На сайті 11892 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Економічний аналіз інвестиційного проекту

Реферати > Економічні теми > Економічний аналіз інвестиційного проекту

Для використання цього прийому необхідно:

1) ідентифікувати вплив проекту на продуктивність як у са­мому проекті, так і поза ним. Наслідки в самому проекті звичай­но є бажаними результатами проекту і, як такі, включаються в будь-який аналіз проекту. Наслідки поза проектом, як позитивні, так і негативні, тривалий час вважалися зовнішніми екологіч­ними і/або економічними факторами і часто-густо ігнорувалися;

2) відстежувати і вимірювати наслідки для продуктивності "з проектом" і "без проекту". Навіть розглядаючи альтернативні проекти, слід зберігати варіант "без проекту". Причина проста:

ми повинні мати можливість охарактеризувати зміни у зв'язку з проектом порівняно з існуючим становищем. Так, проект сіль­ськогосподарського розвитку на височині призводить до ерозії грунту та шкоди вниз за течією для рисових полів з іригацією. Екологічна "вартість" проекту — це не повна шкода, завдана роз­ташованим нижче полям, а лише додатковий негативний ефект відкладень у зв'язку з проектом. Аналіз "з проектом" і "без про­екту" дає змогу виявити додаткову ерозію, заподіяну проектом;

3) зробити передбачення щодо графіка у часі змін продук­тивності, "правильних" застосовних цін і будь-яких очікуваних змін відносних цін у часі.

За приклад може слугувати такий підхід, коли зміни вироб­ництва кормових трав та інших кормів у результаті проекту збе­реження грунтів оцінюються, виходячи з вартості молока й гною, що їх виробляє велика рогата худоба. Проекти також ма­ють екологічні наслідки, які можна оцінити, застосовуючи цей підхід. Ці проекти відносяться до сільського господарства, лісів­ництва, рибальства та інших галузей.

Існує безліч подібних прийомів, і всі вони мають спільну ри­су — проект, спрямований на одну конкретну мету, спричиняє незумисні шкідливі наслідки для іншої продукуючої системи. Величину цих незумисних "витрат" можна оцінити за допомогою простого підходу, заснованого на зміні продуктивності.

Підхід, заснований на оцінці втрати доходу, подібний до підходу з погляду зміни продуктивності. У цьому випадку про­дуктивність людей використовується як міра екологічних наслідків шляхом дослідження або втрати їх доходів, або медич­них витрат унаслідок екологічної шкоди, або одержання вигід від запобігання негативним екологічним наслідкам. Ця методи­ка, яку називають також методикою "людського капіталу" або "недоодержаного заробітку", пов'язана з великою етичною про­блемою оцінки людського життя. Ми воліємо уникати грошової оцінки життя людини як такого, а також психологічних витрат в разі хвороби чи смерті. Проте величину втраченого доходу й медичних витрат унаслідок зміни якості довколишнього середо­вища можна оцінити.

У своїй найпростішій формі цей підхід досліджує потік втрат доходу і витрат на охорону здоров'я в результаті негатив­них екологічних наслідків (скажімо, забруднення води й повітря або підвищеного шуму). Більшість погодиться, що головні "вит­рати" на триденний грип визначити досить легко. Це недоодержана заробітна плата, медичні витрати. Коли ж хвороба триває тижні, місяці або роки, а то й спричиняється до смерті, оцінити втрати значно важче.

Загалом, простіше оцінити екологічний ефект з використан­ням методики втрати доходу, коли хвороба порівняно нетрива­ла, дискретна і не має довгострокових негативних наслідків. З хронічною захворюваністю справи стоять складніше. Деякі про­екти можуть з цілковитою на те підставою використовувати цей підхід. Візьмемо за приклад проект системи міського водопоста­чання, який знижує число розладів шлунка. Причинно-наслідко-вий зв'язок забрудненої води і розладу шлунка легко просте­жується, а саме захворювання звичайно не загрожує життю.

Нижче наведено деякі загальні рекомендації щодо вибору проектів, де може застосовуватися методика втраченого доходу:

1) можна виявити прямий причинно-наслідковий зв'язок. Етіологія захворювання повинна легко встановлюватися;

2) захворювання має бути нетривалим, не загрозливим для життя і без значних довгострокових наслідків;

3) має бути відома точна економічна величина доходу і вит­рат на охорону здоров'я. Проблеми виникають за наявності без­робітних та фермерів, які працюють на власне споживання.

Деякі види пов'язаних з екологією захворювань досить важ­ко піддаються оцінці. Тому треба обережно використовувати ме­тодику втраченого доходу щодо проектів, в яких:

1) етіологію напевне не з'ясовано (приміром, смертність, рівень викидів окисів сірки);

2) велика кількість джерел забруднення утруднює з'ясуван­ня причинно-наслідкових зв'язків. Як приклад часто називають якість повітря та води. Скажімо, кислотні дощі вважають вели­кою екологічною проблемою, але дуже важко приписати зміну кількості кислотних осадів тільки показаннями приладів, вста­новлених на якійсь великій тепловій електростанції, що працює на вугіллі. Тут може бути безліч невідомих величин, а в системі — надто багато "шуму" для виявлення шуканого зв'язку. В та­кому разі найкраще використати методику ефективності витрат, про яку йтиметься нижче;

3) захворювання є хронічним або призводить до неповної інвалідності. Тоді проблема кількісної оцінки ускладнюється ас­пектами виміру. Скажімо, коли людина працює не на повний по­тенціал, а зовні видається здоровою. Такий стан звичайно спри­чиняється недоїданням або хронічним зараженням паразитами.

Застосовуючи методику втраченого доходу, аналітик пови­нен чітко простежити причинно-наслідковий зв'язок і чисті вит­рати добробуту. Підхожими кандидатами можуть бути вигоди від проектів поліпшення водопостачання або видалення відходів. Аналітикові слід ретельно визначити чисте підвищення продук­тивності праці робітників чи їхніх заробітків (або ж зниження захворюваності), а також чисту соціальну вартість економії вит­рат на медичне обслуговування. Скажімо, коли попит на медич­не обслуговування дорівнює пропозиції, економія витрат на ме­дичне обслуговування менша, ніж фактично виключені медичні витрати. Якщо ліки й лікувальні заклади не використовуються повністю, їх треба передати у використання іншим, а коли йде­ться про нові заклади, то їх недоцільно будувати взагалі. Якщо ж попит на медичне обслуговування перевищує пропозицію, як це буває в багатьох країнах, що розвиваються, то повну вартість заощаджених витрат на медичне обслуговування слід вважати за вигоду.

Треба зазначити, що уживаний тут вислів "втрата доходу (заробітку)" стосується пов'язаної із здоров'ям захворюваності або смертності. Це також втрата добробуту внаслідок зовнішніх факторів, а не фізичного самопочуття.

Підхід альтернативної вартості грунтується на тих заса­дах, що альтернативну вартість неринкового або такого, що не має ціни, ресурсу (приміром, збереження землі для національ­ного парку замість вирубки на деревину) можна оцінити, засто­сувавши недоодержаний доход від інших видів використання ре­сурсу. Отже, цей підхід вимірює те, від чого доводиться відмов­лятися з метою збереження; він не вимірює вигоди від землі, збереженої для інших (часто неоцінних) видів користування. Таким чином, методика альтернативної вартості є мірою "витрат на збереження", а ця інформація, в свою чергу, використовується для оцінки варіантів, наявних у особи, яка приймає рішення. В багатьох випадках ця "вартість збереження" виявлялася низь­кою, тож приймалося рішення зберегти або законсервувати ре­сурси.

Відомим прикладом застосування цього підходу було дослід­ження проекту каньйону Хеллз у США. Плановане будівництво греблі в каньйоні для монтажу ГЕС безповоротно змінило б уні­кальну ділянку незайманої природи.

Замість того, щоб спробувати оцінити каньйон в його при­родному вигляді, аналітики провели аналіз вигід і витрат як са­мого гідроенергетичного проекту, так і найдешевшої альтерна­тиви. До аналізу було включено вигоди від зниження збитків унаслідок повеней у разі будівництва греблі. Аналіз чутливості провели за різними параметрами, і коли результати було подано на розгляд відповідальним особам, від будівництва греблі відмо­вились. Альтернативну вартість збереження, тобто додаткові ви­трати на одержання електроенергії із згаданого альтернативного джерела, було визнано вартою того, щоб зберегти унікальний каньйон.

Хоча підхід і можна вважати номінальне вартісним, він фак­тично використовується для оцінки вигід від збереження (які важко прямо оцінити) у вигляді додаткової вартості вироб­ництва, необхідної для забезпечення збереження довколишнього середовища. Він може стати у великій пригоді для оцінки унікальних природних ресурсів, вигоди від яких важко точно визначити або виразити в грошовій формі. Цей підхід може за­стосовуватися для заповідників чи заказників, генетичного різноманіття (генофондів), культурних або історичних місць, ма­льовничих куточків природи. Підхід є порівняно простим і од­нозначним, та надає цінну інформацію відповідальним особам та громадськості.

Цей підхід цілком може бути використаний при оцінці рішень на місцях по великих проектах створення інфраструкту­ри або промислових підприємств. Будівництво й розвиток нових портів, аеропортів чи шосейних доріг часто пов'язане з викори­станням відкритих неосвоєних просторів. У тих випадках, коли існують альтернативні варіанти вибору місцевості, підходи з по­зиції альтернативної вартості уточнюють додаткову вартість збе­реження природи.

Рішення щодо вибору технології як правило позначаються на екології та стосуються вужчих економічних критеріїв. Охо­лоджувальні водойми або градирні, підземні або надземні спору­ди, підземний гараж або відкрита стоянка — все це приклади на­явності варіантів альтернативних вирішень одного завдання. Оцінка альтернативної вартості дає змогу визначити, скільки ко­штуватиме дорожчий, але екологічно кращий варіант.

Аналіз ефективності витрат Кількісна оцінка витрат має за мету визна чити, чи виправдовують очікувані вигоди від- повідні витрати. З огляду на обмежені кошти,

недостатні дані або нерозуміння зв'язку між екологічною шкодою та здоров'ям і добробутом людей іноді спочатку формулюють мету, а вже потім аналізують різні шляхи її досягнення. І навпаки, в разі, коли коштів на певну програму вистачає, відповідальна особа вирішує, який саме шлях їх вико­ристання найбільш ефективний. Або ж можна розглянути кілька цілей, визначити різницю у витратах для їх досягнення, а потім вирішити, яке завдання видається найдоцільнішим з ураху­ванням витрат. Усі ці підходи є різновидами аналізу ефектив­ності витрат. Головна різниця між ефективністю витрат та ін­шими методиками полягає в тому, що тут навіть не роблять спроби виміряти вигоди. Натомість зосереджуються виключно на досягненні поставленої мети. Ціла низка інвестиційних про­ектів могла б скористатися цим підходом для оцінки альтерна­тивних шляхів досягнення своїх цілей.

Окрім екології, аналіз ефективності витрат може застосову­ватись і до інших видів соціальних програм, приміром, до охо­рони здоров'я або народонаселення. У таких випадках найпрак-тичніше підходити до проблеми шляхом аналізу різних способів досягнення мети.

В аналізі ефективності витрат першим етапом є формулю­вання мети. Скажімо, в екології цією метою може бути певна якість довколишнього повітря, максимальна опірність хворобо-творчому агенту в воді або вимоги до викидів промислового об'єкта. У таких випадках дуже важливо сформулювати точні вимоги. Відповідальна особа може оцінити компроміси між різними вимогами та витратами на їх досягнення. Стандартним економічним підходом для таких рішень є узгодження гранич­них витрат з граничними вигодами. Втім, коли вигоди важко або неможливо виміряти, такий підхід стає чисто концептуальним.

У багатьох випадках сама технологія може диктувати існу­ючі альтернативи. Коли вимоги стають дуже жорсткими, зали­шається тільки кілька альтернативних стратегій, які дають змо­гу досягти певного рівня зниження забруднення за певну ціну. Аналіз прирощених (додаткових) витрат на застосування однієї технології замість іншої може чітко вказати на найдоцільнішу стратегію. За наявності багатьох альтернатив це зробити важче.

В окремих випадках, формулюючи вимоги, можна викорис­тати прийоми оптимізації, придатні для кількох цілей, напри­клад, лінійне програмування. Ці прийоми дають змогу врахува­ти як вихідний рівень віддачі від проекту, так і екологічні мірку­вання та витрати, пов'язані з кожною з альтернатив.

Коли завдання або вимогу сформульовано, аналіз ефектив­ності витрат проводиться через розгляд різних шляхів вирішен­ня цього завдання, наприклад, за допомогою аналізу капітальних і поточних витрат на відмінні технології контролю. В інших про­ектах увага приділяється різним процедурам управління. Кожен проект має свої альтернативи і відповідний підхід. Аналітики по­винні забезпечити розгляд широкого кола альтернатив, але ос­новне завдання не змінюється. Воно полягає у визначенні най­менш дорогого варіанта, придатного для досягнення поставленої мети.

Хоча аналіз ефективності витрат видається доволі прямо­лінійним економічним (та інженерним) підходом, на практиці він пов'язаний із значним обсягом ретельної аналітичної роботи. Однією з головних причин цього є те, що часто-густо різні аль­тернативи приводять до різних рівнів кінцевого контролю. Так, якщо "цільовою" вимогою є зниження викидів до 100 частин на мільйон (ч.н.м.) за наявності трьох технологічних варіантів А, Б, В, результатом аналізу може бути наступна інформація:


Порівняльна оцінка альтернативних проектів

Варіант

Вартість установки (млн дол.)

Рівень викидів (ч.н.м.)

А

Б

В

50

15

25

98

135

105

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат