На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Характеристика транспортно-технологічних схем

Реферати > Розміщення продуктивних сил > Характеристика транспортно-технологічних схем

Товарорух — це діяльність по плануванню, перетворенню в життя і контролю за фізичним переміщенням вантажів від місць їхнього походження до місць користування з метою задоволення нестатків споживачів і з вигодою для себе.

Для переміщення вантажів фірми організують збереження, вантажну обробку і транспортування товарів, щоб вони виявилися доступними для споживача в потрібний час і в потрібному місці Для виконання цієї роботи формується система товароруху Система міжнародного товароруху — це комплекс, що включає:

технічні засоби, комунікації і пристрої усіх видів транспорту;

складське господарство промислових фірм, їхніх філій, торгово-посередницьких і інших компаній;

матеріально-технічну базу стивідорних, брокерських і агентських фірм;

облаштованості транспортно-експедиторських компаній для здійснення операцій по підгрупі, комплектації відправлень і т.п.;

матеріально-технічну базу лізингових компаній, що здають в оренду контейнери,

технічні засоби інформаційно-керуючих систем.

Названа система охоплює сукупність технологічних, організаційних, правових, спеціальних і інших відносин, що виникають у ході транспортного, складського, інформаційного й іншого забезпечення міжнародних зв'язків Система товароруху, що виходить за рамки якої-небудь однієї країни, може бути визначена як міжнародна система.

У вітчизняній економічній літературі найбільше часто використовується поняття "транспортне забезпечення", що по своїй суті майже ідентично вище приведеної дефініції Під транспортним забезпеченням розуміється сукупність елементів, що знаходяться в тісній взаємодії і складають єдиній системі, що поєднує операції, зв'язані з виробництвом і звертанням продукції транспорту "Транспортне забезпечення варто розглядати як систему, що представляє собою сукупність технічних, технологічних елементів, економічних, комерційно-правових, організаційних впливів, форм і методів керування транспортними операціями і процесами на всіх етапах і рівнях виробництва, споживання і звертання продукції, що забезпечує суспільне відтворення і раціональне функціонування економіки".

В даний час відправники вантажу розглядають транспорт і розподіл товарів як взаємозалежні види діяльності, що здійснює спеціалізована компанія. Прагнення скоротити до мінімуму запаси має на увазі збільшення попиту на перевезення, що, крім усього, повинні забезпечити "збереження на колесах". Цьому сприяє прогрес в області спрощення й автоматизації обробки великого обсягу документів, що супроводжують діяльності в області перевезень Акцент переноситься з витрат і якості окремих транспортних систем на загальні витрати, якість, надійність і керованість взаємозалежних систем у якості єдиного комплексу перевезень (наприклад, морський і повітряний транспорт в сполученні з залізничним, автомобільним і внутрішнім водяної, а також комбіновані методи в рамках сухопутних транспортних систем, таких як залізнично-автомобільні, автомобільно-водяні перевезення й ін.). Ці зміни привели до поділу транспорту на дві головні галузі. Великі компанії займаються організацією перевезень, тобто координують зв'язку в рамках системи товароруху і поєднують процес перевезення зі сполученою діяльністю. Більш дрібні транспортні компанії спеціалізуються на окремих видах чи перевезень на забезпеченні супутніх операцій (складські, перевантажувальні, стивідорні, лізингові, постачальницькі й ін.). У результаті таких змін основна увага приділяється оптимізації послуг у рамках систем товароруху в цілому, а не інтересам окремих видів транспорту.

Процес матеріально-технічного постачання також змінився. Виробництво, покупка і чи продаж постачання товарів уже не мають на увазі використання створених заздалегідь запасів. Постачання чи сировини готових виробів у сьогодення час здійснюються саме в той момент, коли вони необхідні. При цьому запаси скорочуються до мінімуму і на транспортних операторів лягає відповідальність за забезпечення необхідних запасів.

Оскільки розміри партій вантажів зменшуються, а частота відправлень збільшується, перевізники змушені прагнути забезпечити відповідний рівень використання вантажопідйомності своїх транспортних засобів. Для досягнення цієї мети найчастіше приходиться збирати й укрупнювати партії вантажу з відносно великих по площі районів. Таким чином, у даний час вантажі в основному поєднуються в чи партії розділяються в центрах розподілу. Результати досліджень свідчать про економічну рентабельність такої системи товароруху. Вона має конкретні переваги з погляду економії енергії й охорони навколишнього середовища. Оскільки сфера діяльності транспортні компанії розширюється, вони займають домінуюче положення в рамках системи товароруху і беруть на себе відповідальність за її організацію в цілому. У результаті матеріально-технічне постачання усі в більшому ступені переходить у функції транспортних компаній. Крім своїх первісних функцій по забезпеченню перевезень, ці компанії пропонують послуги загального користування, що включають складування, обробку всієї перевізної документації організацію розподілу, фінансові й адміністративні питання, зв'язані з товарорухом.

Уряд не має прямого відношення до конкретних елементів систем товароруху. Їхня увага в більшому ступені зосереджено на розвитку рамок, у межах яких може бути створена така система. Тимчасові рамки урядових рішень в області товароруху є більш тривалими, чим у підприємств, що особливо справедливо в області транспорту і матеріально-технічної інфраструктури. Для сприяння більш широкому поширенню концепції товароруху уряди змушені враховувати аспекти, що виходять за межі сфери транспортного сектора. Наприклад, питання структурної політики в промисловості і торгівлі зважуються за допомогою застосування концепції логістичних систем товароруху. Уряду несуть особливу відповідальність за забезпечення сумісності і взаємозв'язку транспортних систем сусідніх країн, що забезпечує основу для максимального використання переваг концепції міжнародних систем товароруху.

На рівні підприємств постійно починаються зусилля, спрямовані на раціоналізацію своєї діяльності за допомогою оптимізації запасів, скорочення часу обробки матеріалів, автоматизації і введення робототехніки, подальшого поділу праці і т.д. Здійснюючи ці міри, підприємство приймає рішення як на стратегічному рівні (охоплює принципи, які варто дотримувати протягом тривалого періоду часу), так і на оперативному, коли розглядаються питання організаційного характеру, вплив яких у часі обмежений.

Концепція міжнародних логістичних систем товароруху охоплює транспортну систему в цілому як таку, але окремі види транспорту. У неї також входять питання матеріально-технічного забезпечення, що, у свою чергу, охоплюють усі види діяльності, зв'язані з потоками матеріальних цінностей (перевезення, збереження, передача інформації і виробництво).

Одним з основних напрямків інновацій міжнародного транспортного процесу є удосконалювання структури міжнародних транспортних систем. При створенні логістичної системи товароруху в міжнародному масштабі виникають наступні проблеми:

регулювання і спрощення митних і технологічних процедур при переході матеріальних потоків через границі;

уніфікація вимог, правил, тарифів, параметрів і стандартів до технології і технічних засобів при збереженні суверенітетів і визнанні державами пріоритетів міжнародних угод, що регулюють принципи логістики;

акцент на якісні показники (доставка "точно під час") при забезпеченні і схоронності вантажів і на одержання високого економічного ефекту;

значні інвестиції в транспортні інфраструктури, зв'язані з керуванням матеріальними й інформаційними потоками;

орієнтація на вільні ринкові відносини в сфері економіки і при формуванні ринку транспортних послуг.

При переході від національних до наднаціональних систем логістики більш ефективно використовуються раніше закриті "просторові" потенціали економік країн-членів об'єднаного ринку. У подібні процеси інтеграції за умови переходу до вільної ринкової економіки можуть включатися країни Центральної і Східної Європи.

Відсутність міжнаціональних логістичних систем товароруху приводить до багаторазових перевантажувальних операцій, тривалим затримкам вантажів і транспортних засобів на прикордонних станціях і, як наслідок, до порушення термінів постачання, тобто негативно впливає на кон'юнктуру збуту.

Створення логістичних міжнародних систем товароруху зв'язано з дорогими заходами. Товарний ринок багатономенклатурної продукції вимагає створення мережі регіональних проміжних розподільних центрів у різних країнах. Фахівцями підраховано, що збитки унаслідок відомої автономії і завзятого захисту економічного суверенітету в країнах ЄС до кінця 80-х рр. складали близько 400 млрд. дол. у рік.

До основних бар'єрів у логістичних системах товароруху відносяться прикордонні переходи. В умовах Загального ринку практично скасовується прикордонний контроль, скорочуються витрати за рахунок зменшення штату прикордонних служб, знижуються витрати, обумовлені затримками вантажів у процесі виконання прикордонних процедур. Сумарна економія від цих заходів складає до 15 млрд. дол. у рік.

При побудові логістичних систем товароруху в рамках загального економічного простору гармонізуються технологічні і технічні системи в сфері перевезень. До них відносяться: граничні навантаження і довжина вагонів, автомобілів, контейнерів, піддонів, провізні спроможності залізничних і автомобільних магістралей.

Перейти на сторінку номер: 1  2 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат