму держава підкоряє собі суспільство, а за демократії вони знаходяться в стані рівноваги, то в перехідну добу ми спостерігаємо стан хибкого балансу, коли дають про себе знати ще авторитарні замахи й антиетатистські наставляння. Обидві риси є проявом «синдрому транзитивності», тобто переходу від однієї системи до іншої, від жорстко централізованої системи до плюральної. Процес становлення громадянського суспільства відбувається ще досить повільно, а це стає одним із джерел спотворювання демократичних принципів керування, зловживання владою, порушення законодавства тощо.

На перехідному етапі від тоталітарної системи до демократії можна спостерігати різні підходи до засобів трансформації суспільства. Якщо на початкових етапах популярними були ідеї так званого «прогресивного авторитаризму» із метою швидкої і гарантованої модернізації, то згодом усе більш популярними стають гасла й ідеї реформування влади на принципах децентралізації управління, розвитку місцевого самоврядування, адаптації світового досвіду реформ і керування до національних умов країни. Значні сфери соціального управління зі зміцненням основ громадянського суспільства утворюються з-під безпосередніх обов’язків держави на користь суспільства: держава повинна нарешті почати виконання своєї головної функції – забезпечити народу громадянські і людські права. Найкоротший шлях до цього лежить через діюче місцеве самоврядування. Воно надасть можливість найбільш широким масам включитися в державне будівництво, відчути себе дійсними громадянами, членами політичної нації. Тільки через місцеве самоврядування ми прийдемо до громадянського суспільства.

З прийняттям в Україні Конституції було почато істотний крок на шляху правового забезпечення основ місцевого самоврядування, створення демократичних принципів формування влади на базі розподілу функцій між гілками влади, установлені по суті правові межі між компетенцією і прерогативами влади і правами й обов’язками громадян - суб’єктів власне громадянського суспільства. Цим самим створені достатні і необхідні передумови за для того, щоб держава з органа, що панує над суспільством, - ознака будь-якої тоталітарної системи – стала партнером структур і інститутів громадянського суспільства, а такою може бути лише правова держава. Але, щоб ці передумови перетворилися на реальну дійсність, українському суспільству прийдеться ще пройти значну відстань у зміцненні політико-правових, економічних і ментальних правової соціальної демократії, де права людини, з одного боку, і обов’язки і функції влади, із другого, знайдуть органічне сполучення, без чого істинно демократичного суспільства, так само як і самої влади, не існує.

Щоб здійснити необхідні кроки на шляху зміцнення фундаменту реформ, необхідно довести приватизацію власності до свого логічного завершення, тобто створити необхідну підставу для появи громадянина-власника. Без економічно вільної і суверенної людини не буває ані демократичного ладу в країні, ані правової держави, ані громадянського суспільства, що створює цю владу, контролює її і використовує найбільш раціональним чином для своїх суспільних цілей і інтересів.

У політичному аспекті це буде мати своїм наслідком подолання таких небезпечних соціальних проявів етапу переходу від авторитарно-бюрократичної держави до ліберально-демократичної як масове зубожіння, пауперизм, безробіття. Різка поляризація суспільства, що ми маємо на сьогодні, є однією з внутрішніх погроз стабільності в державі, що несе ризики не тільки державі, але й суспільству. Отже, проведення економічних реформ в інтересах більшості, а не олігархічної меншості, має на увазі зняти соціальні колізії і напругу, обумовивши тим самим трансформацію політичного радикалізму в конструктивізм цивілізованої опозиції як невід’ємної ознаки демократії і громадянського суспільства.

Відсутність сформованого середнього класу на етапі реформ визначає нестиглість громадянського суспільства і відданість значних суспільних шарів деструктивним політичним гаслам і чинникам, що розколюють, а не консолідують суспільство, заважають розбудові правової держави.

В ідейно-духовній сфері соціального буття спостерігаємо поки що відсутність чітких орієнтирів, опираючись на які можна було б більш успішно переборювати як економічні, так і політичні і соціальні кризи. До ідейно-політичних аспектів розколу додаються світоглядно-орієнтаційні, зв’язані з питанням конфесійного порядку, співвідношення світського і релігійного світоглядів. Відчуженість, антагонізм і конфрактоційність, що їх спостерігаємо в перехідному суспільстві, свідчать про нестиглість громадянської свідомості, несформованість ціннісних констант громадянського суспільства, де панують плюралізм і толерантність.

Ріст масштабів злочинності і правового свавілля актуалізує питання правової захищеності як окремої людини, так і суспільства в цілому. Це таїть у собі небезпеку перетворення ще не зрілого громадянського суспільства на кримінальне, з чим зрозуміло, зміритися аж ніяк неможливо. Всі ознаки і риси нинішнього українського суспільства, про які мова йшла, свідчать про драматизм демократичного вибору, зробленого Україною, її бажанням стати європейською цивілізованою країною, де гарантуються права і свободи людини, общини, а держава печеться про загальні умови їхнього існування і розвитку.

Висновок

Отже, виходячи з попереднього, можна зробити висновок про те, що на етапі переходу від тоталітарної до демократичної держави співвідношення між «державою» і «суспільством» перебуває в стані хитливої рівноваги, що пояснюється відсутністю стримуючих чинників стабільності зрілого демократичного соціуму. Саме тому на стадії «перехідного суспільства» відбуваються два рівнобіжних процеси – процес становлення правової державності як демократичної організації суспільства на політичних і правових основах з одночасним формуванням структур громадянського суспільства. При цьому, саме ідеї правової держави та громадянського суспільства виступають тим регулятивним засобом, завдяки котрому повинне здійснюватися реформування влади, еволюція політичної системи. У цьому полягає суспільно-політична значимість цих ідей, оскільки відхилення убік від них, свідчить про не демократизм влади, втрату нею стратегічних орієнтирів, розрив інтересів держави і суспільства.

Слід наголосити на тому, що основою створення і функціонування правової держави є громадянське суспільство, тобто, об’єднання вільних і рівноправних людей, кожному з яких держава забезпечує юридичні можливості бути власником та брати активну участь у політичному житті.

Між державою і суспільством має бути певна дистанція, яка й забезпечує демократію, відповідний рівень свободи суб’єктів громадянського суспільства.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат