На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Українська культура доби національного відродження

Реферати > Культура > Українська культура доби національного відродження

Розпад Радянського Союзу і крах комуністичної системи ознаменували початок нової історичної доби в геополітичних, суспільних, економічних і культурних процесах цілого світу.

Безкровна поява майже в центрі Європи суверенної України, її політичне відродження суттєво вплинули на суспільні та геополітичні реалії не тільки в цьому регіоні, айв усьому світі: посилився інтерес країн світової співдруж­ності до її економіки, історії, національно-політичного і на­ціонально-культурного відродження, міжнародних зв'язків. Це стало можливим тому, що в середовищі українського народу за багато століть сконцентрувався величезний по­тенціал цілісної духовної культури на противагу постійним зазіханням на колонізацію українських етнічних земель з боку чужоземних держав.

Збереглося чимало цінностей і традицій української національної культури, які нині мобілізують культурний самозахист українського суспільства, готують нову інтелек­туальну еліту нації.

Концепція національної культури, розроблена М. Грушевським, знайшла своє втілення в умовах боротьби за Українську державу і в час її розбудови. Ідея М. Грушевського ґрунтується на автохтонності розвитку українського народу, його культури. Вона з'явилась у реальному проголо­шенні перед усім світом і практичному становленні укра­їнської державності, що включає всі компоненти суспіль­ного життя, зокрема культуру.

Разом з тим, жодна національна культура не може існу­вати як замкнена, самодостатня — без творчого спілкування з іншими культурами. Здобутки української культури ста­ють надбанням усього світу, оцінюються як національний внесок у міжнародний культурний процес.

Особливістю української культури доби національного відродження є те, що вона поставлена в умови жорсткої конкуренції. Причини цього в тому, що українська куль­тура перебувала в умовах тривалого бездержавного буття, коли для розвитку нації залишався тільки обмежений куль­турний простір. Згідно з цим переконливими є слова Ч.Купчана, політичного оглядача газети "Лос-Анжелес Тайме", який після візиту Президента України Л.Кучми до США, аналізуючи українські проблеми у світовому контексті, писав: "Якщо державу не об'єднує національна ідея та почуття відданості справі, що виникає на її основі, то най­кращі люди, найсвітліші уми опиняються деінде. Ця "вте­ча інтелекту" — переважно до Москви — позбавила країну інтелектуального капіталу, який так потрібен їй, коли йдеть­ся "про творення нації та держави практично з нуля".

Розкрити інтелектуальний потенціал українського наро­ду неможливо без реформування системи освіти, яка зав­жди була могутнім чинником зростаючої соціальної функції культури.

Існуюча в Україні система освіти перебувала в стані, що не задовольняв вимог, які поставали перед нею в умовах розбудови української державності. Передусім це виявилось у невідповідності освіти досягненням людства.

Концептуально засади реформи освіти в Україні визна­чені державною національною програмою "Освіта" ("Ук­раїна XXI століття"), спрямованою на досягнення якісно нового стану навчання і виховання українських громадян, що відповідатиме сучасному цивілізованому рівню та її інтеграції у міжнародний світовий простір.

Відповідно до цієї програми навчальні заклади в зміст своєї роботи почали вводити елементи народної педагогі­ки, етнографії, народної творчості. У багатьох школах було створено кімнати та куточки народного побуту, "українські світлиці". Бібліотеки шкіл поповнилися новими джерела­ми з історії, літератури, мови, культури і мистецтва.

Почала розвиватися туристсько-краєзнавча робота. У 1994 р. в країні вже працювало 8,5 тис. гуртків цього профі­лю. Набули поширення експедиції "козацькими шляхами", "Краса і біль України", конференції учасників краєзнав­чих пошукових загонів "Роде мій красний, роде мій пре­красний", міжнародні форуми юних українців-краєзнавців "До оберегів відродження".

Традиційними стали всеукраїнські фольклорні свята рідної мови. Користується популярністю всеукраїнський фестиваль "Таланти твої, Україно". Кращі художні колек­тиви закладів освіти беруть участь у міжнародних святах, фестивалях і конкурсах в Італії, Туреччині, Індії, Норвегії та інших країнах.

З ініціативи Українського державного центру науково-технічної творчості молоді в Україні щороку проводиться 30 всеукраїнських і міжнародних масових заходів з техніч­них видів спорту, моделювання, раціоналізаторства і винахідництва, інформатики.

Україна успадкувала систему вищої освіти, яка не повною мірою відповідала інтересам особи, суспільства, держави. Жорстка регламентація змісту вищої освіти, уніфікація на­вчальних планів, надмірна ідеологізація навчання призвели до певної невідповідності структури освіти світовим стандар­там, втрати престижу вищої освіти, низької мобільності ви­пускників на ринку праці.

Зрушення в цій сфері відбулися не відразу. Почалося з того, що перший набір студентів у 1992р. зробив Націо­нальний університет "Києво-Могилянська академія"(після його ліквідації царизмом у 1817 p.).

Заснування університету "Києво-Могилянська акаде­мія" стало вагомим внеском у процес національного й інтелектуального відродження.

Національний університет має мережу колегіумів різних рівнів: Острозький колегіум як вищий навчальний заклад та середні навчальні заклади — Києво-Могилянський ко­легіум, Запорізький січовий колегіум, колегіум "Берегиня" в Черкасах, Феодосійський колегіум у Криму. В універси­теті, крім української, вивчають англійську, німецьку, фран­цузьку, польську, чеську, італійську, санскрит, китайську, арабську мови.

З урахуванням реальних національних процесів в Ук­раїні, її регіональних особливостей у багатьох вищих закладах освіти держави впроваджується в навчально-вихов­ний процес конкретна програма докорінного оновлення структури і змісту гуманітарних наук. Особливого значен­ня набули дисципліни — історія України, історія і теорія світової та української культур, народознавство, україно­знавство.

Міжнародне співробітництво в галузі освіти починає дедалі ширше інтегрувати національну освіту України у світову систему освіти для підготовки фахівців міжнарод­ного рівня, отримання доступу до сучасних технологій та іноземних інвестицій для розвитку національної освіти.

Розвиваються безпосередні зв'язки між навчальними закладами України і зарубіжних країн. 78 вищих навчаль­них закладів України здійснювали пряме співробітництво на основі угод з 415 іноземними вищими закладами освіти та 19 фірмами. Аналогічні угоди мали школи та профтеху­чилища.

Поряд з досягненнями у сфері освіти за ці роки мали місце і недоліки. Так, з планів загальноосвітніх шкіл з 1996 р. було виключено години на додаткові заняття й кон­сультації, зменшено курси за вибором і факультативи. Не враховуються регіональні особливості у вихованні. Держав­на мова не стала домінуючою в загальноосвітній і вищій школах.

Надто низький рівень оплати праці науковців і викла­дачів, їхня соціальна незахищеність знизили в суспільстві престижність педагогічно-наукової праці, призвели до відтоку найбільш кваліфікованих викладачів (у 1993р. він становив 5 тис. осіб, з них 188 докторів наук, професорів і 1955 кандидатів наук, доцентів).

Однак система освіти, маючи ряд серйозних недоліків, збагатилася не лише пропозиціями щодо поліпшення її функціонування, а й окремими практичними здобутками. Всі вони спрямовані на поліпшення становища в освітній галузі.

За роки будівництва нової держави виникли десятки громадських об'єднань, що презентують інтерес різних національностей і відроджують їхні культуру, мову, зви­чаї, традиції.

У Криму, Закарпатській, Донецькій, Одеській областях розроблені програми задоволення духовних потреб національних меншин. У Закарпатті створено центр сло­вацької, угорської, німецької культур. У Києві та в інших містах відкрито бібліотеки єврейської, польської культур, тюркомовних народів та української діаспори.