На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Правова охорона та роль внутрішніх справ в охороні навколишнього природного середовища

Реферати > БЖД > Правова охорона та роль внутрішніх справ в охороні навколишнього природного середовища

План

Правова охорона навколишнього природного середовища в містах та інших населених пунктах.

Роль органів внутрішніх справ в охороні навколишнього природного середовища у виробничій та побутовій сферах.

1. Правова охорона міст та інших населених пунктів вимагають створення в них найбільш сприятливих умов для життя і здоров’я, праці і відпочинку населення.

Навколишнє середовище міст – це складний виробничий, природний і соціальний комплекс. Він включає в себе промисловість, транспорт, архітектурно-будівельні ансамблі, заклади науки, освіти, культури, жилі і комунально-побутові, міські угіддя, парки відпочинку, земельні зони.

Правова охорона міст та інших населених пунктів здійснюється на підставі згальних екологічних правових норм, спямованих на охорону земель від ерозії, вод і атморсферного повітря від забруднення, лісів населених пунктів від пожеж, знищення, пошкодження, засмічення.

І так разом з тим ,специфіка об’єкта охорони визначає і специфіку природоохоронних заходів, що притаманні лише охороні природного середовища населених пунктів.

До таких заходів відносяться:

1)еколого-вимогливе планування і забудова населених пунктів, їх благоустій;

2)забезпечення санітарного та епідемічного благополучча населення;

3)охорона атмосферного повітря в населених пунктах;

4)охорона зеленої рослинності міст та інших населених пунктів.

Планування і забудова населених пунктів, курортів ровинні передусім передбачати створення найбільш сприятливих умов для життя, а також для збереження і зміцнення здоров’я громадян.

При проектуванні, будівництва і реконструкції підприємств слід передбачати заходи щодо запобіганню забрудненню атмосферного повітря, водойм, підземних вод, зелених насаджень, грунтів.

З метою зменшення впливу промислових підприємств на навколишні середовища передбачено створення навколо них санітарно-захисних зон.

Залежно від характеру і масштабів шкідливих викидів підприємства поділені на 5 класів.

Підприємства 1 класу повинні мати санітарно-захисну зону у 1000м., 2 класу- 500м., 3 класу-300м., 4 класу-100м., 5 класу-55м.

Відповідну роль в охороні навколишнього природного середовища в містах та інших населених пунктах покликано відіграти законодавство про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. Вона базується на засадах Конституції України,основах законодавства України по охорону здоров’я і скадається з Закону України „Про забезпечення санітарно та епідемічного блігополуччя населення”, та інших актах законодавства та санітарних норм.

У статті 49 Конституції України записано: „Держава... забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.”

Закон України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення та та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов’язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідемічної служби і здійснення державного санітарно-епідемічного нагляду в Ураїні.

Державну санітарно-епідемічну службу України очолює головний державний санітарний лікар України- перший заступник міністра охорони здоров’я України.

Державну санітарно-епідемічну службу в районі, місті, районі в місті очолює головний державний санітарний лікар відповідної адміністративної території.

Стаття 22 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” наголошує на вимогах, які виступають до жилих та виробничих приміщень, територій, засобів виробництва і технологій.

Також стан середовища в деякій мірі залежить від забезпечення раціональної безпеки.

Вирішенню цієї задачі присвячено ст. 23 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”. Відповідно з цією статтею підприємства, установи, організації, що виробляють, зберігають, транспортують, використовують радіактивні речовини, здійснюють їх захоронення чи утилізацію, зобов’язанні дотримуватись норм радіаційної безпеки, відповідних санітарних правил, а також норм, установлених іншими актами законодавства, що містять вимоги радіаційної безпеки.

Велику небезпеку для України створила Чорнобильська катастрофа.

Усуненню наслідків цієї катастрофи присвячено законодавчі акти, в тому числі Закон України „Про правовий режим території, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 27 лютого 1991 р. Цей Закон регулює питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умов проживання та роботи населення, господарську, науково-досліну та іншу діяльність в межах зон.

Відповідний Закон дає також такє визначення державного санітарно-епідемічного нагляду: це діяльність органів, установ та закладів держевної санітарно-епідемічної служби по контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення та усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров’я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників.

Основними завданнями цієї діяльності є:

нагляд за організацією і проведенням органами державної виконавчої влади, місцевого і регіонального самоврядування, підприємсвами і установами, організаціями та громадянами санітарних і протиепідемічних заходів;

нагляд за реалізацією державної політики з питань профілактики захворювань населення, участь у розробці та контроль за виконанням програм, що стосуються запобігання шкідливому впливу факторів новколишнього середовища на здоров’я населення;

нагляд за дотриманням санітарного законодавства;

проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи.

Велику увагу екологічне законодавство приділяє заходам щодо охорони атмосферного повітря. Як зазначено в ст. 27 Закону України „Про охорону атмосферного повітря”, проектування, будівництво і введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об’єктів, вдосконалення існуючих і впровадження нових технологічних процесів та устаткування повинно здійснюватись з обов’язковим додерженням норм екологічної безпеки, врахування сукупної дії викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на нього всіма діючими та запланованими для будівництва спорудами й іншими об’єктами, а також з урахуванням накопичення забруднення в атмосфері, транскордонного його перенесення й особливостей кліматичних умов.

За викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин з підприємств, установ і організацій стягуються платежі, але стягнення платежів не звільняє ві відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря. Розміри вказаних платежів установлюються Урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями на підставі лімітів викидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на нього і нормативів плати за них. На навколишнє середовище і її зміцнення відіграє зелена рослинність.

Зелена рослинність – це невичерпне джерело життєздатності.

Як відзначав К.А. Тімірязев, від зеленого листка беруть початок усі прояви життя на землі. А тому охорона лісів і зеленої рослинності населених пунктів заслуговує на особливу увагу, їх охорона може досягатися різними шляхами, по-перше, шляхом максимального обмеження використання зазначених лісових угідь для різних господарських потреб, по-друге, шляхом аткивізації лісовідновлення і лісорозведення в лісах населених пунктів.

Відповідно з Лісовим Кодексом та лісовим законодавством у лісах населених пунктів допускається тільки рубки догляду, санітарні рубки, пов’язані з реконструкцією малоцінних молодняків, прокладанням пролісок, створення протипожежних рохривів. Усякі інші рубки деревостанів у цих лісах заборонені. Крім того, у зазначених лісах забороняється такох заготівля живиці, деревних соків, лісової підстілки, а також випасання худоби.

У ст. 78 Лісового кодексу України зазначено, що законодавчими актами України у лісах населених пунктів може бути передбачено заборону й інших видів використання ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, якщо вони не сумісні з проведенням культурно-оздоровчих заходів та організацією відпочинку населення.

Для посилення контролю за охороною лісів населених пунктів і зелених насаджень приймаються спеціальні нормативні акти.

Наприклад, постанова Кабінету Міністрів України „Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів” від 8 квітня 1999р., яка визначає матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну зеленим насадженням.

Якщо порядок відшкодування шкоди спеціальним законодавством не регулюється, він визначається за загальними правилами, передбаченими ст.440 і 441 Цивільного Кодексу України.

Охороні лісів населених пунктів сприяють також лісовідновлення і лісорозведення.

Лісорозведення – це залісення зелених ділянок, на яких не вирощувався.

Лісорозведення потребують багато міст України, особливо ті, що розміщенні в стаповій зоні республіки: Одеса, Херсон, Кіровоград, Кривий Ріг.

В нашій державі є сприятливі умови для вирощування лісів, паркових дерев, іншої рослинності. Якщо на великих просторах тундри нараховується лише 400-500 видів рослин, то в Україні більше 5 тис.

Перейти на сторінку номер: 1  2 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат