На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Природа — наша мати, треба її оберігати

Реферати > Сценарії > Природа — наша мати, треба її оберігати

Тема: «Природа — наша мати, треба її оберігати».

Мета: виховувати любов до рідної природи, рідної сторони, показати учням, що вижити сьогодні — зна­чить:

• не загубити себе своєю діяльністю;

• не отруїти водойми;

• не закопати самих себе сміттям.

О земле рідна! Боляче душі

За ту збіднілу фауну і флору,

І сором за душевних тих сліпців,

Що нівечать безцінну твою вроду.

Сліпців, котрі не втямили азів,

Що справжнє щастя — в килимах із квітів,

У сріблі рос, у золоті хлібів,

У кришталях оцих джерелець світлих.

1-й ведучий

Все, що буде, було і є на землі,

І сто тисяч разів уже бачене й чуте,

Сірі вузлики ранку — твої солов'ї —

Все це тільки одне нерозгадане чудо.

Знаю склад біосфери, структуру кислот:

Все, що є у природі, сприймаю як даність.

Я — людина XX віку і от зачудована

Бачу — мине первозданність.

2-й ведучий

Зачудована ти? Подивись навкруги.

Де ж ота первозданність природи?

Під кислотним дощем почорніли луги

І в гріхах помирають народи.

Я не буду тобі про весь світ говорить,

Про село розкажу, не чуже село, наше!

Бо за долю його в мене серце болить.

А воно не кричить і нічого не каже.

Ведучі виходять.

На сцені з'являються дві бабусі.

1-а бабуся

Люди милі, де ж та річка,

Що судна ходили?

Де ж та рибка подівалась,

Чи переловили?

Де поділись зелен-сади?

Чом не зацвітають,

Чом яблуні там не родять,

А лиш помирають?

2-а бабуся

А баштани які були!

Отакенні дині!

А городини якої!

Нема того нині.

Чи то сонце так не світить,

Чи мороз лютує?

І ми, мабуть, і природа з нами деградує.

Бабусі виходять.

На сцені з'являються два куми.

1-й кум

Здоров, куме! Як врожай?

Пшениця вродила?

2-й кум

Що ти, куме, вже забули

Ми про теє диво!

Осот родить та свиріпа,

Між ними пшениця.

Є волошки, є ромашки

Та інша пашниця.

Земля наша хвора дуже,

їй без допомоги

Дуже важко хліб родити.

Та ще ж ті дороги...

Як та митниця з'явилась,

По полях усюди

Мчать машини на Росію,

Багатіють люди.

Цілі траси міжнародні

Полями лягають.

Душать землю, топчуть душу,

Сорому не мають.

1-й кум

Треба ж, куме, перед полем

Поставить табличку:

«Заміновано! Не можна підходити близько!»

Забігає захекана баба,

з автобуса йде додому.

Її зустрічає дід.

Баба

Здоровенькі будьте, люди!

Оце з Сум я їду.

Скільки ж всього надивилась!..

Розкажу вже діду.

Ох, культура, скрізь удобства.

Що то город, люди.

Не Безлюдівка. Що балакать!

Тут того не буде.

Дід

Що верзеш ти? Не Безлюдівка...

В чому ж є різниця?

Кафе своє ми маємо,

Є у нас крамниця.

А в котеджах, на горі,

Суцільна цивілізація:

Вода в хаті, у дворі,

І є каналізація.

І тече усе ото

По ярочку в річку,

Терпить погань всю в собі

Річкова водичка.

Баба

Що ти, діду! Там машина

Сміття забирає.

А у нас перед хатами дехто викидає

Банки, склянки та ганчір'я літає усюди.

Ні, старий, мабуть, порядку тут таки не буде.

Пісня «Вода у нас забруднена...»,

Мелодія «Земля в ілюмінаторі».

Вода у нас забруднена, (2 рази)

Повітря чистого давно нема.

І тужим за загубленим, (2рази)

За всім тим, що природа нам дала.

Приспів:

І сниться нам не «Фанта» й «Кока-кола»,

Від них на нас усіх чека біда.

А сниться нам земля в цвіту довкола,

І чистая джерельная вода.

1-й учень

Губим землю, топчим квіти,

Дерева ламаєм,

Що нам скажуть наші діти?

Чи душу ми маєм?

2-й учень

Чи зґвалтована природа

Нам гріхи відпустить?

Чи помститься нам за кривду —

Горя й зла напустить?

3-й учень

Там — Чорнобиль, тут — Курчатов.

Все — автоматизація.

І гуляє по Вкраїні чорна радіація.

4-й учень

Повзуть смертю по країні віруси й мікроби,

Йдуть холера, дифтерія та інші хвороби.

5-й учень

Забирають людей в морок, і природа плаче,

Бо вона ще має віру, мов люди побачать.

6-й учень

Що людина і природа — то одне єдине,

І годує нас природа, як матінка сина.

7-й учень

Як же можна свою матір нищити, карати?

Нам же тільки з нею жити, разом і вмирати.

8-й учень

Схаменіться, люди добрі, захистіть природу!

Як не буде лісу й річки, не буде й народу!

9-й учень

Що ти скажеш тепер? Де ж отой первоцвіт?

Обірвали його, затоптали.

А колись же було, не пройшло й сотні літ,

Як усе тут росло й розквітало.

Ведучий

Сонечка, ясніш світи, вище,

Хмаронько, лети.

Скинув Ліс лабети сну —

Повернуло на весну.

Землю промінь зігріва,

Тане сніг, Струмок співа.

І краси чудові діти

Зір наш бавлять дивні квіти.

А ось проліски, дивися,

Поміж снігу розбрелися.

Вже їм холод не страшний,

Ні хуга, ні вітровій. їх уже не налякати —

Вже спішить Весна крилата.

На сцену виходить Купець із кошиком.

Купець

Ну а це що за пригода?

Серед лісу, серед льоду.

Лютий ще не встиг піти —

А вони взялись цвісти.

Квітів я нарву в пакети,

Дома пороблю букети,

Віднесу їх на базар —

В Свято жінки це товар.

Принесуть ці квіточки

Грошенят мені таки.

Ой, розумний я купець,

Ой, хлопчина-молодець.

Ану, квіточко маленька,

Йди мені до рук швиденько!

Не вагайся, йди хутчій

У пакет великий мій.

Поки Купець підкрадається до квітів, з-за

куліс виходить Богиня Весни. Вона стоїть

і дивиться на Купця, а при останніх його

словах підбігає до нього й зупиняє.

Богиня Весни.

Постривай лишень, чекай!

Жодну квітку не чіпай!

Як посмів, тебе питаю,

Рвати цвіт, що розквітає?

Не для тебе тут у лісі

Квітнуть проліски взялися.

Та яке ж ти право маєш,

Що красу таку зриваєш?

Фея я, Весни Богиня,

Покараю за провину.

Щоб надалі ти не смів

Нищити красу лісів.

Купець

Ти прости мене, Богине,

Я віднині неупинно

Берегтиму пильно ліс,

Щоб він квітами заріс.

І допоки жити буду,

Берегтиму квіти всюди.

Ти, Богине, вір мені,

Слово витримаю всі дні.

Богиня Весни

Зрозумів мене ти, хлопче,

Нагороду дати хочу —

Дам тобі на всі часи

Квітку дивної краси.

Дивину цю молоду

У небесному саду

Я сама-одна зростила.

У бутоні — дивна сила:

Зможеш цей бутон розкрити —

Повік тобі щасливим жити.

Богиня дає Купцю квітку з щільно стулени­ми

пелюстками. Богиня виходить, за нею —

задумливий Купець. Сцена міняється.

Купець сидить за столом з квіткою в руці.

Купець

Дні йдуть, і тижні йдуть,

Вже й хуги не метуть,

Вже ось і весна минає,

А цей квіт не розквітає...

Як же бути? Що робити?

Ні, не можу цвіт розкрити.

У двері стукають.

Купець піднімає голову, входить Воїн.

Воїн

Врешті-решт. Знайшов його я —

Райський цвіт — себе загою.

Гей, Купець, купую я

Диво це. Біда твоя —

Не розкрив пелюстки ці —

Мало сили у руці.

Я ж велику силу маю,

Я цю квітку подолаю.

О, мені він розквітне,

На тобі грошей за те.

Воїн кидає на Стіл торбину з дрібними гро­шима.

Бере квітку й намагається розкрити бутон,

але нічого не виходить.

Ах ти ж впертий і нікчемний,

Та не здамся я даремно!

Всі коритися повинні —

Я тебе розкрию нині!

Поки Воїн мучиться з квіткою,

тихо входить Чернець і наближається

до Купця.

Чернець

Чув я про твою пригоду:

Ти отримав нагороду.

Тільки Фея, та Богиня,

Підманула тебе нині.

Квітку щастя дарувала,

А секрет не відкривала.

Я один лиш засіб знаю,

Що бутон цей відкриває.

Зараз в холод його швидко,

Навіть лід візьмем для вжитку

Хай зовсім холодний стане.

А за тим його дістанем —

І на сонечко швиденько.

Хай погріється гарненько.

Промінець розтопить сон —

І розкриється бутон.

За цими словами Чернець забирає у Воїна

квітку і вони виходять. Через хвилину

вер­таються з квіткою. Бутон не розкривається.

Чернець

Пелюстки, мов з льоду, в нього.

Ну, бутончику нічого,

Зараз сонечко погріє —

Розкривайся, квітко-мріє.

Кладуть квітку на стіл, але вона не

розкри­вається. Входить Чаклун.

Чаклун

Отакі тут мудреці,

Нерозумні молодці.

Перейти на сторінку номер: 1  2 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат


загрузка...