На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Травлення. Органи травлення

Реферати > Біологія > Травлення. Органи травлення

Значення процесів травлення та всмоктування поживних речовин в шлунково-кишковому тракті для життєдіяльності організму людини.

Життя організму неможливе без поповнення його тканин енергією, будівельним матеріалом, вітамінами, мінеральними речовинами і водою. Воно здійснюється за рахунок їжі.

Щоб з харчових продуктів вивільнилась енергія і вони стали придатними для включення в обмін речовин. Їжа в травному апараті піддається механічній і хімічній обробці, ця обробка відбувається під впливом ферментів, до складових частин, які придатні до всмоктування в кишках і подальшого засвоєння в тканинах. Отже, процес розщеплення складних органічних речовин на прості розчинні сполуки, які можуть всмоктуватися і засвоюватися організмом, називається травленням.

Всмоктування – це процес переносу речовин з навколишнього для організму середовища в його внутрішнє середовище. Для людини таким навколишнім середовищем є порожнина травного каналу, а внутрішнім – оптимальні клітини слизової оболонки кишок, міжклітинний простір, лімфа і кров. Всмоктування проходить головним чином у тонких кишках, які морфологічно і функціонально пристосовані до цього. Неперетравлені рештки харчових мас видаляються з травного каналу у вигляді калу. З ним виводяться солі, пігменти, шкідливі для організму речовини.

Розщеплення поживних речовин відбувається за допомогою травних соків, які містять ферменти.

Основні властивості ферментів:

1.специфічність дії – кожний фермент розщеплює поживні речовини тільки певної групи (білки, жири чи вуглеводи) і не розщеплює інших;

2.ферменти діють тільки у певному хімічному середовищі – одні в лужному, другі в кислому;

3.найбільш активно ферменти діють за t тіла, а за t – 70-100˚С вони руйнуються;

4.невеличка кількість ферменту може розщепити велику масу органічної речовини.

Ферменти (ензими) – це біологічні каталізатори (прискорювачі) хімічних реакцій, вони мають білкову природу.

Основні відомості про харчові продукти рослинного і тваринного походження, способи їх зберігання.

Основними поживними речовинами, які надходять з їжею є: білки, жири і вуглеводи. Крім них у харчуванні людини важливу роль виконують вітаміни, органічні кислоти, включаючи і нуклеїнові кислоти, мінеральні речовини та інші, які не являються джерелом енергії. Але без яких не можливе засвоєння речовин в організмі.

Харчові продукти раціону людини різноманітні і поділяються на тваринні і рослинні.

Тваринні продукти є джерелом пластичних (за рахунок білків) й енергетичних (за рахунок жирів) речовин. До них відносяться: м’ясо і м’ясні продукти, риба і рибні продукти. Молоко і молочні продукти, яйця. Найважливішим компонентом цих продуктів є білки (3-20%0, які містять незамінні амінокислоти. Засвоюваність тваринних білків – 96%.

Жири тварин надходять в організм головним чином у вигляді вершків, вершкового масла. Свинячого сала, жирного м’яса птахів, риби.

Рослинні продукти – джерело енергії за рахунок вуглеводів. Представлені ці продукти зерновими, бобовими рослинами: крупа, борошно, хліб; овочами, фруктами і ягодами.

Овочі, фрукти, ягоди та їхні соки є джерелом біологічно-активних речовин – вітамінів, ферментів, мікроелементів (заліза, міді, йоду, кобальту).

Ці продукти містять клітковину, пектинові речовини та інші вуглеводи, органічні кислоти.

Для зберігання продуктів, які швидко псуються, потрібна холодильна камера. Місця зберігання м’яса, риби і молочних продуктів у ній повинні бути розмежовані.

За прийнятими санітарними правилами, продукти, які швидко псуються, повинні зберігатися в холодильних камерах за t – 0-8˚С.

Слина має бактерицидні властивості і запобігає карієсу зубів, швидко загоює пошкоджену слизову оболонку, завдяки ферменту лізоциму, що міститься в ній. За добу слини в людини виділяється 1-1,5 л.

Слина виділяється рефлекторно. Їжа подразнює рецептори язика і слизової оболонки. Нервові імпульси від рецепторів по чутливих нервових волокнах надходять до довгастого мозку, де розташований центр слиновиділення. Від нього по рухових нервових волокнах нервові імпульси надходять до слинних залоз і стимулюють виділення слини. Це безумовнорефлекторне слиновиділення.

Слина може також виділятися і тоді, коли людина бачить їжу, відчуває її запах або навіть думає про неї. Це умовнорефлекторне слиновиділення.

Будова та функції зубів.

Зуби (dentes) розташовані в ротовій порожнині й призначені для відкушування, утримання та пережовування їжі, а також беруть участь в утворенні деяких звуків мови.

Дитина народжується без зубів (закладка ще в утробний період), перші молочні зуби з’являються з 6 місяців, а до 10-12 років вони замінюються на постійні. Остання пара зубів (зуби мудрості) з’являються до 25 років. У дорослої людини 32 зуби, за формою і функціями розрізняють різці, ікла, малі і великі кутні зуби. Спереду на кожній щелепі розташовані по 4 плоских різці, поряд з ними міститься по одному іклу. Різці та ікла мають прості поодинокі корені; ними відкушують їжу.

Далі з кожного боку є два малих і три великих кутні зуби, які подрібнюють їжу. Кутні зуби мають корені з кількома відростками.

В кожному зубі розрізняють коронку, шийку і корінь. Корені зубів закріплені в ямках альвеолярних відростків щелеп. Шийки зубів вкривають ясна, а в ротову порожнину виступають тільки коронки.

Зовні коронка вкрита емаллю – найтвердішою речовиною організму людини (97% - мінеральних солей: Са, Р, F), що захищає зуб від руйнування та проникнення інфекції. Під нею міститься основна речовина зуба – дентин (72% мінеральних солей, 28% органічної речовини та вода), яка заповнює також шийку та корінь зуба і за міцністю подібна до кісткової тканини. У корені дентин вкритий речовиною, схожою на емаль - цементом. У центрі зуба є порожнина, яка містить м’яку тканину – пульпу, в якій розміщені кровоносні судини (артерії, вени) та чутливі нерви.

Роль язика в перемішуванні їжі та сприйнятті її смаку.

Язик (lingua) – м’язовий орган, вкритий слизовою оболонкою з розташованими в ній рецепторами, які здійснюють контроль за процесами наповнення рота їжею, ковтання, сприйняття смаку їжі. Язик бере участь у процесах пережовування їжі, ковтанні, а також у артикуляції різних звуків, тобто у членороздільній мові.

В ньому розрізняють: кінчик, тіло і корінь. Язик має спинку, нижню поверхню та два краї. На спинці, на межі між тілом і коренем видно пограничну борозну язика, що має обриси кута, відкритого вперед. Слизова оболонка спинки язика на всьому її протязі товста, груба, непрозора, міцно зрощена з м’язами і спереду від пограничної борозни вкрита різної форми сосочками, які зумовлюють нерівномірність рельєфу язика.

Тіло язика формує харчову грудочку, корінь бере участь в ковтальних рухах, які здійснюються рефлекторно.

Ковтання їжі, механізм його здійснення.

Будова та функції стравоходу.

Пережована їжа, змочена слиною, за допомогою узгоджених рухів щік і язика просувається до кореня язика, де подразнює рецептори слизової оболонки зіва і м’якого піднебіння. Нервові імпульси передаються до центру ковтання, що розташований у довгастому мозку. Відцентрові імпульси надходять до м’язів глотки, язика, дихальної системи.

Акт ковтання здійснюється у такій послідовності: м’яке піднебіння піднімається і закриває носову частину глотки, надгортанник опускається і закриває вхід у дихальні шляхи, дихання припиняється і їжа коренем язика проштовхується в глотку. (pharynx), а далі в стравохід

Стравохід – це вузька (2 см у діаметрі) трубка завдовжки 25-30 см, яка з’єднує глотку зі шлунком. Він складається з шийної, грудної та черевної частин і має чотири оболонки: слизову, підслизову, м’язову та зовнішню сполучнотканинну. Підслизова та м’язова утворюють складки, для розтягування при проходженні харчової грудки. М’язова оболонка верхньої третини стравоходу утворена поперечносмугастою м’язовою тканиною. У середній третині органа до цих м’язових волокон приєднуються гладкі міоцити. М’язова оболонка нижньої третини стравоходу утворена гладкою м’язовою тканиною.

Їжа по стравоходу переміщується за допомогою перистальтичних рухів.

Будова шлунка, травлення в ньому і нервово-гуморальна регуляція його діяльності. Склад шлункового соку, його роль у процесі травлення.

Шлунок (gaster) – це розширений відділ травного каналу. Форма шлунка має індивідуальну особливість і залежить від положення тіла та наповнення шлунка їжею (серпоподібно зігнутий). Розміщується у верхній частині черевної порожнини під діафрагмою. У шлунку розрізняють малу і велику кривизну , а також вхідну частину, дно, тіло і воротарну (вихідну або пілоричну) частину.

Пілорична частина – місце перходу шлунка в дванадцятипалу кишку, там містяться кільцеподібні м’язи, що утворюють зажим (пілоричний сфінктер).

Стінки шлунка складаються з чотирьох шарів:

1. внутрішній – слизова оболонка – продукує шлунковий сік.

2. підслизова оболонка – дає можливість слизовій збиратися у складки, а самому шлунку – розтягуватися і збільшувати об’єм;

3. м’язова оболонка – складається з трьох шарів не посмугованих м’язів, що мають поздовжній, косий та коловий напрямок, завдяки яким шлунок може виконувати складні рухи;

4. зовнішня – сполучнотканинна оболонка, є частиною очеревини.

Місткість шлунка у дорослої людини 3 л, але може збільшуватися до 5-10 л. У слизовій оболонці розташовані три види залоз: головні, обкладові, додаткові. Головні виділяють травні ферменти, обкладові – соляну кислоту, додаткові – слиз. Суміш усіх цих секретів утворює шлунковий сік. За добу у людини його утворюється 1,5-2 л.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат