На сайті 11892 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Споживання та заощадження

Реферати > Мікроекономіка > Споживання та заощадження

Термін “граничний” застосовується в усій економіці і означає додатковий. Наприклад, “граничні витрати” означають додаткові витрати на виробництво додаткової одиниці продукції. “Схильність до споживання” в макроекономіці означає бажаний рівень споживання. Отже, гранична схильність до споживання – це додаткове споживання, що виникає із додаткового долара доходу.

У таблиці № 3 наведено дані з таблиці № 1 у зручнішій формі. Спочатку перевіримо її подібність до таблиці № 1, щоб побачити як споживчі видатки зростають з підвищенням рівня доходу.

Гранична схильність до споживання як геометричний нахил. Тепер ми знаємо, як розрахувати граничну схильність за розмірами доходу та споживання. Потрібно зрозуміти як визначити нахил графічно. Ми побачимо, що гранична схильність до споживання подається нахилом функції споживання.

Графік № 3.


30000

28000

26000


24000

22000

20000


20000 22000 24000 26000 28000 30000

Гранична схильність до споживання становить, таким чином, для цих доходів 85 дол./ 1000 дол. = 0.85. Проте, нахил ліній є відношенням висоти до основи. Тоді ми бачимо, що нахил функції між точками В та С становить 0,85.

Нахил функції споживання, який вимірює зміну у споживанні на кожен долар зміни додаткового доходу, є граничною схильністю до споживання.

2.5.Гранична схильність до заощадження.

Поряд із граничною схильністю до споживання йде її дзеркальне відображення – гранична схильність до заощадження. Гранична схильність до заощадження визначається як частка кожного додаткового долара доходу, що йде на додаткове заощадження.

Чому гранична схильність до споживання і гранична схильність до заощадження співвідносяться як дзеркальні двійники? Згадаймо, що доход дорівнює споживанню плюс заощадження. Це означає, що кожен додатковий долар доходу має бути поділений між додатковим споживанням і додатковим заощадженням. Так, якщо гранична схильність до споживання становить 0.85, то гранична схильність до заощадження має дорівнювати 0.15. Якою була б гранична схильність до заощадження, якби гранична схильність до споживання дорівнювала до 0.6 або 0.99? Порівняння стовпців 3 та 5 таблиці № 3 підтверджує, що за кожного рівня доходу сума граничної схильності до споживання та граничної схильності до заощадження має обов’язково дорівнювати точно одиниці, ні більше, ні менше. Завжди та всюди гранична схильність до заощадження дорівнює одиниці мінус граничну схильність до споживання.

2.6.Детермінанти споживання.

Ми починаємо з аналізу основних сил, що впливають на споживчі видатки. Які ж саме фактори в житті суспільства та засобах існування визначають темпи споживчих видатків?

Поточний використовуваний доход. Показано, як тісно споживання йшло за поточним використовуваним доходом протягом 1966-1991 рр. Єдиний період, коли доход та споживання не йшли в тандемі, мав місце під час другої світової війни, коли кількість товарів була обмежена, а подекуди ще й нормована, і людей спонукали заощаджувати, щоб допомогти державі. Спостереження та статистичні розрахунки показують, що поточний обсяг використовуваного доходу – це основний фактор, який визначає обсяг споживання країни.

Доход протягом життєвого циклу. Найпростіша теорія споживання використовує тільки доход поточного року, щоб прогнозувати споживчі видатки. Ретельні дослідження показали, що люди обґрунтовують свої споживчі видатки не тільки через поточний доход, а й через довгострокові тенденції доходу.

Які є приклади? Якщо через погану погоду загине врожай, то фермер використовуватиме попередні заощадження. Через те, що студенти – медики можуть сподіватися на майбутні високі заробітки, вони позичають гроші на споживчі цілі, ще навчаючись у коледжі. У всіх цих випадках індивіди, визначаючи обсяг споживання, виходіть з довгострокового періоду, запитуючи: “Чи цьогорічний доход високий або низький тимчасово? Враховуючи поточні і майбутні доходи скільки можна споживати сьогодні, щоб не улазити у надмірні борги?”

Практика показує, що в цілому споживачі визначають свій обсяг споживання з огляду і на поточний доход і на доход отримуваний в майбутньому. Щоб зрозуміти, як споживання залежить від довгострокових тенденцій в доходах, в аналітичній економіці розвинуті теорія постійного доходу та гіпотези життєвого циклу. Постійний доход – це такий розмір доходу, який може отримувати сім’я, якщо відкинути тимчасові і випадкові впливи – такі як погода або перерваний діловий цикл, або несподівані доходи чи витрати.

Відповідно до теорії постійного доходу, споживання реагує в основному на постійний доход. Цей підхід означає, що споживачі не однаково реагують на всі потрясіння в доходах. Якщо зміни в доході постійні (наприклад, гарантована високооплачувана робота), то споживачі, очевидно, збільшать споживання відповідно до змін у доході. З іншого боку, якщо зміни у доході виключно тимчасові (тимчасові преміальні виплати або хороший урожай), то значна частина приросту доходу, можливо, заощаджуватиметься.

Багатство та інші впливи. Наступний важливий визначник величини споживання – це багатство. Порівняємо двох споживачів, що заробляють по 25000 доларів в рік. Один з них має 100000 доларів заощаджень в банку, тоді як інший зовсім немає заощаджень. Перший може споживати частину багатства, тоді як у другого такої можливості немає. Той факт, що більше багатство веде до вищого споживання, називається ефектом багатства або майна.

Багатство, звичайно не змінюється різко з року в рік. Тому ефект багатства різко спричиняє різкі зміни у споживанні. Проте час од часу трапляються винятки, наприклад, коли після 1929 року стався крах фондової біржі і капіталісти, власники акцій, за одну ніч перетворилися на бідняків, позбулися свого багатства. Багато раніше заможних людей були змушені урізати своє споживання. Так само, коли курси акцій на фондових біржах істотно зросли в середині 80-х років, додавши більш як трильйон доларів до заощаджень людей після 1982 року, споживання, можливо, стимулювалося, бо люди відчували приплив багатства.

Інші фактори також визначаються час од часу як важливі визначники заощадження або споживання. Ряд економістів вважає, що заощадження зменшується в умовах нульової норми доходу на заощадження. Професор Гарварда і голова економічних радників президента Рейгана Мартін Фельдстейн твердив, що розвинута система соціального захисту зменшує особисті заощадження. Оскільки, ми сподіваємося отримувати велику державну пенсію за віком, ми менше заощаджуємо на старість.

Наскільки важливі впливи інших чинників, крім поточного доходу, на споживання? Безсумнівно, що постійний доход, багатство, соціальні фактори та сподівання впливають на розмір заощадження. Проте з року в рік найважливішим визначником змін у споживанні є фактичний використовуваний доход.

Національна функція споживання. Розглянувши детермінанти споживання, можна дійти висновку, що розмір використовуваного доходу є головним визначником величини національного споживання. Озброєні цим, ми можемо зобразити щорічні статистичні дані щодо споживання та використовуваного доходу на графіку № 4. Розсіяна діаграма показує дані за період 1966-1991рр., а кожна точка репрезентує розмір споживання та доходу за певний рік.


Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат