На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності

Реферати > Міжнародні відносини > Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності

2) міжнародні об’єднання, включаючи міжнародні урядові організації, іноземні юридичні особи та громадяни, які від свого імені здійснюють підприємницьку діяльність на території України, у випадку ввезення на територію України ними імпортних товарів, за винятком майна, що ввозиться у якості внеску іноземного інвестора в статутний фонд підприємства з іноземними інвестиціями

3 ) у випадку відсутності у зазначене вище нерезидентів розрахункових рахунків в установах банків України та їх постійних представництв в Україні, сплата податка виконується покупцями (замовниками, дотримувачами ) товарів.

4 ) при подальшій реалізації на території України майна, що ввозиться в якості внеску іноземного інвестора в статутний фонд підприємства з іноземними інвестиціями податок на додану вартість та акцизний збір сплачується на загальних підставах.

У відповідності до чинного законодавства об’єктами оподаткування ввезених на територію України товарів є :

1 ) для податку на додану вартість (крім конфіскованого, безхозного, успадкованого майна, кладів та інших цінностей, що перейшли за правом успадкування до держави, імпортних товарів та продукції, які провозяться через територію України транзитом) є їх митна вартість, перерахована за курсом Національного банка України на дату подачі грузової митної декларації в митний орган, з урахуванням фактично сплачених сум мита та митних зборів та акцизного збору за підакцизні товари .

В митну вартість ввезених на територію України товарів включається :

а) ціна товару за контрактом;

б) витрати з транспортування, навантаження, розвантаження та страхування товару від пункту постачальника до митного кордону України;

в) комісійні та брокерські витрати

г) плата , яка повинна бути сплаченою імпортером як умова ввозу (вивозу) за використання об’єктів інтелектуальної власності, що належать до даних товарів .

2) для акцизного збору на підакцизні товари (крім конфіскованого безхозного, успадкованого майна, кладів та інших цінностей, що перейшли за правом успадкування до держави, імпортних товарів та продукції, які провозяться через територію України транзитом а також тих, що використовуються для виробництва підакцизних товарів) є їх митна вартість, перерахована за курсом Національного банка України на дату подачі грузової митної декларації в митний орган, з урахуванням фактично сплачених сум мита та митних зборів.

При цьому рекламні матеріали та сувеніри, які ввозяться в Україну й призначені для представницьких цілей під час проведення в Україні виставок, конкурсів, нарад, семінарів, ярмарок та інших подібних міроприємств (пропускається за рішенням митного органу в кількості достатній для забезпечення потреб з врахуванням цілі переміщення), не є об’єктом оподаткування .

Слід зазначити що у відповідності до податкового законодавства України не підлягають обкладенню податком на добавлену вартість та акцизним збором:

а) транспортні засоби, що використовується для міжнародних перевезень пасажирів та вантажів;

б) професійне обладнання, майно та інструменти, що належать іноземним юридичним особам і необхідні для надання послуг або виконання робітними на території України;

в) зразки товарів, якщо вони залишаються власністю іноземних юридичних осіб та їх використання на території України не має комерційного характеру.

Інші товари, які ввозяться на територію України та входять до переліку, що затверджений Верховною Радою України обкладаються акцизним збором за ставками вказаними у вищезазначеному переліку.


3. Особливості кредитування зовнішньо-торгівельних угод

Зовнішня торгівля у кредит стала світовою нормою . В умовах підвищення вартості продукції, зростання частки машин та обладнання, що мають значні строки виготовлення, експортери та імпортери зацікавлені у використанні зовнішньоторговельних кредитах.

В світовій практиці існують наступні джерела отримання кредиту :

1. Брокерські та комісійні фірми.

Кредити, як правило надаються під товари. Ці фірми використовують банківські кредити, тому їх кредити дорожче ніж у банку. До послуг брокерів вдаються тоді, коли отримання кредита в своїй країні обходиться дорожче, коли ринок є мало відомим або реалізація товара потребує особливої специфіки.

2. Банківські установи

Якщо в роботі Зовнішньоекономічного банку широко застосовується довгострокове валютне кредитування під гарантію міністерств та відомств , то в практиці комерційних банків переважає короткострокове кредитування . При вирішенні питання про надання валютного кредиту вповноважені банкирозглядають ціль отримання кредита, характеристику товара, що закупається та можливість його реалізації в межах країни, а також економічний ефект від використання товарів, що закуповуються за рахунок кредиту, джерела фінансування в національній валюті та джерела погашення кредита в іноземній валюті. Серед різних варіанті здійснення експортно-імпортних операцій, пов’язаних з кредитом, зустрічаються, в переважній більшості, наступні:

1. Кредит в гривнях для закупки товара в Україні та продажу за кордоном

2. Кредит в гривнях, конверсія його в валюту, для закупки товара за кордоном та продажу в Україні за гривні

3. Кредит в валюті, для закупки товара за кордоном та продажу в Україні за гривні

4 . Кредит в гривнях для закупки товара в Україні, бартер з інофірмою, продаж в Україні за гривні.


3. Фірмові ( комерційні ) кредити

Видаються експортерами та імпортерами , що тісно пов’язані товарними угодами та розрахунками по них. Фірмовий кредит оформляється векселем або надаються за відкритим рахунком.

При кредитуванні у формі відкритого рахунку експортер виставляє рахунки після відвантаження товару на покупця, а сплата по цих рахунках відбувається через обумовлений сторонами термін. За умови регулярних поставок сторони домовляються, що розрахунки між ними будуть здійснюватися не за кожну окрему партію, а в певні терміни - звичайно наприкінці місяця або кварталу. При використанні векселів (інкассова форма розрахунку) кредитування засновується на траттах.


4. Страхування зовнішньоекономічних операцій

Питання про страхування експортних кредитів набуло великого значення у зв’язку зі всезростаючим розподілом праці у зовнішній торгівлі. Підприємці все більше намагаються зосередити всі свої зусилля на обраній ними діяльності не відволікаючись на спірну сферу кредитного ризику, що виникає через кредитування іноземного покупця товару. До розглядання основ страхування, необхідно вивчити природу ризику пов’язаного з наданням комерційного кредиту .

Для повного розуміння суті питання необхідно ввести нові терміни загальноприйняті у світовій практиці щодо даної теми.

Трасант ( drawer) - особа , яка виписує перевідний вексель ( тратту)

Трасат (drawee) - особа, яка зобов’язана сплатити за перевідним векселем

Акцептант (acceptor) - особа, яка прийняла на себе зобов’язання сплатити за наданим перевідним векселем

Акцепт векселя імпортером, що виступає в ролі трасата та банком , який є акцептантом, накладає на останнього зобов’язання виконати в зазначений час всі платежі зумовлені векселем . Одночасно акцептант зберігає за собою право зворотньої вимоги до експортера, який є трасантом у випадку невиконання останнім умов контракту. Таким чином особа, що купує вексель на обліковому ринку переносить всі свої вимоги на акцептанта. Покупців векселів мало хвилює положення трасанта вони спираються виключно на акцепт. Виходячи з вищесказаного акцепт можна вважати формою страхування капіталу.

Однак якщо імпортер виступає одночасно в ролі трасата та акцептанта - ризик неотримання платежу для експортера значно зростає, також слід зазначити, що продаж такого векселя на обліковому ринку є доволі проблематичною справою. Тому експортер намагається залучити до справи банк в ролі акцептанта. І це зрозуміло, бо акцепт векселя банком полегшує його продаж експортером на обліковому ринку та надає можливість мобілізувати кошти , які вкладені в торгівельну операцію.

Ризик неплатежу трасатом все ж таки існує, навіть при акцепті векселя банком . Цей ризик може бути розподілений на два види.

Перший вид витікає з недостатнього знання експортером та банком , що акцептує його векселя, даних про фінансовий стан трасата-покупця (це так званий фінансовий ризик). Він відноситься до сфери діяльності банку, що видає акцепт. Відповідно фінансовий ризик обмежений в банках, які добре знають свою іноземну клієнтуру і мають достатню інформації про їх кредитоспроможність. Фінансовий ризик при кредитуванні у зовнішній торгівлі може бути зведений до мінімуму за допомогою певних методів кредитування, наприклад, рамбурсного кредиту, який заснований на сполученні акцепта векселів експортера банком третьої країни (як правило першокласним банком) та переводі (рамбурсуванні) суми векселя імпортером банку-акцептанту. Треба зазначити, що акцептований першокласним банком вексель можливо буде реалізувати на ринку банківських акцептів.

В основі другого виду ризику ( комерційного ) знаходяться розходження між продавцем та покупцем в питаннях про відповідність товару умовам торгівельної угоди. Як наслідок відсутності повної ясності в передуючих угодах, різноманітності сортів товарів, зміни його якості під час транспортування та великої кількості інших причин, які важко перебачити питома вага цього ризику є дуже значною. Цього виду ризику неможливо запобігти звичайними банківськими методами і для його ілімінування використовуються страхові компанії та їх методи. Суть діяльності цих організацій полягає в тому, що вони приймають на себе певну долю можливого ризику, тобто кінцевого збитку від угоди, що страхується. Страхові компанії видають сираховий поліс на точно встановлену суму застрахованого кредита з вказанням терміну страхування та долі ризику (звичайно від 65 до 85 %) яку бере на себе страхувальник. Розмір страхової премії, що береться останнім, залежить від розміру операції, форми кредиту, його терміну, фінансового становища експортера та економічного стану імпортера та його країни. Тому преміальні ставки коливаються від 0.25 до 10 % застрахованої суми . Тепер зупинимось на основних принципах страхування .

Страхування кредита повинно у часі передувати появленню ризика.

Страхування кредита передбачає виникнення під час торгівельної операції надмірного ризика, і від нього страхове товариство намагається захистити експортера. Страхове товариство вивчивши умови діяльності фірми, яка подала заяву на страхування, встановлює певну норму ризику, який вважає нормальним, і погоджується страхувати будь-який ризик, що перевищує цю норму. Для усунення комерційного ризику страхова компанія перевіряє товар на предмет відповідності його умовам контракту. Щоб знизити фінансовий ризик страхова компанія вимагає від клієнта векселя, акцептованого банком, який викликає довіру у страхувальника . Таким чином, при даних умовах страхується надзвичайний ризик, який може виникнути стихійно, як наслідок нестійких господарських відносин. Страхування всього ризику, що виникає в результаті кредитування іноземного покупця, незважаючи на чисельні вимоги торгівельних кругів, не знайшло широкого розповсюдження, бо розвиток страхування в цьому напрямку був би економічно недоцільним, перекручував би природу страхування, збільшував би вартість страхування.

Страхове товариство не є кредитною установою і не ставить перед собою організаційної проблеми заміни останніх. Страхове товариство лише створює собі зайві проблеми коли втручається у невластиву йому сферу страхування фінансового ризику, (страхування кредиту на всю суму можливого ризику). Це за нього значно ефективніше може зробити банк. Банк же, в свою чергу, при акцепті тратти без права обернення її на трассанта бере на себе ризик в такому обсязі, який не характерний банківським установам (фінансовий + комерційний). При акцепті ж тратті з правом регресу він може пред’явити претензії обом контрагентам і несе збитки лише у випадку одночасного банкрутства обох, тобто страхує лише фінансовий ризик. З вищесказаного можна зробити висновок, що повинен існувати чіткий розподіл обов’язків по страхуванню ризиків між банками, які мають страхувати фінансовий ризик, і страховими компаніями, що страхують комерційний ризик. Невиконання цієї умови приводить до появи проблем як у банків, так і у страхових компаній. На сучасному етапі гострої необхідність в спеціальному інституті, що об’єднував би функції банку та страхової установи не існує . Це пояснюється насамперед прогресуючою тенденцією розподілу праці в міжнародній торгівлі.


Висновки

Підводячи підсумки я вважаю за необхідне зробити наголос на декількох особливо важливих моментах .

Якщо наша держава поставила собі за ціль стати економічно і політично незалежною, то першочерговою умовою цього є вихід та закріплення України на зовнішньоекономічній арені. Природньо постає питання про формування у зарубіжних партнерів привабливого іміджу нашої держави . Такий імідж може бути сформований лише за умов дотримання суб’єктами господарювання тих правил та норм, що існують у світовій практиці зовнішньоекономічних відносин .

Важливою частиною системи зовнішньоекономічних відносин є її відрегульований і чітко функціонуючий фінансовий механізм . Під таким механізмом треба розуміти систему фінансових відносин, яка спираючись на світовий досвід забезпечить реалізацію інтересів нашої держави у зовнішньекономічних стосунках.

Треба чітко усвідомити, що в капіталістичному світі, в який ми намагаємось інтегруватись, даний фінансовий механізм створювався і вдосконалювався починаючи з кінця 19 сторічча. Певно, що був досягнений певний успіх у цій сфері. Отже нашій країні не треба “винаходити велосипеда “ і проходити той шлях, який вже був пройдений .

Нам надається можливість, спираючись на світовий досвід , уникнути тих помилок, які були зроблені до нас, і враховуючи їх будувати власний фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності.

Ефективність такої схеми розвитку можна побачити на прикладі Японії, яка після 2 Світової війни, застосовуючи найкращий світовий досвід і своє прагнення працювати створила на даний момент одну з наймогутніших фінансових систем світу .

В данному випадку не йдеться про сліпе копіювання “ західного зразка “ , а про його пристосування до наших специфічних умов на першому етапі і подальше самостійне формування вищезазначеного механізму .

На даний момент вже зроблені певні кроки в цьому напрямку: сформована власна валютна система, система кредитно-фінансових установ. Але й досі лишається не вирішеною одна з найважливіших проблем - проблема стимулювання власного виробництва та заохочення українського виробника до виходу на світову арену.

В даний час перед українськими фірмами постали наступні проблеми, які заважають ним повноцінно працювати, як ланкам системи міжнародного бізнесу :

1 ) нестабільність податкового законодавства;

2 ) великий тягар податків, який несуть на собі підприємства;

3) неможливість отримати довгострокові кредити на розвиток виробничої бази.

Держава повинна зрозуміти, що в світі нас ніхто не чекає і навіть навпаки багато хто хотів би, що Україна стала лише аграрно-сировинним додатком до європейського та світового ринку. Також треба усвідомити, що якщо ми зараз віддамо ті ринки які могли б обслуговувати то потім у майбутньому їх буде дуже важко відвоювати, і здається не має сенсу нагадувати, що і зараз і в майбутньому це будуть втрачені кошти, і кошти дуже великі.

Тому з боку держави негайно повинні бути прийняті законодавчі акти про надання підтримки суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності; в першу чергу це повинно стосуватися українських виробників чия продукція йде на експорт.

Пріоритетність виробничого напрямку у наданні пільг суб’єктам ЗЕД пояснюється також тим, що на даному етапі ефективність діяльності на українському ринку підчас не тільки не ефективна але й збиткова через тотальну неплатоспроможність більшості українських замовників, продаючи ж свої товари на зовнішньому ринку ми залучаємо такі необхідні для ліквідації вже згаданої кризи неплатежів нові, свіжі капітали.

Значні сподівання в цьому питанні покладаються на нове податкове законодавство, яке має бути введеним з нового року. Очікується, що держава нарешті зверне увагу на своє вимираюче виробництво і за допомогою фінансових важелів допоможе вийти йому з кризи, а коли виробництво вийде з кризи воно виведе за собою і державу в цілому.


С п и с о к в и к о р и с т а н о ї л і т е р а т у р и .

1

Аленичев

Страхування валютних ризиків

М., Іст - Сервис ,1994

2

Бабинцев

Міжнародні економічні та валютно-фінансові відносини

М.,Прогрес,Університет 1994

3

Бунько В.А.

Валютно-кредитні операції та розрахунки по зовнішньоторгівельним контрактам

С - Пб., МЦЕНТ,1995

4

Голодець И.В.

Законодавчі акти України по зовнішньоекономічній діяльності, випуск 3

К., Манускрипт, 1995

5

Кізіма Т.

Оподаткування прибутку підприємств з іноземними інвестиціями .

К., Фінанси України № 9 1996

6

Красавіна М.

Міжнародні валютно-кредитні відносини

М., Фінанси та статистика 1994

7

Снегов И.

Відміна податкових пільг по зовнішньоекономічним операціях як джерело поповнення бюджета

К., Фінансовая Україна № 12 1996

8

Соболев Б.В.

Основні аспекти державної кредитно-інвестиційної політики України

К., Фінанси України № 3-4 1996

9

Тітова Г.А.

Розрахунки за документарними зовнішньоторгівельними угодами

М., Банкцентр 1995

Перейти на сторінку номер: 1  2 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат