На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Форми інвестування

Реферати > Економіка підприємства > Форми інвестування

Фінансові інвестиції

Особливості фінансових інвестицій

Фінансові інвестиції характеризуються певними особливостя­ми, основними з яких є:

І) використання у двох напрямах: перший — отримання додат­кового інвестиційного доходу у процесі користування вільними грошовими активами; другий — їх проти інфляційний захист;

2) надання суб'єкту підприємницької діяльності вибору ши­рокого діапазону інструментів інвестування за шкалою «дохід­ність — ризик» та «дохідність — ліквідність»;

3) виходячи з багатогранної інфраструктури фінансового рин­ку, пильніший та змістовніший моніторинг у процесі фінансового інвестування.

Суб'єкт підприємницької діяльності може здійснювати фінан­сове інвестування у таких формах:

1) вкладення капіталу до статутних фондів спільних підпри­ємств;

2) вкладення капіталу у прибуткові види грошових інструментів;

3) вкладення капіталу у прибуткові види фондових інструментів.

Особливості фондового ринку України

Процес створення і розвитку українського фондового ринку можна умовно поділити на такі етапи:

• Перший етап (1991—1993 pp.) розпочався з моменту при­йняття Верховною Радою УРСР у червні 1991 p. основного зако­ну фондового ринку — Закону України «Про цінні папери та фо­ндову біржу». Згідно з чинним законодавством цінними папера­ми можуть бути акції, облігації, казначейські зобов'язання, оща­дні сертифікати та векселі. Новим законом про цінні папери ско­ристалися новостворені банки та страхові компанії, що почали випускати акції та ощадні сертифікати. Відразу ж особливе місце посіли акції суто комерційних банків «ІНКО», «Відродження», «АЖІО», «Аваль», Лісбанку та багатьох ін., а також ощадні сер­тифікати багатьох банків, серед яких особливо виділялися серти­фікати «АЖІО» і ВА-БАНКУ. Інвестиційні сертифікати, в свою чер­гу, пропонували страхові компанії, серед яких визначну роль відіг­рала «Омега Інстер». Перші цінні папери були виключно іменними, а всі операції з ними проводились у межах, окреслених емітентом. Фондові операції, як правило, не здійснювалися. Історія свідчить, шо дохідність окремих ощадних сертифікатів досягала 400 % річ­них у той час, як річна норма доходу становила всього 60 %.

• Другий етап розпочався 1994р. та ознаменувався розкві­том акцій AT «Меркурій-інвест» та облігацій Споживчого това­риства «Меркурій». Так, за рік курсова вартість акцій AT «Мер­курій-інвест» зросла більше, ніж у 10 разів, а облігації СТ «Мер­курій» продавалися за курсовою вартістю понад 100 номіналів. Особливістю таких цінних паперів було те, що вони випускалися на пред'явника, а отже, могли вільно обертатися на ринку. В ці­лому за 1994—1995 pp. фондовий ринок України був збагачений великим спектром цінних паперів на пред'явника: акції AT «Різ-ноекспорт-інвсст», AT «Олбі-Україна», AT «Слід» та ін. Харак­терним для згаданих цінних паперів було різке зростання курсо­вої вартості, масове поширення серед фізичних осіб водночас з їх швидким знеціненням.

• Третій етап охоплює період з 1995 p., який позначився по­чатком приватизації в Україні, по 1996 р. До цього моменту тіль­ки акції АСК «Укррічфлот» реально оберталися на фондовому ринку за номіналом 35 тис. крб. У той же час їх вартість наприкін­ці року зросла до 200 тис. крб. Рік 1995-й започаткував появу:

1) нових акцій приватизованих підприємств — AT «Азот», AT «Одесанафтопродукт» та ін.;

2) нового виду приватизаційних цінних паперів — приватиза­ційного майнового сертифіката. Основна мета — надати можли­вість усім громадянам України стати співвласниками частки державного майна. Тому номінальна вартість сертифіката визна­чалася шляхом відношення вартості держмайна до загальної кі­лькості осіб, що проживають на території України;

3) наявністю початкового досвіду торгівлі одним з похідних цінних паперів або деривативів — ф'ючерсними контрактами. Спроба започаткувати торгівлю валютними ф'ючерсами була здій­снена Українською фондовою біржею, але, на жаль, ця ідея не набула свого розвитку. Враховуючи невисокий рівень обігу зако­нодавче регламентованих цінних паперів (таких, як акції, обліга­ції, векселі, приватизаційні папери, інвестиційні сертифікати та ін.) рівень обігу похідних цінних паперів був неврегульований, а отже, й незначний;

4) державних облігацій (купонних і дисконтних), які поширю­валися та згодом посіли перше місце на фондовому ринку, що викликало зацікавленість до них з боку нерезидентів.

• Четвертий етап — 1997—1998 pp. У 1997 р. позиції державні-облігацій похитнулися. Першість переходить до муніципальних цінних паперів, серед яких популярність здобули на той момент цінні папери Києва і Харкова терміном до 1 року і ставкою, що дорівнювала ставці рефінансування НБУ на момент їх розміщен­ня. Проте муніципальні облігації не стали об'єктом фондових спекуляцій.

Український фондовий ринок включає два сегменти: біржовий та позабіржовий. Біржовий фондовий ринок — це ринок біржо­вих фірм і банків, які за своїм характером є переважно брокерсь­кими. На позабіржовому фондовому ринку, чи на ринку фінан­сових посередників, діють головним чином дилери.

До складу учасників фондового ринку входять безпосередні (біржі, фірми, банки, які є членами будь-якої фондової біржі, а також фінансові посередники та ін.) та опосередковані учасники (емітенти та інвестиційні інститути, що здійснюють торгові опе­рації виключно через безпосередніх учасників).

Фондові біржі належать до акціонерних товариств закритого типу. Значення їх діяльності у різних країнах неоднакове. Так, у США і Великобританії більша частина основного капіталу під­приємств мобілізується на фондових біржах, тоді як у Західній Європі та Японії їх питома вага значно менша (наприклад, 50 зі 100 найбільших підприємств Німеччини — сімейні фірми, акції яких не підлягають продажу).

Згідно із Законом України «Про цінні папери та фондову бір­жу» фондова біржа — це акціонерне товариство, що зосереджує попит і пропозицію на цінні папери, сприяє формуванню їх бір­жового курсу та здійснює свою діяльність згідно із законодавст­вом України, статутом та правилами фондової біржі.

До основних функцій фондової біржі належать:

1) створення постійно діючого ринку для збільшення частки якісних цінних паперів;

2) визначення вартості цінних паперів;

3) розповсюдження інформації про цінні папери, їх ціни та умови обігу;

4) підтримка професіонального рівня учасників ринку цінних паперів і певний контроль за їх діяльністю;

5) відпрацювання правил ведення торгів на фондовій біржі. Таким чином, фондова біржа виступає як торгове, професійне, нормативне та технологічне ядро ринку цінних паперів. Особли­вими ознаками фондової біржі є такі:

• біржа повинна мати мінімальний власний капітал;

• членами фондової біржі можуть виступати лише інвестицій­ні інститути, які мають ліцензію на діяльність, пов'язану з таким членством;

• фондова біржа не може виступати як інвестиційний інсти­тут, тому немає права випускати цінні папери, крім власних акцій.

Фінансова діяльність фондової біржі може здійснюватись шля­хом продажу її акцій, надходження регулярних (щорічних) член­ських внесків, одержання доходу від угод, що укладаються на фондовій біржі, та інших доходів від її діяльності. Доходи фон­дової біржі повністю спрямовуються на покриття витрат, пов'я­заних з розширенням та вдосконаленням її діяльності.

В Україні розроблена та законодавче закріплена концепція роз­витку і функціонування фондового ринку, відповідно до якої до­звіл на відкриття фондової біржі надається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), яка й визначає правила торгівлі.

Характеристика цінних паперів, що обертаються на фондовому ринку України

Забезпечення обороту фінансових ресурсів на фондовому ринку України здійснюється через цінні папери, які поділяються на:

1) пайові — емітент не несе зобов'язань повернути кошти, що інвестовані, але такі цінні папери свідчать про участь у статутно­му фонді, надають їх власникам право на отримання частки при­бутку у вигляді дивідендів, участь в управлінні справами емітен­та та на отримання частки майна у разі ліквідації емітента. Класичним прикладом пайових цінних паперів виступають акції;

2) боргові — емітент несе зобов'язання у певний термін повер­нути кошти, які були інвестовані, але такі цінні папери не нада­ють права їх власникам на участь в управлінні справами емітента (приклад — облігації");

3) похідні, механізм обігу яких пов'язаний з пайовими, борго­вими цінними паперами, іншими фінансовими інструментами чи правами. До таких можна віднести ф'ючерси, опціони, варанти та приватизаційні цінні папери (приватизаційний майновий серти­фікат, компенсаційний сертифікат).

Варто зосередити особливу увагу на деривативах як похідних інструментах фондового ринку.

Ф 'ючерс — стандартний документ, що являє собою контракт, за яким одна сторона дає іншій зобов'язання продати чи купити певну кількість цінних паперів за певною ціною, що визначається в момент виконання угоди в майбутньому. Останнім часом з'явився новий вид ф'ючерсів — індексний, який укладається на рух інде­ксів цінних паперів (наприклад, індекс Dow Jones, Standart & Poor's 500, в Росії— РТС та ін.). Особливість таких ф'ючерсних контрактів полягає в тому, що вони заздалегідь не передбачають будь-які постачання, угода закривається після виплати різниці, що виникає внаслідок руху індексу вгору чи донизу.

Опціон — стандартний документ, що є контрактом, відповідно до якого власник закріплює своє право продати чи купити певну кількість цінних паперів за певною ціною, що узгоджується в момент укладання контракту. Опціони можуть бути двох типів — європейський та американський. Опціон європейського типу пе­редбачає, що купити або продати базові цінні папери можна ли­ше безпосередньо перед датою його закінчення. За американсь­ким опціоном реалізувати угоду можливо протягом терміну його дії. Тому європейський тип опціона менш мобільний, ніж амери­канський, який у зв'язку з цим дістав значного поширення.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат