На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Підприємництво в Україні, проблеми і перспективи конкурентноздатності українського підприємництва

Реферати > Економіка підприємства > Підприємництво в Україні, проблеми і перспективи конкурентноздатності українського підприємництва

Діяльність підприємця припиняється: з власної ініціативи підприємця; на підставі рішення суду у випадках, передбачених законодавством України; у разі закінчення строку дії ліцензії; на інших підставах, передбачених законодавчими актами України.

Загальний процесуальний (процедурний) порядок і форми припинення регулює Закон «Про підприєм­ства в Україні» (ст. 34-36). У разі банкрутства підприємства правовідносини припинення регулюються Законом Украї­ни від 14 травня 1992 р. «Про банкрутство» (Відомості Верхов­ної Ради України.—1992.—№31.—Ст. 440), який теж поши­рюється на підприємства всіх видів.

Особливі підстави і форми припинення підприємств ок­ремих видів встановлені також законами про ці підприєм­ства та іншими нормативними актами (зокрема, про корпо-ратизацію, приватизацію та ін.).

Юридичні підстави. Діяльність підприємств припиняє його власник (вищий орган підприємства, уповноважений орган). Припинення за юридичними підставами, як за­значалось вище, може бути двох видів: добровільним і при­мусовим.

Юридичними підставами добровільного припинення підприєм­ства є ініціатива власника підприємства або передбачені законом чи установчими документами обставини. Мотиви ініціативи підприємства (підприємця) закон не регулює. Це можуть бути: зміна профілю діяльності, конкуренція, зато­варення тощо.

До передбачених законом чи установчим договором об­ставин відносяться: а) закінчення строку, на який створю­валося підприємство; б) досягнення мети, поставленої зас­новниками під час створення підприємства (ст. 19 Закону «Про господарські товариства»). Установчі документи підприємств можуть включати й інші підстави даного виду. Рішення про припинення підприємства з цих підстав прий­має його вищий орган. Підприємці зобов'язані припиняти свою діяльність також у разі закінчення строку ліцензій (ст. 11 Закону «Про підприємництво»).

Види юридичних підстав примусового припинення підприєм­ства визначені в законодавстві про підприємства у вигляді примірного переліку (ст. 34 Закону «Про підприємства в Україні», ст. 19 Закону «Про господарські товариства»).

Примусово підприємства припиняються, по-перше, на підставі рішень суду (арбітражного суду) про визнання не­дійсними установчих документів підприємства (не­відповідність їх чинному законодавству) та акту (рішення засновника) про створення підприємства. По-друге, підприє­мство припиняється на підставі рішення суду (арбітражного суду) за поданням органів, що контролюють його діяльність, у разі систематичного або грубого порушення ним законо­давства. По-третє, підприємство припиняється на підставі рішення суду (арбітражного суду) у разі несвоєчасного по­відомлення ним про зміну свого місцезнаходження (при зміні місцезнаходження підприємство повинно в семиденний термін повідомити про це реєструючий орган). По-четвер­те, підприємство припиняє свою діяльність на підставі рішен­ня арбітражного суду про визнання його банкрутом. Поря­док такого припинення визначає Закон «Про банкрутство».

Закон передбачає дві правові форми припинення підприєм­ства: ліквідацію і реорганізацію (ст. 34 Закону «Про підприєм­ства в Україні»). У випадку ліквідації підприємство припи­няється як суб'єкт права без правонаступництва. Реоргані­зація передбачає виникнення на основі діючого підприєм­ства одного або більше нових підприємств як суб'єктів пра­ва. У разі реорганізації підприємства усі його права та обо­в'язки переходять до правонаступника (правонаступників). Законодавство визначає п'ять правових способів реоргані­зації підприємства: злиття, приєднання, поділ, виділ та пе­ретворення. З юридичної точки зори ці способи розрізня­ються залежно від того, до якого суб'єкта права переходять всі майнові права та обов'язки підприємства, що реєстру­ються.

Злиття двох і більше підприємств в одне означає перехід прав і обов'язків кожного з них до підприємства, що виник­ло внаслідок правового акту злиття. У цьому випадку вини­кає нове підприємство.

Приєднання одного підприємства до іншого означає, що до нього переходять права і обов'язки приєднаного підприєм­ства. Нове підприємство внаслідок такої реорганізації не виникає.

Поділ підприємства є створенням на базі одного існуючого підприємства двох і більше підприємств як суб'єктів права. Це поділ усього майна підприємства. Даний спосіб реорга­нізації передбачає затвердження власником (уповноваженим ним органом) роздільного акту (балансу). Згідно з цим актом частина майна та відповідні права та обов'язки реорганізованого підприємства переходять до підприємств, створених внаслідок поділу.

Виділ передбачає, що з діючого підприємства виділяються один або більше структурних підрозділів, які створюються як самостійні підприємства. Поділу всього майна підприєм­ства цей спосіб реорганізації не передбачає. Згідно з розді­льним актом (балансом) до них переходять частини майна та відповідні права і обов'язки реорганізованого підприєм­ства.

Перетворення підприємства як спосіб реорганізації озна­чає перетворення однієї форми власності в іншу (наприк­лад, державної в колективну) і, відповідно, зміну організа­ційно-правової форми підприємства. Даний спосіб реоргані­зації масово застосовується в процесах корпоратизації і при­ватизації майна державних підприємств. При перетворенні до підприємства, яке щойно виникло, переходять права і обов'язки колишнього підприємства.

Ліквідація і реорганізація підприємства тягне за собою виключення його з державного реєстру підприємства України. З дати виключення підприємство вважається реоргані­зованим чи ліквідованим.

Статусу суб'єкта права і юридичної особи підприємство позбавляється після здійснення щодо нього заходів, які є ліквідаційним процесом, врегульованим законом. Зокрема, це такі заходи:

1. Ліквідація підприємства ліквідаційною комісією, що призначається органом (особою), який прийняв рішення про ліквідацію. Цей орган (особа) може покласти обов'язок щодо ліквідації підприємства на його органи управління.

2. Встановлення порядку і строків ліквідації. Їх встановлює орган, що прийняв рішення про ліквідацію (власник, уповноважений орган, суд, арбітражний суд). Встановлюється також строк для задоволення претензій кредиторів. Він не може бути менше двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію.

3. Виконання ліквідаційною комісією своїх обов'язків: по­відомлення про ліквідацію підприємства в пресі (за місцем знаходження), про порядок і строки ліквідації; вжиття не­обхідних заходів для стягнення дебіторської заборгованості підприємства, виявлення його кредиторів та претензій ос­танніх. Кредитори та інші юридичні та фізичні особи, що мають угоди з підприємством, повідомляються про ліквіда­цію письмово.

4. Здійснення ліквідаційною комісією згідно з встановле­ним законом порядком: інвентаризації і оцінки майна органі­зації, реалізації майна, розрахунків з кредиторами і членами трудового колективу, складання ліквідаційного балансу і подання його органу, який призначив ліквідаційну комісію, або власнику.

Майнові претензії кредиторів до ліквідовуваного підприєм­ства задовольняються з його майна. При цьому законода­вець припускає, що відповідного майна для задоволення претензій всіх кредиторів може не вистачити (презумпція недостатності майна). Тому в законодавстві про ліквідацію підприємств діє загальне правило щодо черговості задово­лення боргів ліквідовуваним підприємством-боржником.

Залежно від підстав ліквідації підприємства встановлено два види черговості. Якщо підприємство ліквідується у зви­чайному порядку, діє черговість, встановлена статтею 36 Закону «Про підприємства в Україні». Вона має бути конк­ретизована статутом.

Якщо підприємство оголошене банкрутом, діє черговість, визначена статтею 21 Закону «Про банкрутство». Звичайна черговість — це першочергові та інші борги підприємства-боржника. Першочерговими є борги:

— перед бюджетом;

— витрати на відновлення природного середовища, якому завдано шкоди ліквідованим підприємством;

— розрахунки з оплати згідно з трудовими договорами (кон­трактами) ліквідованого підприємства;

— вимоги кредиторів, забезпечені заставою. Черговість задоволення інших боргів має бути встановле­на у статуті (установчому договорі). Вона повинна визнача­тися згідно з ч. ч. 2, 4, 5 ст. 36 Закону «Про підприємства в Ук­раїні», а саме:

— друга черга — за вимогами органів державного соціаль­ного страхування і соціального забезпечення. В межах цієї черги здійснюється капіталізація платежів, належних з підприємства у зв'язку з заподіянням каліцтва, іншого уш­кодження здоров'я громадянина або в зв'язку з його смер­тю;

— третя черга — своєчасно виявлені і заявлені вимоги кре­диторів, не забезпечені заставою;

— четверта черга — повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства і виплати по акціях трудового колективу;

— п'ята черга — претензії, виявлені і заявлені після закін­чення строку, встановленого для їх заявлення, а також будь-які інші вимоги.

Суть черговості полягає в тому, що вимоги кожної наступ­ної черги виконуються після повного задоволення вимог попередньої черги. Якщо в межах однієї черги майна для повного погашення боргів не вистачає, воно розподіляється між кредиторами пропорційно заявленим ними і визначе­ним ліквідаційною комісією сумам.

При ліквідації підприємства застосовується категорія так званих «погашених» претензій (ч. З ст. 36 Закону «Про підприємства в Україні»). Погашеними згідно з законом визнаються претензії: а) не задоволені за браком майна; б) не визнані ліквідаційною комісією. Останні можуть бути оскаржені до суду або арбітражного суду кредиторами. По­зови про задоволення їх вимог мають бути подані кредито­рами протягом місяця від дня одержання повідомлення про повне або часткове невизнання претензій. Майно, що зали­шається після погашення боргів підприємства, використо­вується згідно з рішенням власника майна.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27 
Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат