На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Система права і система законодавства

Реферати > Історія, теорія держави і права > Система права і система законодавства

План.

1. Вступ......................................................................................3

2. Співвідношення понять “система права” і “правова система”...................................................................................4

Елементи системи права....................................................9

Предмет і метод правового регулювання........................13

Система законодавства......................................................19

Висновок.............................................................................24

Література...........................................................................27
1. Вступ.

Право, яке знаходиться в процесі творення України є засобом утвердження держави, способом укріплення права українського народу на сучасну державу, інструментом регулювання відносин між людьми, громадянами, особою, державою, України з іншими державами. Тому сьогодні на перший план вийшла гуманістична і культурно-творча місія, яка найбільш проявляється в задоволенні духовних потреб людей, в забезпеченні прав і свобод громадянина.

Вона відіграє важливу роль у формуванні демократичної, правової, незалежної української держави. Система законодавства України є досить недосконалою і потребує великої праці над нею. Наприклад, податкове законодавство України є досить недосконале і тому гальмує розвиток економіки країни. Щоб уникнути цієї проблеми потрібно вдосконалювати себе та законодавчу базу України, а для цього потрібно виховувати молоде покоління , котре до проголошення незалежності Української держави виховувалось у тоталітарному режимі СРСР. Багато вчених стверджують щоб перейти від тоталітарного режиму до демократичного потрібно не менш трьох поколінь. Українська держава та інші держави котрі входили до колишнього СРСР пішли таким шляхом демократизації, як ні одна країна світу. Також в законодавстві України ще діють акти котрі застосовувались в СРСР, і вони сприяють гальмуванню розвитку Української, демократичної, незалежної, правової держави. Тому вивчаючи курс Теорії Держави і Права і працюючи над темою цієї курсової роботи я буду старанно досліджувати її , і робити все для удосконалення правової системи України .


2. Співвідношення понять “Система права” і “Правова система”.

Державно правові явища здебільшого системні явища . Наприклад: Держава це система явища яка утворює механізм держави , права,-- систему права і правову систему. Правова система – це система усіх правових явиш , які існують в певні державі. До правовой системи наприклад належить такі правові явища:правові акти , норми права, галузі права , інститути права , правові відносини , право- свідомість та інші. В кожні державі складається своя правова система яка формується продовж всього історичного розвитку . Правові системи багатьох держав мають багато спільних рис , тому їх об´єднюють у правові сім´ї . Наприклад сім´я мусульманського права , контенентального права , англосаксонського права та інші. Система права понняття значно вужче ніж правова система . В кожні державі утворюються і діє величезний масив норм права які тісно взаємодіють між собою і одночасно поділенні на певні групи .

Система права --- це об’єктивно зумовлена внутрішня організація і структура права певної держави, яка виражає єдність і узгодженість правових норм, правових інститутів, підгалузей, галузей, блоків галузей, яка виражається в системі законодавства і інших нормативно-правових актах, а також в інших формах права (правових звичаях, правових прицидентах, правових договорах тощо). Для розмежування різних структурних частин системи права є такі критерії: предмет правового регулювання –правовідносини; методи правового регулювання –автономний (диспозитивний), імперативний, дозволяючий, рекомендуючий; кількість і якість нормативного матеріалу; актуальність або соціальне значення. В сучасний період виділяють такі системи права світу: континентальна система права Європи (система писаного права), прецидентна система права (країни Бретанської співдружності і США), система мусульманського права, система релігійного і традиційного права; перехідна система права, змішані системи права так званого, соціалістичного права; можуть виділитись і інші системи права.

Проголошення незалежності України поклало початок розбудови національної правової держави. Відмова від старої однополярної ідеології , в тому числі і пра - вавої , закономірно вплинуло і на правову систему України та її складові елементи. Відповідні зміни сталися не лише в правові ідеології, а і в юридичні практиці де- ржави (правотворчий , правозастосовчий, правоохороній) , системі національного права тощо. Розвиток національной правовой системи у всіх її проявах є складним і тривалим процесом , що вимагає належного наукового забеспечення , поміркованої апробації та виваженності в оцінках. Нажаль сьогодні процесу формування націо- нальной провавой системи властива тинденція до задоволення митєвих потреб у правовому регулюванні тієїй чи іншої сфери суспільних відносин, без врахування теоритичного підгрунтя цього багатограного процесу. Як наслідок цього ¾ правові колізійв чиному законодавстві. Основною структуроутворюючою ланкою правової системи є система права .Саме система права як структурно організований вплив права на суспільні відносини ви- значає особливості конкретної національной системи права. Система права є історичним утворенням. Кожному історичному типу права була притамана своя си- стема права, свій поділ на системні підрозділи. Так у римському праві існував по- діл права на публічне та приватне ,раньо фиодальне право поділялося на ленне , церковне, домініальне та міські права. В срср, окрім визначенной єрархічноц системи права , яка проявлялася в поділі на галузі, інститути та норми права, актуальною була проблема співвідношення загальносоюзної ( федеративної) та республіканської (на рівні суб'єктів федерації ) система права.

Зміна формації неодмінно веде до переосмислення гносеологічних поглядів що до системи права. Історичні системи права та їх елементи часто втрачають зміст свого існування. Але в окремих випадках , в рамках національних правових систем, спрацьовує механізм права наступництва і історичні системи права модернізуються чи проектуються на сучасні та існують паралельно з ними. Такий процес відбувається і в Україні. Формування національної системи права відбувається з врахуванням як позитивних теоретичних розробок системи радянського права, так і з врахуванням традиції римського права та романо-германської правовой системи, що нехтувалися за радянських часів.

Втім формування нової системи права є процесом, і як засвідчує досвід, волюнтаристський підхід у вирішенні цього питання призводить до результатів протилежних очікуваним. Надмірна диференціація системи права та ігнорування об¢активних процесів інтеграцій її складових елементів , а так само і галузей права, стали причиною недосконалості і незбалансованості як окремих галузей права, так і всієї системи права в цілому, що особливо яскраво виявляється в системі законодавства України. На сьогодні нормативно правова база України нараховує понад 30 тис. Нормативно правових актів . З них в 1295 – закони, 26 – кодекси , 58 – декрети кабінету міністрів України , що мають силу закону, 33 – укази президента України, прийняті відповідно до п .4 розділу 15 “Перехідні положення” Конституцій України, що набули чинності та діють як закони. Збереглася тинденція , властива радянському законодавству, коли законодавчі акти співвідносяться с підзаконними в пропорцій 4,6 % до 95,4 %. До того ж продовжують діяти 75 законів Української РСР1,Потребують прийняття нові кодекси України. Не реалізованою залишається Постанова Верховної Ради України” Про підготовку для видання Зводу законів України “від 5 березня 1998р. Складна ситуація залишається і в галузі конституційного законодавства. Безперечно , прийняття конституцій України стало значним поступом у розвитку системи конституційного законодавства. До того ж конституційне законодавство є найбільш розвинутою галузь національного законодавства --- в Україні діє 650 законів , що регулюють конституційно правові відносини тоді як бюджетно-фінансові відносини врегульовані 230 законами , сімейні відносини – 5 законами. Але чи є наведені показники ознакою досконалості, стабільності та системності конституційного законодавства ?

Після прийняття конституцій СРСР 1936р. , в зв¢язку з потребою кодифікацій постало завдання наукового обгрунтування системи радянського права. Це завдання покладалося на провідні науково – дослідні установи—Інститути права АНСРСР,. Всесоюзний інститут юридичних наук та юридичні кафедри вищих закладів освіти .На перші Всесоюзні нараді працівників науки радянського права в1938р. А .Вишенський поставив питання про побудову якісно нової системи радянсько соціалістичного права на основі принципів радянської конституцій та обґрунтування правовой природи галузей радянського права2 .Пізніше А.Вишенський визначив систематику, а вірніше – номенклатуру галузей радянського права, чільне місце серед яких відводилося

Державному праву1. В силу того , що основним джерелом державного права була Конституція СРСР 1936рє, на державне право покладалося не тільки регулювання певного виду суспільних відносин , а й ідеологічна функція забезпечення. Класового характеру всього радянського права І.Травкін визначав державне право як “сукупність юридичних правил ( норм ), виражаючи і закріпляючих суспільний і державний устрій СРСР, форми, функцій і принципи діяльності радянської держави , що виходять із суверенних прав трудящіхся , основні права і обов¢язки громадян СРСР”2 . При цьому сфера конституційно – правового регулювання, на думку вченого , визначалася не предметом і методом регулювання , а віднесенням того чи іншого питання до Конституцій СРСР чи до інших джерел державного права. Такі теоретичні погляди об¢активно знайшли своє відображення у визначенні місця державного права в системі радянського права . Державне право розумілося у вузькому розумінні як галузь права , що регулює відносини державного володарювання, а в широкому розумінні—як загальна частина адміністративного , судового , кримінального ,фінансового, військового та службового права3 . Але така “тотальність” державного права несподівано породило нову проблему – проблему розмежування галузей радянського права .Дискусій 1938-1940рр. Звелися до пошуку критерію розмежування галузей права. Предмет і метод правового регулювання як критерій диференціації системи права стали наріжним каменем зазначених дискусії є в решті обидва критерій були визначенні важливими та взаємнообумовленими, що автоматично скасувало точку зору І .Трайніна що до державного права в широкому значені. Втім ця ідея не була відкинута раз і назавжди. Деякі науковці повторювали тезу про конституційне право як “загальну частину всіх інших галузей права ", що є верхівкою піраміди системи права4. В подальшому вчені визнавали “особливе місце державного права”5 ,”провідне місці державного права”6 його фундоментальність. Але названі ознаки не можуть не можуть бути кваліфікуючими, оскільки рівною мірою є і ознаками будь якого іншого профілюючої (фундаментальної) галузі права – цивільного , адміністративного, кримінального права.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат