На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Психічні форми освоєння дійсності

Реферати > Психологія > Психічні форми освоєння дійсності

ПЛАН

Відчуття та сприйняття як первинні форми відображення дійсності.

Пам’ять. Її види та закономірності.

Мислення та інтелект.

Відчуття і сприйняття як первинні форми відображення дійсності.

Чи задумувалися ви, як ми відчуваємо і сприймаємо навколишній світ?

Тепло і холод, кольори і звуки, запахи і смаки, гладкість і шороховатість та інші якості предметів і явищ ми пізнаємо, дякуючи особливому психічному процесу, який називається відчуттям.

Відчуття – це психічний процес, що полягає у відображенні мозком окремих властивостей предметів та явищ об’єктивного світу і станів організму при безпосередньому впливі подразників на відповідні органи чуття.

Відчуття виникають в той момент, коли подразник діє на органи чуття. Органи чуття – єдині канали, по яких зовнішній світ проникає в людську свідомість (очі, вуха, ніс, язик, внутрішні органи, шкіра).

Як і будь-яке психічне явище, відчуття мають рефлекторну природу. Це нервовий процес, що виникає під час дії подразника на відповідний йому аналізатор.

Процес зорового відчуття не лише починається в оці, а й завершується в ньому. Те саме характерне і для інших аналізаторів.

Аналізатор – це складний нервовий механізм, що здійснює тонкий аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища, що виділяє окремі стимули.

Аналізатор складається з 3 частин:

периферійний відділ (рецептори) органів чуття ока, вуха, носа, шкіри;

аферентні (доцентрові) та еферентні (відцентрові) нерви – це провідні шляхи, що з’єднують периферійний відділ аналізатор аз центральним;

Відділи головного мозку (підкіркові та кіркові) відділи аналізатора, де відбувається переробка нервових імпульсів, що надходять від рецепторів.

Для виникнення відчуття необхідна робота всього аналізатора як цілого.

В організмі функціонує система аналізаторів: 1. екстроцептивні –

* зорові відображають

* слухові властивості предметів

*дотикові і явищ

* нюхові зовнішнього середовища

* смакові

інтроцептивні (розташовані у внутрішніх органах і відображають їх стан: спраги, голоду.

кінестатичні й статичні: інформація про рух і положення тіла;

проміжні й самостійні: температури, вібраційні, рівноваги, прискорення, больові відчуття.

Найголовніша риса відчуттів та, що вони дають інформацію про окремі якості і властивості предмета.

У реальному житті важко виділити відчуття у чистому вигляді. Вони входять у структуру більш складного психічного процесу сприйняття.

Сприйняття – це відображення предметів і явищ в цілому при їх безпосередній дії на органи чуття з розумінням цілісності відображуваного.

На відміну від відчуттів, які відображають окремі властивості і якості предметів, сприйняття завжди цілісне і предметне, воно об’єднує відчуття. О йдуть від ряду аналізаторів.

Залежно від переважаючої ролі того чи іншого аналізатора можна виділити:

зорове сприйняття (розглядання скульптури, картин...)

слухове (слухання розповіді, концерту...)

тактильне (обмацування. Доторкування)

нюхове (нюхати різні предмети)

Проте всі вони взаємодіють між собою. Для прикладу візьмемо смак і нюх, зір. Вони, за свідченням учених, розвинулися із спільного відчуття, а потім розділилися, хоч між ними залишився зв’язок. Ми вважаємо, що їжу сприяємо на смак (однакові компоненти їжі для людини і тварини). Це не зовсім точно. Якщо закрити очі, заткнути ніс, то навряд чи можливо відрізнити смак картоплі від смаку яблука, а червоне вино від кофе. Мабуть тому при риніті людина втрачає або є погіршений апетит.

Ми вважаємо свій нюховий апарат досконалим, проте людина і примати відчувають запахи гірше, ніж тварин. На думку вчених, це сталося тому, що в певний період для людини був важливим зір, тому пройшли певні зміни в будові нюхового аналізатора (але немовля скоріше впізнає матір по запаху, ніж зоровим сприйняттям. І все ж запахи людини впізнає краще при зоровій підказці. Інколи втрачається нюх (так звана аносмія – фільм “За сімейними обставинами”).

Відомо, що древня медицина використовувала запахи для діагностики різних хвороб, ми зараз повертаємося до цього.

Взагалі, із усіх відчуттів найзагадковішим вважається нюхове.

Душа належить людству і епохам.

Чому ж її так раптом потрясли

Осінні яблука, що терпко пахнуть льохом,

І руки матері, що яблука внесли (Л. Костенко)

Для багатьох людей це відчуття пробуджує найяскравіший спогад, причому достатньо, щоб всього кілька молекул аромату потрапило на слизову оболонку носа.

Якщо говорити про колір і його сприймання, то це також ціла наука.

Експериментовані дані свідчать, що під впливом червоного світла людині здається. Що час біжить скоріше. Предмети, пофарбовані в червоний колір, здаються важчими, в зелений – легшими. У кімнаті. Пофарбованій в червоний і жовтий кольори – тепліше, у синій – холодніше.

Ми проаналізували сприйняття, залежні від аналізатора.

Існують ще сприйняття

простоту, часу, руху, предмета, мови, музики, людини людиною.

В цих і видах сприйняття багато суб’єктивного. Залежно від настрою, досвіду, захопленістю справою тощо. (жаба – натур., з відрад. – гіперст. Дитина – цікав.). Існує термін “психологічна хвилина” – вона може бути сприйнятою довшою чи коротшою від астрономічної (хвилина сидіння на розжареній плиті і хвилина побачення закоханих).

Нудний виступ чи кінофільм, книга – хоч би скоріше закінчилася!

Заповнена хвилина – довга, а заповнені дні – здається, що минають дуже швидко.

Цікавим процесом є сприйняття людини людиною.

Існують такі закономірності.

ефект первинності – найперша інформація про незнайому людину. Як правило, має велике значення. Можна, звичайно, помилитися, даючу характеристику людині, яку побачив перший раз (“кохання з першого погляду”).

ефект ореолу – про людину, яка характеризується позитивно важче сказати гірке слово, ніж про ту, яка не має доброї репутації. (Інколи молодий лікар може зробити блискучу діагностику, але ще не має “Ореолу майстра”, тому частіше звертаємося до досвідченого, якому також не все вдається).

“ефект новизни” – нове враження про знайому людину.

В народі:

“По одежі зустрічають – по розуму проводжають”

стереотипи: бухгалтери – нудні, учителі – моралісти; українці – щедрі. Стереотипи шкідливі.

Особливо слід наголосити на такі якісні характеристики сприйняття:

повноту, глибину, точність образу сприйнятого.

У будь-якій діяльності, а особливо у навчальній, від якості сприйняття значною мірою залежить багатство знань і умінь людини.

При цьому слід враховувати такі важливі психологічні фактори: настанова (установка) на сприймання, інтерес, значимість інформації, що сприймається.

Добре, якщо установка позитивна (ця інформація важлива, необхідна, матеріал доступний для розуміння; негативна інформація непотрібна). Матеріал сприймається набагато ефективніше, якщо до нього проявляється зацікавленість, інтерес.

При сприйманні важливе значення мають фон і фігура – тобто вміння виділяти із загального найважливіше.

Наприклад, для кращого опрацювання свого конспекту кожному із вас необхідно зробити поля, виділяти абзаци – ні в якому разі текст не повинен бути суцільним, терміни виділяти червоним (або іншим відмінним від синього) кольором, залишати місце після кожного питання для нової інформації – в науці відбуваються відкриття, - цікавих фактів. Скорочення повинні бути зрозумілими, бажано завести на початку зошита словничок скорочень.

Властивості сприйняття

Предметність – різні за якістю відчуття поєднуються і дають інформацію про річ, що має певне призначення (яблуко - червоне, гладке, пахуче, кругле, велике).

Цілісність та структурність – предмет чи явище сприяється цілісно, якщо випадають окремі елементи (намальований силует – ми сприймаємо людину). Одна і та ж мелодія на різних музичних інструментах та в різних регістрах сприймається однаково).

Константність (постійність) – при зміні умов спостереження предмет сприймається однаково (дім з висоти ми сприймаємо як дім, а не сірникову коробку – тут включаються інтелектуальні можливості, досвід).

Вибірковість – найпотрібніші деталі цілого завжди сприймаються виразніше.

Усім людям в певних умовах властиве неадекватне, помилкове відображення предметів, яке називається ілюзією.

Наприклад, світлі предмети здаються більшими в порівнянні з темними: сидячи в поїзді, який стоїть, дивлячись на інший поїзд поруч, який їде, людина сприймає свій поїзд, як такий, що рухається.

Ілюзії слід відрізняти від галюцинацій.

Галюцинації – це патопсихологічний симптом. Під час галюцинацій людина нічого не сприймає, це слід минулого сприяння, хворобливе уявлення, що виникає в свідомості. Людині здається, що вона бачить або чує те, чого нема, може відчувати, що хтось доторкнувся до неї (хоч нікого нема), чути запах в той час, як ніщо не пахне. При цьому, закривши очі, людина продовжує бачити, заткнувши вуха, чути. (Пригадайте “Кайдашеву сім’ю”. Старий Кайдаш бачив чортів, наказував жінці змести їх віником. Слід зважити на те, що кожна людина має свої індивідуальні особливості сприймання. Відповідно до цього людей можна поділити на такі типи:

Аналітичний – схоплюють більше деталі, ніж в цілому предмет.

Синтетичний – схоплюють предмет в цілому.

Аналітико-синтетичний – здатність сприймати як деталі, так і предмет в цілому.

Сприймання, яке носить цілеспрямований характер, називається спостереженням.

Перейти на сторінку номер: 1  2 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат