На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Підсудність кримінальних справ в кримінальному процесі

Реферати > Правознавство > Підсудність кримінальних справ в кримінальному процесі

6.Чи немає підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб (за клопотанням прокурора,обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого, чи його представника) (ч. 2 ст. 237КПК)?

Принцип всебічності, повноти й об'єктивності дослідження обставин справи (ст. 22 КПК) вимагає від органів досудового слідства і суду встановити всіх осіб, винних у вчиненні злочину. Тому, в разі встановлення, що не всі особи, які викриті у вчиненні злочину, притягнуті до участі у справі як обвинувачені, суддя має право прийняти таке рішення: повернути всю справу прокуророві для проведення додаткового розслідування, якщо окремий розгляд справи щодо інших осіб неможливий, оскільки негативно позначиться на всебічності, повноті й об'єктивності дослідження обставин справи та її вирішенні.

7.Чи немає підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею КК України, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, чи для пред'явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред'явлено (ч. З ст. 237 КПК)?

При цьому на практиці можуть виникнути різні ситуації. Наприклад, дії обвинуваченого, на думку судді, слід перекваліфікувати на статтю кримінального закону з більш суворою санкцією, або на статтю, яка передбачає інші істотні фактичні обставини порівняно з пред'явленим обвинуваченням, або на статтю з менш суворою санкцією без зміни при цьому формулювання обвинувачення. У таких ситуаціях, переконавшись у необхідності змінити кваліфікацію дій обвинуваченого, суддя повертає кримінальну справу за клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника на додаткове розслідування.

Попередній розгляд справи здійснюється суддею одноособово з обов'язковою участю прокурора. Про день досудового розгляду справи повідомляються також інші учасники процесу, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Попередній розгляд справи починається з доповіді прокурора щодо можливості призначення справи до судового розгляду. Якщо в судове засідання з'явились інші учасники судового розгляду, вони висловлюють свої думки щодо питань, розглянутих вище, та заявлених ними клопотань. Прокурор висловлює свою думку щодо клопотань, заявлених іншими учасниками судового розгляду. Постанова судді виноситься в нарадчій кімнаті.

При попередньому розгляді справи в разі необхідності ведеться протокол.

Справа повинна бути призначена до попереднього розгляду суддею не пізніше десяти діб, а у разі складності справи - не пізніше тридцяти діб з дня надходження її до суду (статті 240-241 КПК).

За результатами попереднього розгляду справи суддя своєю постановою приймає одне з таких рішень:

1) про призначення справи до судового розгляду;

2) про зупинення провадження в справі;

3) про повернення справи прокуророві;

4) про направлення справи за підсудністю;

5) про закриття справи;

6) про повернення справи на додаткове розслідування

(ст. 244 КПК).

За наявності достатніх підстав для розгляду справи в судовому засіданні суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість, виносить постанову про призначення справи до судового розгляду.

У постанові повинні бути зазначені: місце і дата її винесення, посада і прізвище судді, прізвище, ім'я і по батькові обвинуваченого, підстави призначення справи до розгляду, стаття КК, за якою пред'явлено обвинувачення, та рішення з інших питань, пов'язаних з підготовкою справи до розгляду.

Постанова судді оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено подання прокурором.

Висносновок

Під підсудністю розуміють, по-перше,повноваження (компетенцію) суду (судів) пеного рівня з розгляду крамінальних справ, по-друге, ознаки кримінальної справи, за якими її мають розглядати в певному суді.

Визначити підсудність означає встановити, в якому суді та в якому складі цього суду мають розглядати кримінальну справу.

Головне завдання інституту підсудності полягає в запобіганні суб’єктивізму прокурорів та суддів при вирішенні питання про направлення справи до суду для її розгляду по суті.

До ознак, що характеризують і визначають підсудність, належать ознаки самого злочину (рід,характер), суб’єкт злочину, місце його вчинення та зв’язок кримінальних справ між собою,якщо їх декілька.

Залежно від цих ознак закон встанівлює такі види підсудності:

- Родова (предметна) підсудність;

- Спеціальна (персональна) підсудність;

- Територіальна (місцева) підсудність;

- Підсудність за зв’язком справ;

- Альтернативна підсудність.

Підсудність визначається як повноваження судів, так і ознаки

кримінальної справи.

В Україні колегіальні справи розглядаються як одноособово суддею,

так і колегіально. Законом передбачено розгляд справ в суді присяжних, але

останні на сьогодні ще не утворено.

Дотримання правил підсудності сприяє реалізації принципу доступу до правосуддя, права обвинуваченого предстати перед судом без зайвої затримки, на швидкий і всебічний розгляд справи кваліфікоаним компетентним судом.

Підвідомчі судові кримінальні справи вирішуються Верховним Судом України, Верховним Судом Автономної Республіки Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими, міжоблас­ними, міжрайонними (окружними), районними (міськими) судами, військовими судами регіонів, Військове-Морських Сил і гарнізонів.

Інститут підсудності є гарантією реалізації права підсудного на розгляд його справи компетентним судом, тобто тим, до підсудносі якого вона належить.

Використана література:

1.Конституція України.-К.,1999.

2.Кримінально-процесуальний кодекс України.-К.,2001.

3.Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу

України. - К., 1999.

4.Кримінальний кодекс України.- К.: Юрінком Інтер, 2001.

5.Закон України „Про судоустрій України” //Відомості Верховної Ради

України.— 1992— № 358.

6.Закон України „Про статус суддів” //Відомості Верховної Ради України.-

1993.- № 8.

7.Закон України „Про прокуратуру”//Відомості Верховної Ради України.-

1991.- № 53.

8. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України.- К.,

1997.


[1] Ст. 5 Закону України „Про судоустрій України” .- К., 2002.

[2] Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України.- К., 1997.- с. 308.

[3] Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу України. – К., 1999.- стор. 184.

[4] ч.1 ст. 21 Закону України „Про судоустрій України”

[5] Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу України. – К., 1999.- стор. 185.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат