На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Цикли ділової активності

Реферати > Мікроекономіка > Цикли ділової активності

Зміст

Вступ

І. Макроекономічна нестабільність: циклічність як форма економічного розвитку:

І.1. Історія циклічних коливань, основні концепції виникнення циклів;

І.2. Фази циклу;

І.3. Альтернативні підходи;

І.4. Економічне моделювання і прогнозування;

І.5. Тривалість економічного циклу.

ІІ. Вплив циклічності на економіку в Україні. Криза в Україні.

ІІІ. Антициклічні методи регулювання економіки та антикризова політика.

Висновки та пропозиції.

Список літератури.

Додатки

Вступ

Економіка ніколи не перебуває у стані спокою. Тому важливою рисою економіки є її нестабільність. Процвітання змінюється крахом або панікою. Національний доход, зайнятість і виробництво падають. Ціни і прибуток знижується, а робітників викидають на вулицю (зростає безробіття). Врешті-решт досягається критична точка і починається пожвавлення. Відновлення може бути повільним або швидким. Воно може бути неповним і ,навпаки, настільки сильним, що призведе до нового буму. Нова смуга процвітання може означати тривалий, стійкий рівень пожвавленого попиту, велику кількість вільних робочих місць, підвищення цін і життєвого рівня. Або вона може означати швидке інфляційне роздування цін і зростання спекуляції, за якими настає нова важка криза.

Така загалом картина "економічного циклу", який характеризує народне господарство індустріально розвинутих країн світу протягом останніх півтора століть по крайній мірі з того часу, коли розвинута грошова економіка, що характеризується тісним взаємозв'язком її ланок, прийшла на зміну суспільству з відносно натуральним господарством.

Хоча жоден цикл не подібний до іншого, всі вони мають багато спільного. Вони не подібні між собою, як близнюки, але в них можна виявити риси приналежності до однієї сім'ї. За своїм бурхливим і неврівноваженим проявом економічні цикли нагадують хвилі епідемічних захворювань, мінливості погоди.

Це попереднє зауваження повинно показати, що економічний цикл - це лише один з аспектів проблеми досягнення і підтримки високого рівня зайнятості та виробництва, а також прогресуючої економіки.

Кожний цикл являє собою певну послідовність, яка складається з альтернативних фаз, які повторюються одна за одною. Це означає, що кожна з його попередніх фаз повинна мати здатність до відтворення наступних. У підсумку економічний цикл набуває здатності до самовідтворення. Крім цього, кожному економічному циклу притаманна регулярність його проходження. Все це дає змогу відзначити принципову спільність структури економічних циклів у ринковій економіці, а також більш-менш чітко виражену послідовність фаз.

Оскільки такий рух відбувається хоча й нерівномірно, але безперервно (останні фази попереднього циклу накладаються на перші фази наступного), то динаміка макроекономічних показників має хвилеподібний вигляд: у кінці попереднього і при народженні нового циклу (криза) відбувається погіршення показників; на нижньому рівні (депресія) встановлюється короткочасна рівновага; під час розширення нового економічного циклу (пожвавлення) показники різко зростають; на верхньому рівні піднесення (процвітання, бум) - досягнення рівноваги; потім знову спад (криза) і т.д. Початковою фазою економічного циклу є криза. Вона порушує нормальний хід економічного розвитку, а всі наступні фази - відновлюють його. При цьому кожна попередня фаза утворює умови для її власного відмирання та виникнення наступної фази.

Економічні цикли охоплюють не лише сферу безпосереднього виробництва, а й обміну, розподілу і споживання. Тому їх ще називають циклами відтворення. Матеріальна основа циклічного виробництва - масове фізичне оновлення капіталу і, насамперед, засобів праці.

І. Макроекономічна нестабільність :

циклічність як форма економічного розвитку

Наше суспільство прагне до економічного росту, а також до повної зайнятості і стійкого рівня цін. Протягом всієї історії людства спостерігається значний ріст економіки. Технічний прогрес, збільшення виробничих можливостей і життєвого рівня, являються стратегічними напрямками динамічного розвитку економіки.

Але довготривалий економічний процес не був рівномірним, а переривався періодами економічної нестабільності.

Періоди зростання економіки іноді затьмарювала інфляція, тобто підвищення рівня цін. Були і такі періоди, коли ріст поступався спаду і депресії, тобто низькому рівню зайнятості і виробництва. В деяких випадках було й таке, що коли поряд з підвищенням рівня цін різко зросло безробіття. Коротко говорячи, довготривала тенденція до економічного росту переривається і ускладнюється як безробіттям, так і інфляцією.

У минулому при розгляді економічного циклу через обмеженість статистичної інформації приділяли надто велику увагу панікам або кризам, таким як банкрутство дутих колоніальних підприємств в Англії у 1720 р., і, звичайно, грандіозний біржовий крах у "чорний вівторок" 29.10.1929 р.

Пізніше почали говорити вже про дві фази економічнох активності: процвітання і депресію, або бум і кризу, з вершинами і низинами, які є поворотними точками між цими фазами.

І.1. Історія циклічних коливань, основні концепції

виникнення циклів

Економічний цикл - рух капіталістичного виробництва від чергової до наступної кризи.

Перша економічна криза в умовах капіталізму відбулась у 1825 р. З того часу здійснився 21 цикл. Кожний цикл складається з чотирьох основних фаз: криза, депресія, пожвавлення і піднесення. Основною з них є криза, тому з'ясування причин і виникнення значною мірою розкриває і найважливішу причину економічного циклу. Оскільки криза носить багатофакторний характер (криза надвиробництва, платіжна, фінансова, валютна тощо), то її винекнення зумовлене певним комплексом внутрішніх суперечностей. Найбільш глибокою з них є економічна суперечність між суспільним характером виробництва та приватною формою привласнення його результатів.

З моменту капіталістичного способу виробництва (початок ХVІ ст.) виробництво привласнення носили приватний характер. Впродовж приблизно двох століть приватне виробництво перетворилось у суспільне. Матеріальною основою цього процесу був розвиток крупної машинної індустрії.

Посилення суспільного характеру виробництва у розвитку і поглибленні суспільного поділу праці всередині галузей народного господарства (особлива форма поділу праці), посиленні зв'язків між підприємствами і галузями промисловості у зростанні масштабів підприємств кількості зайнятих на них, збільшенні питомої ваги крупних підприємств у кожній галузі тощо. Розвиток крупної машинної індустрії дав можливість значно збільшити обсяг виготовлюваної продукції. Але протягом цього періоду від процесу постійно зростаючого суспільного виробництва все більше відставала форма привласнення, як і 200 років тому воно залишалося приватним, тобто привласнення більшої кількості створених благ здійснювалась окремими капіталістами. Це спричинило переростання суперечностей між суспільною і приватною формою власності, що переросло у конфлікт, що вимагав свого вирішення. Таке часткове вирішення і відбулось під час першої економічної кризи.

Кризи виникали кожні 10-11 років. Матеріальною основою такої періодичності було масове оновлення основного капіталу. Перша економічна криза підштовхнула процес еволюції власності. Тому невипадково у 30-ті роки ХХ ст. починають виникати акціонерні компанії - колективна форма капіталістичної власності.

Найглибшою за всю історію капіталізму була криза 1929-1933 рр. (виробництво у США скоротилось на 53 %, інвестиції - на 79 %, з'явилась величезна армія безробітних), яка тривала 37 місяців (додаток № 1 "Ділова активність після 1919 р.").

Саме в цей час стало остаточно зрозумілим, що ринкова економіка неспроможна ні подолати, ні зменшити глибину економічних криз, з цього моменту починається широкомасштабне втручання держави в економіку, антициклічне регулювання її. Гігантські монополії починають вивчати ринок, платоспроможний попит населення, прогнозувати його і під час кризи, свідомо скорочують масштаби виробництва.

В наступні десятиріччя почалося масове виробництво товарів тривалого споживання (автомобілів, холодильників, телевізорів), які через певний проміжок часу населення старалось замінити на кращі моделі і таке інше.

Так виникає нова матеріальна основа економічного циклу - масове оновлення товарів широкого вжитку. Поряд з цим державою активно ведеться амортизаційна політика, спрямована на прискорення процесу оновлення основного капіталу [ 4; 93-94].

І.2. Фази циклу

Загальне уявлення про макроекономічну динаміку дає дослідження економічних (ділових) циклів.

Економічний цикл (цикл ділової активності) характеризується періодичним зростанням та падінням ділової активності, яке проявляється у формі невідповідності попиту і пропозиції. У загальному виді цикл представляє собою результат коливання різних показників економічної активності (темпів зростання ВНП, загального обсягу продажу, загального рівня цін, рівня безробіття, завантаження виробничих потужностей та ін.).

Окремі економічні цикли значно відрізняються один від одного по тривалості і інтенсивності. Але всі вони мають одні і ті ж фази, які по-різному іменуються різними дослідниками. На малюнку І.2.-1 "Діловий цикл" показаний графічно економічний цикл.

Отже, цикл поділяється на 4 фази:

І - пік або бум;

ІІ - спад (депресія);

ІІІ - дно або криза (нижня точка спаду);

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат