На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Синтаксис тексту

Реферати > Журналістика > Синтаксис тексту

Необхідність зважати на пресуппозицію особливо настійно дає про себе знати, коли випускається основний компонент висловлювання про предмет мовлення, а його зміст (а значить, і сам предмет мовлення) мислиться за супровідною частиною. Порівняйте: Чебоксари, "Шупашкар"... Цим стародавнім іменням столиці Чувашії названо новий, один із найбільших у Поволжі, універмаг. Він побудований виробничим об’єднанням "Завод промтоварів". Підприємство багато чим допомогло у виготовленні демонстраційних стендів та іншого торговельного обладнання. Радує самобутнє оформлення, будівлі.

"Шупашкар" розташований на проспекті Тракторобудівників. Ця магістраль особливо багата новобудовами соціально-культурного призначення. Тут зведені висотний лікарняний комплекс, санаторій-профілакторій, Будинок побуту. Аналізуючи повідомлення, виявляємо, що всі речення слугують для того, щоб у деталях розповісти про новий універмаг (навіть останнє речення, котре характеризує проспект, де стоїть універмаг, непрямо підпорядковане цьому загальному завданню). Наведений фрагмент криє в собі вихідний смисл: у столиці Чувашії збудовано новий великий універмаг. Ось цей зміст і є основним, можливості його відтворення пояснюються дією пресуппозиції. "Документований" же аналіз тексту показує, що реальна його форма і являє собою супровідну частину висловлювання про предмет мовлення Це дає можливість об’єктивно розглядати й кваліфікувати конкретний склад синтаксичних елементів комунікативної одиниці.

Розгляд будови реального висловлювання про предмет мовлення, яке, зокрема, має просту конструкцію, дає змогу спостерігати конкретну мовленнєву одиницю, що слугує безпосередньо цілям комунікації. Просте висловлювання про предмет мовлення не тільки перебуває у співвіднесеності з елементарним висловлюванням, а й характеризується виразними комунікативними особливостями: поряд із основною, ядерною частиною містить супровідні елементи, що посилюють ефект спілкування, ступінь донесення інформації, її вплив (на основі провідного повідомлення).

Звернемо також увагу на певні труднощі, що виникають у деяких випадках формального визначення смислових центрів у висловлюваннях про предмет мовлення, які звичайно пов’язані із застосуванням прийомів публіцистичного впливу. Виявлення причин, що породжують ці труднощі, допомагає їх подоланню. Особливу значущість для аналізу будови висловлювання має з’ясування контекстуальних відношень між елементами висловлювання, котрі до них входять. Це своєрідна анатомія конструктивної взаємодії елементів висловлювання (а в семантико-синтаксичному плані ця взаємодія відображує взаємодію речень, котрі входять до складу елементарних висловлювань), яка розкриває функціональні позиції кожного з них, їхню співвіднесеність із цілою побудовою. Ми бачимо, що навіть просте висловлювання в публіцистичному тексті має розгорнуту, розгалужену структуру (це стосується не лише аналітичних, а й інформаційних жанрів), бо кожне таке висловлювання здебільшого містить інтерпретувальну частину, що допомагає в осмисленні основної інформації, посилює її соціальне сприйняття.

Складне висловлювання про предмет мовлення

Якщо висловлювання про предмет мовлення складається з поєднання простих висловлювань про предмет мовлення, то таке висловлювання називаємо складним. У складних висловлюваннях єдиний предмет мовлення розчленовується на односпрямовані в смисловому відношенні частини, й на цій основі набуває розчленованого характеру саме висловлювання, складене з однорідних простих висловлювань. Наведемо з деякими скороченнями ("довжини" простих висловлювань) складне висловлювання:

Мистецтво існує не окремо від життя. Все наше життя пов’язане з мистецтвом. У нашому повсякденному житті й зароджується мистецтво.

Як це відбувається ?

Любов до природи, любов до нашого рідного міста, любов до людей - ось звідки походить мистецтво. Паша природа для людей із інших країн може видатися дуже скромною, не яскравою, та коли ми щось любимо, то нам розкривається внутрішній характер цієї речі - ми бачимо її красу.

І це стосується всього нам рідного... Мистецтво народжується й тоді, коли людина любить робити речі й у цих речах передавати свою любов до рідної природи та людей. Ви бачили столяра за роботою? Який чудовий у нього інструмент, яке гарне дерево, які стружки. Можна захопитися такою справою...

Я вам сказав, що мистецтво народжується з любові, та є мистецтво, немовби народжене з ненависті. Але це тоді, коли ми щось любимо, наприклад, мир, а є люди, котрі перешкоджають мирові й хочуть війни, і ми їх через любов до миру ненавидимо й відповідно зображуємо. Наведене висловлювання виділяється за допомогою запитання Як це відбувається?В тексті знаходимо абзаци, які починаються реченнями й складним синтаксичним цілим, що відповідають на це запитання: 1. Любов до природи, любов до нашого рідного міста, любов до людей ось звідки походить мистецтво; 2. Мистецтво народжується й тоді, коли людина любить робити речі й у цих речах передавати свою любов до рідної природи та людей; 3. Я вам сказав, що мистецтво народжується з любові, та є мистецтво, немовби народжене з ненависті. Ці речення й ССЦ однофункціональні - всі вони повідомляють про те, як у нашому повсякденному житті зароджується мистецтво. Ця однофункціональність, комунікативна однорідність свідчить про сурядні відношення між наведеними реченнями та ССЦ. Поглиблюють ці відношення риси паралелізму: відбувається; мистецтво народжується; мистецтво, немовби народжене з ненависті; / любов до природи; любов до нашого рідного міста; любов до людей тощо. Речення, що стоять на початку абзаців, є основними, провідними в окремих простих висловлюваннях про предмет мовлення, становлять їхні смислові центри. Про це свідчить і їхня співвіднесеність із запитальним реченням, котре визначає предмет мовлення, й сурядно-паралельні відношення між ними, і їхня найбільша самостійність у даному фрагменті, й наявність залежних компонентів, що слугують для конкретизації, розширення, авторської інтерпретації.

У першому простому висловлюванні після провідного сегметованого речення йде складне синтаксичне ціле, що слугує для пояснення того, що сказане в основному реченні. Це ССЦ з протиставними відношеннями, в ньому головний акцент робиться на другому реченні: Коли ми щось любимо, то нам відкривається внутрішній характер цієї речі. В наступному реченні деталізується поняття внутрішній характер - Ми бачимо її красу. Й ще одне речення - що розширює інформацію в більш узагальнюючому плані: Й це стосується всього нам рідного...

У другому фрагменті поставлено після основного речення запитальне Чи бачили ви столяра за роботою? передбачає на основі пресуппозиції присутність смислу: для прикладу ми хочемо назвати роботу столяра (це конкретизація змісту). Наступні компоненти слугують для вираження почуттів, ставлення, думок автора: Який чудовий у нього інструмент, яке гарне дерево,|| які стружки||Можна захопитися такою справою...

Третє просте висловлювання складається з двох компонентів. Перший, основний, виражений складним синтаксичним цілим: Я вам сказав, що мистецтво народжується з любові, та є мистецтво, немовби народжене з ненависті. Його зміст можна передати таким реченням: Мистецтво може народжуватися не тільки з любові, а й із ненависті. Другий компонент слугує для роз’яснення того, коли це буває, в яких випадках (Але це тоді, коли ми щось любимо, наприклад, мир, а є люди, котрі перешкоджають мирові й хочуть війни, й ми їх через любов до миру ненавидимо й відповідно зображуємо). Оскільки ми навели прості висловлювання в скороченому вигляді, то, природно, не всі елементи інтерпретаційної частини були названі. Та, головне, ми побачили, що складне висловлювання про предмет мовлення будується з двох і більше інтерпретованих простих висловлювань. Бо якщо поєднати окремі однотипні елементарні висловлювання, що перебувають у з’єднувальних (сурядних) відношеннях, то вони утворять єдине складене, розчленоване просте (водночас елементарне) висловлювання, до якого входить складне синтаксичне ціле. Порівняйте: Любов до природи, любов до нашого рідного міста, любов до людей - ось звідки походить мистецтво. Мистецтво народжується й тоді, коли людина любить робити речі й у цих речах передавати свою любов до рідної природи та людей... і т.д.

Дуже показовим у цьому відношенні є такий фрагмент: Про це слово - інтелігентність, інтелігенція - багато сперечаються. Гадаю, що не можна зводити справу до якихось зовнішніх ознак. Іноді, наприклад, справжня інтелігентність не в тому, щоб жадібно схопити рідкісну книгу, а в тому, щоб утриматися від її придбання, якщо знаєш, що для іншого вона може виявитися потрібнішою, а для тебе буде книгою на одне прочитання (і то в кращому разі). Для мене інтелігентність - це підвищена сприйнятливість до культури, мистецтва, делікатність у ставленні до інших людей, принциповість.

І ще якість справжньою інтелігента - його життя осмислене. Над смислом його він замислюється все життя, не вважаючи, що відповідь знайдена раз і назавжди. Наведене висловлювання композиційне виділяється з допомогою абзаців. Перше речення Про слово інтелігентність, інтелігенція багато сперечаються підказує що йтиметься про з’ясування суті понять. До того ж далі йде речення, котре виражає авторський інтерес до цього: Гадаю, що не можна зводити справу до якихось зовнішніх ознак. Після цього йде конкретизаційне речення (вводиться з допомогою слова наприклад). Далі даються речення, в яких мовиться про особисте, авторське розуміння інтелігентності. У зв’язку з тим, що перші два речення, об’єднані в ССЦ, "обросли" супроводом інтерпретації, утворене просте висловлювання відокремилося, а речення, що починає другий абзац, стало основою утворення простого висловлювання (виникнення супровідного відношення речення, що перебуває в смисловому центрі певного висловлювання, до речення, що також стоїть у смисловому центрі іншого висловлювання, свідчить про супровідну роль усього висловлювання). Таким чином, між основними компонентами простих висловлювань про предмети мовлення в складі складного висловлювання (як і взагалі між смисловими центрами сполучуваних окремих висловлювань) спостерігаються відношення, подібні до з’єднувальних (або інших) відношень у складному синтаксичному цілому. Проте їх доречніше називати сурядними відношеннями в цих випадках. Бо поняття "з’єднувальні відношення" відображують передусім характер притягування речень у складному синтаксичному цілому, а сурядні відношення містять поняття рівноправності, однофункціональності насамперед.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 
 31  32  33  34  35 
Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат