На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

І.Франко та видатні діячі Галицького Відродження

Реферати > Культура > І.Франко та видатні діячі Галицького Відродження

У 20-30-ті роки письменник вступає переважно виступає переважно в жанрі історичної прози, до поезії звертається лише час від часу. Вірші цього періоду не додають нічого суттєво нового до сказаного раніше, лише інколи проблиснуть спалахи туги за молодістю, за коханням .

Від особистих настроїв до громадянської лірики прийшов і Степан Чарнецький, що мав серед своїх приятелів репутацію богеміста й завзятого театрала. Захоплення театром відбилося й на творчості Чарнецького. Джерелом його лірики є і настрої, викликані творами мистецтва, — він часто бачить себе персонажем тієї чи іншої п”єси або опери.

В ліриці С. Чарнецького вражає тонке сприйняття природи. Ліричний герой поета стоїть перед нею зачудований, він “зливається” з нею у момент духовного сум’яття чи піднесення.

Цей , здавалось б, камерний поет з великою силою показав трагедію людини , краю , народу в І світовій війні , його поезія збагатилася новими барвами і тонами , здобула ноти сильного громадянського звучання.

Поетичний доробок Сидора Твердохліба та Остапа Луцького доволі скромний і не йде в порівняння з тим, що створили інші учасники “Молодої музи”. Оригінальну спадщину С.Твердохліба компенсують його переклади . Багато й талановито переклав він , зокрема польською мовою своїх колег “молодомузівців”, а також Миколу Філянського, Олександра Козловського, Олександра Олеся.. Його інтерпретація “Каменярів” спонукала Франка написати цілу критичну статтю про цей переклад, в якій він назвав Твердохліба перекладачем, що має широку духовну культуру і вироблений естетичний смак. Перекладав він також на німецьку, з польської на українську.

Якщо в С.Твердохліба над оригінальною творчістю домінує переклад, то О.Луцький — передусім організатор і теоретик “Молодої музи”. Сьогодні його ім’я більше відоме гострими відповідями Франка — на статтю “Молода муза” та на епіграму “Іван Храмко”, внаслідок чого склалося негативне ставлення до цього літератора , чия творчість тривала всього п’ять років.

З “Молодої музи” бере свій початок і творчість Михайла Рудницького , більше відомого своїми літературознавчими та літературно-критичними статтями. Поетична творчість його за розмірами невелика: спорадичні публікації в періодиці. Нешироке й коло мотивів та настроїв — спогад з дитинства, любовне переживання, миттєве враження. У творах М.Рудницького не знайдемо філософської глибини , багатоплановості образу. Вірш переважно елегантний, відшліфований , як мармур , і, наче мармур, холодний. Витончена техніка , несподівані ритмічні переходи при незрідка нарочитій заінтелектуалізованості, еклектизмі образів — все це робило поезію М.Рудницького явищем примітним на загальноукраїнському терені.

М. Рудницький “замикає” те коло поетів , які безпосередньо пов’язані з групою “Молода муза”.

Який вплив мала творчість “молодомузівців” на подальший розвиток української літератури , зокрема поезії?

Відомий поет Б.-І. Антонич писав, що поети “Молодої музи” вичерпалися ще на початку ХХ ст. і “їх роль у повоєнному літературному житті доволі скромна , а впливу на це життя вони не мали жодного. Сучасна літературна молодь зовсім відійшла від них, і їй блище навіть “Слово ополку Ігоревім”, аніж їх смутки , муки і космічна туга”.

“Молодомузівці” вписали свою сторінку в історію української культури та Галицького Відродження.


ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Бокань В., Польовий Л. Історія культури України. - К., 2001.

Історія світової культури. – К., 1993,

Історія світової та української культури. – К., 2000.

Історія української та зарубіжної культури. – К., 1999.

Культура українського народу. – К., 1994.

Крип’якевич І. Історія української культури. – К., 1999.

Лосєв І.В. Історія і теорія світової культури: Європейський контекст. – К., 1995.

Маланюк С. Нариси з історії нашої культури. – К., 1992.

Нарис української культури. – Хмельницький, 1992.

Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу. – К., 1992.

Основи художньої культури. Ч.1.: Теорія і історія світової художньої культури. – Х., 1997.

Семчишин М. Тисяча років української культури. - К., 1992.

Українська культура: Лекції за редакцією Дмитра Антоновича. – К., 1993.

Українська культура: історія і сучасність. – Л., 1994.

Перейти на сторінку номер: 1  2 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат