На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Синтаксис тексту

Реферати > Журналістика > Синтаксис тексту

Але, природно, сурядність у реченні, в складному синтаксичному цілому й між компонентами поєднуваних фрагментів має свою специфіку. Наша точка зору на особливості синтаксичних зв’язків і відношень, що слугують для з’єднання різних мовних одиниць, збігається з думкою, висловленою Г.Я.Солгаником: "При аналізі відношень (синтаксичного зв’язку) між закінченими реченнями не слід (та й неможливо) виходити з уявлень, характерних для синтаксису простого або складного речення. Це новий, виший рівень синтаксичних явищ, до якого лише незначною мірою застосовні поняття й категорії нижчих рівнів. Так, відношення між частинами складного речення неможливо визначити в поняттях, характерних для синтаксису простого речення. Так само неправомірно... переносити зв’язки, притаманні членам простого або частинам складного речення, на відношення між самостійними реченнями"[79. Якщо в складі складносурядного речення на основі справді сурядних відношень взаємодіють однорідні предикативні одиниці, котрі не виражають окремого повідомлення, то в складному синтаксичному цілому вони вже передають окремий зміст. Компоненти ж простих висловлювань, які перебувають у сурядних відношеннях, взаємодіють дистантно, що створює умови формування на їхній основі цілих однофункціональних побудов - частин складної побудови.

Однорідність, однофункціональність простих висловлювань - головна умова формування на їхній основі складного висловлювання про предмет мовлення. Поряд із сурядними відношеннями між смисловими центрами простих висловлювань важливу роль відіграє наявність об’єднавчого в змістовому відношенні, спільного для всіх простих висловлювань запитання чи ствердження, внутрішніх засобів зв’язку - перелічувального, перелічувально-зіставного характеру, про які ми говорили, розглядаючи засоби композиційного виділення висловлювань (по-перше, по-друге, перше, друге, з одного боку, з іншого й т.п.), в цій ролі можуть виступати також різні речення, що не мають властивостей регулярності. І, звичайно, принципово важливою є спільність предмета мовлення: і в першому, й у другому, й у третьому висловлюваннях ідеться про одне й те ж - про порядок розвитку, послідовного розгляду рис, які складають цей предмет мовлення. Єдність предмета мовлення досягається й усіма засобами зв’язку, й, головне, смисловою спільністю. Розгляньмо приклад.

Скочуюся з гори, й ось він просто переді мною - ручай Кичемка.
Широчінню не славен: розбіжишся й перескочиш, зате характером - бешкетник. Мороз запечатав його кригою - каюк непокірному.
Чом би не так. Кичемка розбігся й своїми крученими-перекрученими, витими-перевитими струменями-різцями як полоснув по листовій кризі, так і прорізав вікна - там і там. І співає: "Я - живий..." На цю пісню до нього не раз приходили лось, лисиця, куниця, прилітали тетерук із подругою, рябчик, сорока.
Кичемка радий старатися: кипить, кулаками-ключами стукає в кригу, стіїьки нових віконець напробивав - одні з парою, інші сталлю визискують. Лічив я ополонки-пробоїни та й рукою махнув...
А коли попрощався з ручаєм., привидівся він мені весняним. Уміє так рвонути криги, так розвертітися, що видасться за річку. Річка і є: і широка, й бурхлива.

У фрагменті оповідається про ручай, дається його характеристика, з її допомогою визначається й предмет мовлення (розповісти про "бурхливий" характер ручая): Широчінню не славен... зате характером - бешкетник. Палі наводяться висловлювання про конкретні факти на підтвердження ціп характеристики, і ось ця конкретна оповідь про буйну поведінку ручая складається з двох частин і відповідно з двох простих висловлювань. Вододілом є речення А коли попрощався, з ручаєм, привидівся він мені весняним. Це речення підкреслює, що спочатку йдеться про "поведінку" ручая взимку, потім - навесні. Характер поведінки, відображений у "зимовому" фрагменті й у ’’весняному", підтверджує один і той же предмет мовлення: цей ручай - характером бешкетник. Таким чином, речення, що виділяє друге просте висловлювання - про ручай навесні, водночас слугує засобом зв’язку двох простих висловлювань, сприяє їхньому об’єднанню в одне складне висловлювання (що досягається об’єднавчою функцією речення Широчінню не славен... зате характером - бешкетник, єдністю предмета мовлення в обох частинах, спільною, єдиною смисловою орієнтацією фрагмента в цілому).

Формування єдності тексту

Раніше вже було зазначено, що висловлювання про предмет мовлення, є власне комунікативною одиницею тексту. Це означає, що саме з висловлювань про предмет мовлення безпосередньо будується текст як комунікативно-функціональне ціле.

Висловлювання про предмет мовлення формується в залежності від семантико-тематичного конструювання тексту, бо предметом мовлення визначаються тематичні задуми. Поміж темою й предметами мовлення, що її реалізують, складається діалектична співвіднесеність загального й окремого. Слід зазначити, що для цієї співвіднесеності передусім важлива роль предметів мовлення, котрі безпосередньо реалізують тему, - назвемо їх тематичними провідниками. Й відповідно виділимо поняття висловлювання про тематично провідні предмети мовлення. Тема тексту може бути реалізована через один предмет мовлення, й тоді він складається з одного висловлювання про тематично провідний предмет мовлення. Якщо ж тематично провідних предметів мовлення в тексті більше, то структура тексту утворюється шляхом, складення, з’єднання висловлювань про них. Поміж висловлюваннями про тематично провідні предмети мовлення розподіляються всі висловлювання про предмети мовлення в тексті. Якщо в складі висловлювання про тематично провідний предмет мовлення кілька висловлювань про предмети мовлення, то одне з них є основним, інші перебувають у залежності від нього - різній за смисловою близькістю.

Ми знаємо, що в тексті композиційне виділяються висловлювання про предмет мовлення. Та серед них є різні: основні в складі висловлювань про тематично провідні предмети мовлення та залежні, підпорядковані. Для того, щоб виявити ці основні й залежні висловлювання, а отже й тематично провідні предмети мовлення, аби визначити, котрі є значущішими, самостійними, а які перебувають у залежному, підпорядкованому відношенні, ми не будемо орати цілий текст, а розглянемо цю співвіднесеність на прикладі фрагмента з тексту (в ньому йдеться про те, яким пам’ятають космонавти Головного конструктора С.П.Корольова). Порівняйте:

- Сміливі ідеї захоплювали Корольова. У нього було дивовижне конструкторське чуття: з безлічі варіантів він завжди вибирав найкращий, - так відповів на моє запитання професор К.П.Феоктисов.

Багато років працював Костянтин Петрович із Корольовим. Проектанти - люди особливі, саме вони починають створювати майбутні космічні машини, на їхню долю випадає пошук оптимальних варіантів, їхні начерки на аркушах ватману врешті-решт утілюються в ракети й кораблі...

- Мені здається, - продовжує К.П.Феоктистов, - йому як конструкторові "кульки" проект першого космічного корабля сподобався своєю простотою й елегантністю... Сергій Павлович одразу підтримав ідею й почав її втілювати. Він був справжнім лідером, а коли вже загорівся, "погасити" його було неможливо. Так почалося народження „Востока"...

Основна смислова лінія в цьому фрагменті - характеристика С.П.Корольова, виражена судження Сміливі ідеї захоплювали Корольова з подальшим його розгортанням та обгрунтуванням фактами діяльності Головного конструктора у створенні першого космічного корабля (перший і третій абзаци). На фоні цього основного змісту виявляються смислові відгалуження, що розвивають окремі аспекти повідомлюваного. Оскільки в тексті зазначається, що це спогади К.П.Феоктистова, автор звертає уваїу читача на смислову лінію: К.П.Фектистов як людина, котра багато років пропрацювала з С.П.Корольовим, один із проектантів, людей, які втілювали задуми Головного конструктора в життя. Цe відгалуження, окремо взяте (звичайно, з опертям на вихідне речення), являє собою смислову єдність, що формує окреме висловлювання, й водночас воно належить до цілісного висловлювання про С.П.Корольова як про людину, котру захоплювали сміливі ідеї й найкращі з яких вил умів вибирати, а потім втілювати в життя. В цьому тексті окремі висловлювання космонавтів про С.П.Корольова якраз і стосуються тематично провідних предметів мовлення, з цих висловлювань шляхом безпосереднього складання формується текст як змістова єдність. Звернімося до схожого за темою тексту, також присвяченого С.П.Корольову. Але тут уже йдеться про те, що ми дізнаємося про С.П.Корольова з пової книги про нього. Тому вся багатоманітність окремих висловлювань (у тому числі й тих, що належать людям, котрі працювали з С.П.Корольовим) розподіляється між двома висловлюваннями про тематично провідні предмети мовлення. Перше висловлювання - складне, містить два простих, зі смисловими центрами: а) Можу з упевненістю сказати, що нова книга - перша, в якій так об’ємна, захоплююче й детально розповідається про Сергія Павловича не тільки як про вченого та інженера, а й як про людину..; б) Нова книга додає невідомі штрихи біографії, повніше відтворює образ великого конструктора... В цьому висловлюванні дається загальна оцінка того, що повідомляє про Корольова нова книга. Друге висловлювання про тематично провідний предмет мовлення (далі будемо називати скорочено: тематично провідне висловлювання) виділяє один надзвичайно важливий аспект - стиль організаційної роботи Корольова. Перехід до другого тематично провідного висловлювання здійснюється з допомогою своєрідної мотивації, й водночас вона слугує для того, щоб підвести читача до предмета мовлення. Сьогодні дуже важливо простежити за "стилем Корольова", його вмінням керувати не лише своїм колективом, а й багатьма суміжними організаціями. Як удавалося Сергієві Павловичу заразити ентузіазмом людей? Після цього йде речення, що є ядром другого тематично провідного висловлювання. Його зміст зумовлений даним раніше мотивуванням, указівкою на важливість у плані розглядуваних питань і водночас воно перегукується зі змістом смислових центрів першого тематично провідного висловлювання: І спогади тих, хто працював із ним, допомагають відтворювати ту творчу атмосферу праці, котру створював довкіл себе Корольов (Порівняйте: Нова книга додає невідомі штрихи біографії, повніше відтворює образ великого конструктора...). Оскільки нова книга являє собою спогади тих, хто впродовж багатьох років працював з Корольовим, то, природно, що компонент І спогади тих, хто працював із ним синонімічне співвідносяться з раніше згадуваним словосполученням нова книга, а отже й зближується з ним, є однаковим із ним за призначенням у складі смислових центрів, тематично провідних висловлювань. Це знову інформація про те, що ми дізнаємося про С.П.Корольова з нової книги. Змістові лінії, повідомляючи про Корольова й репрезентуючи нову книгу, переплітаються й формують відповідний тип комплексних у зазначеному плані тематично провідних висловлювань. У них реалізується комплексний задум автора: розповісти про Корольова крізь призму нової книги й познайомити читачів із самою книгою. Осягнення загального змісту тексту на основі аналізу змісту тематично провідних висловлювань дає змогу з найбільшою точністю визначити його смислову спрямованість та об’ємність.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 
 31  32  33  34  35 
Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат