На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Інсценізація за мотивами української народної казки “Украдене щастя”

Реферати > Сценарії > Інсценізація за мотивами української народної казки “Украдене щастя”

Дійові особи

1. Газда-хуторянин – І дія (40-річний чоловік в розквіті сил з легкою сивиною на скронях, середнього зросту), ІІІ (літній чоловік років 53-ьох повністю сивий дуже постарілий, виглядає на 60, видно що багато пережив горя).

2. Дружина його – молода 35-36-річна жінка.

3. Їх син (щасливий хлопець) – підліток років 12-13.

4. Злодій – І дія (молодий чоловік, худорлявий, 35-37 років) ІІ-ІІІ дії (літній чоловік 49-50 років, повнуватий, рожевощокий).

5. Його дружина – (повна, вгодована, пезбідована 36-37 років).

6. Щастя - (високий на зріст, схильний до повноти чоловік, 45-50 років).

7. Нещастя – (високий на зріст, худий чоловік, на вигляд змучений, 50 років).

Родина яка прийняла на ніч хлопця (селянин – років 40-45; його дружина – 37-39 років; двоє дітей – 10-ти і 13-14 років)

Війт, суддя, присяжні, громада.

І дія.

Звучить пісня “Тихий сон по горах ходить”.

[Відбувається на хуторі, біля ґрунтової дороги, неподалік від хати Газди. На дорозі через весь шлях велика холобина, де завжди грузнуть коні і вози, просто навпроти хати Газди. Село невелике, бідне – типово українське, хати дерев'яні, криті соломою. На подвір’ї біля хати стоїть віз, неподалік сарай (чи комора) з різними с/г знаряддями, біля хати урин ця з журавлем. З хати виходять Газда і його дружина.]

Дружина співає: Хата моя, біла хата. Пісня переривається... жінка продовжує іншу пісню.

Газда. (прислухається) – Ну ось... Знову хтось застряг у болоті. Зараз прийдуть просити коней.

Газдиня – А таки-так, прийдуть. Ніяк не можуть через те болото побудувати міст.

Газда – Та кажуть грошей не вистачає. Громада щороку посилає гроші, а все-одно мало. Що не кажи, а село у нас небагате.

Газдиня – Еге-ж. А де взяти тих грошей?

Газда – Не знаю. Я жінко от що міркую... Візьму я, і збудую через болото міст. Скільки б це мені не коштувало. Я це зроблю. А люди будуть переїжджати його, може й мене добрим словом згадають, подякують, помоляться за здоров'я...

Газдиня – Ет, чоловіче, роби як знаєш. Співає “Через річку кладка”.

Гасне світло. Кінець першого акту.

ІІ акт.

[На задньому плані стоїть міст, збоку хата Газди, по мості переходять люди, всі дякують Газді і хвалять його. Під мостом стоїть злодій, і слухає, що говорять люди чи не похвалиться хтось великими грішми. Потім злодій виходить з-під моста, і йде до хати Газди. Той щось майструє на подвір’ї, під деревом стоїть стіл...]

Злодій – Боже поможи, Газдо!

Газда – Дякую за добре слово, хай пан Бог і тобі допомагає.

Злодій – Оце, Газдо, проходив я біля моста, якого ти побудував...

Газда – І що ж там кажуть про мене люди?

Злодій – Та, всі звалять і дякують тому, хто це зробив. Просять Бога, щоб дав його щастя і здоров'я.

Газда – Що ж дякую братику, за добру звістку. Жінко, а нумо накрий стола та зготуй щось пообідати нам з гостем.

[Жінка накриває стіл, газда з злодієм сідають обідати].

Газда (пообідавши) – Ну, чоловіче добрий, заночуєш сьогодні в мене, а назавтра знову підеш послухаєш, що люди кажуть.

Гасне світло. Кінець ІІ акту. Пісня “Вечірня пісня”.

ІІІ акт.

[Злодій знову сидить під мостом і слухає. По мості ідуть Щастя і Нещастя, у подобі людей.]

Нещастя – Слухай братику, що я тобі скажу. Я гадаю, що чоловік, який побудував цей міст, заслужив на те аби бути щасливим.

Щастя – Правду кажеш брате. Слухай от-що... Невдовзі його жінка народить сина і буде той син щасливий. Все, щоб хтось не побажав для хлопця – збудеться, і все те що скаже сам хлопець здійсниться.

[Після того як Щастя і Нещастя пішли, злодій швидко вискочив з-під моста і побіг до хати Газди.]

Газда – А що, чоловіче? Що кажуть люди?

Злодій – Все те ж саме. Хвалять тебе і просять добра та щастя.

[Про розмову Щастя і Нещастя злодій промовчав. Як газдиня народила сина, він вночі украв хлопця, змастив губи породилі кров'ю барана, а сам утік. Газди на ранок прокинулись, а сина нема. Газда побачив у жінки на губах кров...]

Газда – Господи-Боже, жінко, що ти зробила з сином?

Газдиня – Нічого.

Газда – Коли та така, то підеш під суд, і хай громада скаже, що з тобою робити...

[Зібралися війт, суддя, присяжні і порішили замурувати жінку у стіну старого замку живцем.] Пісня розбійників... коли замуровують жінку.

Гасне світло. Кінець першої дії. Завіса опускається.

Дія ІІ.

[Ліс. По лісу іде злодій з украденим дитинчам на руках. Доходить до берега моря...]

Злодій – Щастя, зроби для цього хлопця, щоб тут з’явився замок [Світло пригасає, лунає грім, з'являється замок]. Ти ба, дійсно з’явився. Добре, а тепер Щастя зроби так аби у цього хлопця було дуже багато грошей. [Світло знову пригасає, лунає грім, з’являється скриня з грішми. Злодій виходить з дитиною, а через хвилю з'являється з двома жінками, одна з них несе на руках дитину. Це годувальниця, 2-га жінка - дружина]

Гасне світло. Кінець І акту.

ІІ акт.

[Пройшли роки. Хлопець вже став підлітком. Кімната взимку. Вечір. Біля дверей проходить хлопець. Зупиняється і починає слухати. В кімнаті сидять, біля столу, злодій і його дружина...]

Дружина – От ти скажи мені чоловіче. Ми нічого не робимо, але маємо все. Звідки це в нас?

Злодій. – Я тобі розкажу, але ти нікому-нікому.

Дружина – Та що ти, чи я дурна, щоб комусь шосе казати?

Злодій – Слухай... Десь років з 13-14 тому і був злодієм і промишляв в одному селі. Там жив один Газда. І той Газда дав гроші побудувати міст через велике болото де всі люди, грузнули возами. Люди переходили через міст, дякували тому Газдові. Я слухав це, розповідав йому, а він мене за це годував і дозволяв ночувати в нього. І от одного разу я почув, під мостом сидячи, розмову Щастя і Нещастя. Щастя тоді сказало, що у цього Газди народиться син і що все, що він скаже, чи хтось попросить для нього здійсниться. Про цю розмову я Газді не сказав, а як його дружина народила сина, вночі вкрав хлопця, а жінці змастив губи кров'ю. на другий день всі вирішили що вона з’їла вночі свого сина і наказали замурувати її в стіну живцем. А я з хлопцем прийшов сюди, попросив у Щастя замок для нього і багато грошей, а далі ти знаєш. [При цих словах до кімнати забігає хлопчик].

Хлопець – Так от ви які?! А я називав вас батьком. Так будьте ж ви – собакою. Зроби це – Щастя.

[Світло пригасає, лунає грім. Злодій перетворюється на пса]; - А ви жінко ні в чому не винні. Ідіть з Богом, тільки щоб я вас більше не бачив. [Жінка тікає]. Щастя зроби так щоб цей замок пропав і від нього не залишилося і сліду. [Гасне світло, лунає грім, замок зникає]. Падає завіса. Кінець ІІ дії.

Дія ІІІ.

Пісня “Приснилось, що я вернувся додому...”

[Хлопець з псом іде літом, доходить до хати де живе селянин з сім'єю, проситься переночувати].

Селянин – Сідай хлопче, повечеряй з нами.

Хлопець – Ні дякую. Я не хочу їсти, тільки переночую і завтра піду далі.

Селянка – І куди ж ти ідеш?

Хлопець – Мандрую по світу.

Селянин – Коли ти не хочеш їсти, то може погодувати твого собаку?

Хлопець – Ні цьому собаці я сам дам їсти. [Підходить до печі, витягує лопатою грані і кидає псові. Той їсть].

Селянин – Ніколи не бачив щоб пес їв грань.

Хлопець – А бачили щоб жінка з’їла свою новонароджену дитину?

Селянка – Ні не бачили, але чули, що у такому-то селі, вже давненько, був такий випадок?

Хлопець – І ви в це вірите.

Селянин – Не дуже. Але люди таке розказували.

Хлопець – Добре. На добраніч вам. І дякую за ночівлю. Я завтра дуже рано піду, може ви ще будете спати, тому дякую наперед.

Всі – На добраніч.

[Гасне світло. Кінець третього акту]

ІІ акт.

Пісня – співає хлопець, що шукає матір. Швидко, швидко ми побачимось, рідна матінко моя...

[Хлопець підходить до замку, біля якого стоять Газда, війт, суддя, присяжні, громада].

Хлопець – Дозвольте мені підійти до стіни (його пропускають) Щастячко будь-таке добре. Поверни мені мамку живою і здоровою. (гасне світло, лунає грім, стіна розступається і з неї виходить жінка-мати). Дякую тобі, Щастя.

Газда – Дружино?! (ану?! (починає плакати від щастя і обнімати дружину і сина). Як же це? Я не вірю своїм очам.

Газдиня – А колись ти не повірив мені.

Газда – Вибач, ясочко, і ти, синку, вибач і ви громадо.

Суддя і війт (разом) – А що ж тоді сталося?

Хлопець – Тут є дехто, хто може це пояснити. Щастя зроби з цього пса, того, ким він був (лунає грім, пригасає світло, пес перетворюється на злодія).

Газда – Ти? Розказуй що було (злодій розказує).

Суддя – То що, шановна громадо, який присуд зробимо? (Всі кричать “смерть”, “скарати”, “замурувати його”.

Хлопець – Я зроблю це сам. Щастя – зроби так щоб, цей чоловік був замурований у стіні, як моя мама, навічно. (Світло пригасає, хлопець повертається до тата і мами, вони знову обнімають його).

Війт – Що ж, шановна громадо. Залишимо їх га самоті. (всі виходять, стиха перемовляючись, на сцені залишається тільки хлопець з родиною. Вони повертаються і ідуть у протилежну сторону. Світло гасне. Завіса опускається. На передній план перед завісою виходить казкар...) Пісня про Правду і Кривду.

Казкар – Завжди на цьому світі так буває, що кривду, правдонька перемага. Коли ти людям зробиш зло, сторицею до тебе вернеться воно. Мораль така в тій казці, добрі люди, що від чужого горя щастя не прибуде. А я вам радощі бажаю, іду, але я з вами не прощаюсь!