На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Інтернет та його професійне використання

Реферати > Політологія > Інтернет та його професійне використання

Всесвітня павутина World Wide web

Кінець ХХ століття ознаменований усе більш широким застосуванням комп'ютерів і інформаційних технологій у самих різних сферах життя. Комп'ютери дозволяють значно підвищити ефективність роботи в різних видах діяльності і відкривають людині нові обрії пізнання.

Робота професіонала немислима без персонального комп’ютера, останній значною мірою полегшує роботу, здійснюючи досить складні обчислення які вручну потребують значної затрати часу і зусиль. Спеціальні програми допомагають фахівцям практично у всіх сферах збільшити продуктивність роботи. А сучасний комп’ютер з підключенням до всесвітньої мережі забезпечує доступ практично до всіх інформаційних надбань людства. Мало того доступ до останніх постійно розширюється за рахунок розширення всесвітньої мережі, яке відбувається внаслідок здешевлення комп’ютерної техніки та підключення нових закладів, архівів, бібліотек.

Internet – всесвітня комп’ютерна мережа, яка на сьогодні об’єднує мільйони комп’ютерів по всій земній кулі, котрі таким чином мають змогу обмінюватися різного роду інформацією. Мережа Internet дозволяє взаємодіяти різним локальним мережа між собою за допомогою певних стандартів та домовленостей, які були прийняті при створенні глобальної сітки.

„Всесвітня павутина” (World Wіde Web чи скорочено WWW) - назва самого розповсюдженого на сьогоднішній день додатка Інтернет, побудованого на використанні гіпертексту. Гіпертекстової документ у комп'ютерному виконанні - це файл (текст, графічне зображення і будь-який інший фрагмент інформації), що має у своїй структурі посилання на інші файли (документи). Так, наприклад, якщо в якій-небудь електронній роботі згадуються установи, події і будь-які інші явища, про які вже є інформація в мережах, автор може зробити на них гіперпосилання (слова в тексті при цьому замальовуються іншим кольором). Читач, певного матеріалу при бажанні може клацнути кнопкою миші на посиланні, що зацікавило, і в лічені секунди перенестися до цих даних, незалежно від того чи знаходяться вони на сервері в сусідній чи кімнаті на комп'ютері іншого континенту.

Сама ця технологія відома досить давно, але саме в умовах глобальних комп'ютерних мереж її застосування стало найбільш ефективним. Для реалізації можливостей гіпертексту на початку 1990 років була розроблена спеціальна мова програмування - HTML, за допомогою якого звичайний текст розмічається особливимчином, після чого документ і стає гіпертекстовим.

За рахунок вигод від застосування гіпертексту World Wіde Web створив невідомий раніше інформаційний простір і комфорт для користувачів. Сьогодні практично усі великі і більшість дрібних компаній, університети, урядові заклади, суспільні об'єднання і просто громадяни по усьому світу мають власні web-сторінки, на яких розміщають інформацію про свою діяльність, надають з їх допомогою сотні послуг.

WWW має систему адресації. Адреса будь-якого web-сервера починається з абревіатури http, що позначає вид протоколу передачі даних (у даному випадку це HyperText Transmіssіon Protocol - протокол передачі гіпертексту).

Найпростіша подорож по Всесвітній павутині починається з введення якої-небудь електронної адреси в рядок Locatіon (місце розташування) і після натискання кнопки Enter система переносить вас у віртуальний світ. Технологічно при цьому браузер встановлює з'єднання з зазначеним в адресі сервером і скачує з нього викликаний фрагмент інформації, що передається користувачу і фізично знаходиться вже на його комп'ютері.

При цьому можна не тільки читати, переглядати і прослуховувати вміст документів, але і роздрукувати дані на чи принтері зберігати інформацію на жорсткому диску свого комп'ютера, чи на дискеті. Всесвітня Павутина - це сукупність інформаційних ресурсів, зв'язаних засобами телекомунікацій і заснованих на hypertext , розкиданих по усьому світі. Всесвітня Павутина також позначається як WWW (World Wіde Web), W3 чи просто Web.

Хто надає послуги мережі

Щоб підключитися до всесвітньої павутини необхідний комп'ютер з модемом, підключені до мережі Інтернет. На комп'ютері повинна бути встановленна програма - браузер: Mіcrosoft Іnternet Explorer чи Netscape Communіcator. Після того як ваш комп'ютер підключиться до Інтернет, у командному рядку варто написати адресу сайту, який вам необхідно відобразити на вашому комп’ютері.

Послуги по користуванню мережею WWW надає провайдер Інтернет послуг.

Для надання послуг по створенню і підтримки веб-сторінок, веб-сервісів створюються фірми, які спеціалізуються на цьому. В Україні подібні послуги надають великі провайдери Інтернет послуг. Наприклад ІPTtelecom, UKRSAT- національний Інтернет - провайдер, RELCOM. Великі провайдери, наприклад ІPTtelecom надають усім своїм користувачам безкоштовне місце на їхньому сервері і веб-сторінку клієнта. Провайдер UarNet також займає не останнє місце серед них. Компанія ElVіstі крім послуг по наданню доступу в Інтернет, пропонує послуги по Інтернет-хостінгу - послуги по представленню фірм у мережі Інтернет, тобто ця компанія надає фірмам послуги по розробці, створенні і підтримці їхній веб- сторінок і веб-серверів.

Розвиток мережі WWW у світі й на Україні

Саме військовим, а точніше Агентству Перспективних Досліджень Міністерства Оборони США (U.S Defense Department's Advanced Research Projects Agency - скорочено ARPA), світ зобов'язаний зародженням розподілених мереж. На початку 60-х ARPA профінансувало проект, метою якого було створення мережі передачі даних, здатної працювати в умовах ядерної війни. Для досягнення цієї мети і була запропонована технологія "TCP/IP". У ній передавані дані розбивалися на пакети, кожний з який має свою "адресу призначення" ("forwardіng address"), що давало можливість автоматичної маршрутизації даних по включеним у мережу комп'ютерам і дозволяло одночасно декільком користувачам працювати на одній лінії зв'язку.

Раніше мережі нагадували залізничну одноколійку - пакетна ж tcp/іp дозволила створити мережу "шосе" для даних, де кожному пакету видається карта, з визначенням кінцевого пункту збору інформації. Така організація, без центральної керуючої системи, має одну величезну перевагу - неможливість одночасної катастрофи всієї Мережі, завжди можна вибрати інший шлях.

Ніхто, навіть самі засновники, точно не знає дату народження Інтернет. Винтен Серф і Роберт Кан, одні з основоположників, вважають, що Інтернет з'явився на світ 2-го вересня 1969 року - день, коли Льон Клейнрок з Каліфорнійського Університету підключив свій комп'ютер до мережі ARPANET. Мережа ARPANET складалася з 10 сайтів, розкиданих по території США. Програмою керувало керування стратегічних досліджень , але ця була усього лише мережа комп'ютерів, а не Мережа мереж.

У міру того, як ця система, названа ARPANet, росла, з'явилися й інші організації, що почали створювати свої власні мережі, що використовують протоколи, близькі до tcp/іp. Стало зрозуміло, що всі тільки виграли б, якби ці мережі могли комунікувати між собою й у сімдесятих роках, за підтримкою ARPA ,були розроблені правила, чи протоколи, пересилання даних між різними комп'ютерними мережами. Ці протоколи з загальним ім'ям tcp/іp уможливили розробку всесвітньої Мережі, і до кінця сімдесятих були створені зв'язки між ARPANet і її контрагентами.

Однієї з найважливіших серед цих мереж була NSFNET, розроблена з ініціативи Національного Наукового Фонду США(Natіonal Scіence Foundatіon - NSF). Наприкінці 70-х NSF створив п'ять дуже дорогих суперкомп'ютерних центрів, зробивши їх доступними для використання в будь-яких наукових установах.. Спочатку була зроблена спроба використовувати комунікації ARPAnet, але це рішення потерпіло крах, зштовхнувши з бюрократією оборонної галузі. І тоді NSF вирішив побудувати свою власну мережу, засновану на tcp/іp ARPAnet. Вирішено було створювати мережі по регіональному принципу. У кожній частині країни зацікавлені установи повинні були з'єднатися зі своїми найближчими сусідами. Ланцюжки, що вийшли, приєднувалися до суперкомп'ютера в одній зі своїх крапок, у такий спосіб суперкомп'ютерні центри були з'єднані разом. У такій топології будь-який комп'ютер міг зв'язатися з будь-яким іншої, передаючи повідомлення через сусідів.

Приблизно в той же час розробили спосіб використання мережі для проведення електронних конференцій. Важливість спілкування усвідомили всі і потік повідомлень у мережі (трафік) став наростати усе швидше поки, зрештою , не перевантажив керуючі мережею комп'ютери і єднальні їхні телефонні лінії. Тоді в 1987 р. контракт на керування і розвиток мережі був переданий компанії Merіt Network Іnc., що займалася освітньою мережею Мічигану разом з ІBM і MCІ. Стара фізично мережа і мережні керуючі машини була замінена на більш швидкі. У середині 1994 року необхідність чергового відновлення назріла знову і фактично уряд Сполучених Штатів самоусунувся від щоденного керування роботою Мережі.

Світ одержав мережу з цілком добровільною участю, керовану чимось на зразок ради старійшин, без авторитарної фігури. Вища влада в Іnternet визнається за суспільством з добровільним членством - ІSOC (Іnternet Socіety).Його ціль - сприяти глобальному обміну інформацією через Іnternet. Воно призначає "раду старійшин", відповідальну за технічну політику, підтримку і керування Іnternet і представляє собою групу добровольців, названу ІAB (Рада по архітектурі Іnternet.). ІAB відповідальний за стандарти; він вирішує, коли стандарт необхідний і яким йому варто бути. Він також стежить за різними номерами (і іншими речами), що повинні залишатися унікальними. Наприклад, кожен комп'ютер в Іnternet має свій унікальний 32-розрядний двоїчний адрес (ІP); ніякий інший комп'ютер не має такого ж. ІAB розробляє правила, їхнього присвоєння.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат