На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Чи повернеться янгол. Матеріали до вивчення оповідання Г. Гарсіа Маркеса

Реферати > Література світова > Чи повернеться янгол. Матеріали до вивчення оповідання Г. Гарсіа Маркеса

Величезний успіх роману «Сто років самот­ності» став для Габріеля Гарсіа Маркеса не тіль­ки джерелом радості, а й нових турбот. «Тепер я повинен, — говорив письменник в інтерв'ю напередодні сорокаріччя, — довести сотні тисяч невідомих мені людей, котрі придбали мій ро­ман, що ця книга не була, як висловився один критик, щасливою випадковістю... і що в мене ще вистачить сил для інших книг».

Він відчуває потребу змінити свій стиль, ма­неру письма. «Я зрозумів, — зазначав Г.Гарсіа Маркес, — що мені треба стати іншим... Як же це зробити? Слід почати з нуля. Я буду писати дитячі оповідання».

Твори малої прози, що став писати Гарсіа Маркес, увійшли до книги «Незвичайна і сум­на історія про довірливу Ерендиру та її жорсто­ку бабку» (1972). Оповідання письменника важ­ко назвати «дитячими», однак у них відчуваєть­ся безпосередній, природний погляд на події, що стикається з прагматизмом і буденністю дорос­лого життя. Це і визначило зміну творчої мане­ри автора, хоча багато в чому він залишається вірним своїм естетичним принципам (поєднан­ня міфа і реальності, складна метафоричність, заглиблення у світ духовних переживань, філо­софська проблематика тощо).

Дія в багатьох оповіданнях Г. Гарсіа Марке­са відбувається в країнах Карибського басейну («Найкращий утопленик у світі», «Остання по­дорож корабля-привида» та ін.). Морська сти­хія символізує бурхливе й суперечливе життя, і водночас свіжий морський вітер наповнює опо­відання мрійливою романтикою, відчуттям сво­боди, потягу до широкого, безмежного простору.

В оповіданні «Старий з величезними крила­ми» (1970-1972) дія відбувається теж на березі моря. Після бурі рибалка Пелайо і його дружи­на Елісенда знайшли на піску старого брудного чоловіка, який був дуже стомленим і хворим від боротьби зі стихією, він не міг навіть підняти­ся, оскільки йому заважали великі крила, що знаходилися за спиною. Люди вирішили, що це янгол, котрий прилетів за дитиною, однак не витримав поривів вітру й дощу і впав на землю.

У творі органічно поєднується міф і буден­ність. Г.Гарсіа Маркес порушує межу між реаль­ним і потойбічним. Світ єдиний у своїй конкрет­ності і непізнаності. Життєва правда і нерозга­дані таємниці визначають складність людсько­го буття, стверджує письменник.

Як же сприймають люди прихід янгола на землю? Вони ставляться до старого то як до не­відомої тварини, то як до ув'язненого, то як до диявола. Буденність сповіді підкреслює прагма­тизм мешканців селища. Елісенда і Пелайо дуже швидко зрозуміли, що з розваги можна

зробити бізнес, і незабаром вони почали брати гроші за те, що показували бажаючим янгола. Янгола годували залишками їжі, його весь час дзьобали кури, він очманів від свічок, що зали­шали паломники, а менш віруючі кидали в ньо­го каміння. Однак він терпляче переживав усі негаразди. Лише один раз узятий в полон янгол не витримав — коли йому припекли бік розжа­реною залізякою, щоб поставити тавро. Кілька днів він не рухався, і люди вирішили перевіри­ти, чи не помер він. Він стрепенувся, схопився з землі, щось говорячи невідомою нікому мовою, вдарив крилами і підняв цілу пилову бурю, крізь яку .світився місячний промінь, який ішов з його очей, повних сліз і невимовного болю.

В оповіданні поєднуються два плани: романтико-символічний і земний, буденний. Автор показує, що люди не готові до сприйняття ви­соких, божественних істин. До них завітав ян­гол, а вони прагнуть нажитися з цього і ще й за­таврувати його. Прийом парадоксу, який вико­ристовує письменник, підкреслює абсурдність суспільного буття, де немає місця моральним ідеалам.

У зображенні мешканців селища Г.Гарсіа Маркес вдається до різноманітних засобів сати­ри. Від м'якого, доброзичливого гумору він по­ступово переходить до їдкої іронії, а потім — нищівного сарказму й гротеску. Селище — це своєрідна модель людства, яке втратило у своє­му житті віру і милосердя.

Атракціон з жінкою-павуком підкреслює духовну ницість суспільства. Фантастичне пе­ретворення неслухняної дочки в павука теж ви­користовується з метою наживи. Автор пише: «Подивитися на жінку-павука коштувало де­шевше, ніж подивитися на янгола, до того ж дозволялося задавати їй будь-які питання і роз­дивлятися з усіх боків, щоб ні в кого не зали­шилося сумнівів у справедливості священного покарання». Засіб психологічного паралелізму (зіставлення відношення людей до жінки-павука і янгола) дозволяє письменникові перейти від зображення екстраординарного випадку до ши­роких узагальнень. Є певна закономірність у тому, що люди не думають про страждання і жінки-павука, і янгола, — для них це лише роз­вага або спосіб збагачення.

Господарі янгола на зароблені гроші побуду­вали новий будинок. Пелайо зайнявся розведен­ням кроликів, а Елісенда купила собі нові лако­ві туфлі і блискучі плаття, які носили в ті часи лише знатні дами. Курник, в якому тримали янгола, поступово руйнується, оскільки інтерес до янгола впав, і він став тільки заважати Пе­лайо та Елісенді. Через діри курника до янгола приходив маленький син господарів. Янгол по­хмуро дивився на нього, однак терпляче зносив

усі дитячі витівки. Образ дитини у Г.Гарсіа Маркеса відрізняється від подібних персонажів ін­ших письменників. Це вже не та чиста, природ­на і свята душа, що повинна була б за контрас­том підкреслювати антигуманність світу. Хлоп­чик в оповіданні «Старий з величезними крилами» — дитя хворого суспільства, він так само хворий на жорстокість і прагматизм. Не випадково він заражає янгола, і вони разом хво­ріють на вітряну віспу. Лікар, що оглянув янго­ла, відзначив слабкість його серця і нирок, про­те крила були так органічно поєднані з тілом, що, як зазначає автор, «було невідомо, чому в інших людей немає таких самих крил ».

У підтексті твору звучить філософське пи­тання: чому люди не літають, чому вони не під­німають свої голови до високої істини, до прек­расного ідеалу...

Незважаючи на трагічне тло, в оповіданні відчувається велика віра Г.Гарсіа Маркеса у незнищуваність духовних цінностей. Саме тому янгол одужав, у нього виросли нові крила, і він відлітає в інший світ — до яскравих зірок і не­бесної чистоти. І чи повернеться він назад... Це питання залишається нерозв'язаним. Відкритий фінал змушує читача замислитися над проблема­ми сучасного буття, де немає місця янголам.

Важливим у розумінні авторського задуму є останній абзац твору — своєрідний епілог, де розповідається, як янгол набрав висоту, а Елісенда нарешті зітхнула з полегшенням, бо він перестав бути «перешкодою» в її житті, а перет­ворився на малесеньку крапку над морським горизонтом. Поєднавшись на початку оповідан­ня, наприкінці високе і буденне назавжди розій­шлися по різні боки Всесвіту, і невідомо, коли вони знову з'єднаються.

У творчості Г.Гарсіа Маркеса стикаються одне з одним життя і смерть, міф і реальність, дух і плоть. У цій боротьбі, на думку письмен­ника, формуються умови для перетворення сві­ту, головне — щоб вона тривала, щоб людство, помиляючись і падаючи, не зупинялось у своїх пошуках. У Нобелівській лекції Г.Гарсіа Маркес зазначив, що «людина зможе вистояти, пе­ремогти, але тільки разом з усім народом, з усім родом людським, зростання дерева якого й га­рантує перевагу життя над смертю».