На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Навчання орфографії в сучасних умовах

Реферати > Педагогіка > Навчання орфографії в сучасних умовах

Коли учень знатиме розпізнавальні риси орфограм, «він перестане бути орфографічне безпомічним»2, бо при виборі правильних написань завжди зможе вдатися до правила.

Визначальними ознаками орфограм є:

I. Для орфограм-букв на позначення голосних звуків: 1) літери е, й, о, що передають ненаголошені голосні ("ози­мина, вересень, кошеня, колючий); 2) чергування о, е з і (сходу-схід, семи-сім); 3) чергування о, е після шиплячих (чернетка-чорний, шестиденка-шостий); 4) чергування го­лосних у дієслівних коренях (ломити-ламати, нести-ніс, терти-витирати); 5) и, і після шиплячих та г, к, х (шибка, кипіти, хижак, щітка).

II. Для орфограм-букв на позначення приголосних звуків: 1) наявність приголосних, що уподібнюються (лег­ко, косьба); 2) змінювані приголосні (Рівненський-Рівненщина, залізниця-залізничнии, птах-птаство, словак-словацький); 3) подвоєні і подовжені приголосні (роз­зброїти, годинник, розрісся, здоровенний; весілля, стаття, міддю, ллєш, навмання); 4) спрощувані приголосні (радість-радісний, мислити-навмисне, тріск-тріснути).

III. Для орфограми-букви, що не позначає звука: наявність літер д, т, з, с, ц, л, н, дз, які передають на письмі м'які приголосні в кінці складу і слова (сильний, мо­лодь, поглянь, мільярд) і в середині складу перед о (осіннього, всього).

IV. Для орфограми-апострофа: роздільна вимова я, ю, є, після твердих приголосних (п'ять, узгір'я, під'єднати, Лук'янчук).

V. Для орфограми-великих букв: 1) початок речення (Свій край — як рай. (Нар.те.); 2) наявність власних імен, географічних та адміністративних найменувань, назв дер­жавних і релігійних свят, урядових нагород (Ліна Костенко, Володимир-Волинський, Міністерство освіти України, День Перемоги, Благовіщення, Різдво, Хрест князя Воло­димира Великого).

VI. Для орфограм-дефісів: 1) складні слова (мовно-літературний, член-кореспондент); 2) префікси казна-, хтозна-, будь-, (хтозна-коли, будь-який); 3) поєднання префікса по- і суфіксів -е, -и, -ому, -ему, (-ему) у прислівниках (по-перше, по-народному), 4) суфікси -не-будь, -таки, -то, -от (хто-небудь, де-таки); 5) модальні частки бо, но, то, от, таки (скажи-но, як-от).

VІІ. Для орфограм-пропусків і контактів: 1) наявність не, ні (недоля, не знаючи, ніде, ні в чому); 2) формотворчі час­тки хай, нехай, бодай, б, би (хай радіє, виконав би); 3) префікси у прикметниках найвищого ступеня порівняння най-, як-, що- (найздібніший, якнайкращий); 4) числівники, що закінчуються на -сотий, -тисячний -мільйонний, -мільярдний (восьмитисячний, трьохмільйонний); 5) прислівники із суфіксами -о, -е, (-є), -й, -ки, -у, (ю),-а, (я), -і (повсюди, наяву, спідлоба, мимоволі); 5) прості, складні і складені сполучники (бо, зате, для того щоб); 6) складні слова (суспільне корисний, складносурядний).

VІІІ. Для орфограми-риски — кінець рядка.

З'ясування назви орфограми

Вибір правильного написання із кількох можливих за­лежить від уміння учнів співвідносити теоретичні поло­ження з фактами письма. Відредагувавши словесний матеріал на рівні внутрішнього мовлення, школярі повинні встановити назву орфограми, щоб безпомилко­во застосувати необхідне правило.

За нашими підрахунками в 5-7 класах загальноосвітньої школи учні вивчають 81 орфограму, переважна більшість з яких — буквені (72%),небуквені становлять 28% від загаль­ної кількості.

Назви буквених орфограм:

• «М'який знак після д, т, з, с, ц, л, н, дз, якими закінчується склад»: вільний, відповідь, учитель;

«Букви е, и, написання яких перевіряється»: вечірній, бо вечір; широкий, бо ширший;

• «Буква о, написання якої перевіряється»: голубка, бо голуб; козубець, бо козуб;

«Букви е, и, написання яких не перевіряється»: ме­даль, кишеня;

• «Буква о, що не перевіряється наголосом»: поганий, гончар;

• «е, о після ж, ч, ш, щ»: шерсть, бджола;

• «Букви, що означають звуки, які уподібнюються»: кігті, молотьба;

• «Букви о, е, і в коренях іменників»: гір-гора, хміль-хмелю, річ-речі;

• «Букви а, о на позначення ненаголошених голосних в іменниках, прикметниках»: галявина, багатий, але: сол­дат, монастир;

• «Подвоєні букви у коренях слів»: обличчя, рілля і т. ін.

Назви небуквених орфограм:

• «Апостроф»: пам'ять, бур'ян, але: медвяний, свят­ковий;

• «Перенос слів»: під'-їзд, ;

• «Написання разом і через дефіс складних іменників, складноскорочених слів»: зорепад, атомохід, півгривні, пів-Європи, загс;

• «Не з іменниками»: не скрута, а розкіш, неправда;

• «Написання разом і окремо прикметників вищого і найвищого ступенів»: щонайзручніший, найбільш вірогідний;

• «Не з прикметниками»: неговіркий, немічний; не да­лекий, а близький;

• «Написання разом і через дефіс складних прикметників»: народнопісенний, кисло-солодкий, але жов­тогарячий;

• «Написання разом порядкових числівників на -со­тий, -тисячний, -мільйонний, -мільярдний»: чотирьох­сотий, семимільйонний;

• «Написання через дефіс префіксів казна-, хтоз-на-, будь-, суфікса -небудь у займенниках»: казна-хто, будь-що, який-небудь;

• «Ні із займенниками»: нікого, ні в кому і т. ін.

Правиловивідна мотивація орфограм

В умовах інтерферованого мовленнєвого середовища ускладнюється процес формування в учнів умінь застосо­вувати набуті знання на практиці. Нерідко школярі виявля­ють безпорадність перед деформованим образом слова. У зв'язку з цим вважаємо за потрібне використовувати на уроках української мови алгоритмічний припис вибору орфографічного правила, складений у відповідності з роз­робленими в методиці положеннями про алгоритм як сис­тему розумових операцій, виконання яких призводить до неправильних висновків:

1. Встанови сферу використання контрольного слова (загальновживане, діалектне чи таке, що зазнало інтерферуючого впливу спорідненої мови).

2. Добери літературний відповідник аналізованому слову і шляхом артикуляційних вправлянь відтвори його нормативне звучання.

3. Зістав звуковий склад слова з його графічним відображенням.

4. Визнач, до якої частини мови належить аналізоване слово.

5. Віднайди в ньому орфограми за характерними їм оз­наками (наявністю букв на позначення ненаголошених го­лосних чи сумнівних приголосних звуків, певних частин слова, граматичних форм тощо)

6. З'ясуй назву виявленої орфограми.

7. Обгрунтуй правильність написання відповідним пра­вилом.

Орфографічні правила складаються з лінгвістичних міркувань про закономірності українського правопису і на­станов, що зводяться до лаконічних інструкцій, як віднайти спосіб перевірки правильності написань. Після визначен­ня орфограми і з'ясування її назви учень може знайти правиловідповідні докази, якщо його навчальна діяльність буде спрямована на:

• відшукання правила в шкільному підручнику або його пригадування;

• осмислення змісту теоретичного положення;

• з'ясування умов вибору правильного написання;

• встановлення співвідношень між теоретичним вик­ладом правописного матеріалу і вибраним написанням;

• добір власних прикладів на визначене орфографічне правило.

Для зразка наводимо опис обгрунтування орфограми «Букви а, о на позначення ненаголошених голосних» у виділеному слові з речення: Хлопці розпалили багаття і заходилися готувати вечерю.

Складність вживання цієї орфограми полягає в тому, що в ареалі північноукраїнської діалектної групи вимова [а] замість [о] пов'язана з відповідним написанням: «салдат», «лапа­та». Подекуди трапляються гіперичні явища: нерозрізнення умов вживання о-а, що передають голосні в ненаголошеній позиції («козан» замість казан, «тавар» замість товар). Теоретична основа названої орфограми в українській мові різниться від умов вживання о-а в російській мові. Наприк­лад, у сполуках гор- (гар-) під наголосом пишеться а, в ненаголошеній позиції — о: угар, угореть. Звідси плутання правопису слів, однакових, за змістом в обох мовах (пор.в українській мові: гарячий, багатий, хазяїн, качан; у російській мові: горячий, богатьій, хбзяин, кочан).

Таким чином:

• учні пригадують або віднаходять у підручнику пра­вило на вживання о-а на позначення ненаголошених голос­них;

• усвідомлюють його зміст, з якого випливає, що аналізована орфограма — варіантна і знаходиться в корені слова;

• з'ясовують, що перед складом з постійно наголоше­ним звуком [а] здебільшого вимовляється [а], позначуваний на письмі буквою а, за інших умов пишеться о: бога­тир (у значення герой, силач), козак, солдат, гончар, поганий, корявий, монастир, товар, лопата,

• встановлюють, що в аналізованому слові багат­тя літерою а передається звук [а], який знаходиться пе­ред складом з наголошеним [а];

• добирають аналогічні приклади: кажан, гарячка, ка­лач, галявина тощо.

Використання орфографічних правил активізує розумо­ву діяльність школярів, але для того, щоб зробити їх зацікавленими учасниками навчального процесу, слід ши­роко застосовувати проблемно-пошукові методи здобуван­ня знань. У зв'язку з цим роботу над засвоєнням орфографічних правил слід проводити в такий спосіб:

1) актуалізувати опорні загальнолінгвістичні знання школярів;

2) вмотивувати навчально-пізнавальну діяльність учнів, скеровану на визначення правиловідповідних доказів;

3) на пошуковому етапі досягнення знань дати можливість школярам застосувати навчально-мовні уміння;

4) проаналізувати умови вживання орфограми;

5) теоретично аргументувати вибір орфограми.

Перейти на сторінку номер: 1  2 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат