На сайті 11892 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Ярмарок


— Двісті береш? (Лясь).

— 280. (Лясь).

— Молись Богу, 2201 (Лясь).

— Менш як 75 не буде. (Лясь).

— Беру!

11-й учень. І ось уже купець, одержавши від покупця гроші, неодмінно кидає йому в полу срібного золотого, інакше воли не підуть новому господарю до рук!

А які тільки пригоди не бувають на ярмарку! • Хлопець (читає гумореску М. Хижка).

Це було позаторік

Та на нашім ринку —

Хтів купити чоловік

Кабанця чи свинку.

Ламав голову Павло

(Нелегке це діло) —

Нешкідливе щоб було,

І щоб добре їло.

І нарешті підібрав:

О! Які хороші! Гаманець мерщій дістав, Став платити гроші.

— Аз якого ви села? — Спитав молодиці. Та йому відповіла:

— Яз села Мельни ці.

— Забирайте їх назад! — Буркнув незабаром,— Я мельницьких поросят Не візьму й задаром. Тітка ближче підійшла:

— То ж назвіть причину!

—А я з вашого села Маю вже... дружину.

12-й учень. Той купує, той торгує, той божиться, той прицінюється, той товариство склика, той на жінку гука; жіноцтво щебече, усі разом розказують і ні одна не слуха. Діти, погубивши матерів, пищать, там скавучить собака, там придушили порося, вишить на .весь базар, а свиня, хрюкаючи, пробивається межи народом. Усюди гомонять, стукотять, кричать... А.там, чути, скрипка грає. Це мужик продав сіль, розшитавсь, грошики вчистив та й найняв музику і водиться з нею на ярмарці.

Діти грають на скрипках і сопілках веселу мелодію.

13-й учень. Та якби тільки на ярмарок їздили, щоб продавати та купувати?! Що б то було! На ярмар­ку можна і себе показати, і на когось оком кинути.

14-й учень. Ось ходять по ярмарку дівчата. Вони все піджидали, щоб порідшало народу на ярмарку, а то, як у тісноті, так думали, що їх не так розглядають. Ось тягнеться низка їх, та усе на підбор: одна від другої краща. Порозряджувані так, що Господи! А за ділом же вони й вийшли? А як же! Витрішків купувати, та щоб чи не пожартувать парубкам з ними. Вже звісна дівчача натура!

15-й учень. Аж ось крик, галас, тупотня, регіт, пісні. То наступає парубоцтво: шевчики, кравчики,

ковалі, гончарі. Іще зразу, зранку, хто продавав свій товар, а хто, покупивши чого кому треба, тепер понадівали нові свитки, ідуть лавою, з боку на бік перевалюються. Ото вони, заздрівши дівчат, потягну­лися за ними...

Хлопці та дівчата, стоячи групами, виконують пісню «Ой продала дівчина курку».

16-й учень. А цій дівчині пощастило, їй батько знайшов жениха.

Батько. Ну, жінко! А я знайшов жениха дочці!

Мати. От за раз до того, щоб женихів шукати. Дурень ти, дурень! Де ж ти-таки бачив, де ж таки ти чув, щоб добрий чоловік бігав тепер за женихами? Ти б краще подумав, як пшеницю з рук збути!

Батько. Е, подивилась би ти, що там за парубок! Одна свитка більше коштує, ніж твоя спідниця і червоні чоботи! А як сивуху поважно дує! Чорт мене візьми разом з тобою, якщо я бачив на віку, щоб парубок витягував півкварти і не поморщився...

16-й учень. Але залишимо їх розбиратися, бо вже надійшов .час реклами.

Хлопці, переодягнені в дівчат, з гумором рекламу­ють продукти харчування. Наприклад: «Користуйтеся натуральними продуктами, купленими на нашому ярмарку, і від вас не відведуть очей!».

17-й учень. Уже сонячне проміння навкоси трохи. ' Притихає навкруги... Попід возами, попід гарбами сидять купки, підобідують...

Трохи далі стоїть весела корчма з відчиненими дверима, її з усіх боків обліпили, як бджоли, діти, дядьки та парубки. Чутно, як під звуки бубна та скрипочки хтось завзято одчебучуе такого гопака, від якого дрижить підлога, шибки, стіни корчми. І вже звуки вириваються на вулицю, а ноги самі просяться до танцю. Чим далі, тим сміливіше починає якась дівчина. Нарешті ліва рука її опустилась і вперлася в бік, і вона пішла танцювати, побрязкуючи підківками.

18-й учень. Козак; загледівши дівчину, гордо виступив наперед і пустився вприсядку, забувши про все на світі.

І раптом волею-неволею все стало єдиним і перейшло до злагоди. Люди, на лицях яких, здавалось, вік не було усмішки, притопували ногами і водили плечима. Все понеслося, все танцювало... Закаблука­ми, закаблуками... По злиднях, по гіркій долі...

Учні виконують гопак.

19-й учень. Але все на світі має свій кінець. Закінчується і ярмарок. Тече річка селянських возів додому. А там вже чекають своїх рідних, які повернуться, напевно, з подарунками. І звучить у кожній хаті радісний сміх або крик невдоволення. Бо ж по-всякому повертаються з ярмарку...

Звучить пісня «Як поїхав мій миленький на базар...» Потім учні виконують сценки.

1. — Купив, чоловіче, те, що казала?

— Ні.

— А гроші де?

— Нема.

— А де ж ти їх дів?!


— А от де: за чоботи просили чотири, а я давав три — це сім; карбованця туди — карбованця сюди — це дев'ять, а одного з кумом проїли — от і всі десять. /де п'яний дід з ополоником. Його зустрічає баба.

2.—Діду, корову продав?

— Продав.

— А гроші ж де?

— Воно, бач, стара... Та ж ополоник купив.

3. — Куме, що ти купив?

— Козу.

— Скільки дав?

— Сім кіп.

— Де ж вона?

— Та продав!

— За скільки?

— За п'ять кіп.

— Нащо ж так багато втратився?

Дарма, аби свіжа копійка.

4. — От дурні мої куми. Вони тільки волів продали, а в їх зразу гроші й витягли.

— А в тебе? — Е, ти думаєш, що й я дурний. Я їх попомучив.

У кумів, зранку гроші витягли, а в мене аж увечері. "Не на такого напали!

Усі учасники свята виходять на сцену і співають попурі на мотив народних пісень.

* * *

Ой що ж то за шум учинився?

То із ярмарку народ воротився.

Той воли собі купив та спідничку,

Тепер добре і дружині й чоловічку.

А на ярмарку Так добре торгувалось,

Що у декого чобіт вже не зосталось.

Та не плач, моя миленька, не журися,

А на нашого сусіда подивися:

Він вина віз продати цілу бочку,

А продав і чоботята, і сорочку.

* * *


* * *

Цвіте терен, цвіте терен,

Та й лист опадає,

Хто на ярмарок не їздив,

Той горя не знає.

* * *

Ти казала: «На базарі Буду

я з тобою в парі».

Я прийшов —тебе нема,

Підманула, підвела.

* * *

Копив, копив копійчину

Неділеньку — дві...

А потратив на дівчину

Нічого собі.

* * *

Ой жаль-жаль.

Мені стало,

Що було — пропало,

Що було пропало,

Більше не буде

* * *

Доле моя, доле,

Що мені діяти...

Бо я тільки вмію,

їсти й торгувати.

* * *

Якби мені не тиночки

Та не перелази,

То ходив би я на ринок

В тиждень по три рази...

* * *

Хоч багато в вас роботи,

Треба пам'ятати;

Кожен мусить щосуботи

На ринку бувати.

* * *

Розпрягайте, хлопці,

коні Та й лягайте спочивать.

Швидко прийде неділенька

Будем знову торгувать.


Закінчується свято шкільним ярмарком, де школярі продають речі, виготовлені своїм и руками.


ДВА НЕСТАНДАРТНИХ УРОКИ З МОВИ

До традиційних шкільних занять а мови належать, як відомо, уроки вивчення нового матеріалу, закріплення знань, вмінь і нави­чок, перевірки та обліку набутих знань, умінь і навичок, аналізу контрольних робіт, узагальнення і системати­зації вивченого, повторення теми або розділу, розвитку зв'язного мовлення тощо. Поряд з цими формами навчання останнім часом широко використовуються і нетрадиційні, або нестандартні. Це, зокрема, уроки-семінари, заліки, лекції, конкурси, мандрівки, інтегро­вані уроки, заняття-конференції, диспути, свята, уроки-казки, тематичні ігрові уроки, завдяки яким учні швидше і якісніше засвоюють програмовий матеріал.

Методикою проведення різних типів уроку майбутні філологи, що навчаються в Рівненському педінституті, оволодівають на так званих рольових заняттях, де один із студентів виступає в ролі вчителя, а інші виконують обов'язки учнів. Готуючись до занять, третьо- і четвертокурсники погоджують із викладачем теми пробних уроків, їх типологію і методику проведення, опрацьовують необхідну літературу, обговорюють поурочні плани, затверджують остаточний варіант конспектів уроку. Під час такого співробітництва народжуються й нові форми проведення шкільних занять. Так, у лабораторних умовах виникла Ідея уроку у вигляді засідання бізнес-клубу, який було успішно апробовано спочатку у вузівській аудиторії, а згодом і в школах міста.

Тема уроку. Написання часток -бо, -но, -то, -от, -таки (7-й к л а с).

Мета уроку: закріпити в учнів уміння правильно вживати частки, обґрунтовувати написання їх, вико­ристовувати в мовленні; розширити знання школярів з економіки; виховувати повагу до рідної мови.

Над класною дошкою — плакат Із написом: .«За­вітайте до нашого бізнес-клубу!»

Учитель. Ви звернули увагу на запрошення? А хто з вас знає, що означає слово бізнес? (Учні висловлюють свої міркування.)

Так, бізнес — це будь-який вид підприємницької діяльності, що дає прибуток. Предметом бізнесу, є не лише об'єкти господарської сфери, а й політична діяльність, медична допомога, наука, мистецтво тощо. Що ж, завітаймо до бізнес-клубу.

Учитель від імені президента бізнес-клубу:

— Вельмишановні панни і панове! Радий вітати вас, молоде покоління українських бізнесменів, на засіданні бізнес-клубу, яке оголошую розпочатим. Прошу всіх відкрити робочі блокноти, щоб робити в них необхідні записи, як це і належить справжнім діловим людям. Дозвольте ознайомити вас із «Пам'яткою бізнесмена-початківця» (вивішує плакат або проектує пам'ятку на екран через кодоскоп):

1. Насамперед-досконало і різнобічно-таки Вивчіть спра­ву.

2. Виховуйте в собі найкращі людські якості.

3. Особливу увагу зверніть на виховання вольових якостей характеру.

4. Розширюйте ж бо власний світогляд.

5. Учіться, по-перше, грамотно спілкуватися, по-друге, працювати енергійно, творчо.

6. Завжди дотримуйтесь активної життєвої позиції.

Можна було б ще дати чимало подібних порад, проте, коли якому-небудь бізнесменові і не вдасться виконати якогось пункту «Пам'ятки», він однаково за певних умов зможе досягти успіху в бізнесі. Та жоден підприємець не здатний плідно працювати, не знаючи рідної мови. Без знання мови неможливо підтримувати контакти, вести облік виконуваної роботи, оформляти документи. Навіть налагодити зв'язки із закордоном без досконалого володіння рідною мовою буде важко, бо людину, яка нехтує материнським словом, не шанує батьківських звичаїв ніхто і слухати не захоче там, де все це свято бережеться і понад усе цінується. Прикро буває чути повідомлення про те, що на міжнародних зібраннях наші підприємці, урядовці послуговуються мовою сусідньої держави, тоді як представники інших країн користуються рідним словом,— так чи інакше йде синхронний переклад. А у французькому парламенті, наприклад, навіть запроваджено штраф за надмірне вживання у виступах запозичених слів—так званих американізмів. То, Може, досить жити позиченим? Коли хочемо, щоб нас усі й усюди поважали як людей, що мають власну гідність, давайте повсякчас поглиблюва­ти й удосконалювати знання рідної мови. І сьогоднішнє засідання бізнес-клубу присвятимо діловій грі з мови, а конкретніше такій темі: «Написання часток -або,
-по, -то, -от, -гаки». Наше завдання—впродовж уроку закріпити навички правопису слів з цими частками і навчитися правильно вживати їх у мовленні.

Суть ділової гри полягає в тому, щоб здобути якомога більше балів за відповіді на питання, пов'язані з придбанням підприємств, сировини, знарядь праці. Це дасть можливість розпочати виробництво певного товару, реалізація якого забезпечить вам прибуток.

Зароблені для придбання об'єктів підприємницької діяльності бали (кошти) фіксуватимуться на умовному банківському рахунку.

пор

Прізвища та імена учасників гри

Банківський рахунок

Підприєм­ство

Сиро­вина

Знаряддя праці

Аврамчук Ро­ман

Бондарук Рус­лана

Васьківська Інна

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат