На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Консерватизм у Франції. Жозеф де Местр

Реферати > Політологія > Консерватизм у Франції. Жозеф де Местр

План.

Вступ.

Розділ І: Поняття та сутність консерватизму.

Консерватизм як ідеологія.

Загальні концепції консерватизму:

зміна;

природа людини;

суспільство;

нація;

політика, влада, держава.

Розділ ІІ: Французька школа класичного консерватизму. Жозеф – Марі де Местр.

Традиціоналістична течія консерватизму.

Видатний мислитель П`ємонту та його “Роздуми про Францію”:

політичний вигнанець;

критика революції;

судження філософа про конституцію.

Висновок .

Список використаної літератури.


Вступ.

Найбільш загальною категорією, що характеризує суб`єктивну сторону політики, є політична свідомість. Основними формами існування політичної свідомості є політична ідеологія та психологія. Серед них особливу й всезростаючу роль відіграє політична ідеологія. Саме тому в першому розділі даного реферату консерватизм розглядається як одна із низок цілої плеяди “ізмів” як, наприклад, комунізм, фашизм, авторитаризм, корпоратизм, елітизм, націоналізм, екологізм, фемінізм тощо, котрі не можуть бути відірваними від ідеологізації.

Термін “ідеологія” давньогрецького походження й буквально означає “вчення про ідеї”, оскільки складається з двох слів “ідея” та “логос”. В науковий оберт він був введений Антуаном Дестюбом де Трасі, одним із представників пізнього покоління французьких просвітителей. У своїй праці “Етюд про здатність мислити” він використав термін ідеологія, щоб охарактеризувати науку про ідеї.

В сучасному світі пройшла деяка глобалізація політичної ідеологізації. В одному сплавчому котлі зараз опинились політичні ідеї, концепції, доктрини й уявлення всіх часів, народів і регіонів. У змістовному плані проблеми наслідків глобального екологічного кризису сусідствують із проблемами політичної ролі патриархальної родини в традиційному суспільстві. Політичні ідеї Сходу співставляють з політичною спадщиною античності, клерикальні політичні ідеї з раціоналістичними уявленнями політичної інженерії, політична магія з прагматично орієнтованими доктринами Заходу. На сучасному ринку політичних ідей є все.

Своєрідність трактовок не тільки сучасних, але й історичних проблем політичного життя не може бути усвідомленим й зрозумілим без знання особливостей лібералізму, консерватизму та соціалізму, які входять в сім`ю основних політичних ідеологій.

Отже розглянемо найбільш детально такий напрямок політичної ідеології як консерватизм взагалі і на прикладі класичної французької консервативної школи конкретніше. Школа, яка відіграла істотну роль у розкритті слабких місць в ідеології Просвітництва, шкідливості нав`язування абстрактно-раціоналістичних схем завдяки революціям і насильству.


Розділ І

1.Консерватизм як ідеологія.

Ідеологія консерватизму розглядається як один з найважливіших структурних компонентів сучасних політичних ідеологій. Однак, існують великі труднощі у визначенні її основного змісту. Сам термін “консерватизм” з`явився від латинського “conservo” – храню, охороняю. Однак, його ідейне та політичне значення з важкістю ідентифікується, що пов`язано з низкою обставин. По-перше, в процесі розвитку виникла інверсія історичних значень лібералізму та консерватизму. Так, багаточисельні принципові положення класичного лібералізму –вимога свободи ринку й обмеження державного втручання – сьогодні розглядаються як консервативні. У той же самий час ідея сильної централізованої регулюючої державної влади, що була висунута раніше консерваторами традиціоналістичого типу, нині стала найважливішим компонентом ліберальної свідомості. По-друге, налице внутрішня різнорідность, гетерогенність політичної ідеології консерватизму, що включає різні напрямки, об`єднані загальною функцією – виправдання та стабілізація усталих суспільних структур. Носіями ідеології консерватизму є такі соціальні групи, прошарки та класи, які зацікавлені в збереженні традиційних суспільних порядків або в їхньому відновленні. У структурі консерватизму виділяються два ідейних пласти. Один орієнтується на підтримки усталености суспільної структури в її незмінній формі, другий – на знищенні протидіючих політичних сил та тенденції відновлення колишніх. В цьому контексті консерватизм виступає й як політична ідеологія виправдання існуючих порядків, й як апеляція до втраченого. Різні напрямки та форми консерватизму мають загальні характерні риси. До них відносяться: визнання існування всезагального морально-релігійного порядку та недосконалості людської природи; переконання в прирожденій нерівності людей і в обмежених можливостях людського розуму, ствердження в необхідності жорстокої соціальної та класовій ієрархії й наданні переваги усталеним суспільним структурам та інститутам. Політична ідеологія консерватизмі у деякому розумінні носить вторинний характер, оскільки спричинена іншими ідеологічними формами.

2. Загальні концепції консерватизму.

Розглянемо основні поняття, що характеризують консерватизм:

Зміна.

Консерватизм виступає проти змін, за збереження існуючих звичаїв, установ та правил. Це проявляється, коли консерватизм відчуває якусь зовнішню загрозу. Інакше сам по собі консерватизм не виявляє активного захисту

існуючого стану. Консерватизм спирається на все знайоме, загальновідоме чи природне. Проте він не виступає проти будь-яких змін взагалі, лише проти деяких. Незмінним вважається те, що змінюється повільно і недокорінно, тобто залишається знайомим і добре знаним. Іноді протиставляють поняття зміна і реформа: реформа - це повільна, незначна зміна. Реформа вважається проявом мудрості й розважливості. Зміна пов‘язана з раціонально-теоретичним підходом до істини. Тому цей світогляд відмовляється від неї. Консерватизм дуже скептично ставиться до будь-якої ідеї прогресу, оскільки минуле вважається живою частиною сьогоднішнього, сучасного.

Природа людини.

Консерватизм дотримується дуже песимістичних поглядів на природу людини. Людина консервативна - це істота, керована власними пристрастями, бажаннями, інстинктами і дуже малою мірою розумом. Вважається, що людина егоїстична егоїстична, злобна, обдудлива, зіпсована тощо. Отже, консерватизм вважає, що людина за своєю природою зла. Оскільки інтелект людини недосконалий, а її природа загадкова, то дати якесь раціональне визначення людської природи неможливо. Раціоналістичні концепції природи людини вважаються недосконалими і хибними, бо представляють людину як об‘єкт.

Стверджується, що раціоналістичне поняття абстрактної людини є шкідливим, бо зумовлене ставленням до людини, як до засобу, як до об‘єкту. На відміну від нього, консерватизм пропонує спиратися на споглядання, досвід, умови, факти як вони є при дослідженні природи людини. Людську природу можна пізнати лише через вікове накопичення мудрості і здорового глузду. Найважливіше - спиратися на аргументи, котрі пройшли випробовування часом і судом історії. Людську природу можна представити через основні інстинкти, потреби і бажання, притаманні всім людям. Це інстинкт власності, бажання задовільнити матеріальні і духовні потреби, почуття власної гідності і бажання свободи, влади і самовдосконалення. Консерватизм також визначає людину через такі її невід‘ємні права, як право передавати майно спадкоємцям тощо. Зрештою, всі ці права, бажання й інстинкти набуваються практично протягом життя через досвід. Вони не ґрунтується на якихось універсальних правах.

Консерватизм визначає певні суперечності між свободою і необхідністю. З одного боку, людська природа визначається сталою, незмінною, успадкованою з минулого, обумовленою біологічною, генетичною, культурною спадковістю. З другого - людина вважається носієм свобідної волі, який діє за власним бажанням. Нарешті, консерватизм вважає, що оскільки людина від природи егоїстична, погана, зла тощо, то потрібна державна і соціальна регламентація життя людини, інакше людські пристрасті і бажання можуть вийти з-під контролю.

Суспільство.

Консерватизм вважає, що людська природа невіддільна від суспільства. Природа людини і суспільство утворюють єдине ціле, оскільки суспільство є не простою сукупністю індивідуумів, а живим організмом, що формує людську особистість з окремих бажань і інстинктів. Людська особистість не може сформуватися без суспільства. Таким чином, консерватизм розглядає суспільство як містичне, загадкове. Виникнення суспільства має майже таємний характер. З‘ясовується, що суспільство не створюється внаслідок будь-якого договору. Навпаки, консерватизм вважає, що люди отримують вічне суспільство в спадщину з минулого і повинні зберегти його недоторканим для майбутнього.

Через це суспільство не підлягає соціальним змінам. Революції з їхнім інструментальним підходом до людини і суспільства засуджуються, бо суспільство не може бути побудоване і перебудоване.

Руйнування існуючого суспільства шляхом докорінних змін призводить до руйнування особистості. Консерватизм стверджує, що людська особистість формується нацією, мовою, культурою і державними інституціями. Тому це все повинно зберігатися, бо зміни матимуть шкідливі для людини наслідки.

Суспільство, згідно з консерватизмом, має ієрархічну структуру: від родини до держави. Стабільність цієї ієрархії дозволяє людині знайти своє місце в житті. Ті, хто займають вищі щаблі, керують тими, хто перебуває нижче. Нерівність щодо посідання вищих посад і влади вважається природною і має зберігатися.

Консерватизм не робить поділу на публічну й приватну сфери. Однак такий поділ необхідний, щоб уявити собі громадянське суспільство. Тому поняття громадянське суспільство не залучається до розгляду ідеологією консерватизму. Що трохи наближається до ідеї громадянського суспільства - це поняття традиційного корпоратизму, коріння котрого сягають у середньовіччя.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат