На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Правоохоронні та контрольно-наглядові органи. Роль органів внутрішніх справ у механізмі правової держави. Міністерство юстиції та Вища рада юстиції

Реферати > Історія, теорія держави і права > Правоохоронні та контрольно-наглядові органи. Роль органів внутрішніх справ у механізмі правової держави. Міністерство юстиції та Вища рада юстиції

Правоохоронні органи — органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, митні органи, органи охорони держав­ного кордону, органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, що здійснюють правозастосовні та право­охоронні функції.

Правоохоронна діяльність визначається правоохоронною функцією держави, здійснюється в рамках правоохоронних від­носин, повинна відповідати їх принципам.

Державно-владна діяльність правоохоронних органів вира­жається в тому, що вони як частина механізму держави мають компетенцію розглядати різного роду юридичних справ і спира­ються на можливість застосування державного примусу.

Правоохоронна діяльність за своєю структурою поділяється на:

• запобігання виникненню умов і причин суспільне небез­печного явища;

• припинення процесу їх розвитку;

• ліквідацію наслідків.

Прокуратура — специфічний орган державного управління, наділений правоохоронними і контрольно-наглядовими функ­ціями.

На прокуратуру України покладаються завдання.

— підтримання державного обвинувачення в суді;

— представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

— нагляд за додержанням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

— нагляд за додержанням законів при виконанні судових рі­шень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням осо­бистої свободи громадян.

Прокуратура України здійснює нагляд за додержанням зако­нів у діяльності Служби безпеки України та органів внутрішніх справ (центральний орган — Міністерство внутрішніх справ України).

Відповідно до Конституції України розроблена Концепція ре­формування прокуратури. Конституція залишає за прокуратурою функції:

— підтримання державного обвинувачення і представництво інтересів громадянина і держави в суді;

— нагляд за оперативно-розшуковою діяльністю, слідством, дізнанням, додержанням кримінально-виконавчого законодав­ства.

Структура прокуратури: Генеральна прокуратура України, прокуратура Автономної Республіки Крим, прокуратура облас­тей і районів (міст). Є окремі підрозділи прокуратури — на транс­порті, у водних басейнах, виправно-трудових закладах; військо­ва прокуратура — у Збройних Силах і Військове-Морському флоті України.

Генеральний прокурор, який очолює прокуратуру, призна­чається Президентом за згодою Верховної Ради строком на 5 років і звільняється з посади Президентом. Верховна Рада може висловити недовіру прокурору України, що має наслідком його відставку з посади.

Всі нижчестоячі прокурори призначаються Генеральним про­курором також строком на 5 років. Прокурорами і слідчими прокуратури можуть бути призначені тільки громадяни Украї­ни, що мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості і досягай встановленого законом віку (для прокурорів району міста — не менше ніж 25 років).

Служба безпеки України — державний правоохоронний орган спеціального призначення. Його завдання — захист незалежно­сті України, її конституційного ладу, територіальної цілісності та обороноздатності від розвідувально-підривної діяльності служб іноземних держав, а усередині країни — від підривної діяльності з боку злочинних організацій, груп людей або навіть окремих осіб;

боротьба з організованою злочинністю, мафією, корупцією, що створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Систему Служби безпеки України становлять Центральне управління, підпорядковані йому регіональні органи. Служба безпеки Автономної Республіки Крим, органи військової контр­розвідки, військові формування, а також навчальні науково-до­слідні та інші установи. Центральне управління Служби безпеки України видає положення, накази, розпорядження, інструкції, дає вказівки, обов'язкові для виконання в системі Служби безпеки України.

Найчисленніша ланка правоохоронних органів — органи МВС України (див. § «Роль органів внутрішніх справ у механізмі пра­вової держави»).

До недержавних правоохоронних органів належать адвокатури, адвокатські компанії, недержавні розшукові, охоронні і деякі інші установи відповідного призначення. Недержавні організації ство­рюються для охорони приватних, групових інтересів, а не для охорони публічних інтересів. У цьому полягає їхня відмінність. Проте всі вони покликані служити інтересам особи та суспільства.

Важливою ланкою контрольно-наглядових органів держави є державні інспекції (адміністрації).

Державні служби (інспекції, адміністрації) — санітарні, подат­кові, протипожежні та ін. — спеціальні державні органи. Вони покликані здійснювати функції контролю і нагляду за дотри­манням підприємствами, організаціями, установами, посадови­ми особами і громадянами окремих установлених відповідними правовими актами правил: санітарних, податкових, протипоже­жних, ветеринарних та ін.

Наприклад, державна податкова адміністрація здійснює функ­цію контролю і нагляду за своєчасною подачею податкових де­кларацій юридичними і фізичними особами (громадянами), які за законом повинні сплачувати податки.

Роль органів внутрішніх справ у механізмі правової держави

Органи внутрішніх справ — правоохоронні органи виконавчої влади, що складаються з галузевих служб: міліції, слідчого апа­рату, внутрішніх військ, кримінально-виконавчих установ.

Їм відведена відповідальна роль у механізмі правової держа­ви. Вони беруть участь у здійсненні внутрішніх і зовнішніх функ­цій держави — проводять діяльність із захисту економіки і нав­колишнього середовища від злочинних посягань (податкова мі­ліція, екологічна міліція), стоять на стражі законності і правопорядку (ДАІ, патрульно-постова служба та ін.), співробіт­ничають на міжнародному рівні з забезпечення світового поряд­ку (1НТЕРПОЛ), мають на меті захист і охорону прав і свобод людини.

Окремі служби органів внутрішніх справ (міліція, виправно-трудові установи) наділені функціями дізнання, які вони здійс­нюють у межах вимог кримінально-процесуального закону.

Одна з особливостей органів внутрішніх справ — наявність повноважень щодо проведення попереднього розслідування (спе­ціальний слідчий апарат).

Органи внутрішніх справ мають широкий діапазон адмініст­ративно-наглядових функцій — забезпечення громадського по­рядку, паспортного режиму, правил дозвільної системи та ін.

Основні завдання органів внутрішніх справ:

1) захист прав і свобод громадян, інтересів суспільства і дер­жави від протиправних посягань, охорона громадського поряд­ку і забезпечення громадської безпеки;

2) боротьба зі злочинністю;

3) запобігання злочинам, їх припинення, розкриття і розслі­дування, розшук осіб, що вчинили злочин, вжиття заходів для усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень;

4) забезпечення виконання кримінальних покарань, участь у ресоціалізації засуджених;

5) забезпечення безпеки дорожнього руху і пожежної без­пеки;

6) охорона і захист державних об'єктів, майна усіх видів влас­ності.

Міліція — складова частина системи органів внутрішніх справ, які здійснюють виконавчу державну владу в сфері охорони гро­мадського порядку.

До структури міліції входять: кримінальна міліція, міліція громадської безпеки, транспортна міліція, державна автомобільна інспекція, міліція охорони, спеціальна міліція.

Функції міліції:

— адміністративна — виконавчо-розпорядча діяльність її апаратів, служб і підрозділів з організації і здійснення охорони громадського порядку і громадської безпеки в межах повнова­жень, визначених законом. Керуючись адміністративним зако­нодавством, працівники міліції вступають у адміністративно-пра­вові відносини з підприємствами, установами, організаціями, їх посадовими особами і громадянами;

— профілактична — запобігання злочинам та іншим право­порушенням, виявлення причин і умов, що їх породжують, усу­нення їх. Практично всі підрозділи міліції здійснюють профілак­тичні заходи. Цим пояснюється використання ними державно-владних повноважень примусового характеру в більшій мірі, ніж іншими органами виконавчої влади;

— оперативно-розшукова — виявлення інформації про право­порушення, що готуються або вже вчинені; про осіб, що ухиля­ються від органів розслідування або відбування кримінального покарання та ін.;

— кримінальна-процесуальна — розгляд заяв і повідомлень про вчинені злочини, провадження дізнання і попереднього слідст­ва у кримінальних питаннях про злочини, розслідування яких покладено законом на органи внутрішніх справ;

— виконавча — виконання в межах своєї компетенції адміні­стративних стягнень і кримінальних покарань (засудження осіб до виправно-трудових робіт без позбавлення волі та ін.);

— охоронна — охорона на договірних засадах майна усіх видів власності юридичних і фізичних осіб. Як державний озброєний орган виконавчої влади міліція покликана захищати життя, здо­ров'я, права і свободи громадян, власність, навколишнє приро­дне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Жодні виняткові обставини або вказівки посадових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або без­діяльності міліції. Вказівки співробітників міліції, зроблені в ме­жах службових повноважень як представників влади, обов'язко­ві для всіх громадян і посадових осіб. Стаття 20 Закону України «Про міліцію» гласить: «Законні вимоги працівників міліції є обов'язковими для виконання громадянами і посадовими особами».

Перейти на сторінку номер: 1  2 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат