На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Теорії походження релігії

Реферати > Релігія > Теорії походження релігії

Це містичне богопізнання є провідним методом багатьох бого­словських систем. Воно має багатовікову історію, особливо яск­раві сторінки якої написані на Сході, які і тепер активно оброб­ляються неорелігіями східного походження як за кордоном, так і в нашій країні.

Для богословів, які оперують логічними міркуваннями і ак­тивно звертаються до науки, містика не виступає впевненим спільником новітніх богословських побудувань. Ось тому теоретизуючі православні богослови стримано ставляться до містич­них концепцій.

в)Монотеїзм, політеїзм, генотеїзм. При розгляді проблем поход­ження релігії виникає питання про те, в яких богів вірили на початку релігії люди? В залежності від характеру і складу ієрар­хічної побудови системи надприродних істот, якою оперує кож­на релігія без винятку, в релігієзнавстві виділяють два типи релігій: монотеїстичні і політеїстичні.

Монотеїстичні релігії — це такі, які будуються на визнанні одного, єдиного Бога; інші надприродні істоти (ангели, святі, пророки тощо) — це посередники між Богом і людьми.

Плітеїстичні релігії в своїй ієрархії мають певну, навіть знач-ну кількість богів різних рангів і ваги, з своїм колом прав і обов'язків, сферою управління і діяльності.

Існує ще (мне явище в ієрархічній оцінці богів: звичайно з великої кількості богів не виділявся жоден, але в міру потреби, коли віруючий звертавсь до якогось бога, він оцінювався на той час як головний. Це явище дістало назву генотеїзму.

г)Академічний теїзм. У другій половині 19 ст. в російському бо­гослов'ї виникла школа академічної філософії, засновником якої був професор Московської духовної академії Ф.О.Голубинський (1796—1854), який розробляв онтологічні проблеми, а також проблеми богопізнання. Його учень В. Д. Кудрявцев-Платонов (1828—1891) досліджував проблему походження релігії. Виникнення релігії Платонов вважає можливим пояснити дією двох джерел: 1) об'єктивного, що полягає у впливові Бога на дух людини, і 2) суб'єктивного, чим є засвоєння людиною цього впли­ву. Для аргументації своєї точки зору Кудрявцев посилається на теорію вродженого знання: у свідомості людини є знання, яке існує перед досвідом, незалежно від практики. Воно виникає тоді, коли душа ще до народження тіла споглядає сутності, що існують за межами фізичного світу, або воно йде від якогось Абсолюта, який через це знання виявляє своє існування. Куд­рявцев міркує, що оскільки вроджені ідеї є продуктом Боже-ственої волі, вони, перш за все, мусять містити ідею Бога. Ці ідеї є наслідком промислительного ставлення Бога до світу, яке вклю­чає в себе не тільки творення його, але і діяння на дух людини в напрямку повідомлення людині ідей про себе, поруч з ідеями про істину, добро тощо. Правда, така точка зору лишає осто­ронь відповідь на питання про те, а чи є вроджені ідеї зла? І якщо є, то хто виражає себе в цих ідеях?

Розглянемо інше питання. Чим пояснити наявність невірую­чих в світі? Виходить, що у них нема вроджених ідей про Бога? Виходить, що вплив промислительної волі був не досить енер­гійним?

На це Кудрявцев відповідає: не слід припускати, що вроджена ідея Бога з самого початку існує в свідомості кожної людини як уявлення або поняття. Вона не існує навіть як здібність утворю­вати поняття про Бога, чи як вроджене прагнення до нескінчен­ного, чи як потреба набуття знань про Бога. А такі припущення окремі богослови висловлювали. За думкою Кудрявцева, всі ці припущення хибні, бо вони беруть за основу одноразову дію Божества на дух людини; після цього ця дія начебто припи­няється. Насправді ця дія є постійною, вона має явити чи відкрити людському розуму Бога, тому і зветься одкровенням. Вона має характер відкриття, прозріння, натхнення. Оскільки одкровення грунтується на природних відносинах між істотою розумно-вільною і Творцем, Кудрявцев зве його природним і цим хоче уникнути звинувачення у містицизмі.

Можливість одкровення, за Кудрявцевим, має дві посилки. Перша — це безмежні здібності Бога, який може все, а також висока гідність людського розуму. Друга — це сам процес люд­ського пізнання. Перша не потребує доведення, це справа віри. Другу богослов трактує в такому порідку. Ми визнаємо дію Бо­жества першоджерелом релігійної віри. Тоді слід визнати, що в людській душі с щось, що сприймає цю дію. Цей орган — розум людини? Він відрізняється вщ розуму тим, що розум оперує відчут­тям, що ідуть від оточення, і на цій основі здійснює пізнання світу. А от розум має вищу якість, здатність віддання, відчуття надчуттєвого, тобто надприродного. Це вже не звичайне мислен­ня, а вище пізнання, ідеальний погляд, безпосереднє споглядан­ня надприродного. В той же час розумне споглядання доповнюєть­ся працею почуттів і волі, працює все мислення, відбувається пізнання Бога, утворюється різноманітність релігійних уявлень і понять ( в цьому, між іншим, основа утворення релігійної різно­манітності). Так, під впливом одкровення і людської розумової діяльності утворюється релігія. Концепція досить струнка.

Академічний теїзм, звертаючись до наукової аргументації, ро­бить серйозний крок удосконалення богословської теорії поход­ження релігії. Але і він не може перейти грань у справжню на­уку, він не може відмовитись від абсолютного пріоритету віри як провідного аргументу. Він просто намагається піднестися до сучасного рівня розвитку людського мислення, хоче зробити релігію більш сучасною.

3.Перші спроби наукового пояснення походження релігії

Спроби знайти, так би мовити, земні витоки релігії сягають в далекустародавність. Ще в 5 ст. до н. є. Крггій (біля 460 — 403 рр. до н.е.) висловив думку, що релігія є вигадкою законодавців. Він поклав початок політико-державній гіпотезі виникнення релігії. Цю точку зору поділяв Лактацій (приблизно 250 — 325), який називав засновником релігії другого легендарного царя Риму — Нуму Помпілія.

Ця гіпотеза ефективного і гострого вигляду набрала у гуманістів та енциклопедистів 17-18 ст. Відомі атеїсти тієї епохи: Жан Мальє (1664 — 1729), Франсуа Вольтер (1694 - 1778), Жан Жак Руссо (1712 — 1778), ціла плеяда матеріалістів 17—18 ст. у Франції вважали релігію продуктом ошукання, вигадки, неуцтва, на­слідком свідомого нечесного зговору для суспільного спокою.

Стародавньому світові належить ще одна концепція виник­нення релігії, яка дістала назву євгемеризму. Її автор, стародавній філософ Євгемер (біл. 340 — 260 рр. до н.е.) вчив, що релігія бере початок з вшанування і обожнення найстародавніших царів.

В стародавньому світі народилася натуралістична концепція походження релігії.Ще софіст Продікт (нар. між 470 — 460 рр. до н.е. — рік смерті невідомий) вбачав джерело релігії в шануванні хліба, вина, міся­ця, річок тощо, як корисних і потрібних людині речей. Ця точка зору виходить з того, що все духовне, в тому числі і релігія, виникло в процесі розвитку матеріального світу як похідне від нього. Релігія є наслідком відображення світу в свідомості лю­дей, відображення взаємовідносин людей і природи, відображення перекручене, фантастичне.

Безумовно, таке широке розуміння процесу виникнення релігії виникло не відразу. Окремі мислителі, більш чи менш поділяючі таку матеріалістичну по своїй суті точку зору на світ, сприймали якусь часточку, якийсь бік цього процесу, лише якийсь момент розвитку суспільної свідомості, бо вони ще не розуміли матеріа­лістичного характеру суспільства. Це були геніальні припущен­ня, здогадки з дуже обмеженою аргументацією, інший раз чисто логічного порядку.

З числа таких мислителів, перш за все, назвемо Епікура (324 — 270 до н.е.), який висловив думку про те, що світ вічний і не­скінченний і тому не міг бути створений богами. Учень Епікура Лукрецій Кар (бл. 96—55 рр. до н.е.), розвиваючи думки вчителя в поемі «Про природу речей», писав, що люди створили уявлен­ня про богів із своїх спостережень природи, що жах людей перед могутніми силами природи штовхає їх споруджувати богам капи­ща. Ще один учень Епікура Петроній (рік нар. невідомий — 66) є автором відомого афоризму: «Перших богів на землі створив страх».

Але цю думку про створення богів страхом висловив ще заснов­ник матеріалістичної лінії в філософії Демокріт (460 — 361). За часів Демокріта була поширена думка, що релігію винайшли ста­родавні єгиптяни, які зробили це від страху перед грізними сила­ми природи, від них її запозичили інші люди. Про це також писав відомий історик стародавнього світу Діодор Сіцілійський (бл.90 — 21 рр. до н. є.), а також відомий стародавній письменник з сірійського міста Самосата Лукіан (бл.120 — після 180). Можна було б назвати ще чимало інших імен.

Натуралістична концепція походження релігії знайшла своє про­довження в чисельних побудовах як матеріалістів, так і немате-ріалістів в наступному розвитку релігієзнавства. Тут треба згада­ти Давида Юма (1711 — 1776) і його «Природну історію релігії», Томаса Гоббса (1588 — 1697), Г.Гегеля (1770 — 1831), його учня Д.Штрауса (1808 — 1874), Ф.Ніцше (1844 — 1900), Л.Фейєрбаха (1804 — 1872), Ф.Енгельса (1820 — 1895) та багатьох інших. Ко­жен з них зробив певний внесок в наукову теорію походження релігії, але вони здебільшого обмежувалися філософським ас­пектом цього питання

4.Наукові теорії походження релігії

Розвиток науки і культури, поглиблення досліджень в галузі вивчення людини і суспільства дали поштовх розвитку релігієзнавства. Але його не минули по­літичні пристрасті. Тому релігієзнавчі теорії набувають різного забарвлення: від апологетичного захисту релігії і намагання при­стосувати її до науки до «зверхвойовничого» атеїзму, який в цьому заперечує релігію і закликає до її утиснення. Позначилось це і на концепціях походження релігії, і на їх оцінці. Мабуть по­трібно шукати розумну лінію, яка забезпечить об'єктивне нау­кове дослідження релігії, її історії і вчень. Розглядаючи теорії походження релігії, треба відкинути політичні симпатії та анти­патії, поспішні обвинувачення, виходячи з того, що в кожній з них є свій сенс. Навіть хибні припущення говорять нам про те, куди не слід спрямовувати дослідження. Зазначимо також, що наш огляд наукових концепцій походження релігії не може пре­тендувати на будь-яку повноту. За останні півтораста років було висунуто в цій галузі стільки припущень, гіпотез, теорій, а разом з тим і просто вигадок і фантазій, що розгляд їх усіх розтягнеть­ся на декілька томів. Отже, розглянемо найголовніше. Англійський лінгвіст Ф.Мюллер (1830 — 1900), досліджуючи мови стародавніх народів, висунув припущення, що початком релігії є міф про Сонце, який він знайшов у мовних пам'ятках. Так була започаткована міфологічна теорія походження релігії — релігія стародавніх починалася з обожнення життєдіяльного світла. Хотів цього Міллер чи ні, але це було ударом по теологічній кон-цепції. ( а він сам в свій час поділяв думку про одкровення як джерело релігії, бо повною мірою заперечувалось надприродне походження релігії). На жаль, концепція Мюллера мала не до­сип» гнучку наукову основу, бо була неузгоджена з історією ви­робництва, а саме: міфи про Сонце пов'язані з переходом окре­мих племен до землеробства, а релігійні уявлення були у людей, які ще жили з скотарства та навіть полювання і збиральництва.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат