На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Племенні об’єднання на Україні

Реферати > Історія України > Племенні об’єднання на Україні

Племенні об’єднання на Україні

В епоху, в яку жили неандертальці, відбулось остаточне становлення людини. Близько 35 тис. років тому з'явились їхні нащадки, що вже нале­жали до сучасного типу - «людини розумної». В Європі їх ще називають кроманьйонцями, за назвою грота Кро-Маньйон (Франція), де вперше було знайдено п'ять кіс­тяків цього типу разом із кам'яними знаряддями праці та просвердленими раковинами. Фізичною будовою кроманьйонець нічим істотно не відріз­нявся од сучасної людини.

Техніка виготовлення знарядь праці й госпо­дарство кроманьйонців досягли вищого, ніж у неандертальців, ступеня розвитку. Вони вигото­вляли різноманітні знаряддя з каменю та кістки, прикраси, статуетки, що нагадують людину, фігури тварин. Основним джерелом добування їжі було полювання на великих тварин — мамон­та, зубра, бізона, носорога, печерного ведмедя. Мисливська зброя стала досконалішою — з'яви­лися дротики, гарпуни, списокидалки.

Кроманьйонці й далі споруджували житла на кшталт чуму чи яранги, а також землянки й напівземлянки. Як будівельний матеріал викори­стовувалося дерево (жердини), кістки й шкури великих тварин. Так, на будівництво трьох жител й обладнання багаття в поселенні біля Межиріч на Середньому Дніпрі (Черкаська обл.) було використано 1753 кістки мамонта. Підраховано, що для спорудження цих жител потрібно було забити 110 мамонтів.

У цю ж епоху склався родовий лад і відбула­ся племінна організація суспільства. Виникли давні форми релігійних вірувань: анімізм — культ предків і вшанування померлих; магія — віра в те, що заклинаннями та обрядами можна вплинути на хід подій; тотемізм — віра в спіль­ного для конкретного колективу предка зі світу тварин чи рослин; фетишизм — поклоніння предметам неживої природи.

Якраз у цю добу почався й процес виникнен­ня рас — європеїдної, негроїдної та монголо­їдної. Давні раси менше відрізнялись одна від одної, ніж сучасні, — вони мали яскраво виражені риси походження від єдиного людського типу.

По закінченні останнього льодовикового періоду (14-12 тис. років тому) кліматичні умови Євразійського материка зазнали значних змін. Льодовий покрив танув і поступово відступав у межі своєї первісної появи в північних широтах. У результаті потепління складалися ландшафт­но-географічні зони, близькі до сучасних. Змі­нився рослинний і тваринний світ.

На територіях, де раніше був степ, тундра чи льодовик, виросли ліси. Зникли мамонти, шерстисті носороги й інші тварини, котрі були головним об'єктом полювання та джерелом їжі в попередні часи. Ліси заселили північний олень, лось, кабан, бурий ведмідь, вовк, лисиця, бобер, и а степи — бик, кінь, антилопа-сайга й інші су­часні тварини.

Почалася нова епоха, що дістала назву «се­редній кам'яний вік» — мезоліт. Умови життя людей, зокрема, добування ними їжі, різко зміни­лися, що стало поштовхом до виготовлення складніших знарядь праці. Були створені вироби для обробляння дерева — долото, сокира, тесло; нові знаряддя з кістки та дерева (ножі, кинджали, списи) з ріжучими крем'яними пластинами. Також було зроблено важливе відкриття досить склад­ного для того часу механічного знаряддя — лука.

Великі родові колективи мисливців на мамон­тів і бізонів змінилися відносно невеликими група­ми мисливців. Озброєна луком і стрілами людина тепер мала більшу самостійність і можливість по­лювати сама. З луком і стрілами вона навчилася забивати тварин на відстані, а дичину — на льоту.

Крім мисливства, одним із основних занять стає рибальство. В цей час були винайдені різно­манітні пристосування для лову риби — гачки, сіть із поплавцями, складна система загородок на ріках та озерах, а також човни, видовбані з цільних стовбурів дерев, та весла. Важливого значення набуло збирання річкових і морських черепашок, їстівних рослин та ягід. Домашньою твариною став собака — віднині постійний супутник людини.

На відміну од попередніх часів, за доби мезо­літу почали ховати померлих уже не серед живих, тобто на території стоянок, а за їхніми межами — на давніх родових чи племінних могильниках. Так, у Дніпропетровській області досліджено три мо­гильники біля Волоського та Василівки, на яких виявлено близько 90 поховань. Більшість захоронених — особи чоловічої статі, покладені в моги­ли на боці. Серед останків померлих знайдено стріли й навіть наконечник дротика (деякі з них застрягли прямо в кістках), а на деяких черепах є вм'ятини від ударів. Усе це свідчить про те, що тут були поховані члени роду або племені, котрі заги­нули під час сутичок. Деталі обряду поховання, зокрема, орієнтація померлих, вказують на те, що люди епохи мезоліту поклонялися, мабуть, небес­ним світилам, передусім — сонцю.

Поширення мисливства й збільшення кіль­кості населення зумовили певне порушення еко­логічного балансу. Внаслідок цього в багатьох регіонах склалася ситуація, названа кризою мисливського господарства. Присвоюючі форми господарювання поступово вичерпували себе, а тому їм на зміну йшли відтворюючі форми. Це відбулося вже в епоху неоліту, коли стародавнє населення України досягло нового ступеня свого культурно-історичного розвитку.

В неоліті, або новому кам'яному віці (VI-III тис. до Н.Х.), приручаються всі основні види до­машніх тварин, виникає примітивне землеробст­во. Але присвоюючі форми господарювання, особливо в лісовій зоні, ще довго відіграють важ­ливу роль у життєдіяльності тогочасного насе­лення. Лісові племена так званої «культури ямко­во-гребінцевої кераміки» аж до кінця неоліту (як і в попередні часи) існували тільки за рахунок мис­ливства, рибальства та збирання ягід. У поліській зоні особливого значення набуває рибальство, яке стає визначальною формою господарювання. А в південному й південно-західних регіонах, на­приклад, у населення культури лінійно-стрічкової кераміки, основне місце належало вже примітив­ному землеробству та скотарству.

Відмінності в характері господарювання в різних регіонах України, на думку Д.Телегіна, свідчать про нерівномірність історичного розвит­ку неолітичного суспільства, що пов'язано з природним оточенням та історичною ситуацією в ті чи інші часи. На півночі сприятливі умови в епоху неоліту зумовлювали подальший розвиток традиційних форм присвоюючого господарюван­ня. А на півдні, в степовій зоні, вже в пізньому ме­золіті стало бракувати дичини, що було однією з причин переходу людства до відтворюючого гос­подарювання — скотарства та землеробства (зе­млю почали обробляти за допомогою мотик з ро­гу й кістки). Перехід племен в епоху неоліту до відтворюючих форм господарювання був важли­вим етапом в історії людства в цілому й тогочас­ного населення України зокрема. Іноді цей процес називають неолітичною революцією. Справді, в галузі давньої економіки це був своєрідний рево­люційний переворот, котрий розтягся на значний відтинок часу та збігався з темпами соціально-економічного й культурного розвитку тієї епохи.

Одним із важливих досягнень стає виготов­лення глиняного посуду. Випалена на вогні глина була першим штучним матеріалом, котрий ство­рила людина. Як вважають дослідники, глиняний посуд виник шляхом обмазування сирою глиною посуду, сплетеного із лози. Такий посуд випадко­во потрапляв у вогонь, дерев'яна частина виго­рала, а глина обпалювалася, ставала досить твердою та водонепроникною. Посуд швидко на­був популярності й використовувався для різних цілей — приготування їжі, зберігання сипучих продуктів тощо. Його форми та орнамент на різних територіях мали свої особливості. По та­ких масових знахідках археологи визначають ареали проживання окремих людських спільнот (на землях України виділено понад 10 неолітич­них археологічних культур).

Епоха неоліту в цілому належить до первіс­нообщинної формації стародавнього суспільст­ва, в котрій, як порівняти з попередніми періода­ми, відбуваються лише певні соціальні зміни. Це племінний лад, економічною та соціальною осно­вою якого був матріархат. Колективні могили, брак поховань, що виділялися б багатим інвента­рем чи особливостями ритуалу, свідчать про соціальну рівність серед тогочасних людей. Ли­ше поява кам'яних булав в окремих похованнях (Маріуполь, Микільське), котрі, мабуть, мали значення символів влади й підпорядкування, вказує на зародження інститутів родової влади.

За характером матеріальної культури та ос­новних видів занять неолітичні культури Украї­ни розподіляються на дві зони: землеробсько-скотарську й мисливсько-рибальську.

Характерною ознакою культур землеробсь­ко-скотарської зони є переважання плоскодон­ної кераміки (рідко — круглодонної), прикраше­ної здебільшого лінійним, у тому числі спірально-мандровим, орнаментом. Тут з'являється роз­писний посуд, використовуються шліфовані кам'яні сокири, складається специфічний похо­вальний обряд (покладення померлого в скорче­ному вигляді на боці разом із керамічними виро­бами). Носіями культур цієї зони були племена середземноморського типу.

Потрібно зазначити, що й носії археологічних культур Полісся зробили перші кроки до відтво­рюючих форм господарювання, хоча переважа­ли традиційні заняття. На відміну од вищезгада­них, для культур мисливців і рибалок типовою є наявність гостродонної кераміки, прикрашеної переважно штампованим орнаментом (ямки, гребінцеві вдавлення). Серед крем'яних виробів важливе місце посідали сокири, здебільшого нешліфовані. Тут домінує обряд поховання по­мерлого витягнуто, на спині, без кераміки. Носіями цих культур були переважно племена пізніх кроманьйонців.

Епоха міді — бронзи. Трипільська культура

Іанні форми відтворюючого господарю­вання, що зародились у згадану вище епоху, набули подальшого розвитку в перехідний період від кам'яного віку до епохи бронзи — в так званому «мідному» віці, або ж енеоліті (ІУ-ІІІ тис. до Н.Х.). В цей час людство оволоділо першим металом — міддю, знайомст­во з яким відбулося ще раніше в Близькосхідно­му регіоні (У-ІУ тис. до Н.Х.).

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат