На сайті 11892 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Аналізатори (сенсорні системи), їх структура

Реферати > Біологія > Аналізатори (сенсорні системи), їх структура

Ці процеси проходять і нервових центрах, які розміщені в корі головного мозку.

Зоровий аналізатор. Будова і функції органів зору.

Зоровий аналізатор (зорова секреторна система) – найважливіший серед інших, бо дає людині понад 90% інформації з довкілля, що йде до мозку від усіх рецепторів.

Зоровий аналізатор має три частини:

периферичну складають світлочутливі рецептори (так звані палички і колбочки, які містяться на сітківці ока).

Провідним шляхом є чутливий зоровий нерв, що міститься в головному мозку.

Центральна частина містяться переважно у потиличних ділянках кори головного мозку.

Функцією зорового аналізатора є зір – здатність сприймати світло, колір, величину, взаємне розташування та відстань між предметами за допомогою органу зору - ока. Орган зору складається із очного яблука та допоміжного апарату.

Допоміжний апарат ока – це система його захисту і руху. Систему захисту ока складають верхня і нижня повіки з віями. Внутрішня частина повік вкрита слизовою оболонкою – коньюктивою.

Слизна залоза виділяє секрет (сльози), який згубно діє на мікроорганізми, так як вміщує в собі лізоцим. Зволоживши поверхню очного яблука сльози відтікають до внутрішнього кутка ока (до носа), потім потрапляють в слізний мішок, з якого носослізною протокою направляються в порожнину носа. Завдяки бровам піт, що стікає з лоба не потрапляє в очі.

Система руху очного яблука. Очне яблуко постійно перебуває у русі (120 стрибків за 1 хвилину). Кожне око має по 6 посмугових м’язів: 4 прямих і 2 косих. Обидва здорових ока завжди рухаються в одному напрямку.

Будова очного яблука (діаметр 24 мм, маса 6-8 г), має три оболонки. Око розміщується у очній ямці, утвореній кістками лицьового відділу черепа, має три оболонки: зовнішню (волокнисту) судинну та сітківку.

Зовнішня оболонка – зовнішній скелет забезпечує оку певну форму. Вона складається з двох частин: склери та рогівки. Склера – білкова оболонка заднього відділу, утворена міцною сполучною тканиною, містить мало клітин.

Спереду склера переходить у прозору рогівку, яка складається з епітеліальних клітин та сполучнотканинних волокон, що містять багато води.

Рогівка не містить кровоносних судин, живиться за рахунок міжклітинної рідини, містить багато нервових закінчень.

Вона виконує дві функції: захищає від пошкодження внутрішні частини ока та пропускає світло.

Середня оболонка ока складається з трьох частин:

Власне судинної оболонки – міститься під склерою, містить багато кровоносних судин, забезпечує кров’ю сітківку.

Спереду власне судинна оболонка переходить у війчасте тіло, яке з’єднане ціліарними зв’язками з кришталиком, вміщує в собі ціліарний м’яз і бере участь в процесах акомодації ока (відрегулювання кришталика з метою кращого бачення предметів на різних відстанях.

Райдужка – назву одержала через забарвлення, в центрі її знаходиться зіниця – круглий отвір. Зіниця регулює кількість світла, яке поступає на сітківку, здійснює привикання органа зору до інтенсивності світла і темноти. Зміна діаметру зіниці є вродженим рефлексом – для цього в райдужці є м’язи, які звужують і розширюють зіницю).

Перейти на сторінку номер: 1  2 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат