На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Україна i світова організація торгівлі, шляхи наближення

Реферати > Міжнародні відносини > Україна i світова організація торгівлі, шляхи наближення

На сьогодні одним із головних пріоритетів зовнішньоекономічної політики України щодо інтеграції у світову економіку є вступ до Світової організації торгівлі (СОТ). У Посланні Президента України до Верховної Ради (2002 р.) набуття членства в СОТ у 2002 — 2003 рр. визначено як системний чинник розвитку національної економіки, підвищення її конкурентоспроможності, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення сприятливого середовища для залучення іноземних інвестицій.
Майже всі політичні сили в Україні визнають неможливість ефективної діяльності в системі міжнародної торгівлі, якщо країна не є при цьому членом СОТ. Україна як велика європейська держава з високим економічним потенціалом, учасник багатьох міжнародних організацій не має іншої (кращої) альтернативи вступу до СОТ.

Слід зазначити, що СОТ — це одна з наймолодших міжнародних організацій, яка є правонаступником Генеральної Угоди з тарифів i торгівлі (ГАТТ). ГАТТ як міжнародна організація вже не існує, але існує угода ГАТТ, яка значно доповнена i вже не є основним законодавчим актом міжнародної торгівлі. СОТ було засновано 1 січня 1995 р. у результаті Уругвайського раунду переговорів (1986 —1994 рр.). На сьогодні СОТ налічує 145 членів, що охоплює понад 95 відсотків світової торгівлі та понад 85 відсотків населення світу.
З моменту подання офіційної заявки уряду України про наміри приєднатися до СОТ у 1993 р. i дотепер актуальною залишається проблема достовірної оцінки наслідків вступу України до цієї організації.

До основних позитивних наслідків приєднання України до СОТ можна віднести зростання обсягів експорту та пожвавлення виробництва у певних галузях економіки. Таке зростання буде наслідком зменшення тарифних i нетарифних обмежень для українських товарів на світових ринках і витрат на транспортування товарів національного походження, враховуючи свободу транзиту товарів територією країн — членів СОТ. При цьому буде забезпечено кращі умови захисту українських виробників шляхом справедливого вирішення торговельних спорів i відповідного скорочення дискримінаційних заходів, що застосовуються до українських експортерів.

Іншим позитивним моментом є те, що вітчизняні підприємства будуть учасниками міжнародної торгівлі на більш стабільних і передбачуваних умовах, маючи при цьому доступну інформацію щодо законодавства та правил у галузі торгівлі в інших країнах. Створення таких умов буде наслідком поширення на вітчизняні підприємства принципів, норм i стандартів СОТ, апробованих протягом десятиріч у багатьох країнах світу, та відповідної трансформації українського законодавства. У подальшому ці умови сприятимуть збільшенню іноземних інвестицій в економіку держави.

Крім того, вітчизняні виробники отримають полегшений доступ до світових ринків товарів, послуг, технологій та капіталів, а іноземні компанії — до ринків збуту в Україні. Все це буде додатковим стимулом для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств i впровадження ними новітніх технологій.

Водночас уряд України матиме можливість використання міжнародних заходів захисту внутрішнього ринку. Це, зокрема, застосування антидемпінгових та компенсаційних заходів захисту внутрішнього ринку від субсидованого експорту i введення тимчасових обмежень імпорту з метою вирівнювання платіжного балансу.

Набуття Україною членства в СОТ — необхідний практичний крок на її шляху до європейської інтеграції. Так, виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною i Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, більшість статей якої грунтуються на принципах СОТ, реалізація положень Спільної стратегії ЄС щодо України i запровадження зони вільної торгівлі з ЄС неможливі без вступу України до СОТ у найближчій перспективі.

При цьому вступ до СОТ забезпечить передбачуваний розвиток торговельно-економічних стосунків України з країнами Центральної, Східної та Західної Європи i країнами Балтії.

Зі вступом України до СОТ пов’язані також негативні наслідки. Так, з метою вступу до СОТ Україна повинна зменшити тарифні й нетарифні обмеження, які застосовуються для захисту внутрішнього ринку, з одночасним скороченням державної підтримки для окремих галузей національної економіки (сільське господарство, автомобілебудування). Внаслідок цього вітчизняні підприємства в багатьох випадках вимушені будуть діяти в умовах жорсткої конкуренції. Крім того, лібералізація торговельного режиму України збільшить залежність національної економіки від стану світової економіки.
Таким чином, за кількістю та значимістю для України переважають позитивні наслідки приєднання до СОТ. Водночас слід звернути увагу на те, що в окремих галузях та секторах економіки може складатися різне співвідношення позитивних та негативних наслідків вступу до СОТ.

Слід наголосити, що небезпечність форсування вступу до СОТ полягає в тому, що Україна може вступити до цієї організації на неприйнятних умовах, чим завдасть шкоди багатьом галузям економіки.

Крім того, необхідно враховувати, що наслідки вступу до СОТ змінюватимуться в часовому вимірі. Так, негативний наслідок у перспективі може перетворитися в позитивний, або навпаки.

Початком процесу вступу України до СОТ було подання у 1993 р. до секретаріату ГАТТ офіційної заявки уряду України про наміри приєднатися до цієї організації.

Важливо зазначити, що в середньому тривалість процесу вступу будь-якої країни до СОТ становить 4 — 6 років. Процес вступу України до цієї організації дещо затягнувся, оскільки вона вже 8 років перебуває у стані країни — претендента на вступ.

У 2000 р. відбулися позитивні зрушення у процесі приєднання України до СОТ. Вони стали наслідком активізації двосторонніх переговорів i були закріплені у двох указах Президента України — від 05.09.2001 р. № 797/2001 «Про додаткові заходи щодо прискорення вступу України до Світової організації торгівлі» та від 05.02.2002 р. № 104/2002 «Про Програму заходів щодо завершення вступу України до Світової організації торгівлі».
Так, в Указі Президента України «Про додаткові заходи щодо прискорення вступу України до Світової організації торгівлі» одним із пріоритетних напрямів діяльності Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади у сфері реалізації зовнішньоекономічної політики визначено забезпечення завершення вступу України до Світової організації торгівлі протягом 2001—2002 рр. Цим же Указом було передбачено ініціювання в установленому порядку проведення парламентських слухань з питання вступу України до СОТ.

Водночас в Указі Президента України «Про Програму заходів щодо завершення вступу України до Світової організації торгівлі» одним із ключових етапів завершення Україною вступу до СОТ визначено гармонізацію національного законодавства з нормами та вимогами цієї організації.
Про важливість та складність процесу гармонізації національного законодавства свідчить той факт, що в країнах Центральної та Східної Європи, які вже є членами СОТ, кількість нормативно-правових актів, що потребували гармонізації з угодами СОТ, коливалася від 800 до 1500.
Гармонізація законодавства разом з товарними тарифами, сільським господарством i послугами є основними темами на двосторонніх переговорах з країнами — членами СОТ, які були розпочаті Україною у 1997 р. i тривають досі.

У процесі гармонізації національного законодавства кожна країна — претендент на вступ до СОТ повинна дотримуватися певних правил. Серед таких правил можна виокремити чотири основних, на яких побудовано багатосторонню торговельну систему СОТ.

Перше правило — захист вітчизняної промисловості тільки за допомогою тарифів. Це правило дозволяє країнам захищати внутрішнє виробництво від іноземної конкуренції, за умови що такий захист забезпечується тільки через застосування тарифів, які підтримуються на низькому рівні. Правило містить важливий виняток, що дозволяє країнам, які мають труднощі з платіжним балансом, вводити обмеження імпорту з метою захисту свого фінансового стану.

Друге правило передбачає зменшення та скасування тарифів i інших бар’єрів у торгівлі шляхом проведення багатосторонніх переговорів. Тарифні ставки та інші зобов’язання, погоджені в ході таких переговорів, наводяться у Розкладі поступок кожної країни. Така країна зобов’язується не застосовувати тарифи або інші мита та збори за ставками, що перевищують ставки, зазначені у її Розкладі.

Третє правило в основі містить принцип режиму найбільшого сприяння, який передбачає, що погоджуючись на надання такого режиму, країна-член зобов’язується провадити недискримінаційну політику i не надавати одній країні менш сприятливий режим порівняно з іншими в усіх питаннях, пов’язаних із зовнішньою торгівлею товарами. Так, якщо країна накладає мито на експорт товарів у певний пункт призначення, то вона повинна застосовувати мито за такими самими ставками на експорт у всі інші пункти призначення.
Четверте правило — це правило національного режиму, яке доповнює принцип режиму найбільшого сприяння i вимагає, щоб після сплати мита та інших зборів імпортований товар отримав режим не менш сприятливий, ніж той, що отримують аналогічні товари, вироблені вітчизняними виробниками. Тобто країна не може застосовувати до імпортних товарів внутрішні податки i збори за ставками, вищими за ставки, що застосовуються до аналогічних вітчизняних товарів.

Трансформацію українського законодавства відповідно до принципів, норм i стандартів СОТ, апробованих протягом десятиріч у багатьох країнах світу, вже сьогодні можна віднести до позитивних наслідків приєднання України до СОТ.

Перейти на сторінку номер: 1  2 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат