На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Незнайомий вам Тарас Шевченко

Реферати > Література українська > Незнайомий вам Тарас Шевченко

НЕЗНАЙОМИЙ ВАМ ТАРАС ШЕВЧЕНКО

Володимир Сиротенко(Вербицький)

НЕЗНАЙОМИЙ ВАМ ТАРАС ШЕВЧЕНКО

Заключна глава

ШЕВЧЕНКОВА "Ще не вмерла Україна"

21 листопада 2004 року закрилась ганебна сторінка історії моєї Батьківщини. Ми перестали бути Кучманістаном. Народ не захотів жити і в Уркаїні. Ми знову стаємо Великою і прекрасною країною Україною. Мій син, разом з 200 000 львів’ян, зразу ж після оголошення Кідаловим брехливих результатів виборів, взяв відпустку за свій рахунок і поїхав на Майдан. Ті десять днів на Майдані буде пам’ятати все життя! Бо куди поділись пихаті і самовпевнені Кияни, яким нема ні до кого, ні до чого діла. Такої доброзичливості, як на Майдані, він і в дитинстві не бачив.Зовсім незнайомі люди пропонували і їжу і ночівлю. Весь записник заповнений адресами і телефонами нових друзів зі всієї України, яких зустрів на Майдані. Кожен ранок починався , а вечір закінчувався могутнім співом Державного гімну. Та більша частина молоді при цьому і рота боялася відкрити. Бо так і не знає слів Гімну. І зовсім не тому, що в перші дні на майдані переважали російськомовні – Кияни , Чернігівчани та Черкащани. Ні, просто, навіть Верховна Рада так і не змогла затвердити весь текст. Бо так і не опубліковані першоджерела. Та й не відомо, чи хто їх шукає.Бо й не ми повернули нашій Державі наш державний гімн. 9 березня 199о року в Києві, біля пам’ятника Кобзареві вперше пролунав він могутньо і вільно. Та от пісня пролунала двічі. При цьому різнились і слова і мелодія. Незмінним лише залишався перший куплет та приспів:

" Ще не вмерли України ні слава, ні воля.

Ще нам браття молодії усміхнеться доля,

Згинуть наші вороженьки, мов роса на сонці,

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці!

Душу й тіло ми положим

За нашу свободу

І докажем, що ми браття

Козацького роду! "

Бо то зустрілись два притоки однієї ріки. Зустрілась "Ще не вмерли України" - "Українська Марсельєза" на музику Лисенко і " Ще не вмерла Україна" - Гімн УНР на музику Вербицького. Марсельєзу виконав хор кубанських козаків, а Гімн УНР виконав хор канадських українців. Так Діаспора повернула нам Душу.

Діаспора, а не ми тією весною озвучили наш нинішній Гімн. Скільки ще знадобиться знадобилось, щоб ми його затвердили. Історії ж створення Гімну, мабуть не знаємо і досі. Адже говоримо, що слова Гімну написав Павло Чубинський. Багато чого для України зробив академік Павло Платонович Чубинський. Та от в Гімні йому належить лише правка та приспів. Перший куплет написав Микола Вербицький-Антіох, столбовий дворянин, 19 річний студент петербурзького університету, учасник Петербурзької, Київської та Чернігівської Громад, Разом з ним пісню писав 21 річний студент Київського університету св. Володимира уроджоний шляхтич Тадей Рильський, один з лідерів Київської Громади. Обидва вони в 1861 році, в пам’ять про Шевченко відмовились від дворянства і всіх пов’язаних з цим привілеїв. А 23-річний викладач Київського жіночого пансіонату сестер Лєнц, правнук запорозького козака, Павло Чубинський керував створенням пісні, виправляв створене хлопцями так, щоб можна було співати без загрози потрапити за це в буцегарню, створив приспів, та назвати його єдиним творцем Гімну, не варто. Це вже зробив колись Пантелеймон Куліш, щоб уславити щойно померлого колегу по Міністерству шляхів сполучень,засновника залізничних училищ, дійсного статського радника(генеральський чин) - Павла Платоновича Чубинського...

Та чи знаєте ви про те, що "Ще не вмерла Україна" стала Гімном тільки завдяки тому, що сучасники вважали автором слів самого Шевченко!

Перед тим, як розповісти історію нашого Державного Гімну, розповім трохи про себе. щоб Ви зрозуміли, звідки мені відомо те. чого не знають наші штатні літературознавці -дослідники.

Мені не пощастило з Дитинством. Не виповнилось і року, як разом з заручниками фашисти розстріляли мою матусю. Батько з війни привіз мачуху і в його Сім’ї я виявився зайвим. Батьків

мені замінила бабуся –Євгенія Львівна Вербицька-Кулішева. Дочка прийомного сина Пантелеймона Куліша

( після того, як їх пасеребниця, племінниця дружини, вийшла заміж, він всиновив молодшого сина старшого брата Миколи), невістка автора слів "Ще не вмерли Україна... " Миколи Вербицького-Антіоха. У Неї теж крім нене не було нікого. Дочку, - мою мати, розстріляли фашисти. Син - Євген Вербицький зник десь у Гулазі у 1951, після того, як заніс у Львівське видавництво свій роман про три харківських оточення. які він, рядовий солдат, пережив. Бували ми часто у таких же вдових сестер Вербицьких - Віри, чоловіка якої поета-символіста, автора „За Україну, за її долю” Миколу Вороного і сина, дитячого письменника Марка Вороного, знищили у кляті тридцяті, і Мусі дружини знаменитого російського художника Ракова, який так і не повернувся до неї і п’ятьох дітей з Колими. Ні він не загинув. Просто чоловіком був їй там, на засланні(сестри відмотали колимську п’ятірку за рідних). На волі для сім’ї в його житті місця не знайшлось...

От серед цих, тоді ще не дуже й то старих бабусь пройшло моє дитинство. Пройшло в розповідях про Людей з нашого Роду і їх друзів і близьких. Про Віктора Забілу, братів Білозерських, Іллю Дорошенко, Опанаса Марковича, Кулешів, Рашевських, Глібова і, нарешті, про самого Шевченко, з яким Вербицький був у останні місяці життя Апостола...

А потім було навчання в Київському інституті харчової промисловості і життя в гуртожитку по Тарасівській 5/7 і приїзд до мене бабусі в серпні 1961. І вечори у її родичів по чоловіку бабусь Голіциних, що мешкали поряд в кам’яниці з колонами. І альбомчик їх матусі в сап’янових обкладинках з віршем "Ще не вмерли України" і їх запевнення, що саме в цій кімнаті за цим фортепіано молоді хлопці - студенти творили "Ще не вмерла". А потім були відрядження по всьому Союзу для впровадження своїх розробок. І де б не був, від Калінінграда до Магадана і від Баку до Архангельська, всюди в залах старожитностей центральних бібліотек розшукував стародруки з тих 40-90 років 19 сторіччя, шукав сліди свого Роду.

Отож по родовим переказам, перевіреним літературними пошуками в основних бібліотеках Союзу і розповім Вам історію створення Гімну;

Початок наш Гімн таки веде з Тараса Шевченка. Микола Вербицький-Антіох, син секретаря Чернігівської губернської управи, в 16 років поступив до Київського університету св. Володимира, за свої сатиричні віршики і організацію студентської газети "Помийниця", по проханню Ректора був переведений батьком в Петербург "для охолодження". Привіз його батько й поселив в будинку архітектора Штакеншнейдера, де вже мешкали його далекі родичі, теж студенти - Іван Рашевський та Павло Чубинський . Невдовзі там зупинився і Опанас Маркович, що повернувся з-за кордону .

А зовсім поряд, в будинку Академії мистецтв мешкав Шевченко . Не один вечір вони проводили разом. Миколка, музичний талант якого відмічав сам Михайло Глінка, сідав за фортепіано, а Опанас Маркович заспівував своїм прекрасним баритоном, йому завжди підспівував Тарас Григорович, хоч і любив сміятись, що тепер з його голосом можна співати лише "Зайнято! "

Опанас Маркович упрохав Тараса привести хлопців на вечірки "Основи", які фактично були зібраннями Петербурзької" Громади". Нажаль, ні Куліш, ні Костомаров не залишили письмових спогадів про ті вечірки. Доводиться цитувати спогади Логвина Пантелєєва:

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат