На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Український Севастопіль (Шевченко і Севастополь…)

Реферати > Краєзнавство > Український Севастопіль (Шевченко і Севастополь…)

Шевченко і Севастополь…

На перший погляд ці слова не сумісні. Та лиш на перший погляд. В цьому ми переконаємося, здійснивши уявну мандрівку з Поетом нашим містом. Тут ми зустрінемось з багатьма видатними особами свого часу, з якими Тарас Григорович був знайомий, і яких він особисто не знав, але як перші, так і другі були пов'язані з іменем Великого Кобзаря й відіграли певну роль як в його житті, так і в історії Севастополя.
І саме ці особи, думаю, дають нам повне право до термінів “Шевченківський Київ”, «Шевченківський Петербург» та інших долучити новий – “Шевченківський Севастополь”.

Тарас Шевченко мріяв побувати в Криму і “подивитись, що це таке та славна Чорноморія”. Не судилося. А все ж, що побачив би і кого зі знайомих в різні часи зустрів би батько Тарас, якби побував-таки в Севастополі?

Ми б його привітали на Графській пристані. Ще з пароплава на протилежному березі Південної бухти Шевченко побачив би пам'ятник одному з чорноморських адміралів - Михайлу Петровичу Лазарєву, споруджений за проектом доброго знайомого поета Миколи Степановича Піменова, який особисто приїжджав сюди, щоб “визначитись на місцевості”. Зараз цього пам'ятника, на жаль, нема. Він був знесений більшовиками.
Виходимо на майдан Нахиміва. Справа будинок найбільшого і найкращого в Севастополі готелю. Тут зупинялося дуже багато відомих людей, зокрема знайомець Шевченка Лев Миколайович Толстой. Але ні меморіальної дошки, ні музею там нема. Нема й самого готелю —будинок займає російський Чорноморський флот.

В 1838 році Шевченко написав портрет шталмейстера Імператорського двору Миколи Олександровича Луніна. Його брат Михайло був на цьому майдані і на Графській пристані у 1820 році. В 1837 р. Шевченко написав портрет небоги адмірала Нахиміва дочки його брата – наглядача Зимового палацу. Цей портрет є одним з найкращих у його портретному доробку.

Через дорогу - пам'ятник другої оборони Севастополя. Його споруджено на місці, де під час першої оборони міста був будинок офіцерів – “Морское собрание”. В ньому було розгорнуто шпиталь. Там працював відомий хірург, наш краянин Микола Іванович Пирогов. Шевченко з ним особисто не зустрічався, але коли поет разом з передовими професорами та студентами Київського університету виступив з ініціативою створення народних шкіл, Пирогов, призначений в 1858 році попечителем Київського учбового округу, підтримав їх. Без цієї підтримки ініціатива Шевченка не могла б мати успіху. В Севастополі Пирогов працював разом з громадою сестер-жалібниць, духівником якої був благочинний Севастопольської округи і настоятель Петропавлівського собору (зберігся) протоієрей - отець Арсеній Лебединцев, нащадок осавула Війська Запорізького Семена Лебединця. Його брат Феофан Гаврилович Лебединцев, український історик, засновник журналу “Київська старовина”, був добре знайомий з Шевченком і опублікував у своєму журналі низку дослідницьких та документальних матеріалів про поета. Другий брат севастопольського священика Петро Лебединцев був також священиком, знав Шевченка ще в його дитячі роки, а в травні 1861 року служив панахиду над його труною в церкві Різдва Христового в Києві на Подолі.

Далі, на початку Матроського бульвару - перший скульптурний пам'ятник Севастополя Олександру Казарському, закладений в 1834 році. Автор проекту — художник, скульптор і архітектор Олександр Павлович Брюллов, професор архітектури Петербурзької Академії мистецтв, брат знаменитого Карла Брюллова. Шевченко був близький з обома братами. Як відомо, Карл Брюллов за пропозицією українського художника Мокрицького написав портрет Жуковського для лотереї, котра дала гроші на викуп Шевченка з кріпацтва. Олександр Брюллов також відіграв важливу роль в долі Шевченка. Він був на засіданнях Ради Академії мистецтв, коли Шевченкові дали дозвіл відвідувати Академію і коли Шевченко отримував звання академіка. О.П. Брюллов голосував “за”. Він також був автором проекту будинку Морської бібліотеки у Севастополі (1849).

Далі ми переходимо Приморський бульвар і потрапляємо на берег Севастопольсьої бухти. В 1608 році сюди ввійшли чайки флотилії запорізьких козаків під прапором гетьмана Петра Сагайдачного — одного з улюблених героїв Шевченка.

Уявімо, як в 1820 році до цієї бухти входить вітрильник, серед членів екіпажу якого є мічман Володимир Іванович Даль, що пізніше став видатним лексикографом і писав під псевдонімом Козак Луганський -- за місцем свого народження. Шевченко познайомився з ним в 30-х роках. В листах до друзів з заслання він прохав клопотатись за нього через впливових осіб, зокрема через Даля («Даль чоловік добрий, розумний і могущий”). Даль клопотався про Шевченка. Але про книжку Даля «Солдатские досуги» Шевченко писав: «Заглавие ложное. У русского солдата «досуга» не имеется». В листопаді 1857 року перебуваючи в Нижньому Новгороді, Шевченко відвідував Даля, котрий прийняв його радісно. Донька Даля співала для поета українські пісні.

Навпроти нас, на північному березі бухти - дві батареї, збудовані в кінці першої половини XIX століття - Констянтинівська і Михайлівська. На нашому березі були ще дві батареї - Олександрівська та Миколаївська (не збереглися). Всі вони були названі на честь синів Миколи І. З одним з них, Олександром, Шевченко зустрівся, коли той приходив до майстерні Карла Брюллова подивитись картини. Брюллову остогидли візити “височайших” осіб, і він доручив двом своїм учням, Мокрицькому і Шевченку, прийняти наступника престолу. До цієї зустрічі Олександр в супроводі Жуковського об'їжджав свою майбутню імперію і побував у Севастополі. Коли Микола 1 помер, було оголошено амністію політичним в'язням, але Олександр II власноручно викреслив Шевченка. У зв'язку з вступом Олександра II на престол Шевченко був представлений до унтер офіцерського звання, але і на цей раз рішення було негативне Коли ж нарешті Шевченка було звільнено, Олександр II дав згоду на це лише з умовою, що за поетом буде встановлено суворий політичний нагляд. У вірші «Во Іудеї во дні они… » Шевченко висловив припущення про подібність доль царів Ірода і Олександра II, що діти не дадуть йому доцарювати. Пророцтво здійснилося - в 1881 році Олександр II був забитий народовольцями. Цим актом народної помсти керувала правнучка останнього українського гетьмана Кирила Розумовського Софія Перовська, котра бувала у своєї матері в будиночку, що зберігся на Північній стороні міста (зараз музей). У неї збирались революціонери, був зокрема, Михайло Фроленко, у якого під час арешту в 1886 році було знайдено «Кобзаря».

Розповідаючи про царську сім'ю, слід зазначити, що Микола 1 надіслав до обложеного Севастополя двох своїх синів " Миколу та Михайла, а потім написав князю Меньшикову: “Вручи им обоим Георгиевские Крести 4-й степени”, що той і зробив. На відміну від них немало сил для оборони Севастополя приклала дружина брата Миколи І Велика княгиня Олена Павлівна, котра бувала в нашому місті і любила його. Вона створила в Петербурзі Христовоздвиженську громаду сестер-жалібниць, на свої кошти організувала їх навчання і відрядила до Севастополя. Певну роль відіграла Велика княгиня і в житті Шевченка, брала участь в лотереї, завдяки якій поет отримав волю. Про її ставлення до українського генія свідчить і те, що вона купила автопортрет Шевченка з академічної виставки 1860 року в Петербурзі.

Батареї в Севастополі будував військовий інженер генерал-майор Карл Іванович Бюрно. Восени 1856 року він інспектував Новопетровську фортецю, де служив Шевченко. Вони познайомились, відразу потоваришували “с этим благороднейшим человеком”. Бюрно прихильно ставився до Шевченка та інших політичних засланців, намагався полегшити їх долю. Повернувшись з вислання, Шевченко зустрічався з Бюрно в Петербурзі і бував у нього на дачі в Павловську у 1858 році.

Правіше від Михайлівської батареї вдалині на тлі неба видно Микільський собор на Братському цвинтарі Північної сторони, збудований в 1870 році. Якщо ви побуваєте там, щоб помолитись за упокій душі всіх полеглих в Севастополі і страстотерпця Тарасія, то над входом до собору побачите велике мозаїчне зображення лику Христа, виконане за малюнком завідуючого мозаїчним відділом Петербурзької Академії мистецтв Федора Антоновича Бруні - одного з тих ректорів і професорі Академії, котрі 2 вересня 1860 року присудили Шевченкові звання академіка, а 4 вересня урочисто проголосили на загальних зборах Академії під звуки сурм і литавр. В тому році Шевченко виконав портрет Бруні в техніці офорту.

На одному з пам ятників на тому цвинтарі є епітафія з словами Шевченка: “Подпоручик Петр Яковлевич Ревуцкий, скончался от ран 1855г., в поле, 23 лет; спи друже, тихого сну; Наша дума, наша пісня не вмре, не загине”. Тут же похований його брат Іван. Це дядьки у других композитора Левка Ревуцького. Коріння роду Ревуцьких сягає часів Запорізької Січі, гетьманів Сагайдачного та Хмельницького.

Підійдемо до пам'ятника великому мандрівникові Миколі Миколайовичу Миклусі-Маклаю, ініціаторові створення в Севастополі Біологічної станції (нині —Інститут біології південних морів АН України). Миклухо-Маклай був в Криму в 1869 і 1886 роках. По батьківській лінії він походив від запорізьких козаків. З великих українських письменників найближчим йому був Гоголь. Після Гоголя найближчим Миклусі-Маклаю був Шевченко. В своїх філософських записах він аналізував поему Шевченка “Кавказ”.

Як Миклусі-Маклаю, так і Шевченкові найближчим письменником, що відтворював історію України, був Гоголь. В 1835 р. він здійснив мандрівку Кримом. Тарас Григорович був знайомий з багатьма друзями Го голя, присвятив йому вірш, намалював ілюстрацію до повісті "Тарас Бульба". Б. Данилевський передає слова Гоголя про Шевченка: "Его личная судьба достойна всяческого участия и сожаления. Я знаю и люблю Шевченка как земляда и даровитого художника, мне удалось кое в чем помочь в устройстве его судьбы “.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат