На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Економіка як об’єкт адміністративно-правового регулювання

Реферати > Економічні теми > Економіка як об’єкт адміністративно-правового регулювання

Термін “економіка” утворився від грецьких слів “oikos”, що

означає у перекладі будинок, господарство і “nomos”- правило, закон. Сукупність цих слів у буквальному значенні означає “правила ведення домашнього господарства”.

Економіка- це системний господарський комплекс, що містить у собі взаємозв’язані і взаємозалежні ланки, по-перше, суспільного виробництва, по-друге, розподілу і, по-третє, обміну зробленого продукту в масштабах усієї держави.

Економіка - складна поліструктурна система, яка функціонує з метою задоволення матеріальних потреб суспільства. Основними складовими цієї системи в галузі, підгалузі та їхні комплекси. Не є в даному розумінні винятком й економічна система України. При цьому необхідно зауважити, що термін “галузь економіки” нормативно закріплюється на законодавчому рівні.

З органів управління економікою найвищим є К.М. У. Його правовий статус у системі органів виконавчої влади У системі визначається Конституцією України.

Для реалізації програмних цілей безпосередньо в апараті К.М.У. функціонує структурний підрозділ, завданням якого є державне управління економікою. Для більш ефективної роботи Кабінету Міністрів, створення необхідних для розвитку економіки правових і фінансово-матеріальних умов, підготовки, відповідних рекомендацій, сприяння в інформаційно-аналітичній та наукково-методичній роботі, а також з консультативно- експертною метою при ньому створюються робочі та консультативні органи. Це можуть бути органи як Кабінету Міністрів, так і при Кабінеті Міністрів. слід мати на увазі, що це досить рухомі структури. Залежно від конкретних ситуацій, завдань,яківиникають перед урядом, змінюються не тільки їх функцій, а й самі вони можуть ліквідовуватись або створюватись. Валютно –кредитна рада має право одаржувати від органів виконавчоі влади, підприємств, банків, фінансово-кредитних установ, інших організацій інформацію,тистичні та інші аналітичні дані й залучити до вирішення питань, що належать до компетенції, фахівців міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, установ, організацій, а також провідних учених, аудиторів. Аудиторсьткі фірми.

Валютно-кредитну раду очолює голова, якого призначає Президент України. Голова валютно-кредитної ради має заступників, які призначаються Президентом України з членів ради.

До складу валютно-кредитної ради входять: Міністр економіки України, Міністр фінансів Украіни, Мністр зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України,Голова націвонального агенства України з реконструкції та розвитку, Голова Фонду державного майна України, відповідальний секретар Ради.

Персональний склад валютно-кредитної ради затверджує Президент Укркїни за поданням голови валютно-кредитноїо ради.

Функцію робочого апарату валютно-кредитної ради здійснює підрозділ апарату Кабінету Міністрів до компетенції якого входить вирішення питань щодо зовнішніх економічних зв’язків України.

Формою роботи валютно-кредитної ради є засідання, які проводяться, як правило, двічі на місяць. Засідання валютно-кредитної ради є правомочне, якщо на ньому присутні не менше двох третин її членів.

Безпосереднє управління конкретними комплексами, галузями і підгалузями у сфері економіки здійснюють профілььні міністерства, комітети, відомства. В їх системі особлива роль належить Міністерству економіки. Його основними завданнями є:

Участь у розробці державної економічноі політики;

Розробка за участю зацікавлених міністерств, комітетів та відомств України балансів національної економіки;

Розробка пропозицій та участь у формуванні державних замовлень;

Розробка пропозицій щодо режиму ліцензування і квотування експорту та імпорту;

Складання прогнозів соціально-економічних наслідків впровадження ринкових відносин, підготовка пропозицій щодо регулювання ринку праці та соціального захисту населення.

Мінекономіки України у межах своїх повноважень видає на основі й на виконання чинного законодавства накази, організує та контролює їх виконання.

Рішення міністерства з питарь реалізації економічної політики, прийняті в межах його повноважень, є обов’язковими для центральних і місцевих органів державноі виконавчої влади, а також підприємств, установ і організацій.

Основними завданнями Мінпромполітики України є: підготовка пропозицій щодо формування державної промисловоі політики та механізму її реалізації; розробка прогнозних стратегічних напрямів розвитку промисловості України, структурної інвестиційної політики у цій сфері, аналіз фінансового стану розвитку промисловості, підвищення ефективності діяльності та конкурентоспроможності продукції підприємств, віднесених до сфери діяльності Мінпромполітики України; розробка проектів державних програм розвитку промисловості України, координація діяльності органів виконавчої влади щодо їх виконання; участь у підготовці пропозицій, спрямованих на створення та вдосконалення механізму державного регулювання розвитку промисловості України, участь у розробці пропозицій щодо розвитку мінерально-сировинної бавзи, у створенні економічного механізму пргомислолвого природокористування, охорони довкілля; створення правових та економічних умов, що стимулюють прискорення інноваційних та інвестиційних процесів у промисловості, налагодження інтегрованих міжнародних господарських зв’язків.

Мінагропрому України підпорядковані Комітет харчової промисловості України і Комітет з питань садіваництва, виноградарства та виноробної промисловості України.

Основними завданнями Мінагропрому є розробка пропозицій щодо основних напрямків аграрної політики, а також реалізація державної політики з питань розвитку сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової, переробної та виноробної промисловості.

Рішення Мінагропрому України, прийняті в миежах його повноважень, є обов’зковими для виконання центральними та місцевими органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності та громадянами.

До повноважень рад у сфері управління економікою необхідно віднести:

Затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування;

Встановлення місцевих податків і зборів та розмірів іх ставок у межах, визначених законом;

Прийняття рішень щодо випуску місцевих позик;

Прийняття рішень щодо отримання позик з інших місцевих бюджетів та джерел, атакож щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету;

Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;

Забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів;

Залучення до договірних засад підприємств, установ та організацій належно від форм власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ та міст, координація цієї роботи на відповідній території.

До повнловажень у сфері економіки, які делеговані органам місцевого самоуправління виконавчою владою, належать:

Розгляд і узгодження планів підприємств, установ та організацій що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, здійснення яких може викликати негативні соціальні, демографічні, екологічні та інші наслідки, підготовка до них висновків і внесення пропозицій до відповідних органів;

Погодження в установленому порядку кандидатур для призначення на посаду керівників підприємств, установ та організацій, розташованих, на відповідній території, які перебувають у державній власності;

Здійснення заходів щоджо розширення та вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговуван-

ня, розвитку транспорту і зв’зку;

- Здійснення у встановленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, звтвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбаченихзаконом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об’єктів, атакож може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу тощо.