На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Хеджування продажу, купівлі та вигоди хеджування

Реферати > Економічна теорія > Хеджування продажу, купівлі та вигоди хеджування

Хеджування продажу.

Хеджування купівлі.

Вигоди хеджування.

1. Хеджування продажу – це використання короткої позиції на ф’ючерсному ринку тим, хто має довгу позицію на наявному ринку.

Цей вид хеджування використовується для захисту продажу ціни товару і використовують його продавці реальних товарів для страхування від падіння цін на цей товар.

2. Ця операція представляє собою купівлю ф’ючерсного контракту будь-ким, хто має певну позицію на наявному ринку. Результатом довгого хеджу є фіксація ціни закупки товару.

Цей вид хеджування часто використовують посередницькі фірми, які мають замовлення на купівлю товару в майбутньому та компанії переробними. При цьому закупки на ф’ючерсному ринку здійснюється як тимчасова заміна закупки реального товару. В підсумку довге хеджування захищає від підвищення цін.

3. Хеджування з допомогою ф’ючерсних контрактів має ряд переваг:

проходить зниження цінового ризику торгівлі товарами або фінансовими інструментами.

хедж не пересікається із звичайними операціями і дозволяє забезпечити постійний захист ціни без необхідності змінювати політику запасів чи втягуватися в гнучку систему форвардних відносин.

хеджувнаня забезпечує велику гнучкість в плануванні, оскільки ф’ючерсні контракти існують для багатьох місяців постачання в майбутньому, підприємство може планувати на перед.

хедж полегшує фінансові операції.

якщо хедж розпочато, то не обов’язково ліквідувати його при реальній угоді: можна вести операції „в середині” ходжа, тобто відкуповувати частину контракту раніше терміну і знову продавати, якщо ціни пішли вверх. Хоча ці операції вже носять спекулятивний характер.

Стратегії хеджування

Основні стратегії хеджувнаня.

Арбітражне хеджування.

Довгострокове хеджування.

Перехресне хеджування.

При хеджувнані необхідно прийняти до уваги два фундаментальних критерії:

цінову перспективу,

економічну доцільність хеджування.

Витрати на хеджування не повинні перевищувати суми, що хедер запланував на оплату страхування від цінових втрат.

Рішення про те, здійснювати хеджування чи ні, повинне бути засноване на порівняльному аналізі величини ринку і розміру капіталу економічної одиниці (наприклад, фірми), що піддається цьому ризику.

У деяких випадках метою хеджування, крім страхування цінових ризиків, можуть виступати фінансування витрат на збереження товару і вибір оптимального моменту продажу наявного товару. Така операція отримала назву арбітражного хеджування. Воно засновано на одержанні прибутку при сприятливій зміні співвідношення цін реального товару і біржових котирувань.

Те, що передбачає хеджуання, - полягає в купівлі-продажу ф’ючерсного контракту до здійснення угоди з реальним товаром.

Останнім часом одержали поширення такі операції, як довгострокове хеджування, тобто операції, що покривають період на 2-3 роки вперед.

Довгострокове хеджуання полягає у відкритті потрібної кількості позицій на відносно близький термін, що згодом пересуваються далі, тобто первісні позиції закриваються і відкриваються нові на наступні кілька місяців.

Перехресне хеджування припускає як інструмент страхування використовувати контракт на товар чи фінансовий інструмент, що по своїх параметрах не цілком збігається з хеджуванням. На практиці при хеджуванні рідко вдається отримати ф’ючерсні контракти на ті ж чи інші товари або інструменти.

Спекулятивні операції на ф’ючерсних ринках

Функції спекулянтів на ф’ючерсних ринках.

Техніка спекулятивних операцій.

Види спекулянтів на ф’ючерсних ринках.

Спекулянтами називаються учасники ф’ючерсних операцій, що не мають зацікавленості у відповідному наявному ринку, але ведуть торгівлю ф’ючерсами в надії дістати прибуток у результаті правильного прогнозу цін.

Основні функції, що прийняли на себе спекулянти:

Прийняття ризику.

Спекулянти відносяться до категорії учасників, що вітають ризик, без них не було би сторони, який хедери могли б передати свій ризик, а ці ризики не можуть зникнути.

Без спекулянтів хедерам було б дуже важко, а може бути і неможливо, погодити ціну, тому що продавці (власники коротких позицій) вимагають найвищу ціну, тому що продавці (власники коротких позицій) вимагають найвищу ціну, у той час як покупці (власники довгих позицій) хочуть заплатити можливу найменшу ціну. Врегулювати ці взаємні вимоги досить складно.

Підвищення ліквідності ринку. Спекулянти виступають також важливим джерелом ліквідності ринку. Постійний приплив наказів спекулянтів у торговий зал у комбінації з потоком наказів хедерів дозволяє значно скоротити час на появу зустрічних наказів на купівлю і продаж у порівнянні з тим, як це було б при наявності одних хеджерів.

Види спекулянтів на ф’ючерсних ринках.

На ф’ючерсних ринках спекулянти представлені двома основними видами: гравці на зниження та гравці на підвищення.

Гра на зниження здійснюється шляхом продажу спекулянтами ф’ючерсних контрактів з цілю їхній наступного відкупу по більш низькій ціні. Спекулянти, які займаються цими операціями, називаються „ведмедями”.

Гра на підвищення здійснюється шляхом купівлі ф’ючерсних контрактів з метою їхнього наступного продажу по більш високій ціні. Спекулянти цього типу називаються „биками”.

Спекулянти, що мають обсяг операцій менші певного визначеного рівня, називають дрібними.

Розрізняють спекулянтів і по методах ведення операцій, по стратегії і тактиці торгівлі. За цим критерієм виділяються:

позиційні спекулянти (position traders) – можуть бути як професіоналами, так і непрофесіоналами. Звичайно утримують свою позицію протягом ряду днів чи тижнів, навіть місяців.

одноденні спекулянти (day traders) – утримують позицію протягом одного дня торгів, очікуючи істотного руху цін протягом дня і дуже рідко переносять позицію наступного дня.

скалпери (scalpers) – ведуть торгівлю в залі винятково у своїх інтересах. Подібну тактику також використовують в основному професійні трейдери („місцеві”), що є присутніми у залі і торгують за свій рахунок.

спредери (spreaders) – використовують різницю цін на різні, але взаємозалежні ф’ючерсні контракти. Прибуток спредера може виникати при використанні визначеного співвідношення цін на контракти по одному товарі з різними термінами або по різних товарах з одним терміном.

Операції спреду, їх основи та особливості

Операції спреду, їх основа та особливості.

Особливості наказів в операціях спреду.

1. Угоди спреда ґрунтуються на грі різниці котувань двох ф’ючерсних контрактів, що і одержало назву спреда чи диференціала. Операція починається, коли це співвідношення будь-яким чином змінюється.

Техніка операції дуже проста: на першому етапі спекулянт відкриває 2 позиції – довгу і коротку. Коли співвідношення цін повертається до нормального, то обидві угоди ліквідуються. Самим важним в цих операціях є вибір позиції по кожному контракту, тобто визначення того, який контракт купити, а який придбати. Неправильне вирішення цього питання може призвести до збитків і на довгій і на короткій позиції.

Відповідно позитивне завершення операції можливе і при підвищуючій і при понижуючій тенденції, при умові, що саме значення спреду досягло очікуваної величини, бо ціни 2-х контрактів завжди різні. І якщо контракт більш високою ціною купується (а з більш низькою – продається), то це означає що торговець очікує розширення спреду між цими контрактами. Якщо контракт з більш високою ціною продається, то це означає, що торговець очікує звуження спреду між двома контрактами.

Операції спреду вважаються самим обережним варіантом спекуляції цін, бо в їх основі лежать ціни 2-х контрактів, які змінюються одночасно і є взаємопов’язані.

Але є і ситуації, коли операції спреду дають збитки відразу по 2-х позиціях угоди.

2. Учасник операції спреду може дати наказ двома способами:

віддавши окремі накази на купівлю і продаж відповідних контрактів з визначенням бажаного рівня цін,

виділивши спеціальний спредовий наказ з визначенням величини спреду (диференціала).

Практично на всіх активних ф’ючерсних ринках існує спеціальне місце для заключення угод спреду, де така угода може бути заключна дуже скоро, як і наказ на одну позицію. Існують і окремі котування для спреду.

Сумуючи вигідність спредових наказів, можна відмітити:

Ринок спредів є найкращим способом відкриття і закриття позицій, які дозволяють здійснити операції при більш сприятливому рівні диференціала,

Коли спред виконується окремо по кожній позиції, одна із них представляє собою купівлю чи продаж малоліквідної позиції при вибраному рівні цін,

Окремі накази тягнуть за собою і більш високий рівень комісійних. Більшість брокерських фірм встановлює комісійні для спредів на більш високому рівні, ніж для простої купівлі і продажу, але нижчі ніж для подвійної угоди. Рівень прибутку по операціях спреду значно менший, ніж можливий прибуток в операціях з довгою і короткою позицій.

Таким чином, спредові ринги, які існують на провідних біржах, забезпечують більш високий рівень ліквідності і дозволяють знизити операційні витрати, але такі спредові ринги існують лише для угод. які здійснюються на одній біржі.

Рішення про те, де буде заплачена угода чи на рингу для спредів, чи на рингу товарів приймає брокер після того, як клієнт дав наказ на здійснення спреду. Але коли він здійснює угоди на двох ринках, він дуже ризикує, так як за час потрачений на заключення однієї угоди, може суттєво змінитися ситуація на іншому рингу і він не зможе виконати умови рингу.

Перейти на сторінку номер: 1  2 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат