На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки

Реферати > Правознавство > Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки

Зміст

Зміст

Вступ

Поняття та види джерел підвищеної небезпеки

Умови виникнення зобов’язань по відшкодуванню шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки

Суб’єкти зобов’язань по відшкодуванню шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки

Підстави звільнення власника джерела підвищеної небезпеки від відповідальності

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Стаття 1187 ЦК України (ст. 450 ЦК УРСР) регулює зобов'язальні відносини, що виникають із факту заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Норми цих статей від­різняються від інших норм, що передбачають зобов'язання із заподіяння шкоди, тим, що в них ідеться про особливий засіб заподіяння шкоди — про джерело підвищеної небезпеки. У зв'язку з цим у законодавстві використовуються три взаємопов'язані категорії:

1) підвищена небезпека для оточення;

2) діяльність, яка пов'язана з підвищеною небезпекою;

3) джерело підвищеної небезпеки.

Які соціально-економічні фактори викликали до життя зазначені категорії? Сучасний рівень розвитку народного господарства нашої країни харак­теризується значним технічним потенціалом. Це машини, механізми, виробниче устаткування, різні знаряддя праці, будівельні конструкції, експлуатація яких, як свідчить досвід, пов'язана з можливістю заподіяння шкоди життю і здоров'ю гро­мадян, їхньому майну, а також майну організацій. Внаслідок цього законодавством у зазначених нормах передбачено відшкодування шкоди, заподіяної джере­лом підвищеної небезпеки. Водночас закон не розкриває всієї суті підвищеної не­безпеки, джерела підвищеної небезпеки. Це — завдання цивілістичної науки. Розроблено кілька теорій, у яких виражені погляди на суть джерела підвищеної небезпеки. Найбільшого визнання у науці і судово-арбітражній практиці набули теорії діяльності (М.М. Агарков, Б.С. Антимонов) та об'єктів або предметів матеріального світу (О.О. Красавчиков, М.С. Малеїн).

Сьогодні важко переоцінити роль договірних зобов’язань. Майже кожна сфера життєдіяльності пов’язана з ними. Лише вчасне та належне дотримання зобов’язань може забезпечити ефективний розвиток правових механізмів у законодавстві. Відсутність таких умов сприяє зниженню ділової активності у договірній сфері й негативно впливає на розвиток економічних відносин країни. Неприпустимість порушення договірних зобов’язань обумовила встановлення відповідних санкцій та відповідальності. Та іноді через об’єктивні причини саме виконання зобов’язань від боржника не залежить; і тому така відповідальність є недоцільною.

Питанням розмежування недобросовісного виконання договірних зобов’язань та неможливості таких дій приділяли значну увагу вчені як за радянських часів, так і на сучасному етапі. Дана проблематика досліджувалася ще у римському праві. Якщо особа проявила повну уважність, піклування щодо дотримання взятих зобов’язань, а шкода все ж таки були спричинена, йшлося про випадкову шкоду – casus. У цьому разі ніхто не ніс ніякої відповідальності. Лише деяким особливим категоріям надавалась підвищена відповідальність, тобто допускалася відповідальність й за випадок [9].

Перехід України до ринкових відносин і підвищення ролі договірних зобов’язань викликає необхідність детального їх дослідження з метою визначення можливостей повноцінної реалізації останніх. Дослідженням проблематики неможливості виконання договірних відносин приділяли увагу Г. Матвєєв, Л. Лунц, І. Новицький, М.Агарков, Л. Баранова [], Ю. Павлодський та інші [10].

Актуальність даної роботи визначена необхідністю розкриття поняття відповідальності, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки у суспільстві та законодавстві.

Звідси, мета роботи – по можливості охарактеризувати види та передумови виникнення джерел підвищеної небезпеки.

Досягнення зазначеної мети реалізується такими завданнями:

Проаналізувати літературу по даній темі, для повного розкриття питання.

Визначити поняття та види джерел підвищеної небезпеки.

Встановити умови виникнення зобов’язань по відшкодуванню шкоди та суб’єктів по відшкодуванню шкоди, заподіяних джерелом підвищеної небезпеки.

Розкрити питання про звільнення власника джерела підвищеної небезпеки від відповідальності.

Об’єктом дослідження є Цивільний Кодекс України.

Предметом дослідження є стаття 1187 Цивільного Кодексу України про „Відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки”.

Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

Поняття та види джерел підвищеної небезпеки.

Формулюючи поняття непереборної сили, Г Матвєєв зазначав, що це обставина, яка не дає здійснити особі певні дії або ж, навпаки, та, котра спонукала особу до вчинення відповідних дій [10].

М. Агарков формулював непереборну силу, як явище, що не могло бути ніяк відвернене. Для непереборної сили характерна неможливість відвернути обставини існуючими засобами не для даної особи, а у суспільстві в цілому.

Для більш повної характеристики цієї категорії необхідно визначити її основні ознаки. Так, Ю. Павлодський виділяє наступні основні ознаки непереборної сили: непередбачуваність, надзвичайність та невідворотність. Поняття „джерела підвищеної безпеки” або „непереборної сили” у Цивільному праві недостатньо розроблена. А це викликає значні суперечності щодо визначення його суті. Баранова Л. визначає непереборну силу, як зовнішню обставину, що обумовила неможливість виконання договірних зобов’язань у результаті спрямованих дій осіб, які перебувають за межами цих зобов’язань [3].

Аналіз основних положень теорії діяльності дає змогу сформулювати три висновки: по-перше, під джерелом підвищеної небезпеки слід розуміти діяльність, яка пов'язана з використанням певних предметів, головним чином техніки; по-друге, підвищену небезпеку створює не "мертвий об'єкт", а пов'язана з ним діяльність; по-третє, підвищена небезпечна діяльність харак­теризується тим, що вона пов'язана з такими видами техніки, в яких закладена рухова система, та експлуатація їх при сучасному рівні розвитку техніки безпеки повністю не виключає можливості заподіяння непередбаченої (випадкової) шкоди.

Зміст теорії об'єктів або предметів матеріального світу складається з таких положень:

1) джерелом підвищеної небезпеки є те, що її створює;

2) матеріальний вираз джерела підвищеної небезпеки слід шукати у вивченні елементів виробничих сил — знарядь і засобів виробництва;

3) знаряддя і засоби виробництва створюються людським розумом і руками. Людина використовує їх у своїй цілеспрямованій свідомій діяльності. Водночас ці предмети матеріального світу пов'язані з дією об'єктивних законів природи — механічних, фізичних, хімічних, біологічних, які існують поза свідомістю людини і не залежать від неї;

4) суть джерела підвищеної небезпеки полягає в тому, що предмети, створені людиною, залишаються під діянням законів природи;

5) предмети — джерела підвищеної небезпеки — мають специфічні особливості або властивості, які можуть шкідливо впливати на навколишнє се­редовище, у тому числі і на людину.

Різниця між названими теоріями полягає в тому, що згідно з теорією діяльності джерело підвищеної небезпеки — це діяльність, пов'язана з використанням певних предметів. За теорією об'єктів або предметів матеріального світу джерело підвищеної небезпеки — предмети, що пов'язані з діяльністю з приводу їх використання. Ці відмінності, на наш погляд, непринципові. Схожість цих теорій полягає, на думку авторів обох теорій, у тому, що джерело підвищеної небезпеки характеризується непідконтрольністю з боку осіб, які управляють відповідною діяльністю або користуються певними предметами, внаслідок чого повністю не виключається можливість заподіяння непередбаченої (випадкової) шкоди.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат