На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Правові форми діяльності держави як засіб функціонування механізму правового регулювання. Юридична техніка

Реферати > Історія, теорія держави і права > Правові форми діяльності держави як засіб функціонування механізму правового регулювання. Юридична техніка

На шляху функціонування складових елементів і стадій ме­ханізму правового регулювання виникають перешкоди, які усу­ваються за допомогою засобів, що перебувають поза сферою пра­вового регулювання. Ці зовнішні сторони кваліфікуються як пра­вові форми діяльності держави.

Правова форма діяльності — організаційно-управлінська фор­ма діяльності уповноважених на те суб'єктів, завжди пов'язана зі здійсненням юридичне значущих дій (розглядом юридичних справ) у порядку, визначеному законом.

Юридична сутність правової форми діяльності держави:

— ґрунтується на розпорядженнях права;

— завжди спричиняє певні правові наслідки. На відміну від фактичної правова форма діяльності має чітко виражені ознаки (риси):

1) припускає розгляд юридичної справи (прийняття норма­тивно-правового акта, винесення вироку та ін.);

2) використовує норми матеріального або процесуального права як спеціальний робочий інструментарій;

3) здійснюється виключно уповноваженими на те суб'єктами (правосуддя — суддями, розслідування — слідчими);

4) закріплюється в офіційних процесуальних документах (ви­року, протоколі допиту, постанові про проведення обшуку та ін.);

5) у ході розгляду справи регламентує відносини, що склада­ються, системою норм процесуального права;

6) при розгляді справ використовує досягнення юридичної опіки (наприклад, при розгляді кримінальних справ широко застосовується криміналістика).

Основні правові форми діяльності держави:

• правотворча;

• правозастосовна;

• правоохоронна;

• установча;

• контрольно-наглядова.

Правотворча діяльність — це правова форма діяльності дер­жави, спрямована на офіційне встановлення (санкціонування) і зміну норм права компетентними органами, яка виражається в підготовці, прийнятті і оприлюдненні нормативно-правових ак­тів. Суб'єкти правотворчості — народ, Верховна Рада України, Верховна Рада АРК, Президент України, Кабінет Міністрів Укра­їни, міністерства і відомства, місцеві органи влади і управління (див. главу «Правотворчість»).

Правозастосовна діяльність — це правова форма діяльності держави, яка забезпечує безперервність процесу здійснення нор­мативно-правових розпоряджень через наділення одних учас­ників правових відносин суб'єктивними юридичними правами, а інших — суб'єктивними юридичними обов'язками; полягає у розгляді і вирішенні індивідуальних справ, що мають юридичне значення.

Управлінська природа діяльності, пов'язаної з вирішенням індивідуально-конкретних справ — глибинна і визначальна ос­нова правозастосування. Особливість правозастосовної діяльно­сті полягає в її владному характері, який проявляється в держав­ній волі керуючих (правозастосовних органів) суб'єктів стосов­но керованого з метою вирішення конкретних правових ситуацій. Владний вплив на поведінку безпосередніх суб'єктів права від­бувається в ході розгляду індивідуальних справ і винесення щодо них конкретних авторитарних-правових розпоряджень, а також у ході реального перетворення в життя цих розпоряджень. Юри­дичний зміст правозастосовної діяльності створюють відповідні один одному права і обов'язки їх суб'єктів: право компетентно­го органу вирішити справу і обов'язок зацікавлених у справі осіб виконати прийняте рішення. Фактичний зміст правозастосовної діяльності полягає в діяльності уповноважених органів і посадо­вих осіб, пов'язаній з вивченням обставин справи, її юридич­ною кваліфікацією і винесенням акта застосування права, а та­кож у діях зацікавлених у справі осіб у зв'язку з її розглядом і ухваленням рішення (див. главу «Реалізація норм права. Правозастосування»).

Правоохоронна діяльність — це правова форма діяльності дер­жави, спрямована на охорону суспільних відносин, урегульова­них правом, захист індивіда від правопорушень і притягнення винних до відповідальності. Будь-які органи держави тією чи іншою мірою здійснюють правоохоронну діяльність, тому її мо­жна вважати одним з різновидів правозастосовної діяльності. Разом з тим існують і такі органи, для яких ця діяльність є осно­вною — органи прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпе­ки, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони.

Контрольно-наглядова діяльність — це правова форма діяль­ності органів держави, що виражається в здійсненні юридичних дій у справі спостереження і перевірки відповідності виконання і додержання підконтрольними суб'єктами правових розпоряд­жень і припинення правопорушень певними організаційно-пра­вовими засобами. Контрольні структури України: Президент, Кабінет Міністрів, Конституційний Суд, Уповноважений Вер­ховної Ради з прав людини, прокуратура, Рахункова палата за­конодавчого органу, аудиторські структури Національного бан­ку України, податкова адміністрація та ін. Контрольну діяль­ність здійснюють органи законодавчої, виконавчої і судової влади, однак вона провадиться як у різному обсязі, так і в різних пи­таннях і сферах правового регулювання.

На цей час у світі склалися декілька видів контрольно-нагля­дової діяльності. Це — контроль за конституційністю законів та інших нормативно-правових актів (здійснюється Конституцій­ним Судом або загальними судами; прокуратурою, спеціальни­ми посадовими особами — омбудсменами та ін.). Це — фінансовий контроль як складова частина загального контролю (здійс­нюється фінансовими палатами (Австрія), генеральними конт­ролерами (Колумбія), генеральними аудиторами (Нігерія) та ін.). Слід зазначити, що контрольно-наглядова діяльність держави набуває все більш важливого характеру. Поряд із законодавчою, виконавчою, судовою владою в демократично розвинутих дер­жавах контрольно-наглядова діяльність держави оформляється в нову галузь влади.

Юридичним результатом контрольно-наглядової діяльності є контрольно-правовий акт (рішення, постанова, подання, засте­реження, ухвала, повідомлення та ін.), який містить розпоря­дження констатуючого порядку, тобто встановлені внаслідок перевірки позитивні моменти, а поряд з ними правоохоронні розпорядження про усунення виявлених правопорушень.

Стадії контрольно-наглядової діяльності (наприклад, проку­рорського нагляду, судового і арбітражного контролю, держав­ного контролю інспекцій): організаційно-підготовча; встанов­лення фактичних обставин справи та їх аналіз; вироблення і ух­валення рішення у справі; перевірка виконання рішення.

Установча діяльність — це правова форма діяльності держа­ви, яка виражається в реалізації на основі норм матеріального права повноважень на формування, перетворення або скасуван­ня органів держави, їх структурних підрозділів, посад.

Безпосереднє призначення установчої діяльності — кадрове забезпечення всіх ланок державної влади і управління. Визнача­льною стадією установчої діяльності є виборчий процес, який полягає у реалізації виборчих прав громадян на формування представницьких органів держави і вищих посад.

До неправових форм діяльності держави відносять насампе­ред суто організаційну роботу, яка не потребує суворого юридич­ного оформлення, не пов'язана зі здійсненням юридичне значу­щих дій, що спричиняють правові наслідки, наприклад, культур­но-масова, технічно-виконавча, організаційно-економічна, збройний захист країни. Однак це не означає, що організаційна діяльність ніяк не регулюється правом. Вона є підзаконною, здій­снюється в рамках чинного законодавства і у межах компетенції того чи іншого органу. Правом тут регулюється лише загальна процедура здійснення дій. Здійснення організаційних дій — це повсякденні і різноманітні прояви управлінської діяльності, по­збавлені юридичної оболонки.

Юридична техніка

Правова форма діяльності безпосередньо пов'язана з необ­хідністю використання різних методів і способів юридичної тех­ніки.

Юридична техніка — це система засобів, правил і прийомів підготовки компетентними органами юридичних актів.

Розрізняють юридичну техніку в правотворчості та правозастосовній діяльності.

Юридична техніка в правотворчості охоплює нормативні акти (техніко-юридичні прийоми і правила при виробленні законів і підзаконних актів), а в правозастосовній діяльності — індивіду­альні акти (техніко-юридичні прийоми і правила при вироблен­ні судових актів, договорів).

Для забезпечення верховенства закону і його ефективної дії необхідний високий рівень законодавчої техніки.

Юридична техніка в правотворчості містить у собі методики роботи над текстами нормативно-правових актів, прийоми най­досконалішого викладу думки законодавця (інших суб'єктів пра­вотворчості) у статтях нормативно-правових актів, вибір найдо­цільнішої структури кожного з них, термінології і мови, спосо­би оформлення змін, доповнень, повного або часткового скасування, об'єднання нормативно-правових актів тощо. Вона забезпечує юридичну досконалість нормативних документів.

Істотне значення має зведення до мінімуму кількості норма­тивних актів з одного й того ж питання, а також наявність спе­ціальних правових засобів, що забезпечують додержання норма­тивно-правового акта (організаційні заходи, заходи заохочення, контролю та ін.).

Найзагальнішими прийомами і правилами юридичної техніки є:

1) юридична термінологія;

2) юридичні конструкції;

3) форма нормативного акта, прийоми і правила викладу його змісту.

Перейти на сторінку номер: 1  2 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат