На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Місце фінансового механізму в системі державного регулювання економіки

Реферати > Макроекономіка > Місце фінансового механізму в системі державного регулювання економіки

Зміст

Вступ

Теоретичні основи дослідження фінансового механізму

Зміст фінансового механізму

Поняття про систему елементів державного регулювання економіки

Методи дослідження фінансового механізму

Сучасний фінансовий механізм України і його місце в системі елементів державного регулювання економіки

Фінансово-кредитний механізм у системі стратегічного управління

Місце фінансового механізму в системі елементів державного регулювання економіки

Висновки

Список використаних літературних джерел

1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ

ФІНАНСОВОГО МЕХАНІЗМУ

1.1. Зміст фінансового механізму

“Механізм” у перекладі з грецької означає знаряддя, машина. В даний час поняття “механізм” є багатозмістовним. Так, під механізмом розуміють пристрій для передачі і перетворення руху, який представляє собою систему тіл (ланок), в якій рух одного чи кількох тіл (ведучих) викликає цілком визначені рухи решти тіл системи; механізми бувають різними за конструкцією і призначенням, складають основу більшості машин, приладів та інших технічних знарядь. Під механізмом розуміють також і внутрішній устрій (будову), систему чого-небудь, наприклад, державний механізм управління. Механізм – це також і сукупність станів і процесів, з яких складається яке-небудь фізичне, хімічне, фізіологічне, психічне чи будь-яке інше явище, наприклад, механізм мислення [14].

Термін “механізм” в наукових економічних працях дістав особливий розвиток в постсоціалістичних країнах в другій половині 60-х років, коли науковці навперебій заговорили про “господарський механізм економічної системи”, прагнучи наголосити на конкретній рушійній силі системи, що функціонує. Тоді це вважалося “відносно новим відкриттям нашої філософії і політекономії, історичного матеріалізму” [1]. Незважаючи на відносну “молодість” цього терміну в економіці, він у цій галузі знань теж набув багатозмістовності. Так, Л.І.Абалкін наступним чином визначав у ті часи зміст згаданого вище терміну: “Господарський механізм соціалістичного суспільства володіє досить складною структурою. Серед найважливіших його структурних ланок можна виділити: форми організації суспільного виробництва (поділ праці, спеціалізація виробництва, його розміщення та інші, з допомогою удосконалення яких суспільствовпливає на розвиток продуктивних сил і забезпечує підвищення ефективності їх використання); форми господарських зв'язків, завдяки яким здійснюється своєрідний “обмін речовин” в економіці, в тому числі оборот засобів виробництва, фінансово-кредитні відносини та ін.; структуру, форми і методи планування і господарського керівництва, в складі яких одночасно з економічними можуть бути виділені також правові і соціально-психологічні форми і методи; сукупність економічних важелів і стимулів впливу на виробництво і учасників господарської діяльності, з допомогою яких забезпечується узгодження і стимулювання господарської діяльності”. Е.Б.Алаєв акцентує увагу на тому, що “таке визначення – типовий приклад ідеоцентризму, коли нове, недостатньо чітко сформульоване поняття чи ідея “підминають” під себе інші поняття” [1]. Разом з тим термін “механізм” прижився і сучасні економічні дослідження рясніють такими поняттями як “фінансовий механізм”, “механізм управління”, “господарський механізм”, “механізм соціально-економічного розвитку” тощо. Причому, в одних випадках під одним і тим же терміном розуміють сукупність станів системи, наприклад “фінансовий механізм” (сукупність станів фінансової системи), “механізм соціально-економічного розвитку” (сукупність соціально-економічних станів господарської системи); в інших – головний рушій цього розвитку (головний елемент структури системи, особливості його взаємодії з іншими елементами тощо). Існують і дещо відмінні від попередніх погляди на зміст поняття “механізм”. Зокрема, В.Н.Черковець говорить, що господарський механізм представляє собою систему взаємозв'язаних, взаємообумовлених форм і методів планового управління суспільним виробництвом і його структурними складовими частинами, вважаючи, що, з однієї сторони, вони вони виступають як специфічні об'єктивні форми прояву виробничих відносин (народногосподарське планування, суспільні нормативи, стандарти, ціна, прибуток, кредит і т.п.), а з іншої сторони, ці форми використовуються на практиці як методи господарювання. О.Г.Дерев'янко бачить господарський механізм наступним чином: “Під поняттям “механізм” традиційно мається на увазі спосіб функціонування певної системи, тому доцільно визначити господарський механізм як спосіб функціонування господарської системи (незалежно від її розміру), в основі якого лежить визначена сукупність виробничих відносин. Тобто може йтися як про господарський механізм народного господарства в цілому (макроекономічний рівень), так і про господарський механізм суб'єктів підприємницької діяльності (мікроекономічний рівень)”[4].

Отже, як бачимо, наведені вище погляди на господарський механізм суттєво відрізняються між собою. Якщо узагальнити ці погляди, то можна виділити наступні ракурси бачення змісту господарського механізму:

1) Сукупність структурних ланок господарства з формами виробничих зв'язків між ними;

2) Головний рушій розвитку господарської системи;

3) Спосіб функціонування господарської системи;

4) Система форм і методів управління суспільним виробництвом;

5) Сукупність соціально-економічних станів господарської системи.

Але всі наведені вище ракурси бачення змісту поняття “господарський механізм” є однобоким поглядом на нього, тобто поглядом на якусь одну сторону чи окремий елемент господарського механізму, що зумовлює неадекватність сприйняття його як об'єкту і як явища економічного дослідження. Сучасні дослідники під господарським механізмом розуміють в сукупності:

Господарську систему, її будову (компонентну чи галузеву та територіальну структури);

Взаємозв'язки між компонентними та територіальними елементами системи;

Спосіб існування господарської системи;

Система форм і методів управління функціонуванням господарської системи, послідовною зміною її соціально-економічних станів;

Рушій соціально-економічного розвитку адміністративного району – аппарат управління, методи і важелі управління, які ним використовуються, ступінь впливу на інші елементи тощо;

Спосіб і якість життєдіяльності населення.

Отже, розгляд будь з яких названих вище елементів господарського механізму – це вагомий внесок у дослідження особливостей його функціонування в цілому. Так, вивчення соціально-економічного стану господарської системи на конкретну дату – це статичний зріз господарського механізму цієї системи. Вивчення тільки одного з елементів (наприклад, важелів і методів управління), не дасть повної уяви про господарський механізм в цілому. Залишатиметься незрозумілим, чому цей механізм не функціонує зовсім чи функціонує дуже погано. Так, навіть найсучасніша машина з потужним мотором, але без коліс, не поїде, тобто не виконуватиме свою функцію – пересування в просторі. Аналогічно і господарський мехаенізм не функціонуватиме при відсутності певних компонентних чи територіальних елементів, необхідних при певному рівні розвитку господарської системи.

Фінансовий механізм – це складова частина господарського механізму, яка представляє собою сукупність фінансових стимулів, важелів, інструментів, форм і способів регулювання економічних процесів і відношень. Фінансовий механізм включає насамперед ціни, податки, пільги, штрафи, санкції, дотації, субсидії, банківський кредитний і депозитний процент, тарифи.

1.2 Поняття про систему елементів державного

регулювання економіки

Державне регулювання економіки – це вплив держави в особі державних органів на економічні об'єкти і процеси та на осіб, які в них приймають участь. державне регулювання економікоюздійснюється, щоби надати процесам організований характер, впорядкувати дії економічних суб'єктів. забезпечити виконання законів, підтримувати державні і суспільні інтереси.

Державне регулювання в широкому розумінні слова включає прогнозування, планування, фінансування, бюджетування, оподаткування, кредитування, адміністрування, облік і контроль. Державне регулювання має місце як в централізовано керованій економіці, так і в ринковій економіці. Отже, воно мусить мати місце і в економіці перехідного періоду, тобто в такій економіці, яка зараз має місце в Україні.

Як бачимо, державне регулювання економікою передбачає вплив держави практично на всі складові фінансового механізму, а значить і на весь фінансовий механізм в цілому. Особливість цього впливу визначає міру втручання держави у функціонування економіки шляхом регулювання функціонування фінансового механізму та його складових.

Як відмічає О.Г.Дерев'янко, фінансово-кредитний механізм є інтегральним елементом механізму господарського механізму. Його функціонування здійснюється на базі двох основних методів: фінансового забезпечення та фінансового регулювання. Фінансове забезпечення функціонування економічної системи полягає у формуванні цільових грошових фондів (фінансових ресурсів) достатнього розміру та їх ефективному використанні. фінансове регулювання розглядається як метод фінансового впливу, що пов'язаний із регулюванням розподільних відносин. Якщо фінансове регулювання здійснюється на основі принципу оптимальності, то воно має стратегічний характер, тобто зорієнтоване не на досягнення короткострокових цілей, а на забезпечення виживання економічної системи у перспективі. По-суті, в такому випадку воно має характер стратегічного фінансового управління [4].

Перейти на сторінку номер: 1  2  3 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат