На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Опіки


Опіками називаються ушкодження тканин, що виникають внаслідок діяння термічних, фізичних і хімічних агентів.

Розрізняють термічні, хімічні і радіаційні опіки.

Термічні опіки виникають в результаті діяння високої температури на поверхню тіла людини. Загибель тканин настає в результатів зсідання білків від безпосереднього впливу термічного фактора на тканини.

Залежно від тяжкості ураження тканин опіки поділяють на такі чотири ступені.

І ступінь – еритема шкіри (еритематозна форма);

ІІ ступінь – поява на шкірі пухирів (бульозна форма).

ІІІ ступінь: А – некроз поверхневих шарів шкіри;

Б – некроз усієї товщі шкіри;

ІV ступінь – значний некроз шкіри і глибше розміщених тканин, іноді обвуглювання різних ділянок тіла.

Опіки, які займають до 10% поверхні шкірних покривів, розглядаються як місцеве ушкодження. Більш значні опіки ІІ-ІV ступеня, які займають 25-30% поверхні тіла і більше, викликають великі зміни в організмі, що дістали назву опікової хвороби.

Розрізняють три стадії опікової хвороби.

Стадія опікового шоку настає в момент опіку і триває до 2 діб. Відбувається спочатку збудження (еректильна фаза), а потім виснаження і позамежне гальмування нервової системи (торпедна фаза). Опіковий шок характеризується тяжкими геодинамічними розладами, зв’язаними з втратою великої кількості плазми крові і токсичним діянням продуктів розпаду тканин.

Стадія токсемії частіше настає на 2-3-ю добу. Чіткої грані між стадіями току і токсемії немає. Клінічно ця стадія характеризується високою температурою, збудженням, частим блюванням, порушенням функції печінки й обезводнюванням організму, розвитком анемії.

Стадія септико токсемії тривала. Розвиткові інфекційних ускладнень сприяють наявність великої раневої поверхні і зниження реактивності організму. Перебіг і тривалість цієї стадії залежить від правильності і своєчасності проведення патогенетичної терапії опікової хвороби, застосування антибіотиків і своєчасного пластичного закриття опікової рани.

Виділяють також період реконвалесценції (видужання), який характеризується загоєнням ран і нормалізацією функцій організму.

Для лікування таких хворих створені спеціалізовані відділення, у великих містах-опікові центри.

Лікування обпечених починають з проведення протишокових заходів і боротьби з токсемією.

Для цього проводять краплинне вливання крові, плазми, поліглюкіну, протишокових рідин, фізрозчину. В дальшому застосовують закритий або відкритий метод лікування опіків. Закритим методом лікують невеликі обмежені опіки, а відкритим – значні опіки. При глибоких опіках вдаються до оперативних методів лікування - некректомії і шкірної пластики.

Хімічні опіки виникають в результаті впливу на тканини різних хімічних речовин, що мають припікальну дію (міцні кислоти, луги, фосфор, солі важких металів).

Кислоти і солі важких металів викликають зсідання білків і обезводнювання тканин, внаслідок чого настає коагуляційний некроз з утворенням щільного струпа.

Луги розчиняють білки й омилюють жири, в результаті чого виникає глибоке ураження тканин з утворенням білого м’якого струпа, настає так званий колікваційний некроз тканин.

Перша допомога полягає в негайному змиванні хімічної речовини струменем води під напором. Після цього застосовують для нейтралізації залишків кислоти 2% розчин соди, для нейтралізації лугів –2% розчин оцтової або лимонної кислоти. При опіках фосфор на обпечену поверхню накладають примочки з 4% розчином мідного купоросу.

Радіаційні (променеві) опіки викликаються іонізуючим опромінюванням (альфа – і бета – частинки, рентгенівське проміння. Нейтрони, гамма-кванти).

Розрізняють чотири ступені променевих опіків шкіри в залежності від дози випромінювання. Ці опіки відбуваються на фоні променевої хвороби. Спочатку виникає рання реакція на опромінювання, яка виражається в появі первинної еритеми, іноді петехіальних висипань. Первинна еритема триває від кількох годин до двох діб.

Другий, прихований, період триває до 3 тижнів, залежно від тяжкості ураження.

У третьому періоді спостерігається гостре запалення з утворенням вторинної еритеми, пухирів, кровоточивих ерозій і виразок. Цей період триває до кількох місяців.

Четвертий період (відновлення) характеризується поступовим зворотним розвитком запальних змін.

Перша допомога при променевих опіках полягає у швидкому видаленні радіоактивних речовин, що потрапили на шкіру, з допомогою води або спеціальних розчинів. Місцеве лікування передбачає накладання мазевих пов’язок.

При наявності загальних радіаційних уражень проводять одночасно лікування променевої хвороби.