На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Предмет, структура і функції економічної теорії

Реферати > Економічна теорія > Предмет, структура і функції економічної теорії

ПРЕДМЕТ, СТРУКТУРА І ФУНКЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

Предмет економічної теорії.

Кожна людина, ким би вона не була за професією, щодня зустрічається з економічними явищами і змушена оперувати низкою економічних категорій: товар, гроші, ціна, ринок, зарплата, торгівля, магазин, купівля, попит, дефіцит, інфляція, кредит, платежі, податки тощо. Про все у кожного є певні уявлення. Навіть дитина знає, що таке гроші і може їх правильно використати за призначенням. Але якщо усі знають категорії, то навіщо їх вивчати? Річ у тому, що відоме, як говорив Георг Гегель, ще не є пізнане. Щоб перетворити відоме на пізнане, необхідно переро­бити повсякденні уявлення про досліджувані явища в наукові поняття. А для цього потрібно розглянути, як виникло і як розвивалося явище, яким воно стало тепер, який його зв'язок з іншими явищами, місце серед них і т.ін. Досягти цього можна тільки вивчаючи вже накопи­чені наукові знання і досвід. Хоча дитина і дорослий, шко­ляр і вчитель, студент і дипломований фахівець, фізик і економіст знають, що таке, наприклад, ціпа, гроші, але ступінь розуміння економічних явищ у них різний. Тому різними е й можливості правильної оцінки економічних ситуацій і визначення економічного поводження.

Чому ростуть ціни? Чи вигідно купувати облігації? Чи розумно робить держава, підвищуючи або знижуючи податки? Яку економічну політику необхідно проводи­ти, щоб забезпечити зростання виробництва і доходів на­селення? Чи обов'язково перехід від командної економі­ки до ринкової має супроводжуватися суттєвим знижен­ням життєвого рівня основної маси населення, чи можна цього уникнути? Грамотно відповісти на всі ці і багато інших запитань можна, тільки спираючись на системати­зовані економічні знання. А їх і дає економічна теорія.

Перше, приблизне визначення предмета економіч­ної теорії дістаємо вже з тих явищ і процесів, які вона ви­вчає. Проте в такий спосіб не можна дати досить чіткого Наукового визначення предмета, тому що, по-перше, низ­ку явищ і процесів завжди можна продовжити і вона у такому розумінні необмежена, невизначена, по-друге, економічні явища і процеси лише вказують на зовнішні форми, що розвиваючи їхньої єдиної основи і суті. Наукове визна­чення має звести всі економічні явища і процеси до єдиної основи показати на його власну специфіку і границі. Розгля­немо, наприклад, таке явище, як паперові гроші. Чому шма­точки папера, надруковані державою, являють собою гроші? Що їх робить грошима? Очевидно, що вони виступають .грошима тому, що в обмін на них можна одержати на­явні на ринку в продавців товари. Продавці візьмуть шматочки паперу і дадуть відповідний їх кількості то­вар. Грошима шматочки паперу роблять відносини лю­дей до них і за їхньою допомогою один з одним. Якщо відносини припиняються, то гроші перетворюються на простий папір. Щоб переконатися Із цьому, досить спро­бувати, наприклад, у США чи Німеччині придбати за українські гривні чи за російські карбованці товар. Продавці їх просто не приймуть до оплати товару. Усе це свідчить про те, що гроші є однією з форм економічних відносин, тобто відносин між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання благ. Будь-який товар, наприклад, костюм, товаром робить та обста­вина, що один економічний суб'єкт його продає, а інший купує, тобто економічні відносини між. суб'єктами. Без економічних відносин костюм є просто костюмом, але не товаром. Те ж саме можна сказати і про будь-яке інше еко­номічне явище. Усі вони становлять різні форми економічних відносин. А економічна теорія і покликана, насам­перед виявити, які економічні відносини ховаються за тим чи іншим економічним явищем. Отже, предметом економічної теорії є насамперед економічні відносини.

Економічні відносини багаторівневої. Найбільш гли­бинні рівні економічних відносин виступають як незалежні від волі і свідомості людей. Це матеріальні виробничі відно­сини, наприклад, вартість як суспільно необхідні витрати праці на виробництво товару. Можна продати авторучку за більш високою чи низькою ціною. Це залежить від волі продавця і покупця. Але ні той, ні інший не може в резуль­таті вплинути на кількість суспільно необхідної праці, уже втіленої б товарі. Тому вартість є матеріальне, від волі і свідомості людей не залежне, а ціна — ідеальне, залежне від волі людини відношення. Чим ближче економічні відносини до поверхні суспільства, тим більша їхня за­лежність від свідомої діяльності людини і тим більше мож­ливості в людей впливати на них, обирати між різними варіантами здійснення економічних процесів.

В економіці люди стикаються, насамперед, з пробле­мою вибору способів задоволення своїх потреб за допо­могою ресурсів, що завжди є обмеженими. Потреби зав­жди зростають швидше від виробничих можливостей, хоча в процесі розвитку збільшуються і ті і інші. Існує досить стійка залежність, що відбиває розширення кола потреб та їхнє якісне удосконалення, назване законом підвищення потреб. Мета будь-якої економічної діяльності --прагнення задовольнити різноманітні потреби. Використовуючи обмежені ресурси, люди здійснюють вибір спо­собів задоволення потреб, вступають один з одним у відносини з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання благ. Усе це повинно дістати відтворення у визначенні предмета економічної теорії.

Важливе значення для розгляду предмета економіч­ної теорії має правильне розуміння співвідношення виробництва, розподілу, обміну і споживання. На перший погляд, це фіксація послідовних фаз руху продукту від виробництва через розподіл і обмін до споживання. Та­кий зв'язок дійсно існує, але зовнішній, поверхневий. За ним ховаються більш глибокі взаємозалежності. При ре­тельнішому розгляді виявляється, що споживання не тільки остання фаза руху продукту, але внутрішній мо­мент самого виробництва. Адже у виробництві спожива­ються засоби виробництва (знаряддя праці, сировина, матеріали тощо) і робоча сила людини (його фізична, ро­зумова енергія та ін.). Це продуктивне споживання. З іншого боку, процес споживання створених благ вироб­ляє саму людину, відновлює її сили, втрачену енергію, здатність до праці. Тому-то не тільки виробництво вклю­чає споживання, але й споживання є виробництвом. Це внутрішні зв'язки виробництва і споживання, але між ними існують і зовнішні взаємозалежності.

Виробництво впливає на споживання: по-перше, до­ставляючи продукт для споживання; по-друге, визначаю­чи спосіб споживання (наприклад, те, що за допомогою молотка забивають цвяхи, а не шиють одяг, закладено в самому виробництві предмета); по-третє, збуджуючи в споживачі потребу (наприклад, на початку XX століття не було потреб у комп'ютерах, телевізорах, тому що вони ще не вироблялися, створення таких продуктів породи­ло одночасно у споживачів і потребу в них).

Споживання впливає на виробництво тим, що, по-перше, знищує створенні продукт і додає закінченості процесу виробництва; по-друге, створює потребу в но­вому акті виробництва.

Розподіл також, перш ніж стати розподілом про­дуктів, виступає розподілом, закладеним всередині вироб­ництва. Це є розподіл засобів виробництва і людей по різних сферах, що визначає розподіл результатів вироб­ництва. Чому одні люди одержують зарплату, а інші — прибуток? Від чого це залежить? Це визначається тим,1 що вже в самому виробничому процесі засоби виробницт­ва і праця розподілені так, щоб одна людина виступала як власник засобів виробництва, а інша — як найманий робітник. Цим визначені форма і розміри одержуваного доходу. Відносини і форми розподілу результатів вироб­ництва виступають як зворотний бік розподілу чинників виробництва. Зовні розподіл може впливати на вироб­ництво, стимулюючи або, навпаки, стримуючи його по­дальший розвиток. Зрівняльний розподіл позбавляє працівників стимулів до поліпшення виробництва, а різні заохочувальні системи оплати праці призводять до зростання продуктивності праці.

Обмін, я к і розподіл, не тільки є фазою руху продукту, але й внутрішнім моментом виробництва. Всередині ви­робництва він закладений як обмін діяльністю, здібнос­тями, як обмін між виробниками засобів виробництва. Зовні виробництво й обмін також впливають один на од­ного. Платіжна криза в Україні призвела до затримок об­мінних операцій і до падіння виробництва, яке, у свою чергу, вело до згортання обміну. Інфляція, знецінення грошей як засобу обміну, негативно позначається на роз­витку виробництва.

Зовнішня видимість того, що виробництво, розподіл, обмін і споживання — просто фази руху продукту, обман­лива. Приховуються більш складні відносини, сутність яких полягає в тому, що виробництво, розподіл і обмін — це внутрішні моменти самого виробництва, відмінності всередині єдності, сторони єдиного. Вони взаємопроникають і взаємовизначають один одного. У взаємодії ви­значальна роль належить виробництву. Воно — вихідний пункт і пануючий момент усього руху виробництва в широкому розумінні. Спроби ігнорувати це, наприклад, займаючись фінансовою стабілізацією, це звергаючи ува­ги на спад виробництва, завжди закінчувалися сумно. Взаємозв'язок відносин виробництва, розподілу, обміну і споживання — один з найважливіших аспектів структу­ри економічних відносин.

Інший важливий аспект — співвідношення власності і системи виробничих відносин. Власність — суспільна форма привласнення благ, яка пронизує всю систему ви­робничих відносин, утворюючи її ситність. Немає таких виробничих відносин, які б не були відносинами влас­ності. Але й виробничим відносинам притаманні й інші риси, визначення, які виводять їх за межі лише відно­син власності. Виробничі й у більш широкому розумінні всі економічні відносини — форми реалізації відносин власності. Найсуттєвішими змінами виступають ті, котрі доходять до відносин власності як сутності економіч­них відносин. Загальновизнано, що ринкова економіка не може затвердитися, якщо не буде проведена прива­тизація, а приватизація сформулює найбільш глибокі підстави для установлення ринкових відносин. Систе­ма економічних відносин може бути проаналізована у різних структурних зрізах: за суб'єктами, об'єктами, фор­мами привласнення, фазами виробництва, територіально-галузевими характеристиками, за формами логічної й історичної субординації тощо. Кожен аспект виявляє нові моменти. Залежно від конкретних обставин вису­вається той чи інший структурний зріз.

Перейти на сторінку номер: 1  2 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат