На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Мале підприємництво

Реферати > Економіка підприємства > Мале підприємництво

План.

Вступ

1.Економічна сутність малого підприємництва

2.Функції малого підприємництва

3.Особливості розвитку малого підприємництва в Україні й за кордоном

Література
Вступ

Одним із перспективних напрямів створення конкурентно-ринкового середовища є розвиток малого підприємництва. Сьогодні цілком очевидно, що успіх ринкових перетворень великою мірою визначатиметься тим, як вдасться реалізувати потенціал малого підприємництва, цього динамічного і мобільного сектору економіки. Що ж таке мале підприємництво? Які його роль і місце в рин­ковій економіці? Які основні функції малого підприємництва, особливості його розвитку в Україні? Саме на ці питання ви і знайдете відповідь у цій темі.

1. Економічна сутність малого підприємництва

Відповідно до розмірів підприємств, масштабів їх діяльності підприємництво поділяють на мале, середнє та велике. У світі існують фірми-гіганти з багатомільярдними оборотами, на яких працюють десятки й сотні тисяч працівників. Існують і розвиваються крихітні фірми, на яких зайнято дві, три особи. Розмір підприємств залежить від виробничої функції підприємства, технологічного типу виробничого процесу, здатності швидко реагувати на зміни ринкової ситуації, на рух попиту, появу нових потреб у суспільстві тощо. Світовий досвід і практика господарювання показують, що найважливішою ознакою ринкової економіки є існування і взаємодія багатьох великих, середніх і малих підприємств, їх оптимальне співвідношення. Найбільш динамічним елементом структури народного господарства, що постійно змінюється, є мале підприємництво. Набутий власний досвід, позитивні результати розвитку малого підприємництва в країнах, які пройшли етап реформування еконо­мічних систем, показують, що воно є одним із засобів усунення дис­пропорцій на окремих товарних ринках, створення додаткових ро­бочих місць і скорочення безробіття, активізації інноваційних про­цесів, розвитку конкуренції, швидкого насичення ринку товарами та послугами. А малі підприємства, за певних умов і за підтримки з боку держави, — потенційно інноваційні, гнучкі й витратоефективні, мають підприємницький досвід і достатній професійний рівень.

Властивістю сучасного етапу економічного розвитку є становлен­ня (для постсоціалістичних країн) і подальше вдосконалення (для розвинутих країн) змішаної економіки ринкового типу. Саме рин­ковий тип економічної організації суспільства, конкурентно-ринко­вий спосіб координації економічних процесів і прийняття рішень у межах національних економічних систем є найбільш перспектив­ним. Він стає історично виправданим для країн, що вирішують про­блему вибору способу соціально-економічного розвитку.

Об'єктивними перевагами сучасної ринкової економіки є ефек­тивне і переважно раціональне використання виробничих ресурсів, динамізм, конкурентність, високі адаптаційні властивості науково-технічного прогресу тощо. Ринковий механізм господарювання за­безпечує свободу економічного вибору, реалізацію власного економіч­ного інтересу та взаємоузгодженість інтересів ринкових суб'єктів. Не менш важливими ознаками ринкової економіки є реалізація під­приємницького потенціалу, мобілізація самостійної ініціативи гос­подарського суб'єкта. Отже, мале підприємництво виступає рушій­ною силою соціально-економічного розвитку.

Мале підприємництво є органічним структурним елементом ринкової економіки. Цей сектор економіки історично і логічно ві­дігравав роль необхідної передумови створення ринкового середо­вища. Він був первинною вихідною формою ринкового господарю­вання у вигляді дрібнотоварного виробництва. Саме тому дрібното­варне підприємництво відіграло структуроутворюючу роль в історії становлення економіки конкурентно-ринкового типу. Ця специфі­ка та своєрідне функціональне призначення малого підприємниц­тва набувають особливого значення для країн, які йдуть шляхом відтворення ринкової системи господарювання. Здатність малого підприємництва до структуроутворення ринку висуває завдання його відродження та спрямовує в число першочергових заходів реформу­вання економіки України на її перехідному етапі.

У структурі сучасної змішаної економіки співіснують та органічно взаємодоповнюються мале, середнє та велике підприємництво. Але на відміну від двох останніх, мале підприємництво є вихідним, найбільш численним, а тому і найбільш поширеним сектором еко­номіки. Відмінності між цими трьома видами підприємництва зумовлені різним рівнем суспільного розподілу праці, характером спеціалізації та усуспільнення виробництва, а також вибором тех­нологічного типу виробничого процесу.

Мале підприємництво — це самостійна, систематична, ініціа­тивна господарська діяльність малих підприємств та громадян підприємців (фізичних осіб), яка проводиться на власний ризик з метою отримання прибутку. Практично, це будь-яка діяльність (ви­робнича, комерційна, фінансова, страхова тощо) зазначених суб'єктів господарювання, що спрямована на реалізацію власного економіч­ного інтересу.

Мале підприємництво здійснюється створенням розгалуженої Системи малих підприємств.

Малі підприємства — це організаційно-економічний вид підприємств, які згідно зі ст. 2 Закону України "Про підприємства в Україні" кваліфікуються за показником чисельності зайнятих пра­цівників із градацією за сферами діяльності.

Зокрема, до малих підприємств належать підприємства з кількістю зайнятих від 15 до 200 осіб залежно від галузі або виду діяльності. Так, у промисловості та будівництві малими вважаються підприєм­ства, на яких працює до 200 осіб, в інших галузях виробничої сфери— до 50 осіб, у науці та науковому обслуговуванні — до 100 осіб, у .галузях невиробничої сфери — до 25 осіб, а в роздрібній торгівлі — до 15 осіб.

Верховною Радою України 19 жовтня 2000 р. було ухвалено Закон України "Про державну підтримку малого підприємництва". Відповідно до цього Закону суб'єктами малого підприємництва є: фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності (громадяни-підприємці); юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності будь­-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (кален­дарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу гне перевищує 500 000 євро.

Середньооблікова чисельність працюючих визначається з урахуванням усіх працівників, у тому числі тих, що працюють за догово­рами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів.

За оцінками експертів Світового банку, тільки у країнах, що розвивають­ся, існує близько 50 визначень малого підприємства. У різних країнах вико­ристовують різні класифікаційні ознаки (критерії) віднесення підприєм­ства до розряду малих. Так, у Японії такими критеріями є розмір капіталу, Чисельність працюючих та галузева належність. Згідно з чинним законо­давством до малих та середніх відносять юридичне самостійні підприєм­ства, що мають до 300 робітників, у галузях промисловості, будівництва, транс­порту, зв'язку, кредиту, комунального господарства; до 100 — в оптовій торгівлі; до 50 — у роздрібній торгівлі та сфері послуг. На практиці малі та середні підприємства поділяють на сім груп залежно від чисельності зайнятих: 1-4, 5-9, 10-29, 30-49, 50-99, 100-299, 300-499 робітників. У Великобританії у виробничій сфері фірма офіційно вважається малою, якщо в ній зайнято до 200 осіб. У більшості інших секторів економіки основним критерієм визначення малого підприємництва є показник річного обороту, який не повинен перевищувати 250 тис. фунтів стерлінгів. Кількість зайня­тих і обсяг основного капіталу — такі критерії віднесення підприємства до розряду дрібних в Італії, в Індії — чисельність зайнятих і обсяг інвестицій, а в багатьох галузях — ще й рівень використання енергії.

Суть та значення малого бізнесу полягають у тому, що він є про­відним сектором ринкової економіки; становить основу дрібно­товарного виробництва; визначає темпи економічного розвитку, струк­туру та якісну характеристику ВВП; здійснює структурну перебу­дову економіки, швидку окупність витрат, свободу ринкового вибо­ру; забезпечує насичення ринку споживчими товарами та послуга­ми повсякденного попиту, реалізацію інновацій, додаткові робочі місця; має високу мобільність, раціональні форми управління; фор­мує новий соціальний прошарок підприємців-власників; сприяє по­слабленню монополізму, розвитку конкуренції .

2. Функції малого підприємництва

Роль і місце малого підприємництва в національній економіці найкраще виявляються в притаманних йому функціях.

По-перше, мале підприємництво формує конкурентне середови­ще. Відомо, що в умовах вільної ринкової економіки конкуренція є відображенням відносин змагання між господарськими елемента­ми, коли їх самостійна діяльність ефективно обмежує можливості кожного з них вплинути на загальні умови обігу товарів на даному ринку, а також стимулює виробництво тих товарів, яких потребує споживач. Тоді діяльність учасників ринкових відносин набуває динамічного характеру, вона пов'язана з економічною відповідальні­стю та ризиком підприємця, що перетворює його на своєрідний соці­альний двигун економічного розвитку. Мале підприємництво допо­магає утвердженню конкурентних відносин, бо воно є антимонопольним за своєю природою, що виявляється в різноманітних аспектах його функціонування. З одного боку, малий бізнес, внаслідок чис­ленності елементів, що його складають, та їх високого динамізму значно меншою мірою піддається монополізації, ніж великі підприєм­ства. З іншого боку, за умов вузької спеціалізації та використання новітньої техніки він виступає як дійовий конкурент, що підриває монопольні позиції великих корпорацій. Саме ця риса малого бізнесу відіграла суттєву роль у послабленні, а іноді й у подоланні розвину­тими країнами притаманної великому капіталу тенденції до моно­полізації та затримки технічного прогресу.

Перейти на сторінку номер: 1  2 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат