На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Призначення тарифної системи

Реферати > Економіка підприємства > Призначення тарифної системи

Організація оплати праці на підприємстві здійснюється з допомогою тарифної системи. Вона являє собою сукупність нормативів, що регулюють основну частину заробітної плати робітників і службовців.

Тарифна система використовується для диференціації розмірів заробітної плати працівників залежно від їхньої кваліфікації, відповідальності, умов праці (тобто її шкідливості, важкості, інтенсивності, привабливості тощо), її кількості та результатів. З допомогою тарифної системи установлюються співвідношення між низько і високооплачуваними категоріями трудящих.

Тарифна система відображає поділ працівників за професіями, спеціальностями та кваліфікацією.

Професія характеризує трудову діяльність і зайнятість працівника відповідно до одержаної ним підготовки, придбаних теоретичних знань і практичних навичок (наприклад, токар, слюсар, шахтар).

Спеціальність відображає внутрішньопрофесійний поділ праці. Це поняття вужче порівняно з поняттям “професія” (наприклад, токар-карусельник, слюсар-водопровідник, слюсар-ремонтник устаткування). Отже, спеціальність потребує глибших знань і надбання практичних навичок з вужчого кола робіт.

Кваліфікація – сукупність виробничих знань, уміння, певних практичних навичок. Вона виражає ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.

Тарифна система є основою для установлення правильного співвідношення між темпами зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати працівників. З її допомогою визначається необхідна кількість працівників відповідної кваліфікації чи спеціальності, а також співвідношення заробітної плати різних категорій працівників.

У зв'язку з тим, що норми затрат праці установлюються нормуванням, тарифна система є сполучною ланкою між нормуванням та системами заробітної плати.

Основними елементами тарифної системи є тарифно-кваліфікаційні довідники робіт і професій робітників, кваліфікаційні довідники посад керівників, спеціалістів і службовців, тарифні сітки та ставки і схеми посадових окладів, або єдина тарифна сітка.

У сучасних економічних умовах кожне підприємство може самостійно розробляти тарифну систему, дотримуючись державних гарантій і вимог генеральної, галузевої, реґіональної тарифних угод згідно з чинним законодавством.

Попередня глава Зміст Наступна глава

ТАРИФНО-КВАЛІФІКАЦІЙНИЙ ДОВІДНИК І ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Тарифно-кваліфікаційні довідники, об'єднані в єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій (ЄТКД) – це нормативні документи, в яких усі види робіт, що виконуються на тому чи іншому виробництві, розподіляються на групи залежно від їхньої складності. Тарифно-кваліфікаційний довідник слугує для тарифікації робіт і установлення кваліфікаційних розрядів робітникам.

Тарифікація робіт має велике значення для організації оплати праці, і насамперед для її диференціації залежно від кваліфікації робітників, тобто якості їхньої праці.

Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник використовується для визначення кількості розрядів за кожною професією (спеціальністю), складності робіт (їх тарифної групи), кваліфікаційних розрядів робітникам; забезпечення єдності в оплаті праці робітників, які мають однакову кваліфікацію; складання програм з підготовки і підвищення кваліфікації робітників. Він складається із 72 випусків, які включають приблизно 160 розділів. За його допомогою можна здійснювати тарифікацію понад 5 тис. професій робітників і виконуваних ними робіт.

ЄТКД містить по кожному розряду будь-якої професії характеристики, які даються в трьох розділах: “Характеристика робіт”, “Повинен знати” і “Приклади робіт”. У першому розділі наведено роботи, які робітник мусить виконати, складність їх виконання, ступінь самостійності робітника під час виконання цих робіт, а також під час налагодження устаткування, апаратів, установок. У другому розділі містяться основні вимоги до знань робітника, котрий виконує роботи певної складності, дається перелік навичок, якими він повинен володіти, вимоги до його теоретичної підготовки з професії (спеціальності). У третьому розділі наводиться перелік робіт найтиповіших для даного розряду і професії.

Для прикладу наведемо характеристику професії токаря шостого розряду.

Характеристика робіт. Токарна обробка і доведення на універсальних верстатах особливо складних, дорогих деталей та інструменту по 1—2 класам точності з великою кількістю переходів і установок з важкодоступними для обробки і вимірювання місцями, які потребують при установленні комбінованого кріплення і високоточного вивіряння в різних площинах. Доведення і полірування по 1 класу точності особливо складного спеціального інструменту різної конфігурації з декількома сполученими поверхнями. Нарізування багатозахідних різьб особливо складного профілю будь-якого модуля і відстані. Токарна обробка особливо складних, великогабаритних деталей, вузлів і тонкоспинних довгих деталей, схильних до деформації, на універсальних верстатах. Токарна обробка нових і переточування відпрацьованих прокатних валів з калібруванням особливо складних профілів.

Повинен знати: конструкцію і правила перевірки на точність токарних верстатів різних конструкцій, способи установлення кріплення і вивіряння особливо складних деталей і методи визначення технологічної послідовності обробки; обладнання, геометрію і правила термообробки, точіння і доведення всіх видів нормального і спеціального різального інструменту, способи досягнення установленої точності й чистоти обробки, основні принципи калібрування особливо складних профілів; правила визначення найвигідніших режимів різання за довідниками і паспортом верстата; розрахунки, пов'язані з виконанням особливо складних і відповідальних токарних робіт.

Приклади робіт. Валки блюмінга, слябінга і чистових кліток прокатних і дротових станів, валки чистових кліток з відкритими калібрами і передчистових із закритими калібрами, валки універсальних кліток для прокатування полегшених профілів, валки передчистових кліток для прокатування рейок і фасонних профілів – повна токарна обробка; вали розгінні – нарізання восьмизахідних різьб з прогресивно наростаючою відстанню, вали парових турбін високого і низького тиску – чистова обробка під шліфування і нарізання різьби або пришивання конусів по муфтах; вали гідравлічних турбін – повна чистова обробка валуї рубашок; вали великих суден – повна токарна обробка; ґвинти з радіусною спіраллю під шарики – остаточне доведення спіралі двох сполучених деталей; ґвинти ходові з довжиною нарізання понад 7000 мм, повна токарна обробка з нарізанням різьби, головки розточені з багатозахідною різьбою – повна токарна обробка; деталі та вузли особливо складні до хімічних насосів і установок великих розмірів із спеціальних неметалевих матеріалів і

кислотних сплавів – повна токарна обробка; диски підковпачкового обладнання, каруселі випарника, вакуумні ковпаки розміром понад 500 мм, калібри різьбові з багатозахідною трапецеїдальною різьбою, колони гідравлічних пресів довжиною понад 15000 мм – повна токарна обробка; прес-форми багатомісні особливо складної конфігурації – повна токарна обробка з поліруванням; штанги гребних валів регулюючої відстані довжиною понад 10000 мм – чистова обробка.

Тарифно-кваліфікаційні характеристики можуть розроблятися за допомогою двох методів оцінки складності праці: аналітичний та експертний.

Сутність аналітичного методу полягає в розчленуванні процесів праці на окремі функції і вираженні в балах кожної з функцій. Розрізняють чотири такі функції:

· розрахункова, яка означає здійснення робітниками розрахунків до початку роботи і в її процесі;

· підготовча, яка включає підготовку робочого місця до роботи, підбір інструменту, налагодження устаткування та ін.;

· виконавча – основна функція, пов'язана з безпосереднім веденням робочого процесу;

· обслуговування, або функція управління устаткуванням, пов'язана з додатковими вимогами до кваліфікації робітників.

Окрім цього, рекомендується враховувати також фактор надійності в роботі або відповідальності (і безпеки).

Кожна із вказаних функцій має три ступені оцінки складності робіт –проста (незначна), середня (значна) і складна (дуже значна).

Виконувані роботи розподіляються по розрядах залежно від кількості балів, які припадають на кожний їх вид. Для кожного розряду встановлена мінімальна й максимальна кількість балів. Для шестирозрядної тарифної сітки максимальне число балів: для 6-го розряду – 400, для 1-го – 200.

Співвідношення між окремими функціями в загальній сумі балів приблизно таке: розрахункова – 5,3%; підготовча – 9,3; виконавча – 72,0; обслуговування – 5,3; фактор надійності – 8,1%.

Аналітичним методом можна визначити ступінь складності лише для подібних за технологією робіт. Якщо існують значні відмінності у виконанні робіт, то для перевірки, уточнення оцінки доцільно використовувати експертний метод визначення часу підготовки, необхідного для одержання тієї чи іншої кваліфікації. Цим методом можливо порівнювати кількісні відмінності в складності робіт, характерних для різних виробництв.

За кожною групою робіт складається детальна характеристика і визначаються вимоги до знань та вміння робітника.

Належність виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам здійснюється власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з профспілковим або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Перейти на сторінку номер: 1  2 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат