На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Національна економіка

Реферати > Економічна теорія > Національна економіка

Вступна частина:

Національна економіка є реальною базою для поєднання інтересів усіх суб'єктів економічного життя в усіх сферах і видах ; діяльності суспільства. Водночас говорити про її ефективність можна лише тоді, коли вона буде розглянута в процесі безперерв­ного повторення виробництва. При цьому функціонування економіки потребує подо­лання і врахування ряду перешкод: циклічно­го економічного розвитку, вирішення проб­лем зайнятості працездатного населення, ведення грошового господарства в умовах можливості виникнення інфляції, постійно­го зміцнення фінансів при існуванні загрози появи її кризи.

Слід також знати, як держава регулює економіку. Реальною оцінкою розвитку еко­номіки є створений національний продукт в усіх його формах

МАКРОЕКОНОМІКА І ПОКАЗНИКИ ОБЧИСЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРОДУКТУ

1. Поняття про макроекономіку

Складовою частиною економічної науки, як було з'ясовано раніше, є макроекономіка.

Макроекономіка вивчає механізм функціонування економі­ки в цілому, а також чинники впливу держави на загальноеко­номічні процеси.

Інакше кажучи, макроекономіка вивчає взаємозв'язки між скла­довими економічної системи, наприклад, між витратами споживачів і створеним у країні продуктом, між національним виробництвом і зовнішньою торгівлею. Особливість предмета дослідження макро-економіки привертає увагу до неї уряду, політиків. Так, владні струк­тури України, для того щоб прийняти певні закони, які б створювали сприятливі умови для роботи підприємств, мають виходити з гли­бинних причин, що відображують макроекономічні процеси — підне­сення чи спад виробництва, інфляцію і рівень безробіття. Або, скажі­мо, як можна розробляти економічну політику без вивчення і враху­вання рівня заробітної плати і цін, обсягу грошової маси в обігу, дер­жавного боргу уряду та причин, які його зумовили.

Макроекономіка і мікроекономіка, маючи певні відмінності, доповнюють одна одну, створюючи єдину економічну науку. Так, спеціаліст з мікроекономіки, досліджуючи ціну в певній галузі про­мисловості, для зручності припускає, що в інших галузях ціни вже задані. Фахівець же з макроекономіки, вивчаючи рівень цін, в основ­ному не буде зважати на відносні зміни цін товарів у різних галузях.

Макроекономіка вивчає шляхи, якими платежі надходять від спо­живачів до виробників. Ці потоки постійні і йдуть з одного сектора економіки до іншого.

Наприклад, хлібороб продає хліб і купує сільськогосподарську техніку. На виручені кошти машинобудівельник купує різні товари, у тому числі хліб. Отже, гроші, що витрачені машинобудівником, повернулися у вигляді доходу до хлібороба. Такий процес в економіці називають кругообігом.

Якщо припустити, що всі види доходів у суспільстві йдуть на споживання (заощаджень немає), то з викладеного можна зробити такі висновки.

1. Сума всіх доходів у суспільстві дорівнює сумі всіх витрат.

2.Усі витрати суспільства дорівнюють обсягу виробництва. Це можна подати таким рівнянням:

Доходи = Витрати = Обсяги виробництва.

Отже, весь річний потік товарів і послуг у межах національного господарства становитиме національний продукт.

Національний продукт — це те саме, що й загальні доходи суспільства, загальні витрати і загальний обсяг вироб­ництва

В умовах ринкової економіки національний продукт обчислюють у вартісному вираженні.

Національний продукт є матеріальною основою життя людей. Саме він задовольняє різноманітні потреби населення. Якщо націо­нальна економіка неспроможна створити весь набір матеріальних благ для потреб населення через об'єктивні обставини (наприклад, в Ук­раїні через природні, кліматичні умови не вирощуються боби какао, тропічні фрукти, не вистачає власної нафти, газу тощо), треба ви­робляти такі види національного продукту, які б користувались по­питом в інших країнах, тобто можна було використати їх як експортні ресурси. Це давало б можливість обміняти їх на товари, які не ви­робляються в країні.

Отже, національний продукт є дуже важливим показником не тільки для країни, де він виробляється, а й для міжнародного співро­бітництва.

Уже багато років Організація Об'єднаних Націй докладає багато зусиль до того, щоб усі країни збирали відомості про національний продукт. Така статистика дає змогу визначити рівень розвитку еконо­міки країни, її результативність, показати ефективність використання матеріальних і трудових ресурсів, здійснити порівняння між країна­ми, розробити необхідні рекомендації щодо поступального розвитку національної економіки, її участі в міжнародному поділі праці.

2. Обчислення національного продукту

Для обчислення обсягу національного продукту економіч­на наука використовує цілу низку показників, серед яких визначаль­не місце займає показник валового внутрішнього продукту (ВВП).

ВВП— це вартість кінцевих товарів, вироблених всередині країни (резидентами і нерезидентами) за певний період. Сюди входить вартість товарів матеріальної та нематеріальної сфери, таких як будинки і одяг, вартість послуг, скажімо, брокера і лекція економіста. Обсяги виробництва кожного такого товару і послуг оцінюють за ринковою ціною. Сума цих цін і становить ВВП

Методика обчислення ВВП має ряд особливостей.

• ВВП складається з вартості кінцевих товарів і послуг. Напри­клад, пшениця, з якої випечено хліб, є проміжним товаром. Лише вартість хліба враховують як частку ВВП, але вартість пшениці, прода­ної мірошнику, і вартість борошна, проданого пекарю, не враховують.

• ВВП складається з вартості товарів і послуг, вироблених лише в процесі поточного виробництва. Отже, заново зведений і прода­ний будинок включають до складу ВВП, а збудований раніше і проданий — ні. Проте комісійні, які агент з продажу нерухомого майна отримав за продаж наявних будинків, у ВВП враховуються, (їх відно­сять до поточних послуг.)

• ВВП оцінюється за ринковими цінами. Останні включають непрямі податки — податок на продаж і акцизи, а тому ринкова ціна товарів буде не така, яку продавець матиме за товар. Чиста ціна — це ринкова ціна за вирахуванням непрямих податків. Вона становить суму чинникових витрат, тобто суму, що припадає на чинники ви­робництва цього товару.

На практиці для розрахунків ВВП використовують такі методи — за витратами, за доходами і за виробництвом.

ВВП, розрахований за витратами, — це загальна сума витрат на особисте і виробниче споживання всієї маси створених за певний період благ (рис. 1)

ВВП розрахований за доходами — це сума доходів, отриманих власниками чинників виробництва, з використанням яких створено всю масу національного продукту (рис. 2).

ВВП за виробництвом показує внесок кожного виробника і на­ціонального виробництва в цілому. У такому разі ВВП розраховують за доданою вартістю.

Рис. 1. Структура ВВП за витратами

Рис. 2. Структура ВВП за доходами

Додана вартість — це ринкова ціна продукції (послуг) підприємства за вирахуванням вартості сировини і мате­ріалів, що куплені та витрачені на виробництво продукції або на виконання послуг

Розглянемо це на прикладі випікання хліба в Україні (табл. 1).

Додана вартість, що у нашому прикладі дорівнює 80 коп., є вар­тістю кінцевого продукту. Це різниця між виручкою від продажу і вартістю проміжних матеріалів (195 - 115 = 80).

Загальна сума доданих вартостей, створених у суспільстві, являє собою ринкову вартість вироблених товарів і послуг, тоб­то ВВП.

Таблиця 1

Додана вартість при випіканні хліба (коп. за хлібину)

Стадія виробництва

Виручка від продажу

Вартість проміжних матеріалів

Додана вартість (заробітна плата, прибуток)

Зерно

Борошно Випечений хліб Хліб,доставлений у роздрібну торгівлю

20

35

60

80

0

20

35

60

20

15

25

20

Разом

195

115

80

Перейти на сторінку номер: 1  2  3 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат