На сайті 11892 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Іспанія між першою та другою світовою війною

Реферати > Історія Всесвітня > Іспанія між першою та другою світовою війною

5.Боротьба народних мас за здійснення демократичних перетворень в країні.

Революція не закінчилась встановленням республіки у квітні 1931 р., як сподівалися буржуазія і поміщики. Революція вступила лише в нови2 етап розвитку: почалася боротьба широких народних мас за свободу і демократію, за доведення до кінця буржуазно-демократичної революції. Вже через місяць після урочистого проголошення республіки, у травні 1931 р., по всій країні відбулися стихійні масові виступи трудящих. Найбільш поширеними формами боротьби у цей період були численні страйки, демонстрації, а також вуличні бої. В липні 1931 р. Відбулися криваві вуличні бої у Севільї, і вересні цього ж року – в Барселоні.

1932 р. Був позначений небаченим для Іспанії зростанням страйкового руху. Лише в січні страйкувало понад 1 млн. Робітників. Страйковий рух охопив усю країну: страйкували робітники Овієдо, Малаги, Севільї, Барселони.

У революційний рух включилися такої селянські маси, які боролись за землю під лозунгом негайного здійснення аграрної реформи.

У цей час боротьбою робітників в основному керували анархо-синдикалістські і реформістські соціал-демократичні лідери. Анархо-синдикалістські лідери штовхали робітників на терористичні а4кти і озброєні путчі, що завдавало величезної шкоди робітничому руху і давало привід урядові для арешту революціонерів. З свого боку соціалістичні лідери поширювали конституційні ілюзії і закликали до класового співробітництва, чим знижували революційну активність мас.

Для активізації революційної боротьби трудящих мас велике значення мала перемога революційного крила всередині керівництва Комуністичної партії Іспанії. У березні 1932 р. У Севільї відбувся ІV з”їзді Комуністичної партії Іспанії. У цей час партія вже налічувала близько 12 тис. членів. На з”їзді розгорнулася гостра боротьба проти сектантсько-опортуністичної групи Бельєхоса. Ця група займала неправильну позицію у таких важливих питаннях, як характер революції в Іспанії, недооцінювала революційні ролі селянства як головного союзника робітничого класу, заперечувала значення аграрного питання в революції та на ін. ІV з”їзд КПІ висунув завдання боротьби за єдність робітничого класу і встановлення союзу пролетаріату з селянством. Після ІV з”їзду на пленумі ЦК у листопаді 1932 р. Сталося обновлення керівництва партії. Її генеральним секретарем став робітник із Севільї, видатний діяч робітничого руху Хосе Діас.

6.Утворення і перемога Народного фронту

Рішення VІІ конгресу Комінтерну про скликання антифашистського Народного фронту зустріли в Іспанії величезну підтримку серед демократичних сил. Боротьбу за утворення Народного фронту очолила Комуністична партії Іспанії. На початку січня 1936 р. Представники лівих партій розпочали вироблення спільної програми дій. 15 січня 1936 р. Робітничі організації і лівореспубліканські партії підписали панк Народного фронту. До складу Народного фронту увійшли: Комуністична і Соціалістична робітнича партії, Соціалістичний союз молоді, Загальна спілка трудящих, фронт висунув широку програму демократичних вимог – надання амністії політичним ув”язненим, зниження орендної плати для селян, зменшення податків, наділення землею селян і т.д. Головне вістря Народного фронту було спрямоване проти наступ фашизму. Це могутнє єднання демократичних сил провело іспанський народ до перемоги на силами реакції і фашизму на виборах у парламент, які відбувалися в країні 16 лютого 1936 р. Народний фронт завдав нищівної поразки правим партіям.

До влади прийшов лівий республіканський уряд Асаньї-Кірга. Утворення лівореспубліканського уряду, який користувався повною підтримкою всіх демократичних партій, що входили в народний фронт, було надзвичайно сильним ударом по фашизму. Уряд розпочав здійснення аграрної реформи, яке було перерване попереднім урядом реакції в період “чорного дворіччя” (1934-1936 рр.). Був виданий декрет про припинення виселення селян з орендованих ними земель. У країні було запроваджене соціальне законодавство для робітників, за яким встановлювалося страхування від нещасних випадків, пенсія по старості і був схвалений закон про надання робітникам відпусток. Уряд проголосив право всіх народів Іспанії мати свої автономне управління.

Величезне значення у зміцненні Народного фронту мало швидке зростання сили і авторитету Компартії, Напередодні лютневих виборів 1936 р. Партія налічує 20 тис. Членів. У червні 1936 р. Вона мала вже 83967 членів, а приблизно через місяць кількість членів Компартії вже перевищувала 1000 тис. чоловік. Компартії стала важливою силою в політичному житті країни.

7.Військово-фашистський заколот

Заходи уряду і зміцнення демократичних сил надзвичайно розлючували контрреволюцію.

Після поразки на виборах 16 лютого реакційні сили почали готуватися до здійснення військово-фашистського збройного заколоту проти республіки. Підготовка відбувалася по всіх напрямках: шляхах дезорганізації економіки, здійснення терористичних актів, розроблення конкретних планів заколоту і т.д. За4колот у країні готувався внутрішньою реакцією спільно з фашистськими урядами Німеччини та Італії. 12 березня 1936 р. Берлін прибув запеклий ворог республіки генерал Санхурхо для переговорів про допомогу контрреволюційним військовим організаціям Іспанії.

18 червня 1936 р. в Іспанії вибухнув фашистський заколот, очолюваний генералом Франко, одним з генералів іспанської армії, який зробив швидку військову кар”єру в Африці у війні проти марокканських племен. Генерал Франко був прихильником одвертої фашистської диктатури. Заколотники розраховували на швидкий успіх. Проте їх плани провалилися. За закликом партії Народного фронту і насамперед Компартії на боротьбу піднялися широкі маси іспанського народу – пролетаріат, селянство, дрібна і середня буржуазія, передова інтелігенція, всі антифашисти Іспанії. 19 липня, на другий день після початку заколоту, замість лівореспублікансього уряду Асаньї – Кірога був утворений уряд, який очолив Х.Хірал. У цьому уряді найважливіші міністерські пости зайняли буржуазні республіканці. Уряд взяв курс на організацію сил для придушення заколоту.

Мадрид, Більбао, Барселона, Валенсія та інші головні міста опинилися з перших же днів у руках народу. Заколотникам пощастило вдержатися лише на півдні – у провінціях Кадіб, Уельва та Севілья, а також на півночі – в Голісії, Наваррі і в значній частині старої Кастилії, утворивши два угрупування – північне на чолі з генералом Мола та південне – на чолі з Франко. Ці угрупування були відрізані одне від одного в районі Бадахоса.

Таким чином, у перші ж дні заколоту в країні відбулося різке розмежування сил. О одного боку, майже беззбройний народ, який героїчно захищав республіку і свободу, з другого – сили реакції, очолювані вояччиною. Тисячі антифашистів найрізніших політичних напрямів записувалися в добровольчі загони народної міліції, які повсюдно створювалися. У перші дні заколоту на збірні пункти добровольчої народної міліції з”явились, понад 300 тис. чоловіків і жінок, які бажали потрапити на фронт.

Законодавча і виконавча влада, всі функції адміністративного апарату здійснювались комітетами Народного фронту і комітетами антифашистської міліції, які були майже у всіх містах і селах Іспанії.Уся велика промисловість і частина середньої перейшли в руки профспілок, Загальної спілки трудящих і Національної конфедерації праці. На кожному підприємстві створюється виробничі комітети, що керували виробництвом.

У селях селяни захоплювали землю великих поміщиків, причетних до заколоту.

Однією з головних слабкостей народного фронту на початку заколоту була відсутність регулярних і дисциплінованих збройних сил. У той же час на боці заколотників опинилася більшість збройних сил країни і майже весь офіцерський склад армії.

Фашистська Німеччина та Італія з перших же днів почали постачати заколотникам зброю, авіацію, танки, радників, інструкторів та військово-технічний персонал. Вся ця допомога в перший час здійснювалася головним чином через португальські порти. З Африки на півострів були перекинуті за допомогою німецьких літаків наймані марокканські війська. Заколотники вербували марокканські частини серед відсталих і неписьменних племен. Іспанського Марокко, використовуючи різні засоби, аж до підкупу, всіляких обіцянок і обману. Військова інтервенція Німеччини та Італії швидко знімала співвідношення сил на користь заколотників. Разом з тим вона надала боротьбі іспанського народу характеру війни за незалежність і суверенітет Іспанії. Війна перетворилася в національно-революційну.


8.Боротьба Компартії за організацією перемоги над заколотниками. Революційні перетворення Іспанської республіки

Боротьба проти фашистських заколотників виявила, що без глибоких воєнних, економічних і політичних перетворень у країні республіканський табір не зможе перемогти ворога.

У грудні 1936 р. Компартія виступила з програмою, відомою під назвою “Всім умов перемоги”, в яких висувалися заходи, необхідні в обстановці, що створились.

У цій програмі комуністи вимагали створення регулярної народно армії, об’єднання народу навколо уряду Народного фронту, чистки тилу від ворогів республіки, націоналізації важкої промисловості, створення оборонної промисловості, встановлення робітничого контролю над виробництвом, підвищення промисловості і сільського господарства одній меті – виграти війну.

Проте цю програму Комуністичної партії не прийняли більшість правих соціалістичних лідерів, анархо-синдикалістське керівництво і буржуазні республіканці. Своїми діями вони по суті відкинули одну за одним всі вимоги Компартії. Це призвело до того, що найважливіші питання, спрямовані на зміцнення республіки проти фашизму, не були вирішені до кінця або здійснювалися повільно. Повільно відбувалися організація народної регулярної армії і воєнної промисловості. Недостатньо рішуче провадилась боротьба проти ворогів республіки в тилу. Державний апарат не знав докорінної ломки.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат