На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Україна та Китай


Україна для КНР є зоною значних політичних та економічних інтересів. Китай враховує зростаючу роль України у сучасному світовому розвитку. Він виходить з того, що Україна має чималий економічний потенціал, світові досягнення в деяких галузях науки й техніки, і вважає, що розвиток відносин з молодою українською державою відповідає національним інтересам держави і має неабияку перспективу. Взаємне розуміння цих реалій і стало головним з передумов становлення та розвитку українсько-китайських відносин.

Перспективи співробітництва між Україною та Китаєм дуже великі і їх реалізація можлива при деяких умовах. Вже той факт, що уряд України дуже зацікавився реформаційною діяльністю, яка проводилась у Китаї для виводу країни з кризи, говорить про дуже великий потенціал, який криється у взаємовигідних відносинах між двох держав.

Дуже велику цікавість українська сторона приділяє існуванню вільних економічних зон у Китаї. Цю зацікавленість дуже легко пояснити, так як завдяки відкриттю цих зон, з пільговим оподаткуванням, вирішує проблему притоку іноземних інвестицій в економіку держави.

Відкриття вільних економічних зон в Україні по прикладу китайських СЕЗів, дозволяє ще тісніше розвивати співробітництво між обома країнами.

На даний час всі визнають, що Китайська Народна Республіка є одним зі світових економічних лідерів, значення якого швидкими темпами росте у багатьох сферах міжнародного життя.

Еволюція міждержавних відносин України, перехід від романтизму перших років незалежності до орієнтації на реальне економічне будування потребує переорієнтувати зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні зусилля нашої країни у напрямку азіатсько-тихоокеанського регіону (АТР).

Ця ситуація потребує від України забезпечення як політичних так і економічних інтересів в АТР завдяки поширенню співробітництва з Китаєм. Пріоритетність китайського вектора для зовнішньої політики нашої держави визначається вагою КНР у світі та крім того в АТР; можливість впливу КНР на глобальному та регіональному рівнях; схожість економік та технічних стандартів двох країн у багатьох галузях народного господарства; перспективністю китайського ринку для широкого асортименту вітчизняної продукції.

У свою чергу, великому інтересу китайської сторони до Україні, сприяє незалежна зовнішня політика, що робить можливим двосторонню координацію дій у міжнародних організаціях.

На користь цього свідчать деякі факти. Вже з 27 грудня 1991-го року Китайська Народна Республіка визнала незалежність України, а вже 4 січня 1992-го року були встановлені дипломатичні відносини між двома країнами. З цієї миті почалась дуже кропітка праця між міністерствами та відомствами обох країн. До цього часу між урядами Китаю та України підписані десятки документів, які де-факто створили правову базу для поглиблення та поширення двосторонніх відносин у різноманітних напрямках. Але як раз на цьому етапі коли відносини між двома країнами почали стрімко розвиватися виникла пауза.

Причина в тому, що реалізація широких намірів ще далека від сучасної ситуації. Внутрішня ситуація в Україні не дуже сприяє розвитку гідних взаємовідносин між Китаєм та Україною, так як в Україні ще не відпрацьована правова база щодо прозорості роботи іноземних інвесторів на внутрішньому ринку України. До умов які також негативно впливають на розвиток українсько-китайських відносин є абсолютно протилежна орієнтація українського уряду у зовнішній політиці, та дуже невелика кількість китаєзнавців які сприяли би розвитку “китайського вектору” в зовнішній політиці України.

Якщо уважно придивитись до ситуації яка склалась в Україні, та порівняти її з ситуацією яка склалась у Китаї перед початком реформування, ми побачимо як багато український уряд може взяти корисного для себе на шляху виведення держави з кризи.

Спроби уряду України залучити інвестиції китайських бізнесменів стикаються з деякими проблемами, тому що український уряд у інвестиційній політиці робить ставку на важку промисловість та енергетику, що погано діє на залучення інвестицій з Китаю. Для покращення цієї ситуації потрібно відкрити для східних інвесторів не тільки важку промисловість та енергетику, а дати можливість вкладати інвестиції у сільське господарство, легку промисловість, та галузі високих технологій.

Що стосується торгівельних відносин, то на цьому етапі потрібно розширити спектр товарів які надходять до Китаю, так як у цей час товарна структура носить напівсировинний характер. Ще гірше те, що в останній час китайська сторона значно зменшила закупівлю основних груп товарів які становили більшу частину українського експорту в Китай.

Крім цього потрібно не зациклюватися лише на господарських відносинах з Китаєм. Як було згадано вище, з Китаєм потрібно розвивати різноманітне співробітництво, особливо у політичній сфері, використовуючи вигідне геополітичне положення України, тобто на перехресті сходу - заходу та півдня - півночі. Розумне використання цих умов дозволить не тільки витягти країну з кризи та ще стати дуже впливовою державою на Євразійському континенті, в чому зацікавлений і уряд Китаю.

Східні вектори у зовнішній політиці потрібно розвивати з неменшим рвінням ніж європейський чи американський.

Переорієнтація на східний вектор зовнішньої політики дозволить Україні скоріше зайняти гідне місце у світовому співтоваристві, та підняти свій статус у міжнародному рейтингу.

Розділ ІІ

Китайська Народна Республіка визнала незалежність України 27.12.91 р. Дипломатичні відносини між двома країнами були встановлені 04.01.92 року. У березні 1993 року було засноване Посольство України в КНР. Надзвичайний і Повноважний Посол України в КНР - Михайло Борисович Резник (вручив Вірчу грамоту - 8.11.01 р.).

Посольство КНР в Україні функціонує з 1992 року. Посол КНР в Україні - Яо Пейшен (вручив Вірчу грамоту у грудні 2003 р.).

2.1.Політичні відносини

Динаміка візитів вищих посадових осіб України і КНР (1992-2002 рр.)

в КНР

в Україну

Посадова особа

рік відвідання

Посадова особа

рік відвідання

Президент України Л.Кравчук

листопад

1992 р.

Віце-прем'єр Державної Ради КНР, Міністр закордонних справ КНР Цянь Цічень

вересень

1993 р.

Голова Верховної Ради України І.Плющ

квітень

1993 р.

Голова КНР Цзян Цземінь

вересень

1994 р.

Віце-прем'єр-міністр, міністр оборони України В.Шмаров

квітень

1995 р.

Прем'єр Державної Ради КНР Лі Пен

червень

1995 р.

Президент України Л.Кучма

грудень

1995 р.

Голова ПК ВЗНП Цяо Ши

березень

1996 р.

Прем'єр-міністр України В.Пустовойтенко

грудень

1997 р.

Віце-прем'єр Державної Ради КНР У Банго

березень

1997 р.

Міністр оборони України О.Кузьмук

квітень

1998 р.

Член Державної Ради КНР, міністр оборони КНР Чи Хаотянь

червень

1997 р.

Міністр закордонних справ України Б.Тарасюк

грудень

1998 р.

Член Державної Ради

КНР У Ї

березень

1999 р.

Міністр закордонних справ України А.Зленко

січень

2002 р.

Голова ПК ВЗНП Лі Пен

червень

2000 р.

Голова Верховної Ради України І.Плющ

лютий

2002 р.

Міністр закордонних справ КНР Тан Цзясюань

квітень

2001 р.

Міністр культури і мистецтв України Ю.П.Богуцький

квітень

2002 р.

Голова КНР Цзян Цземінь

липень

2001 р.

Голова Всекитайського Комітету НПКРК Лі Жуйхуань

травень

2002 р.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат