На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Життя та творчість Дмитра Павличка

Реферати > Література українська > Життя та творчість Дмитра Павличка

Молодий голос Дмитра Павличка вийшов сьогодні на нове широке коло. Він сам змуж­нів, став скупішим і суворішим на слові. Кру­тий етап роботи вимагає зосередження. Пора плодоносу просить гудзуватого коріння. Він сьогодні його відрощує, нещадно відрубуючи те, що непотрібне в дорозі, хоч іноді і жал­кує за тим, що було несправедливо ображено чи перекреслено. Але не цим характер­ний сьогодні Павличко. Новий час породив не тільки в матеріальному світі нові енергії і відкриття, але і в духовно-творчому житті: заглибив процеси образного мислення, усклад­нив ліричні рефлексії і асоціативні сполу­чення. Ідейно-філософська масштабність віку викликає сьогодні до дії поезію інтелектуаль­ну, мудру на слові, безмежну в своїх катего­ріях і художніх потенціалах, де сфера емо­ційного звучання виповнюється своєрідною гамою кольорів, звуків, душевних відтінків і найглибшим — у меті своїй, — найправдивішим і найпристраснішим зображенням і розкрит­тям людської вдачі. Діалектика душі прагне до складної діалектики слова. Отже, поетові із справжнім обдарованням є над чим попра­цювати, відкриваючи нові сторінки ще не баченого і не пережитого, коли диво поетич­ного слова несе в собі величезну напругу на­дій і тривог майбутнього дня. Дмитро Павличко мужньо виходить на цю дорогу. Пульс нової поезії, безкомпромісної до ідилічної бездумності і рожевого лакуван­ня, владно полонив його. Вірші «Руки», «Цим­бали» та інші вірші збірки «Гранослов» є тому вірною запорукою.

Придивляйся до рук своїх. Придивляйся,

Думай, кому ти їх подавав неохоче,

Згадуй усе, що ти ними зробив.

Добре, якщо не затремтять ніколи

З ненависті до тебе твої власні пальці.

Ох, ці руки, ці мозолясті віти трудового жит­тя! Вони пам'ятають звичку батька мислити мозолями, несуть твоє дитинство на глибоких зморшках, спалюють невірно обрану стежку. Підлість боїться помаху цих рук. Поетова мисль, шукаючи глибинних джерел, тепер одягає нову образну тканину: цимбалюк з обличчям, «як місячний вечір», «при­везла мені валізку яблук і серце скарг», «пла­щі із льоду, як з нейлону, блищать на плечах лип і кленів», «скоро їх буде весна палити вітрами темними і солоними...». Ми знаємо, що ця міжрядкова тканина епітетів і порівнянь ще не є доконечною цінністю, але вона кладе хороші містки до складнішої метафоричності та філософських алегорій, які і є в поезії справжнім скарбом.

Мені хочеться побажати Дмитрові Павличку, як і самому собі, більше знайти оцих скар­бів, цієї квітучої папороті щастя, що захована в тайниках слова. Але й то ще не все. Бо з кожною знахідкою кожен з нас іде на твер­дий іспит, на живий суд людського серця. Чи не так? А серце знає, де слово міддю дзве­нить, а де розпадається, як глина. Тож нехай те відлите слово буде йому порадником і су­путником на шляху, по якому ще довго йти.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат