На сайті 11892 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Інвестиційна діяльність

Реферати > Економічні теми > Інвестиційна діяльність

Таблиця 2 Обсяг інвестицій зарубіжних країн в економіку України за 1992—1997 рр.

Країна

іноземні Інвестиції

млн. дол. США

%

Загальний обсяг прямих інвестицій

750,1

100,0

У тому числі:

США

202,8

27,0

Німеччина

129,6

17,3

Великобританія

47,5

6,3

Кіпр

38,6

5,?

Швейцарія

35,2

4,7

Російська Федерація

37,8

5,0

інші країни

258,6

34,6

Тому створення відкритої, орієнтованої на експорт моделі економі­ки значною мірою залежить від рівня активності іноземних інвесторів на території України, інтенсивності міжнародного руху капіталів та поділу праці. Згідно з розрахунками вітчизняних економістів, орієнта­ція тільки на внутрішні резерви може призвести до того, що період відродження української економіки триватиме 20 і навіть більше років. Потреба у кредитних ресурсах тільки для підтримки дотованих галузей більш ніж утричі перевищує наші кредитні можливості.

Розраховуючи на фінансову допомогу збоку, слід всебічно проана­лізувати ситуацію, що склалася на світовому фінансово-кредитному ринку. Обговорення цієї проблеми на міжнародній конференції, про­веденій Міжнародним банком реконструкції та розвитку, показало, що вільні кредитні ресурси на світовому ринку капіталів практично від­сутні. За даними японських експертів, усі кредитні ресурси з ура­хуванням коштів міжнародних економічних організацій оцінюють­ся на суму приблизно 140 млрд. дол. США. Водночас світова потре­ба в них (включаючи розвинені західні країни) становить близько 270 млрд. дол. США, у тому числі потреба розвинених країн Захо­ду — 190 млрд. дол. США, країн, що розвиваються, — 60 млрд. дол. США.


2. Особливості і форми здійснення фінансових інвестицій підприємства.

Поняття інвестиції на практиці пов'язане з визначенням об'єктів вкла­день, інвестиційного процесу, інвестиційної діяльності.

За об'єктами вкладень інвестиції поділяються на виробничі та фі­нансові,

Виробничі інвестиції— це вкладення цінностей у реальні активи, по­в'язані з виробництвом товарів (послуг), з метою одержання прибутку (доходу). Цей тип інвестицій забезпечує приріст реального (фізичного) капіталу. Виробниче інвестування означає організацію виробничого про­цесу, тобто створення (придбання, будівництво тощо) виробничих потуж­ностей і наймання робочої сили.

Фінансові інвестиції— це вкладення в цінні папери. На відміну від виробничого фінансове інвестування не передбачає обов'язкового ство­рення нових виробничих потужностей і контролю за їх експлуатацією. У сучасних умовах фінансовий інвестор, як правило, не бере участі в управлінні реальними активами, покладаючись у цьому на фахівців-менеджерів. Тому процес фінансового інвестування зовні виражається у формі купівлі-продажу цінних паперів.

Існує також поняття "споживчі інвестиції". В окремих зарубіжних еко­номічних джерелах цей термін застосовується для позначення вкладень споживачів у товари тривалого користування або нерухомість. По суті, цей об'єкт вкладень споживачів не відповідає поняттю інвестицій, бо не передбачає одержання прибутку і збільшення капіталу. Ці вкладення до­цільно оцінювати як форму заощаджень. Водночас вкладення в неру­хомість можуть набрати й інвестиційних ознак. Наприклад, при високих темпах інфляції збільшуються і заощадження, тобто підвищується гро­шова оцінка нерухомості та товарів тривалого користування. Окремі такі вкладення можуть приносити прибуток за умови використання рухомого та нерухомого майна в комерційних цілях (наприклад, здавання кварти­ри в оренду).

Відмінність інвестицій основних об'єктів інвестування — виробничих і фінансових — розкривається лише у процесі їх руху, інвестиційної діяльності.

Загалом інвестиційна діяльність охоплює такі етапи: формування на­громадження — вкладення ресурсів (інвестування) — одержання прибут­ку. Одержання прибутку і приросту капіталу є основною метою інвесторів. Характеристики прибутку визначають усі параметри інвестуван­ня, тобто вкладення ресурсів. Відповідно до мети інвестиційної діяль­ності корпорації в ринкових умовах вирішуються такі інвестиційні зав­дання: по-перше, реалізується вибір інвестиційних проектів і здійснюється розміщення капіталів відповідно до обраних проектів; по-друге, здійснює­ться оптимізація або постійне коригування капітальної структури фірми залученням джерел зовнішнього фінансування (емісія цінних паперів, кредити банків); по-третє, формуються нагромадження і розподіляються дивіденди, завдяки обґрунтованій дивідендній політиці оптимізується пропорція між інвестиціями та дивідендами. Методи вирішення зазначе­них завдань і визначають показники процесу інвестування (основного етапу інвестиційної діяльності) кожної конкретної фірми.

В основі інвестиційної діяльності лежать перетворення інвестицій, що повторюються: приріст нагромаджень — витрати — приріст капітально­го майна — прибуток — інвестиції (нагромадження). Постійне відтво­рення цього ланцюжка перетворень становить кругообіг інвестицій. Од­нак існують особливості кругообігу виробничих і фінансових інвестицій.

Кругообіг виробничих інвестицій, виокремлюючись у стадії, пород­жує кругообіг фінансових інвестицій, що справляє зворотний вплив на кругообіг виробничих інвестицій. У результаті це приводить до злиття, нероздільності потоків виробничих та фінансових інвестицій у межах ок­ремої корпорації і до їх остаточного виокремлення за межі підприємства на локальних і національних ринках капіталів.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат