На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Охорона природи

Реферати > Екологія > Охорона природи

Упродовж XX столiття цивiлiзацiя в своєму розвитку досягла фантастичних успiхiв. При збiльшеннi чисельностi землян в 3,7 разу виробництво внутрішнього валового продукту (ВВП) зросло в 40 разiв. Якщо на початку минулого столiття пересiчна тривалiсть життя людини становила 50, то нинi — 67 рокiв, а в окремих країнах — 80 i бiльше рокiв. Кiлькiсть письменних людей збільшилася з 13 до 82 вiдсоткiв.

На зламi XX i XXI столiть якось малопомiтно для загалу людство перейшло до якiсно нового етапу свого розвитку — ери глобалiзацiї. Вона не лише вiдкриває перед сучасною цивiлiзацiєю новi, не баченi ранiше можливостi науково-технiчного розвитку, а й породжує глобальнi конфлiкти. Якщо в економiчно розвинених країнах на 100 жителiв припадає 150 жилих кiмнат та 30 — 50 автомобiлів, то в країнах, що розвиваються, 1 кiмната на 2—5 осiб, 1 авто на 100 осiб. Властивий багатим країнам «культ надспоживання» рiзко контрастує з бідністю народів «третього свiту», що за чисельнiстю значно переважають країни «золотого мiльярда».

Розглянемо основнi глобальнi екологiчнi проблеми людства. За даними Всесвiтньої метеорологiчної органiзацiї, середньорiчна температура зараз на 0,6оС вища вiд середньої температури в XIX столiтті. Внаслiдок господарської дiяльностi людства в атмосферу щороку викидається кiлька мiльярдiв тонн газiв та аерозолiв, що посилюють парниковий ефект. Потеплiння клiмату на планетi призводить до почастiшання таких стихiйних явищ, як землетруси, вулкани, цунамi, урагани, смерчi, пiдтоплення територiй в одних регіонах та розширення площ пустель — в інших.

Передбачається, що чисельнiсть населення Землi в найближчi 30 рокiв зросте до 8,5— 9 млрд. чол. Це неминуче призведе до збiльшення обсягiв генерування енергiї. Як свідчить досвід минулого, споживання енергiї з 1970 по 2000 рiк зросло в 1,5 разу. Відомо, що сучасна енергетика на 90% базується на органiчному паливі (вугiлля, нафта, газ, сланці, торф, деревина). Якщо обсяги використання цих видiв палива збережуться, а технологiї генерування енергiї залишаться колишніми, то кiлькiсть газоаерозольних i твердих викидiв також зросте в пiвтора разу. Звiсно, якiсть повiтря рiзко погiршиться, випадатимуть кислотні дощі. За даними ВООЗ, у днi максимального забруднення атмосфери смертнiсть серед жителiв Афiн зростає у 5 разiв. Концентрацiя смогу й озону в Мехiко майже щодня втричi перевищує нормативнi рекомендацiї. Сьогоднi 70% населення Землi дихає нездоровим повiтрям і через те хворіє.

Щоб запобiгти подальшому забрудненню повiтряного басейну, було укладено низку мiжнародних угод. Зокрема пiдписано Кiотський протокол (1997) про обмеження емiсiї парникових газiв до 2008 — 2012 р., порівняно з 1990 р., на 5,2 відсотка. Для розв’язання цiєї проблеми у свiтi запропоновано рiзноманiтнi iнженерно-технiчнi рiшення. Проте, захопившись iдеєю технiчного вилучення парникових газiв, ученi i практики, здається, забули про, можливо, ефективнiший шлях обмеження парникового ефекту. Вiн грунтується на пiзнаннi природних процесiв зв‘язування газiв у бiогеохiмiчних циклах. Вiдомим прикладом дiї такого механiзму є природний цикл органiчного вуглецю, який починається з фотоавтотрофної асимiляцiї вуглекислоти хемоавтотрофними бактерiями, цiанобактерiями, мiкроводоростями та вищою рослиннiстю i завершується захороненням значної частини органiчного вуглецю в осадах i надрах. Ще важливішим є шлях зв‘язування вуглекислоти кальцiєм i депонування його слаборозчинних сполук в лiтосфері, що також реалiзується за участі бiоти. Зменшенню вмiсту таких парникових газiв, як метан i водень, сприяють спонтанні мiкробiологiчнi процеси їх окислення. Проте ми ще не навчилися використовувати природнi механiзми утилiзацiї надлишку вуглекислоти.

Як вiдомо, озонова оболонка слугує своєрiдним щитом, який захищає людей та iншi живi органiзми на Землi вiд жорсткого ультрафіолетового та «м‘якого» рентгенiвського випромiнювання Сонця. Основними хiмiчними речовинами, якi руйнують озоновий шар стратосфери, є фреони — сполуки класу хлор-, фтор-, бром-вуглеводнiв та гази: азот, метан тощо. Згiдно з Монреальським протоколом (1987), 36 країн свiту взяли на себе зобов‘язання на 26% скоротити викиди найнебезпечніших фреонiв, але досягнуте зниження емiсiї фреонiв, на жаль, поки що не дає вiдчутних результатiв.

Радіаційний фон на Землі за останні 50 років зріс на 60 — 70%. До яких наслідків для живого світу це призводить — відомо мало. На сучасному етапi розвитку НТП людина i бiота зазнають дедалі iнтенсивнiшого впливу фiзичних чинникiв. Крiм згаданого iонiзуючого випромiнювання, негативнi бiологiчнi ефекти можуть спричинятися електромагнiтними хвилями довжиною менше 10-7 см, неiонiзуючим випромiнюванням електромагнiтного спектра з довжиною хвиль понад 10-7 см (в дiапазонi вiд низьких до лазерних частот), а також рiзноманiтними акустичними впливами: шумом, ультразвуком, iнфразвуком, вiбрацiєю. Слiд зазначити: у справi вивчення впливу згаданих фiзичних чинникiв на органiзм людини, тварин, рослин та на мiкроорганiзми залишається чимало бiлих плям. Мало що вiдомо i про можливий вплив на людей та бiоту прискореного дрейфу магнiтного полюса в напрямку вiд Канади до Сибiру.

Сказати, що сучасна бiосфера пiддається техногенному тиску з боку хiмiчних забруднень — означає не сказати нічого. Адже впродовж року хiмiчна промисловiсть свiту виробляє понад 100 млн. тонн рiзноманiтних органiчних сполук (близько 70 тис. найменувань), переважна бiльшiсть яких ксенобiотики i здатна акумулюватися в органiзмах, виявляючи токсичнiсть або мутагеннiсть щодо них. За медико-статистичними даними, в екологiчно неблагополучних регiонах України виявлено ембрiотропнi, онкогеннi, алергеннi i загальнотоксичнi ефекти.

За даними ВООЗ, пестицидами щорiчно отруюється 500 тис. людей, з них 5 тисяч — смертельно. Якось у США було опублiковано офіційну доповiдь, яка містила прогноз: в наступнi 70 рокiв 1 млн. американцiв захворiють на рак через вмiст у продовольчих продуктах 28 стiйких канцерогенних пестицидiв. Отже, щоб зменшити техногенний прес хімічних речовин, слід інтенсифікувати пошуки біологічних та інтегральних способів боротьби з хворобами і шкідниками сільськогосподарських культур. Можливо, цiй справi прислужаться певні сорти генетично модифiкованих рослин.

Внутрiконтинентальні водойми і Світовий океан зазнали й зазнають зараз великого техногенного тиску, їхні екосистеми значною мірою трансформовано. Особливу тривогу викликає евтрофiкацiя водних екосистем, що набула глобальних масштабів. Однак ця важлива проблема слабо вивчена. За оцінкою ЮНЕСКО, понад 20% риболовних районiв Свiтового океану пiдiрвано, а ще майже 50% перебувають на межі виснаження. В багатьох районах океану дно настiльки переоране тралами, що там уже не може вiдновитись донне населення. Пiсля вибору риби з сiтей з них назад у воду, переважно в нежиттєздатному станi, щорiчно викидається близько 30 млн. тонн iншої живностi. Знищено половину мангрових заростей тропiчної зони океанiв, якi захищали берег вiд розмиву i слугували екологiчною нiшею для величезної кiлькостi видiв органiзмiв, що негативно позначилось на процесах самоочищення вод i корисній бiопродуктивностi шельфу.

Скид баластних вод танкерами породив проблему занесення в моря стороннiх гiдробiонтiв-вселенцiв, агресивних стосовно органiзмiв мiсцевих екосистем. Серед таких вселенцiв є отруйнi для риб водоростi. Забруднене токсинами м‘ясо риб і молюсків може бути небезпечним i для людини.

Майже 1,2 млрд. людей щорічно хворіють на кишкові розлади, понад 25 млн. помирає, з них — 5 млн. дітей. Проблема виснаження і забруднення ресурсів питних вод на сьогодні стала однією з причин погіршення якості життя і розвитку людства. Вкладенi Свiтовим банком протягом останнiх 10 рокiв 600 млрд. доларiв у спорудження водогонiв та систем каналiзацiї лише частково полiпшили ситуацiю.

Через 10 років, що минули після Конференції ООН в Ріо-де-Жанейро, мусимо констатувати: міжнародній спільноті, на жаль, поки що не вдається загальмувати катастрофічний процес елімінації видів. Втрати бiорiзноманiтностi видiв, викликанi техногенними чинниками, перевищують природнi темпи елiмiнацiї видiв у 100—1000 разiв.

Після промисловості й енергетики сільське господарство наступний за обсягом і наслідками чинник перетворення біосфери. Загальна площа орних земель світу, що втратили родючість через нераціональну діяльність людей, оцінюється в 2 мрд. га, що в 1,5 разу перевищує площу всіх орних земель Європи.

На думку деяких вiтчизняних фахiвцiв, сiльське господарство України чинить негативний антропогенний вплив на 80% територiї. За останнi 25 рокiв втрачено 353,3 млн. т гумусу, при щорiчних обсягах змиву грунту до 600 млн. тонн. У плані поліпшення стану грунтів дехто покладає великi надiї на розроблену Держкомземом України спільно з Iнститутом землеустрою УААН Державну програму захисту земель вiд водної і вiтрової ерозiї та iнших видiв деградацiї. До 2010 року цiєю програмою передбачено вилучити з обробiтку 3,7 млн. га орних земель, перевівши їх на луки, пасовища й лiси, що дозволить зменшити розоранiсть територiї держави з 57% до 51%. Розробники програми сподіваються, що це приведе до економiї матерiально-технiчних засобiв, сприятиме розвитку кормової бази тваринництва, зменшить замулення й забруднення рiчок i ставкiв та полiпшить екологiчну ситуацiю, бо оптимiзує спiввiдношення мiж агро- i природними екосистемами.

Проте виникає сумнiв, чи зможе істотно полiпшити екологiчне становище скорочення орних площ на 6%? Щоб це вiдбулося насправдi, такого скорочення замало. Мабуть, не випадково у Францiї розорано лише 48, у Нiмеччинi — 28, Великобританiї — 25, США — 20 вiдсоткiв земель. З огляду на багатi чорноземи, в Українi слiд скоротити ріллю, щонайменше, на 25 — 30% при збiльшенні валового збору зерна в 1,5 — 2 рази. Мабуть, цього можна досягти шляхом впровадження високопродуктивних сортiв сiльськогосподарських культур та новiтнiх технологiй обробiтку землi. У вищезгаданій програмі чiльне мiсце вiдведено мелiоративним заходам. Проте землевпорядники, перебуваючи в полоні стереотипiв, нав‘язаних їм ще за часів СРСР, планують спорудження земляних валiв загальною протяжнiстю 180 тис. км, захисних дамб уздовж рiчок — 2 тис. км, водоскидних споруд — до 5,5 тис. штук, що, окрiм шкоди, нiчого доброго не дасть.

Перейти на сторінку номер: 1  2 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат