На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Загальні риси зовнішньоекономічних зв’язків України

Реферати > Розміщення продуктивних сил > Загальні риси зовнішньоекономічних зв’язків України

ПЛАН.

ВСТУП.

ЗАГАЛЬНІ РИСИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ УКРАЇНИ.

СИСТЕМА МІЖНАРОДНОГО ПОДІЛУ ПРАЦІ.

ЕКОНОМІЧНІ ТА НАУКОВО-ТЕХНІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ.

ЗОВНІЧНЬОЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ.

ТОРГІВЛЯ В УКРАЇНІ.

ЗВ’ЯЗКИ УКРАЇНИ З ІНШИМИ КРАЇНАМИ.

МАЛЮНКИ ТА ТАБЛИЦІ.

ВИСНОВОК.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА.

1. ВСТУП.

Розміщення продуктивних сил (РПС) – галузь економічної науки, що вивчає специфічні, просторові аспекти вияву економічних законів. Об’єктом вивчення е продуктивні сили, а предметом науки – її територіальний стан і розвиток.

Наука про розміщення продуктивних сил, як і інші науки виникла і розвивається у тісному зв'язку з практичними потребами і запитами людського суспільства. Розміщення продуктивних сил – це “динамічний” стан, що характеризує їх розподіл за територією відповідно до природних, соціальних і економічних умов та факторів, який визначається особливостями територіального поділу праці певної соціально-економічної формації. Оскільки розміщення продуктивних сил розглядається як динамічний стан процесу їх розвитку у просторі і в часі, форми зосередження виробничої діяльності постійно змінюється. Ці зміни обумовлюються процесом суспільного поділу праці в його територіальній формі. На основі територіального поділу праці формується виробнича спеціалізація регіонів, посилюється міжрегіональна кооперація, обмін спеціалізованою продукцією і послугами.

З визначенні поняття “розміщення продуктивних сил”, видно, що воно охоплює вивчення трьох великих складових: розміщення населення і трудових ресурсів; розміщення природних ресурсів; розміщення виробництва і сфери обслуговування. А також сюди входять економічні зв’язки.

Зовнішні зв'язки держави - це взаємообмін з країнами світу продуктами матеріального виробництва, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці, а також співдружність політичних органів, направлене на ефективне рішення глобальних проблем людства, розширення особистих проблем громадян. Різні функції виконують світові зв'язки України. Вони потрібні для обмеження інтегрування у всесвітні структури з метою закріплення миру та безпеки ефективного розвитку економіки, науки, освіти та культури та інше.

Виходячи з економічної доцільності, держава планує свою зовнішньо-економічну діяльність, яка відіграє важливу роль у розвитку економіки будь-якої країни (і України зокрема). Вона створює умови для економії витрат в економіці або в окремих її галузях. Плани зовнішньоекономічної діяльності націлюють на встанов-лення й розвиток взаємовигідних зв'язків з країнами світу. Вони мають всебічно враховувати переваги, які випливають з міжнародного розподілу праці в інтересах розвитку економіки, технічного прогре­су та підвищення рівня життя народу.

У плані розвитку зовнішньоекономічної діяльності визначаються номенклатура й обсяги основних товарів, які мають змінити товарну структуру експорту та імпорту, головні напрями розвитку зовнішньо-торгового обороту по окремих країнах, обсяг технічного й еко­номічного сприяння країнам, які розвиваються, характер і обсяги кредитних операцій. Під час розробки планів проводяться розра­хунки економічної ефективності зовнішньоторговельних операцій, експорту, імпорту та сумарного економічного ефекту відповідно до методики визначення економічної ефективності зовнішньої торгівлі; її ефективність визначається шляхом порівняння витрат на вироб­ництво з витратами на імпорт.

Поряд з відносними показниками розраховуються абсолютні, які відображають ефективність чи збиток, отримані економікою в ре­зультаті застосування тієї чи іншої пропозиції щодо розвитку зов­нішньої торгівлі. При цьому рекомендується враховувати специфіку торгівлі з окремими країнами чи їх групами, умови торгівлі в кре­дит та ін.

Зовнішньоекономічна діяльність, тобто міжнародний обмін това­рами й послугами, належить до числа найбільш давніх форм між­народних відносин. До неї також належать рух капіталу, міжнарод­на міграція робочої сили, міжнародні валютні відносини. Необхід­ність і ефективність системи міжнародного обміну очевидна: для кожної країни характерний свій набір природних ресурсів, розміри капіталів і праці, які можуть бути використані для виробництва ВНП. Спеціалізація країни на виробництві товарів, для яких у неї є найкращі умови, дає змогу їй розширити їх випуск, використавши частину з них для продажу, а за виручені гроші закупити товари, яких не вистачає.

ЗАГАЛЬНІ РИСИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ УКРАЇНИ.

Зовнішні зв'язки держави — це взаємообмін з країнами світу продуктами матеріального виробництва, енергією, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці, а також співробітництво політичних органів, спрямоване на ефективне розв'язання глобальних проблем людства, розширення особистих контактів громадян.

Зовнішні зв'язки мають розгалужену структуру. За змі­стом, характером, предметами обміну поділяються на полі­тичні, економічні, наукові, культурні, інформаційні, воєнні, екологічні, релігійні, гуманітарні відносини, особисті сто­сунки громадян, їх можна групувати і за іншими ознака­ми (часовою тривалістю: тимчасові та стабільні, довготри­валі; за територією: з країнами Європи, Азії, Америки то­що; за рівнем розвитку країн: з розвиненими країнами і країнами, що розвиваються тощо). При цьому кожна група зв'язків має свою ієрархічну багаторівневу структуру. На­приклад, економічні зв'язки поділяються на зовнішньотор­говельні, науково-технічні, інвестиційні, кредитно-фінансові, інтуристські тощо.

Різноманітними є функції світових зв'язків України. Вони покликані сприяти органічному її інтегруванню у всесвітні структури з мстою зміцнення миру й безпеки, ефективного розвитку економіки, науки, освіти і культури, формуванню єдиного екологічно чистого простору Землі, задоволенню особистих потреб громадян.

Україна до встановлення в 1991 р. суверенітету була колоніальною, залежною від московського імперського цен­тру країною. У структурі економіки гіпертрофовано доміну­вали важка індустрія, військово-промисловий комплекс, міцно прив'язані до господарства Росії. По-хижацькому експлуатувалися родовища природних ресурсів (наприклад, природний газ Прикарпаття). Міжнародна торгівля велася через центральні союзні міністерства. Москва перетворилась у панівний розподільчий монстр, який щедро розтриньку­вав валютні кошти на сумнівні цілі (комуністичним парті­ям, владним структурам країн так званої соціалістичної орієнтації, на афганську авантюру тощо). Мовний та освіт­ній (русифікація), інформаційний (система дезінформації), культурний та екологічний колоніалізм і етноцид щодо ук­раїнської нації тільки доповнював цей диявольський симбі­оз фальшивого соціалізму, злочинної КПРС (та ЇЇ лан­ки — Компартії України) і колоніалізму.

Поступове входження України у світовий економічний простір виявляється в розширенні її економічних, політичних, торгових, фінансово-кредитних, госпо-дарських і технологічних зв’язків з іншими країнами світу. За їх допомогою господарство України становить єдину господарську систему, яка розвивається на основі суспiльного по­дiлу працi.

Займаючи територiю менше 1 % земної кулi, Україна має 5% природних pecypciв cвiту. Зокрема, її запаси марганцю становлять 80% і його запасiв у Європi. Проте вона не може повністю задовольнити cвoї потреби за рахунок власних pecypciв. Україна й надалi iмпорту­ватиме нафту та горючий газ, лiс i лiсоматерiали, бавовну, деякi кольоровi метали, вовну і iншу продукцiю.

3. СИСТЕМА МІЖНАРОДНОГО ПОДІЛУ ПРАЦІ.

У системi мiжнародного подiлу працi Україна спецiалiзується на виробництвi машин (лiтаки, судна, ракетно-космiчна тexнiкa, тан­кобудування), продукцiї чорної металургiї (залiзна і марганцева руди, прокат), продукцй АПК, особливо харчової (цукор, борошно, олiя, м'ясо, молоко, овочевi консерви, кондитерськi вироби), виробництвi xiмiкaтів, цементу.

Україна має висококвалiфiкований науково-технiчний i техно­логiчний потенцiали в лiтакобудуваннi. Серед семи розвинених країн світу вона має повний цикл проектування й виробництва лiтакiв.

За два ocтaннi раки випущено три принципово новi моделi лiтакiв ­Ан-70, Ан-140 та Ан-38, що вважаються перспективними моделями XXlст.

Великi можливостi для виходу на мiжнародний економiчний простiр має вiтчизняна ракетно-космiчна галузь. Вже нинi реалiзують­ся мiжнароднi програми ракетно-космiчного комплексу морського базування «Морський старт» i «Глобалстар», де застосовуватимуть­ся Українські ракетоносії «Днiпро», «Зенiт» i «Циклон», здiйснюється низка iнших мiжнародних проектiв"

Девять суднобудiвних заводiв України спроможнi виконувати замовлення на будiвництво сучасних суден (транспортних, рибо про­мислових), суден технiчного флоту, вiйськових кораблiв, а також забезпечити весь комплекс послуг з їx ремонту".

Реалiзуються проекти розвитку танкобудування. Україна вхо­дить до п'ятiрки країн світу iз замкнутим циклом виробництва цiеї складної i високотехнологiчної продукцiї. За технiчними характерис­тиками Українські танки не лише не поступаються передавим свiтовиманалогам, а й за багатьма параметрами перевищують їx.

Високотехнологiчнi конкурентоспроможнi виробництва є i в iнших галузях машинобудування, зокрема, в приладобудуваннi, ви­робництвi енергетичного устаткування та важкому машинобудуваннi, в окрмих галузях чорної та кольорової металургiї.

Значними є потенцiйнi можливостi України у виходi на cвітовий ринок з продукцiєю АПК, зокрема на ринок зерна, цукру, олiї.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат